Обмеження імпорту українського концентрованого яблучного соку може не лише захищати виробників у ЄС, а й створювати додаткові витрати для європейської переробної галузі. За сценарними розрахунками EastFruit, потенційне тарифне навантаження на додаткові 30–50 тис. т української продукції може становити €16–30 млн. Особливо відчутними наслідки можуть бути для Польщі — одного з найбільших світових центрів виробництва, переробки та експорту яблучного концентрату.
Про це йдеться в аналітичному матеріалі EastFruit.
Наразі в межах чинного торговельного режиму Україна має щорічну безмитну квоту ЄС на яблучний сік обсягом 30 тис. т. Для концентрованого яблучного соку за кодом CN 2009 79 19 поставки понад квоту обкладаються 30% митом.
Аналітики звертають увагу, що економічний ефект такого обмеження складніший, ніж простий захист європейського виробника від дешевшого імпорту. Український концентрат є частиною глобального ринку, а Польща не лише виробляє власну продукцію, а й активно імпортує сировину для подальшого блендингу та реекспорту.
У 2024 році ЄС імпортував з України понад 78 тис. т яблучного соку
Показовим для оцінки масштабів торгівлі став 2024 рік, коли умови доступу української продукції до ринку ЄС були значно ліберальнішими.
Тоді Україна експортувала близько 108,7 тис. т яблучного соку категорії HS 200970 загальною вартістю приблизно $218 млн.
Найбільшими покупцями були:
- Польща — 25,2 тис. т;
- Німеччина — 21,2 тис. т;
- США — 15,4 тис. т;
- Австрія — 13,3 тис. т.
Загалом країни ЄС імпортували з України близько 78,2 тис. т цієї продукції.
Особливе місце у торгівлі посідає Польща. У 2024 році країна імпортувала понад 80 тис. т яблучного соку, зокрема 25,7 тис. т з України та 27,6 тис. т з Молдови.
Водночас польський експорт сягнув майже 480 тис. т на суму $574 млн. Основними ринками збуту були Німеччина, Велика Британія, Нідерланди та Франція.
Український концентрат є сировиною для польської переробки
Як зазначає EastFruit, ці показники свідчать, що польська галузь не лише конкурує з українським концентратом, а й використовує імпортну продукцію у власній експортно орієнтованій переробці.
Польські компанії можуть змішувати український концентрат із місцевою або іншою імпортною продукцією, стандартизувати його за кислотністю, кольором та іншими характеристиками, а потім постачати великим міжнародним клієнтам.
У такому випадку частина доданої вартості — від блендингу, логістики, фінансування, зберігання та торговельної маржі — залишається у Польщі та інших країнах ЄС.
Запровадження 30% мита змінює економіку таких операцій. Українська продукція при цьому не обов’язково зникає зі світового ринку: виробники можуть переорієнтовувати поставки на США, Велику Британію, країни Азії чи Близького Сходу.
У результаті концентрат, який міг би використовуватися європейськими підприємствами як сировина, на інших ринках стає конкурентом їхньої готової продукції.
Мито може опосередковано тиснути і на ціни польських яблук
EastFruit також звертає увагу на можливі наслідки для польських садівників.
Оскільки значна частина виробленого в Польщі концентрату експортується, його ціна залежить від ситуації та конкуренції на міжнародному ринку. Якщо польські переробники змушені замінювати українську продукцію концентратом із Китаю, Туреччини або інших віддалених країн, можуть зростати логістичні витрати, потреба в оборотному капіталі та вартість фінансування.
При цьому можливості перекласти додаткові витрати на іноземного покупця обмежені конкуренцією.
За такого сценарію частина тиску може передаватися назад по виробничому ланцюгу — на закупівельну ціну промислового яблука.
Таким чином, на думку аналітиків, тариф, покликаний захищати європейських садівників, за певної ринкової кон’юнктури може знижувати маржинальність переробки та можливості підприємств платити більше за місцеву сировину.
Потенційне тарифне навантаження оцінюють у €16–30 млн
EastFruit наводить сценарний розрахунок: якби безмитний доступ дозволив збільшити постачання українського яблучного концентрату з квотних 30 тис. т до 60–80 тис. т, додатковий обсяг імпорту до ЄС становив би 30–50 тис. т.
За орієнтовної вартості концентрату €1 800–2 000/т застосування 30% мита до такого обсягу відповідало б приблизно €16–30 млн тарифного навантаження.
Водночас навіть незначна зміна маржі польських експортерів може мати співставний економічний ефект.
За річного експорту близько 480 тис. т збільшення середньої маржі лише на €30–50/т відповідало б приблизно €14–24 млн на рік. За різниці €75/т ефект становив би близько €36 млн.
В EastFruit наголошують, що ці цифри є сценарними розрахунками, а не прогнозом. Вони демонструють, наскільки навіть невелика зміна маржинальності може впливати на економіку галузі за великих обсягів експорту.
Європейські компанії вже мають виробництво сокової продукції в Україні
Ще одним фактором є інтеграція української сокової промисловості в європейські виробничі ланцюги.
Зокрема, австрійська Austria Juice має виробництво у Вінниці, де переробляються українські яблука, а продукція надалі реалізується, зокрема, через структури групи в Австрії.
Австрійська Pfanner має виробничий майданчик у Барі поряд із підприємствами в Австрії, Італії та Німеччині. Німецька Döhler також представлена виробничими потужностями в Україні.
Тому, за оцінкою EastFruit, торговельні обмеження в окремих випадках фактично створюють додатковий бар’єр усередині вже інтегрованих європейських виробничо-збутових ланцюгів.
30% мита — це до 9–10 євроцентів на літр соку
Аналітики також оцінили потенційний вплив тарифу на вартість кінцевого продукту.
Якщо український концентрат коштує близько €1 850/т, 30% мита додає приблизно €555/т. З однієї тонни концентрату можна виготовити орієнтовно 5,8–6 тис. л 100% яблучного соку.
Відповідно, максимальний прямий тарифний ефект становить близько €0,09–0,10 на літр.
Водночас ця сума не обов’язково повністю перекладається на кінцевого покупця. Додаткові витрати можуть розподілятися між переробниками, трейдерами, торговельними мережами та споживачами.
Крім того, заміна географічно близької української сировини продукцією з віддаленіших ринків може збільшувати транспортні, складські та фінансові витрати.
За розрахунками EastFruit, навіть якщо така неефективність додаватиме в середньому лише €50/т до вартості концентрату, за обсягу європейського ринку близько 500 тис. т йдеться про приблизно €25 млн додаткових витрат на рік.
Аналітики визнають, що ширший доступ українського концентрату до ринку ЄС може посилювати конкуренцію для окремих європейських виробників. Водночас вони пропонують оцінювати не лише цей фактор, а й роль української сировини у конкурентоспроможності європейської переробної та експортної галузі.
Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram
