Говорячи про вступ України до Європейського Союзу, важливо оцінювати цей процес не лише через призму політичних декларацій чи стратегічних намірів, а й з практичної (і навіть прагматичної!) точки зору. Попереду на нас чекає складний і тривалий шлях. Водночас сьогодні Україна вже перебуває на одному з найважливіших етапів євроінтеграції — етапі переговорів про членство.
Досвід інших держав свідчить, що переговорний процес зазвичай триває роками. Йдеться про сім-вісім років, а в окремих випадках — і довше. Тривалість процесу значною мірою залежить від політичних чинників як усередині самого Євросоюзу, так і в країні-кандидаті. Проте вже зараз можна впевнено говорити про те, що Україна системно просувається вперед.
Якщо міркувати фігурально, то нинішній етап нагадує поступове зняття нашою державою шарів величезної цибулини. Кожен новий шар — це окремий блок переговорів, конкретне рішення, реформа або нормативний акт, які мають бути погоджені, ухвалені та впроваджені. Крок за кроком Україна проходить цей шлях, приймаючи необхідні рішення та забезпечуючи їхню практичну імплементацію.
Коли всі ці етапи буде завершено, залишиться виконати низку фінальних зобов’язань перед ЄС. Переконаний, що Україна здатна впоратися з цим завданням достатньо оперативно. Уже сьогодні результати оцінки українського законодавства щодо його відповідності праву Євросоюзу дають підстави для обережного оптимізму. Особливо це стосується нормативно-правової бази у сфері виробництва сільськогосподарської продукції.
Безумовно, існують питання, які потребують додаткової уваги та подальшого врегулювання. Одним із них залишається сфера засобів захисту рослин. Для агросектору це надзвичайно важлива тема, адже вона безпосередньо впливає як на виробничі процеси, так і на конкурентоспроможність української продукції на міжнародних ринках.
Водночас я переконаний, що ця проблема має тимчасовий характер. Ситуація із засобами захисту рослин поступово нормалізуватиметься, причому в досить короткі строки. Для цього необхідна злагоджена робота всіх учасників процесу. Йдеться не лише про державу як регулятора, а й про виробників засобів захисту рослин, які повинні враховувати специфіку українського ринку, власні бізнес-стратегії та актуальні потреби агровиробників. Важливу роль також відіграють компанії, які добре розуміють особливості українських кліматичних умов, структуру посівів, технології вирощування сільськогосподарських культур та інші чинники.
Загалом, якщо говорити про довгострокову перспективу, Україна має всі можливості для виконання необхідних вимог і переходу до завершального етапу євроінтеграційного процесу — підписання Угоди про вступ до Європейського Союзу. На мою думку, у горизонті найближчих 12–18 років це цілком реалістичний сценарій.
Так, прогноз звучить доволі сміливо й оптимістично. Але він ґрунтується не на теорії, а на тих змінах, які вже відбуваються сьогодні. Україна послідовно адаптує своє законодавство до європейських норм, інтегрується до єдиного ринку та демонструє готовність працювати за правилами ЄС. Саме тому переконаний: іншого стратегічного сценарію для нашої держави просто не існує.
Прозорість як нова валюта аграрного ринку. Аналізуючи перспективи розвитку українського агросектору на найближчі 20–25 років, варто зазначити, що ключові чинники майбутнього успіху лежать не лише в площині виробництва, врожайності чи ринкової кон’юнктури. Значною мірою вони пов’язані із системними змінами, які формуватимуть довіру до українського аграрного сектору як всередині країни, так і на міжнародних ринках.
На моє переконання, одним із найважливіших факторів є відкритість і простежуваність аграрних ринків. Україна вже пройшла значний шлях розвитку виробництва зернових та олійних культур і сьогодні має всі передумови для переходу на якісно новий рівень. Учасники ринку дедалі краще усвідомлюють, що підвищення довіри до української продукції загалом і вітчизняних компаній зокрема можливе лише за умови максимальної прозорості всіх процесів.
Йдеться про прозорість документального супроводу, логістичних операцій, податкових механізмів, фінансової звітності та комерційної діяльності. Саме така комплексна прозорість здатна створити основу для прогнозованості ринку та підвищення його конкурентоспроможності.
Важливу роль у цьому процесі вже сьогодні відіграє Державний аграрний реєстр та інші цифрові державні інструменти адміністрування галузі. Вони забезпечують належний рівень простежуваності та створюють додаткові гарантії для партнерів, інвесторів і покупців української продукції. Саме від подальшого розвитку цих механізмів значною мірою залежатиме те, яким буде український аграрний сектор через чверть століття.
Тому, коли ми говоримо про оптимістичний сценарій розвитку сільського господарства, варто тримати в фокусі уваги дві взаємопов’язані категорії — передбачуваність і прозорість. Передбачуваність є надзвичайно важливою темою професійної дискусії всередині галузі. Українське сільське господарство традиційно демонструє високу динаміку та здатність швидко адаптуватися до змін ринкової кон’юнктури. Наші виробники нерідко за один-два сезони переходять від вирощування одних культур до інших (залежно від цінових тенденцій, попиту, зовнішньої економічної ситуації тощо).
Такі процеси можна спостерігати на прикладі ринків сої, цукру та низки інших культур, де структура виробництва здатна змінюватися досить швидко. З одного боку, це свідчить про гнучкість українського агробізнесу та його здатність оперативно реагувати на виклики. З іншого — для роботи на найбільш стабільних, перспективних і вимогливих ринках (зокрема на ринку ЄС), необхідний вищий рівень прогнозованості.
Європейські партнери цінують не лише якість продукції чи конкурентну ціну. Для них надзвичайно важливо розуміти перспективи поставок, стабільність виробництва та довгострокові наміри учасників ринку. Саме тому більша плановість розвитку галузі та довший горизонт планування можуть стати вагомою конкурентною перевагою для українського бізнесу.
І йдеться не стільки про регуляторні механізми, скільки про комерційну культуру та ринкову поведінку. Однак саме ці фактори нерідко впливають і на політичні рішення. Різке зростання або, навпаки, суттєве скорочення експорту окремих видів сільськогосподарської продукції часто стає підставою для появи торговельних дискусій, запровадження тимчасових обмежень чи перегляду умов доступу на ринки. Відповідно, прогнозованість виробництва та експорту стає важливою складовою стабільних міжнародних торговельних відносин.
«Безвіз» і агротрейдинг: домовленості обнадіюють. Ще одним важливим чинником, який визначатиме майбутнє аграрного сектору, є високий рівень політизації сільського господарства. Причому ця політизація далеко не завжди має раціональний характер. У більшості європейських країн фермерські спільноти традиційно мають значний політичний вплив. Фермерські та сільські партії історично відіграють помітну роль у суспільному житті та активно відстоюють інтереси своїх виробників. Саме тому для України надзвичайно важливо вибудовувати системні, стабільні та прогнозовані відносини з усіма учасниками європейського аграрного ринку. Цей процес уже триває.
Україна розпочала системний діалог із міжнародними галузевими асоціаціями та професійними об’єднаннями у сфері сільського господарства. Зокрема, активно розвивається співпраця з профільними організаціями Німеччини та Нідерландів. Переконаний, що в найближчі роки така взаємодія охоплюватиме дедалі ширше коло держав-членів ЄС.
Залишаються напрями, де комунікація є складнішою. Насамперед це стосується Польщі – аграрна тематика продовжує перебувати в центрі політичних дискусій. Водночас навіть на цьому напрямі вже спостерігаються позитивні зміни та поступове просування вперед.
Разом із тим, виникає питання: чи можемо ми розраховувати на «безвіз» у контексті агротрейдингу? Домовленості існують і виконуються усіма сторонами перемовин. Залишається сподіватися, що поточний рік буде для галузі максимально стабільним і передбачуваним. Не менш важливим є й те, щоб ринок продемонстрував реальний і сталий попит європейських споживачів на українську продукцію.
У стратегічній перспективі наша мета залишається незмінною — повноцінна вільна торгівля між Україною та Євросоюзом, без додаткових обмежень і бар’єрів. Водночас досягнення цієї мети нерозривно пов’язане з головним завданням — набуттям Україною повноправного членства в ЄС.
Майбутнє українського аграрного сектору визначатиметься не лише обсягами виробництва чи експортними показниками. Вирішальне значення матимуть довіра, прозорість, передбачуваність, здатність до конструктивного діалогу та готовність працювати за спільними європейськими правилами. Ці фактори формуватимуть нову архітектуру українського сільського господарства на понад два десятиліття вперед.
Записала Юлія САХАРОВА під час форуму Grain Ukraine
Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram
