Сьогодні час, коли ми, українці, пишаємось своїми Героями. Кожним, хто захищає нашу землю від загарбників та дякуємо кожному, хто тримає надійний тил. Агровиробники України прожили один з найважчих сезонів. Не все було зібрано, не все продано.
Але не здались, і попри все сіють хліб. Бо Україна має вистояти та розцвісти, бо «на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть Люде на землі…».
Євген Андрійович Третьяков — представник нового покоління агровиробників, який успадкував справу від свого дідуся й успішно примножує її. Наша зустріч відбулась наприкінці жовтня минулого року.
Кобзівка — це мальовниче село у Красноградському районі Харківської області, яке живе та працює. Саме тут розташовне агропідприємство ПАОП «Промінь», яким володіє Євген Третяков.
На сьогодні в обробітку компанії є понад 5000 га землі. Крім вирощування основних сільськогосподарських та технічних культур, Євген Андрійович успішно займається вівчарством, молочним скотарством, рибництвом. Є невеликий виноградник та навіть власна пасіка.
«Треба пам’ятати і цінувати тих, хто нам дав сьогодення і навчив нас тому, що ми сьогодні робимо»
— Євгене Андрійовичу, ми з вами зустрілись тут біля знаменного місця. Можете розповісти історію цього пам’ятника?
— У кожного з нас є домашні альбоми, старі фотографії, до яких ми ставимося з любов’ю.У нашому сімейному альбомі я натрапив на фотографію, де мій 16-річний дідусь — Іван Михайлович Гулий — сфотографований поруч з трактором Т-16. До Дня працівників сільського господарства у мене з’явилось бажання поставити тут пам’ятник. Це наша історія. А без історії ми — ніхто. Треба пам’ятати і цінувати тих, хто нам дав сьогодення і навчив нас тому, що ми сьогодні робимо.
Сьогодні ми багато робимо для держави, для своїх сімей… Я вважаю, що це не остання пам’ятка насамперед для працівників землі, якими б не були буремними часи, мир буде, ми на нього заслуговуємо.
— Іван Михайлович Гулий, Ваш дідусь, був засновником ПАОП «Промінь». Як Ви переймали досвід управління підприємством?
— Я не був аграрієм. Першу спеціальність я здобув інженерну, згодом — інші. Загалом, я багато вчився.
Мій дідусь був тут впродовж 36 років головою колгоспу, а потім й очолив у 2000 році — КСП «Промінь», що вже у 2003 році трансформувалось у ПАОП «Промінь». Івана Михайловича не стало в 2013 році. І я успадкував підприємство. З того часу й працюємо.
— Які напрямки компанія охоплює у своїй діяльності, скільки маєте землі в обробітку?
— В обробітку маємо 5 тис. га землі, займаємся вирощуванням зернових, технічних культур, займаємося тваринництвом, рибальством, вівчарством. Маємо свою пекарню, свій млин, свою переробку, пасіку. Все, що нам потрібно, ми все вирощуємо самі. Є в нас яблуневий сад і навіть виноградник.
«Я вважаю, що кожен, хто залишився тут, працює, хто захищає нас, воює — це справжні герої»
— Ви очолили компанію в 2013 році, а вже в 2014-му Україна вперше зіштовхнулась з відвертою агресією росії. А вже цього року ми отримали повномасштабне вторгнення по всій території України. Не оминуло воно, на жаль, і Харківщину. Чи вдалось Вам уникнути окупації, чи все таки були тут у вас бойові дії?
— У нас бойових дій не було. Віримо, що над нами наш Ангел-Охоронець.
— Які Ваші були думки до 24 лютого? Ви вірили в те, що війна розпочнеться?
— Я з 2014 року вже знав, що буде не тільки анексована частина України, а й про повномасштабне вторгнення. Хоча в це не хотілося вірити. Чи були що ми до цього готові? Мабуть, ні. Але країна згуртувалась. Це неймовірне об’єднання. Я вважаю, що кожен, хто залишився тут, працює, хто захищає нас, воює — це справжні герої.
— Коли все почалось… Якщо можете пригадати: де Ви були, що робили, які думки, емоції, переживання були в цей день?
— 24 лютого я перебував у Харкові. Все почалось. Раптом дзвінок із села: «Ви знаєте?». Я кажу: «Знаю». За 3 хвилини я вже був у машині. З Харкова виїжджав впродовж 5 годин. Я спішив сюди, додому, бо люди не знали, що їм робити.
— Не було думок зібрати рідних і чкурнути десь за кордон ?
— Ні, тільки сюди. Я мушу бути тут, де мої люди, мені нікуди йти, нікуди їхати. Там я нікому не потрібен, я потрібен собі, своїй сім’ї і людям, які зі мною працюють. Якщо мене тут не буде, то й того господарства, яке зараз є, його теж не буде. Сільгоспвиробник не може зібрати людей, стадо тварин і погнати їх десь закордон. Треба було їхати додому, згуртовувати людей, працювати з ними і пояснювати, що це наша місія — продовжувати без паніки робити свою справу.
— Я знаю, що Ви маєте дуже проактивну громадянську позицію: допомагаєте військовим з першого дня, внутрішньо переміщеним особам й загалом усім, хто цього потребує…
— Так, 24 лютого 2022 року я приїхав з Харкова, зібрав своїх людей, роз’яснив їм все й поїхав до військкомату з питанням: що треба від мене? Чим я можу допомогти?
Тому з першого дня я почав працювати з усіма: і військкоматом, і військовою районною адміністрацією, громадою…
— Ця співпраця до сьогодні триває?
— Вона триває кожен день. Щодня ми возимо продукти, годуємо наших військових, все працює з першого дня й до сьогодні.
«Пшениця — це наш хліб, це — наше завтра. Ми від цього не можемо відмовлятися, розраховуючи тільки на технічні культури»
— З початком повномасштабного вторгнення чи змінювали структуру посівних площ на підприємстві, чи, можливо, відмовились від якогось напрямку чи інвестицій?
— Можу сказати, що ми на 15 % збільшили площі зернових під крупи, а в основному практично нічого не змінювали.
— А яка у вас взагалі структура посівних площ?
— Структура посівних площ у нас фактично незмінна кожен рік: 1200 га пшениці, до 500 га озимого ячменю, до 200 га ярого ячменю, гороху — 200 га, гречки — 100 га кожен рік, силосна кукурудза 500 га, до 1000 га соняшнику та кукурудза на зерно. Крім того, вирощуємо кормову базу для тваринництва: жито на сінаж на площі 100 га та кормові трави на площі до 400 га.
— А чому саме жито на сінаж берете ?
— Жито на сінаж — це наш досвід, який ми перейняли з-за кордону. Це відмінна культура на сінаж для корів. Крім того, це наша страховка: який би рік не був, ми матимемо той обсяг сінажу, який нам потрібен. Жито гарантовано буде. До речі, після збору сінажу, ми сіємо соняшник по-нулю і збираємо другий врожай.
— А по строках можете зорієнтувати?
— Жито на сінаж ми збираємо з 15 травня. І вже 1 червня сіємо соняшник.
— Щороку Ви висіваєте 1200 га пшениці. Деякі підприємці відмовляються…
— Пшениця — це наш хліб, це — наше завтра. Ми від цього не можемо відмовлятися, розраховуючи тільки на технічні культури. Адже їх ми збираємо пізніше, а гроші нам потрібні й влітку.
— У вас на полях чорнозем?
— У нас тут чорнозем. В нас тут, як мій дідусь казав, — можна черенка з лопати вставити і він проросте. От така у нас земля — найкраща в Україні й всьому світі.
«Техніка німецької компанії AMAZONE така, як і в рекламі: швидка, як стріла»
— Як Ви взагалі підходите до технології землеробства, які основні у вас принципи ?
— Основне що є в нашій землі — це органіка. Адже маємо ферму, є гній. Щороку ми вносимо його на площі до 2 тис. гектарів. А це дуже важливий елемент технології — органічне живлення — та наша перевага.
По-друге, ми перебуваємо в зоні ризикового землеробства, де не буває у нас дуже рясних дощів. тому кожну краплю бережемо.
— Це стосується також і ґрунтообробітку?
— Щодо обробітку ґрунту, ми зараз перебуваємо в перехідному періоді. Останні роки ми працювали так, щоб глибше 5 см не заходити в ґрунт. Маємо для цього відповідну техніку — дискові борони Catros. Вони відмінно працюють, щільно перемішуючи ґрунт із пожнивними рештками. Зараз намагаємось перейти на ноу-тілл.
— На всіх 100% площ переходите?
— Так. Однак озиме жито сіємо під Catros. Загалом цими дисковими боронами ми працюємо в один слід. Зібрали кукурудзи, пішов Catros, а за ним — відразу зернова сівалка сіє озимину. Так само й після соняшнику — працюємо Catros в один слід. Це потужна борона, після якої залишається чорна земля. Тому я вважаю, що техніка AMAZONE відпрацьовує на всі 100%.
Компактні дискові борони Catros⁺ та Catros⁺-2 ідеально підходять для поверхневого обробітку ґрунту з інтенсивним змішуванням. Завдяки низькій тяговій потребі машини з шириною захвату від 3 м до 6 м можлива робота на високій швидкості та з високою продуктивністю. Для великої кількості органічної маси та пожнивних решток AMAZONE пропонує Catros XL.
Переваги Catros XL:
- Ще більша продуктивність роботи з великими пожнивними рештками
- Великий діаметр дисків 610 мм – дрібно- та великовирізних
- Робоча швидкість від 12 до 18 км/год
Висока пропускна здатність завдяки індивідуальній підвісці дисків та відкритій конструкції рами, незважаючи на велику кількість органічної маси.
— А Ви маєте дві дискові борони Catros? Чи купували іншу техніку цього бренду?
— Так, у нас є дві дискові борони Catros. Техніка німецької компанії AMAZONE така, як і в рекламі: швидка, як стріла. Ми спробували придбали одне, потім інше… Маємо розумний розподільник добрив AMAZONE. Уявіть собі, цей один розподільник добрив закриває нам одним трактором 2 тис. га. Його робоча ширина 24 метри. Найвища продуктивність, яку нам вдалось досягти, 700 гектарів на добу. До покупки цього розподільник, у нас працювало одночасно 4 трактори. Уявіть собі: 4 трактори, 4 людини, 4 розподільники. А тепер — один розподільник AMAZONE. Трактор їздить по картах, все чітко. Економія очевидна тільки на витратах пального, зарплатах тощо. А ще врахуйте точність внесення добрив: з розподільником AMAZONE чітке внесення добрив по всій площі. Дуже гарна техніка.
Крім того, ми маємо причіпний культиватор Centaur, який ми використовуємо після внесення гною, дві зернові сівалки D9 6000-TC. І дуже гарний у нас ще є причіпний UG 3000, який відмінно себе зарекомендував у роботі якраз з низькорослими культурами.
Свого часу була чудова програма: українські фермери, серед яких і я, їздили на заводи AMAZONE. Також в рамках цієї програми від дилера ТОВ «АгроШлях» ми отримували знижку на купівлю техніки. Було дуже вигідно.
Компанія AMAZONE пропонує сьогодні розумний навісний розподільник добрив ZA-TS з об’ємом бункера від 1400 л до 4200 л. ZA-TS оснащений новим розподільним пристроєм TS, що дозволяє точно та чітко працювати з робочою шириною до 54 м з ідеальною картиною межового розподілу завдяки системам AutoTS і ClickTS. Крім того, розумний розподільник обладнаний інноваційними системами Argus Twin і WindControl, завдяки чому він є найсучаснішим у своєму класі.
Переваги:
- Система WindControl для постійного контролю та автоматичного компенсування впливу вітру на картину розподілу
- Автоматичне налаштування поперечного розподілу з ArgusTwin, найбільш комфортний спосіб розподілу
- Система зважування ProfisPro як ідеальна комбінація зважувальної техніки Profis та вимірювання крутного моменту
- FlowControl
Внесення добрив чітко по межі з технологією межового розподілу BorderTS у комбінації з інтегрованою в диски системою розподілу AutoTS - HeadlandControl для оптимального поперечного розподілу та більш рівномірних посівів уздовж розворотної смуги
- Максимальна продуктивність за норми внесення 650 кг/хв та робочої швидкості до 30 км/год.
— А як щодо обслуговування, якщо так говорити відверто: чи є великі клопоти з цією технікою, проблеми з сервісом, запчастинами?
— Жодних проблем немає, окрім ціни. Адже все завозиться з-за кордону. Ми отримуємо відмінну сервісну підтримку, мали заміни запчастин по гарантії. Всяке буває. Техніка працює в полі, не стоїть, а тому закономірно, що є виробничі витрати та поточні ремонти.
«Як було колись у війну, так і зараз — нас годує корова. Адже щомісяця ми отримуємо до 6 млн грн за молоко»
— У структурі чистого доходу яка частка припадає на тваринництво?
— Молочно-товарне виробництво у нас було на рівні 20-22% рентабельності, щодо овець, яких ми вирощуємо на м’ясо, складно сказати з огляду на умови минулого року.
— Але загалом вівчарство — самоокупне, чи Ви дотуєте його з інших напрямків?
— Це дуже вигідна справа. На одній фермі працює три оператори та три сторожі. Багато процесів у нас автоматизовано. Загалом, на мою думку, цю галузь варто відроджувати у сільському господарстві.
— Це стимулюватиме розвиток сільського господарства?
— І не тільки. Я знаю, якою має бути модель багатої країни. Все дуже просто: не більше 5000 гектарів одні руки, 200 робочих місць, 500 голів дійних корів, десь до 1000 поголів’я свиней і єдиний податок на гектар. Якщо б була така модель, то нас не було б проблем ані з наповненням бюджету, ані з наявністю робочих місць. Не можна давати надто великі обсяги землі в одні руки, бо тоді людей замінює техніка.
— Яким би мав бути податок на один гектар, на Вашу думку?
— Як мінімум, 10% з гектара.
— Але тут можуть бути також різні схеми, ухиляння від сплати…
— Зараз зробили таку систему, що контролювати дрібного агровиробника нереально. Адже він може легко вивезти з поля врожай нелегально, і в цей час громада, в якій він живе, не отримує коштів на розвиток у вигляді податків, які такий виробник мав би сплатити. Прив’язка податків до гектара — це найбільш правильний шлях. У нас землі оцифровані, середню врожайність по країні, регіону порахувати можна, як і заплатити 10% податків з гектара. На мою думку, третина площ в Україні обробляється нелегально.
— Стратегія вигоди: на що варто робити ставку?
— У нас в планах на цей рік переходити на дрібнонасінні культури: фацелія, гірчиця тощо. Адже європейський ринок був зайнятий російською гірчицею. Тепер там є дефіцит. А ціна пристойна — 60 тис. грн за тонну. Думаємо, що будемо десь відкориговувати структуру посівних площ. Адже ячмінь зовсім нерентабельний, ми його не продаємо, а використовуємо в комбікормах. Як я вже казав, що рентабельність будь-яких кормових груп, які ми пропускаємо через тварин, зростає утричі.
До прикладу, як було колись у війну, так і зараз, нас годує корова. Адже щомісяця ми отримуємо до 6 млн грн за молоко. Це ті оборотні кошти, які дають нам можливість платити зарплати та підтримувати усю поточну роботу підприємства.
Здивувала минулого року й державна підтримка у наданні безвідсоткового кредиту з можливістю його пролонгації. Я впевнений, що ми маємо шанс протриматись та пережити цю зиму, зберегти колектив, робочі місця та допомагати нашим Захисникам.
Обов’язково переживемо та переможемо. Все буде Україна!
— Євген Андрійовичу, на останок — Ваше побажання фермерам України на майбутнє?
— Нам потрібен мир, чисте небо та відновлення логістики. І тоді все стане на свої місця.
Хочу побажати мирного неба та Перемоги! Бажаю, завжди рухатись вперед, щоб оглянувшись назад було зрозуміло: ти все зробив правильно, тобі немає за що соромитись. А також хороших врожаїв, добрих людей, впевненості в своїх силах та вірити в те, що завтра все буде краще, ніж сьогодні.
Розмовляла Тетяна ТИМОШЕНКО
Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram