7.9 C
Kyiv
П’ятниця, 29 Березня, 2024

«Я знаю, якою має бути модель багатої країни. Все дуже просто: не більше 5000 гектарів одні руки»

Сьогодні час, коли ми, українці, пишаємось своїми Героями. Кожним, хто захищає нашу землю від загарбників та дякуємо кожному, хто тримає надійний тил. Агровиробники України прожили один з найважчих сезонів. Не все було зібрано, не все продано.
Але не здались, і попри все сіють хліб. Бо Україна має вистояти та розцвісти, бо «на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть Люде на землі…». 

Євген Андрійович Третьяков представник нового покоління агровиробників, який успадкував справу від свого дідуся й успішно примножує її. Наша зустріч відбулась наприкінці жовтня минулого року.

Село Кобзівка, Харківської області

Кобзівка це мальовниче село у Красноградському районі Харківської області, яке живе та працює. Саме тут розташовне агропідприємство ПАОП «Промінь», яким володіє Євген Третяков.

На сьогодні в обробітку компанії є понад 5000 га землі. Крім вирощування основних сільськогосподарських та технічних культур, Євген Андрійович успішно займається вівчарством, молочним скотарством, рибництвом. Є невеликий виноградник та навіть власна пасіка.

«Треба пам’ятати і цінувати тих, хто нам дав сьогодення і навчив нас тому, що ми сьогодні робимо»

Євгене Андрійовичу, ми з вами зустрілись тут біля знаменного місця. Можете розповісти історію цього пам’ятника?

— У кожного з нас є домашні альбоми, старі фотографії, до яких ми ставимося з любов’ю.У нашому сімейному альбомі я натрапив на фотографію, де мій 16-річний дідусь — Іван Михайлович Гулий — сфотографований поруч з трактором Т-16. До Дня працівників сільського господарства у мене з’явилось бажання поставити тут пам’ятник. Це наша історія. А без історії ми — ніхто. Треба пам’ятати і цінувати тих, хто нам дав сьогодення і навчив нас тому, що ми сьогодні робимо.

Сьогодні ми багато робимо для держави, для своїх сімей… Я вважаю, що це не остання пам’ятка насамперед для працівників землі, якими б не були буремними часи, мир буде, ми на нього заслуговуємо.

Іван Михайлович Гулий, Ваш дідусь, був засновником ПАОП «Промінь». Як Ви переймали досвід управління підприємством?

— Я не був аграрієм. Першу спеціальність я здобув інженерну, згодом — інші. Загалом, я багато вчився.
Мій дідусь був тут впродовж 36 років головою колгоспу, а потім й очолив у 2000 році — КСП «Промінь», що вже у 2003 році трансформувалось у ПАОП «Промінь». Івана Михайловича не стало в 2013 році. І я успадкував підприємство. З того часу й працюємо.

Які напрямки компанія охоплює у своїй діяльності, скільки маєте землі в обробітку?

— В обробітку маємо 5 тис. га землі, займаємся вирощуванням зернових, технічних культур, займаємося тваринництвом, рибальством, вівчарством. Маємо свою пекарню, свій млин, свою переробку, пасіку. Все, що нам потрібно, ми все вирощуємо самі. Є в нас яблуневий сад і навіть виноградник.

«Я вважаю, що кожен, хто залишився тут, працює, хто захищає нас, воює це справжні герої»

Ви очолили компанію в 2013 році, а вже в 2014-му Україна вперше зіштовхнулась з відвертою агресією росії. А вже цього року ми отримали повномасштабне вторгнення по всій території України. Не оминуло воно, на жаль, і Харківщину.  Чи вдалось Вам уникнути окупації, чи все таки були тут у вас бойові дії?

— У нас бойових дій не було. Віримо, що над нами наш Ангел-Охоронець.

Які Ваші були думки до 24 лютого? Ви вірили в те, що війна розпочнеться?

— Я з 2014 року вже знав, що буде не тільки анексована частина України, а й про повномасштабне вторгнення. Хоча в це не хотілося вірити. Чи були що ми до цього готові? Мабуть, ні. Але країна згуртувалась. Це неймовірне об’єднання. Я вважаю, що кожен, хто залишився тут, працює, хто захищає нас, воює — це справжні герої.

Коли все почалось… Якщо можете пригадати: де Ви були, що робили, які думки, емоції, переживання були в цей день?

— 24 лютого я перебував у Харкові. Все почалось. Раптом дзвінок із села: «Ви знаєте?». Я кажу: «Знаю». За 3 хвилини я вже був у машині. З Харкова виїжджав впродовж 5 годин. Я спішив сюди, додому, бо люди не знали, що їм робити.

Не було думок зібрати рідних і чкурнути десь за кордон ?

— Ні, тільки сюди. Я мушу бути тут, де мої люди, мені нікуди йти, нікуди їхати. Там я нікому не потрібен, я потрібен собі, своїй сім’ї і людям, які зі мною працюють. Якщо мене тут не буде, то й того господарства, яке зараз є, його теж не буде. Сільгоспвиробник не може зібрати людей, стадо тварин і погнати їх десь закордон. Треба було їхати додому, згуртовувати людей, працювати з ними і пояснювати, що це наша місія — продовжувати без паніки робити свою справу.

Я знаю, що Ви маєте дуже проактивну громадянську позицію: допомагаєте військовим з першого дня, внутрішньо переміщеним особам й загалом усім, хто цього потребує…

Так, 24 лютого 2022 року я приїхав з Харкова, зібрав своїх людей, роз’яснив їм все й поїхав до військкомату з питанням: що треба від мене? Чим я можу допомогти?

Тому з першого дня я почав працювати з усіма: і військкоматом, і військовою районною адміністрацією, громадою…

Ця співпраця до сьогодні триває?

— Вона триває кожен день. Щодня ми возимо продукти, годуємо наших військових, все працює з першого дня й до сьогодні.

«Пшениця це наш хліб, це наше завтра. Ми від цього не можемо відмовлятися, розраховуючи тільки на технічні культури»

З початком повномасштабного вторгнення чи змінювали структуру посівних площ на підприємстві, чи, можливо, відмовились від якогось напрямку чи інвестицій?

— Можу сказати, що ми на 15 % збільшили площі зернових під крупи, а в основному практично нічого не змінювали.

А яка у вас взагалі структура посівних площ?

Структура посівних площ у нас фактично незмінна кожен рік: 1200 га пшениці, до 500 га озимого ячменю, до 200 га ярого ячменю, гороху — 200 га, гречки — 100 га кожен рік, силосна кукурудза 500 га, до 1000 га соняшнику та кукурудза на зерно. Крім того, вирощуємо кормову базу для тваринництва: жито на сінаж на площі 100 га та кормові трави на площі до 400 га.

А чому саме жито на сінаж берете ?

— Жито на сінаж — це наш досвід, який ми перейняли з-за кордону. Це відмінна культура на сінаж для корів. Крім того, це наша страховка: який би рік не був, ми матимемо той обсяг сінажу, який нам потрібен. Жито гарантовано буде. До речі, після збору сінажу, ми сіємо соняшник по-нулю і збираємо другий врожай.

А по строках можете зорієнтувати?

— Жито на сінаж ми збираємо з 15 травня. І вже 1 червня сіємо соняшник.

Щороку Ви висіваєте 1200 га пшениці. Деякі підприємці відмовляються…

— Пшениця — це наш хліб, це — наше завтра. Ми від цього не можемо відмовлятися, розраховуючи тільки на технічні культури. Адже їх ми збираємо пізніше, а гроші нам потрібні й влітку.

У вас на полях чорнозем?

У нас тут чорнозем. В нас тут, як мій дідусь казав, — можна черенка з лопати вставити і він проросте. От така у нас земля — найкраща в Україні й всьому світі.

«Техніка німецької компанії AMAZONE така, як і в рекламі: швидка, як стріла»

Як Ви взагалі підходите до технології землеробства, які основні у вас принципи ?

— Основне що є в нашій землі — це органіка. Адже маємо ферму, є гній. Щороку ми вносимо його на площі до 2 тис. гектарів. А це дуже важливий елемент технології — органічне живлення — та наша перевага.
По-друге, ми перебуваємо в зоні ризикового землеробства, де не буває у нас дуже рясних дощів. тому кожну краплю бережемо.

Це стосується також і ґрунтообробітку?

— Щодо обробітку ґрунту, ми зараз перебуваємо в перехідному періоді. Останні роки ми працювали так, щоб глибше 5 см не заходити в ґрунт. Маємо для цього відповідну техніку — дискові борони Catros. Вони відмінно працюють, щільно перемішуючи ґрунт із пожнивними рештками. Зараз намагаємось перейти на ноу-тілл.

— На всіх 100% площ переходите?

— Так. Однак озиме жито сіємо під Catros. Загалом цими дисковими боронами ми працюємо в один слід. Зібрали кукурудзи, пішов Catros, а за ним — відразу зернова сівалка сіє озимину. Так само й після соняшнику — працюємо Catros в один слід. Це потужна борона, після якої залишається чорна земля. Тому я вважаю, що техніка AMAZONE відпрацьовує на всі 100%.

Компактні дискові борони Catros та Catros⁺-2 ідеально підходять для поверхневого обробітку ґрунту з інтенсивним змішуванням. Завдяки низькій тяговій потребі машини з шириною захвату від 3 м до 6 м можлива робота на високій швидкості та з високою продуктивністю. Для великої кількості органічної маси та пожнивних решток AMAZONE пропонує Catros XL.

 Переваги Catros XL:

  • Ще більша продуктивність роботи з великими пожнивними рештками
  • Великий діаметр дисків 610 мм – дрібно- та великовирізних
  • Робоча швидкість від 12 до 18 км/год
    Висока пропускна здатність завдяки індивідуальній підвісці дисків та відкритій конструкції рами, незважаючи на велику кількість органічної маси.
Євген Третьяков (праворуч) та Олександр Любченко, представник ТОВ “АгроШлях”, дилера компанії AMAZONE

А Ви маєте дві дискові борони Catros? Чи купували іншу техніку цього бренду?

— Так, у нас є дві дискові борони Catros. Техніка німецької компанії AMAZONE така, як і в рекламі: швидка, як стріла. Ми спробували придбали одне, потім інше… Маємо розумний розподільник добрив AMAZONE. Уявіть собі, цей один розподільник добрив закриває нам одним трактором 2 тис. га. Його робоча ширина 24 метри. Найвища продуктивність, яку нам вдалось досягти, 700 гектарів на добу. До покупки цього розподільник, у нас працювало одночасно 4 трактори. Уявіть собі: 4 трактори, 4 людини, 4 розподільники. А тепер — один розподільник AMAZONE. Трактор їздить по картах, все чітко. Економія очевидна тільки на витратах пального, зарплатах тощо. А ще врахуйте точність внесення добрив: з розподільником AMAZONE чітке внесення добрив по всій площі. Дуже гарна техніка.

Крім того, ми маємо причіпний культиватор Centaur, який ми використовуємо після внесення гною, дві зернові сівалки D9 6000-TC. І дуже гарний у нас ще є причіпний UG 3000, який відмінно себе зарекомендував у роботі якраз з низькорослими культурами.

Свого часу була чудова програма: українські фермери, серед яких і я, їздили на заводи AMAZONE. Також в рамках цієї програми від дилера ТОВ «АгроШлях» ми отримували знижку на купівлю техніки. Було дуже вигідно.

Компанія AMAZONE пропонує сьогодні розумний навісний розподільник добрив ZA-TS з об’ємом бункера від 1400 л до 4200 л. ZA-TS оснащений новим розподільним пристроєм TS, що дозволяє точно та чітко працювати з робочою шириною до 54 м з ідеальною картиною межового розподілу завдяки системам AutoTS і ClickTS. Крім того, розумний розподільник обладнаний інноваційними системами Argus Twin і WindControl, завдяки чому він є найсучаснішим у своєму класі.

Переваги:

  • Система WindControl для постійного контролю та автоматичного компенсування впливу вітру на картину розподілу
  • Автоматичне налаштування поперечного розподілу з ArgusTwin, найбільш комфортний спосіб розподілу
  • Система зважування ProfisPro як ідеальна комбінація зважувальної техніки Profis та вимірювання крутного моменту
  • FlowControl
    Внесення добрив чітко по межі з технологією межового розподілу BorderTS у комбінації з інтегрованою в диски системою розподілу AutoTS
  • HeadlandControl для оптимального поперечного розподілу та більш рівномірних посівів уздовж розворотної смуги
  • Максимальна продуктивність за норми внесення 650 кг/хв та робочої швидкості до 30 км/год.

А як щодо обслуговування, якщо так говорити відверто: чи є великі клопоти з цією технікою, проблеми з сервісом, запчастинами?

Жодних проблем немає, окрім ціни. Адже все завозиться з-за кордону. Ми отримуємо відмінну сервісну підтримку, мали заміни запчастин по гарантії. Всяке буває. Техніка працює в полі, не стоїть, а тому закономірно, що є виробничі витрати та поточні ремонти.

«Як було колись у війну, так і зараз нас годує корова. Адже щомісяця ми отримуємо до 6 млн грн за молоко»

У структурі чистого доходу яка частка припадає на тваринництво?

— Молочно-товарне виробництво у нас було на рівні 20-22% рентабельності, щодо овець, яких ми вирощуємо на м’ясо, складно сказати з огляду на умови минулого року.

Але загалом вівчарство самоокупне, чи Ви дотуєте його з інших напрямків?

— Це дуже вигідна справа. На одній фермі працює три оператори та три сторожі. Багато процесів у нас автоматизовано. Загалом, на мою думку, цю галузь варто відроджувати у сільському господарстві.

Це стимулюватиме розвиток сільського господарства?

— І не тільки. Я знаю, якою має бути модель багатої країни. Все дуже просто: не більше 5000 гектарів  одні руки, 200 робочих місць, 500 голів дійних корів, десь до 1000 поголів’я свиней і єдиний податок на гектар. Якщо б була така модель, то нас не було б проблем ані з наповненням бюджету, ані з наявністю робочих місць. Не можна давати надто великі обсяги землі в одні руки, бо тоді людей замінює техніка.

Яким би мав бути податок на один гектар, на Вашу думку?

— Як мінімум, 10% з гектара.

Але тут можуть бути також різні схеми, ухиляння від сплати…

— Зараз зробили таку систему, що контролювати дрібного агровиробника нереально. Адже він може легко вивезти з поля врожай нелегально, і в цей час громада, в якій він живе, не отримує коштів на розвиток у вигляді податків, які такий виробник мав би сплатити. Прив’язка податків до гектара — це найбільш правильний шлях. У нас землі оцифровані, середню врожайність по країні, регіону порахувати можна, як і заплатити 10% податків з гектара. На мою думку, третина площ в Україні обробляється нелегально.

Стратегія вигоди: на що варто робити ставку?

— У нас в планах на цей рік переходити на дрібнонасінні культури: фацелія, гірчиця тощо. Адже європейський ринок був зайнятий російською гірчицею. Тепер там є дефіцит. А ціна пристойна — 60 тис. грн за тонну. Думаємо, що будемо десь відкориговувати структуру посівних площ. Адже ячмінь зовсім нерентабельний, ми його не продаємо, а використовуємо в комбікормах. Як я вже казав, що рентабельність будь-яких кормових груп, які ми пропускаємо через тварин, зростає утричі.

До прикладу, як було колись у війну, так і зараз, нас годує корова. Адже щомісяця ми отримуємо до 6 млн грн за молоко. Це ті оборотні кошти, які дають нам можливість платити зарплати та підтримувати усю поточну роботу підприємства.

Здивувала минулого року й державна підтримка у наданні безвідсоткового кредиту з можливістю його пролонгації. Я впевнений, що ми маємо шанс протриматись та пережити цю зиму, зберегти колектив, робочі місця та допомагати нашим Захисникам.
Обов’язково переживемо та переможемо. Все буде Україна!

Євген Андрійовичу, на останок Ваше побажання фермерам України на майбутнє?

— Нам потрібен мир, чисте небо та відновлення логістики. І тоді все стане на свої місця.
Хочу побажати мирного неба та Перемоги! Бажаю, завжди рухатись вперед, щоб оглянувшись назад було зрозуміло: ти все зробив правильно, тобі немає за що соромитись. А також хороших врожаїв, добрих людей, впевненості в своїх силах та вірити в те, що завтра все буде краще, ніж сьогодні.

Розмовляла Тетяна ТИМОШЕНКО

Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram