Якось (не) буде: як впливає війна та її наслідки на український ринок праці

Нестача кадрів, необхідність перепрофілювання, збільшення кількості осіб з вразливих категорій, зокрема ветеранів та людей з інвалідністю — фактори, ігнорувати які вже не можуть, ані роботодавці при найманні людей, ані держава при формуванні політики зайнятості у воєнний та післявоєнний періоди. 

На кінець минулого року рівень безробіття в Україні сягнув рекордних 33,3%. Водночас майже третина, 30%, роботодавців зазначили, що мали труднощі із найманням персоналу. Про це GrowHow повідомили у Державній службі зайнятості України (ДСЗУ).

Аналітики служби спільно з ЄБРР, Міністерством освіти та науки, Федерацією роботодавців України та програмою EU4Skills впродовж лютого опитували українських роботодавців, щоб визначити поточні та перспективні потреби у кадрах та навичках. В опитуванні взяли участь майже 8 тис. представників_иць підприємств та організацій.

Теперішні проблеми кадрового ринку України та що з ними робити

Серед основних причин дефіциту кадрів працедавці найчастіше називали недостатню кількість кандидатів (33,4%) та незадовільний рівень кваліфікації претендентів на посади (22,9%).

Тільки 2% компаній наприкінці минулого року запланували додатковий найм людей. Хоча намір збільшити чисельність персоналу у майбутньому окреслила третина опитаних. Як пояснили дослідники, зараз бізнес доволі обережно планує на середньострокову, тим паче й на довгострокову перспективу.

Найчастіше компанії шукали людей робітничих професій. Серед найпоширеніших торік вакансій: водії, вантажники, медсестри, підсобні робітники, трактористи, продавці тощо.

У ході дослідження визначили заходи, реалізація яких сприятиме мінімізації негативних наслідків впливу війни на збалансування попиту й пропозиції на ринку праці України:

• підвищення ефективності державної політики зайнятості;
• стимулювання розвитку підприємництва;
• покращення якості професійної освіти й навчання;
• сприяння підвищенню економічної активності населення.

Останнє, зокрема, стосується залучення до активних програм зайнятості ветеранів та членів їх сімей, внутрішньо переміщених осіб та осіб з інвалідністю.

Роботодавці наразі кажуть, що “якось буде”

Під час публічної презентації проміжних результатів опитування зазначили, що при прогнозуванні майбутнього ринку праці обов’язково слід враховувати кількість громадян вразливих категорій, яка збільшується у рази. Наприклад, зараз у структурі зайнятості ветерани складають лише 2%, люди з інвалідністю — 6%. Однак по закінченні війни їх буде значно більше.

Автори дослідження зауважили, що наразі роботодавці не сприймають масштаб зростання кількості людей з інвалідністю, у тому числі серед працездатного населення. Керівники компаній часто навіть перешкодою для зайнятості уразливих категорій вважають те, що такі люди не звертаються по роботу.

Хоча разом з тим роботодавці зізнаються, що не готові створювати особливі умови для таких працівників. Кажуть хіба, що готові “підлаштовувати” людей під наявні.

За словами директорки Державного центру зайнятості Юлії Жовтяк, установа зараз намагається активізувати програми з працевлаштування людей з інвалідністю. Йдеться про надання компенсації не лише за працевлаштування осіб з інвалідністю, а й за облаштування робочого місця для них. Ця програма буде готова орієнтовно за два місяці.

ДСЗУ планує також перенавчати демобілізованих українців. Зокрема, готують експериментальний проєкт з навчання учасників бойових дій у центрах професійно-технічної освіти ДСЗУ. Ті, хто захоче пройти таке навчання не обов’язково муситимуть мати статус безробітного.

Водночас народна депутатка України Ольга Коваль переконана, що вектор роботи професійно-технічних закладів можна змінювати вже зараз, не чекаючи результатів проєктів від служби зайнятості. Зараз вони орієнтовані на молодь, але мають змогу запровадити короткострокові програми й для дорослого населення.

Навчання та інтеграція вразливих категорій: досвід інших країн

У сусідній Польщі профтех навчальні заклади успішно працюють, залучаючи до навчання також і дорослих. Polecealne szkoły (поліцеальні школи, або ж post-secondary school в англійському варіанті) — це заклади, де за один або два роки, залежно від обраного напряму навчання, можна здобути певну професію.

У таких школах можуть навчатися як новоспечені випускники та випускниці загальноосвітніх навчальних закладів, так і дорослі люди. Останні, до речі, у Польщі дуже активні у цьому напрямі. Зокрема, такі поліцеальні школи зараз популярні серед українських біженок в Польщі, адже дають змогу отримати місцевий документ про освіту, що полегшує працевлаштування.

Польський кейс не зовсім показовий для теперішньої української ситуації, адже у нас йдеться про необхідність короткострокових (тривалістю кілька місяців) та цільово направлених на вразливі категорії людей навчальних програм. Однак він свідчить, що доросле населення готове активно користуватись змогою отримати новий фах і перепрофільовуватись.

Один з найвдаліших досвідів інвестицій в освіту саме ветеранів та ветеранок мають США. Як пише Економічна Правда (ЕП), вперше про системну підтримку навчальних програм для захисників_иць оголосив Президент Франклін Рузвельт. У 1944 р. він видав закон “Про реабілітацію військових”, відомий як G.I. Bill. У ньому вказувалося, що ветерани та ветеранки зможуть отримати цільову оплату навчання.

Видання пише: “І тут важливий момент, на який потрібно звернути увагу українській владі. Повернення ветеранів з фронту й відправлення їх на навчання суттєво знизило ефект безробіття. Багато ветеранів пішли на курси та тренінги. Це на деякий час їх утримало від виходу на роботу й високої конкуренції між собою. По-друге, завдяки навчанню зменшилась кількість людей, які б претендували на низькокваліфіковану роботу. Виходить, що навчання дозволило з одного боку підвищити професійний рівень, а з іншого — розтягнуло в часі їхнє працевлаштування. Так вдалося уникнути колапсу на ринку праці“.

За інформацією ЕП, минулого року у США виділили $400 млн на освіту ветеранів. При багатьох університетах є спецкласи для ветеранів, а освіта має соціальну орієнтованість. Загалом для тамтешніх навчальних закладів престижно, коли до них вступають захисники й захисниці.

Внутрішньопереміщені особи на українському ринку праці

Що стосується ще однієї вразливої категорії — внутрішньо переміщених осіб, то, за спостереженнями дослідників, вона має доволі пасивну позицію у працевлаштуванні.

Більшість таких людей невпевнені чи буде їхнє перебування на новому місці тривалим, тому й активно не шукають роботу. Когось з них задовольняють соціальні виплати та допомоги, а хтось не працевлаштовується через відсутність роботи.

Згідно з анкетами, які українки_ці заповнюють при отриманні статусу ВПО, майже 75 тисяч людей хочуть влаштуватися на роботу на новому місці проживання. За словами Юлії Жовтяк, центр зайнятості зараз готує пропозицію для таких переселенців — їм пропонуватимуть навчання або вакансії. Вона зазначила, що для вирішення проблем із працевлаштуванням ВПО важливим є розвиток державної політики зайнятості на рівні регіонів та громад.

У презентованому дослідженні вказано, що одним з кроків для розв’язання проблем та мінімізації ризиків на ринку праці є інформаційна підтримка процесу соціального залучення ветеранів та внутрішньопереміщених осіб. Зважаючи на те, що українські роботодавці поки не усвідомлюють масштабів проблеми, про неї варто говорити та спільно усім зацікавленим сторонам шукати шляхи комплексного впровадження інклюзивності на ринку праці.

Окрім несприйняття масштабів проблеми та важливості соціальної та професійної реабілітації ветеранів, серед основних воєнних і повоєнних ризиків для ринку праці у дослідженні виділили:

• Скорочення кількості працездатних та зростання кількості непрацездатних.
• Зростання рівня кількості людей з інвалідністю.
• Зростання дефіциту працівників технічних та робітничих професій, у тому числі через мобілізацію.
• Нестача робочої сили для реалізації програм відбудови та відновлення (особливо професійного-технічного напряму).
• Структурні диспропорції попиту та пропозиції робочої сили та збільшення структурного безробіття.
• Поширення явища посттравматичних стресових розладів.

Пошукачам роботи своєю чергою слід розуміти потреби роботодавців і бути готовими до навчання й, при потребі, до перепрофілювання. Згідно з опитуванням, у перспективі для бізнесу зростатиме значення особистої відповідальності та свідомого кар’єрного планування працівників.

Також підприємці визначили володіння іноземними мовами та здатність працювати із цифровими технологіями як важливі характеристики потенційних найманих осіб.

Підготувала Наталя Кузьо

Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram