Собівартість молока і резерви для рентабельного молочарства

Коли йдеться про прибутковий молочний бізнес, найперше маються на увазі підприємства з вищою за середню технологією виробництва. І хоча нині частина аграріїв отримують у молочарстві непогані фінансові результати, пропускаючи через корів непродану продукцію рослинництва, цей бізнес тільки умовно вигідний. Як правильно визначити собівартість молока, відшукати резерви для підвищення рентабельності — у нашому інтерв’ю з Олександром Назарком, директором департаменту управління МТФ у консультаційному центрі «Асоціація виробників молока (АВМ)».

Розумний підхід до розрахунку собівартості молока

— Пане Олександре, чому чимало експертів кажуть, що часто молочарі не зовсім правильно визначають собівартість виробництва сирого молока і попри те, що вважають його прибутковим, реальної вигоди не отримують або отримують менше, ніж заявляють?

— Собівартість молока — це сукупність усіх витрат, поділена на кількість виробленої продукції. Головне — детально вести первинний облік, щоб віддати його в економічний відділ і там ретельно все підрахувати, які є витрати за місяць: заробітна плата, витрати на корми, підстилка, електроенергія, ПММ, витрати на штучне осіменіння, ветеринарний догляд, поточні ремонти, податки та інші витрати.

Досить часто господарства визначають собівартість молока на основі, наприклад, програми 1С, хоча краще це робити двома способами:

• перший — бухгалтерський підрахунок,

• а також визначення операційної собівартості — ці показники дозволяють ухвалювати операційні рішення й дивитися на те, який вигляд має бізнес, що працює в ринкових умовах.

Доцільно дослідити його саме з такої позиції. Наприклад, собівартість виробленого на підприємстві силосу становитиме 50 копійок, але його ринкова ціна — 1,5 гривні. Тому в нашій операційній моделі в графі «Силос» обов’язково поставимо вартість 1,5 гривні. Так само рахується і вартість соломи, сіна та сінажу.

Завдяки спеціалізованим моделям прорахунків тваринницький підрозділ знатиме реальну собівартість кінцевої продукції ферми і не обманюватиме себе, проводячи розрахунки за заниженими показниками вартості кормів. Раджу завжди ставити ринкові ціни — так, ніби ми купуємо цю сировину, ніби у нас немає рослинництва. Рослинництво й тваринництво — це різні бізнеси.

Їх треба чітко відокремлювати, навіть якщо рахунки підприємства не розподілено, і ніяк по-іншому, адже там працюють різні команди, в господарстві існують системи мотивації, ризиків, прогнозування…

NB: Власник виграє, розглядаючи кожен бізнес окремо. Завдяки такому підходу можна виявити проблеми, що з’їдають прибуток, знайти приховані резерви й поліпшити економіку господарства. Паразитування одного напряму над іншим ні до чого доброго не призведе — як мінімум не покаже реального стану справ, а як правило — завдає шкоди.

Бізнес-напрям існуватиме в штучно створених умовах, за яких має вигляд рентабельного, а насправді ж реальність така, що витрати на корми мають бути вдвічі більшими, бо цін, за якими господарство списує на тваринництво кормові компоненти, на ринку не існує.

— Наскільки вигідніше пропускати власну рослинницьку продукцію через тварин?

— Перевага власника в тому, що він виробляє продукцію з доданою вартістю — не пшеницю, ячмінь, кукурудзу, соняшник, сою, а іде далі — до молока, водночас заробляючи як на рослинництві, так і на тваринництві: так має бути, і це можливо, якщо обидва напрями ефективні. Це перше.

NB: Наступне: молочний бізнес — це не просто корова і зерно, у ньому вагому роль відіграє логістика. На ній також можна або втрачати великі гроші, або, вирощуючи власні корми й правильно обраховуючи їх справедливу вартість, економити мільйони гривень на їх перевезенні та ефективно використовувати ці кошти для генерації продуктів із доданою вартістю.

У цьому — пряма вигода: енергоносії в Україні й до повномасштабного вторгнення були недешевими, нині — ще дорожчі, навесні, як прогнозують експерти, подорожчають ще на 50%. Та й керівнику тваринницької ланки теж цікавіше купувати зерно, яке не має у своїй собівартості логістичних витрат на транспортування до порту чи іншого місця реалізації — воно дешевше, хоча теж має ринкову ціну.

Водночас собівартість молока необхідно оптимізувати. Продуктивними є фермери, які все, що виростили, пропускають через корів, а молоко та нетелей продають. Їм потрібно менше техніки, пального, людей і грошей на зарплати, менше інвестицій в CAPEX, тому вони завжди на крок попереду і краще переживають будь-які кризи. Такі підприємства добре розвинули тваринництво, тримають багато корів, що з’їдають усе вирощене, а велике поголів’я — це так звана подушка безпеки й виграшна позиція — як до повномасштабної війни, так і тепер. Збалансувавши розміри тваринницької та рослинницької ланок, господарі почуваються набагато впевненіше, ніж ті, у кого 200 корів і 5000 гектарів земель, і не знати, куди той урожай подіти…

Читайте також: Молочна галузь у глибокій кризі, але може бути прибутковою

Де таяться збитки?

— Пане Олександре, чому, попри те, що в Україні чимало прикладів ефективного молочного скотарства, багато виробників вважають утримання ВРХ збитковою справою?

— Тваринництво — це щоденна важка праця від світанку до смерканку. В режимі нон-стоп. Так, люди собі планують вихідні, але ферма живе і потребує обслуговування. Оскільки це важкий бізнес, багато фермерів у солідному віці приділяли йому недостатньо уваги, розглядаючи утримання худоби як соціальний проєкт, що дає людям робочі місця і забезпечує фермеру добру репутацію. І далеко не всі виробники готові були інвестувати у тваринництво, а відсутність розвитку зводить нанівець будь-який бізнес. У нас багато старих, амортизованих, рентабельних 50–70 років тому ферм, а нині вони неприбуткові. Якщо раніше сільгоспвиробники збитки від неефективного тваринництва перекривали вигодою від продукції поля, то нині й рослинництво не заробляє. Таке тваринництво опиняється в зоні все більшого ризику і буде стерте з молочної карти України.

Підприємствам, що подбали про інтенсифікацію виробництва, покращення умов для людей і тварин, оновлення технологій, налаштували процеси, щоб вони були технологічними, й утримують багато високопродуктивних тварин, нині не так важко.

Якщо говорити мовою цифр, то до великої війни збитковими були орієнтовно 40% підприємств, що виробляють сире молоко, нині — майже 60%.

— Не штука — нашпигувати ферму по зав’язку інноваційним обладнанням. Чи ж воно окупиться…

— Я б сказав, ідеться швидше не так про диджиталізацію, — все має бути в розумних межах, — як про масштабування тваринницького бізнесу до промислових розмірів і забезпечення тваринам достатнього рівня комфорту. З іншого боку, можна говорити про ефективність якісних кормів і точної годівлі, якщо на комплексі утримується не менше як тисяча голів.

NB: 70 років тому було цікаво утримувати 200 голів ВРХ, тепер для прибуткового господарювання потрібно вшестеро більше худоби. Це все просто пояснити: старі ферми обмежують тварин у комфорті, умовах, завдяки яким ті могли б давати більше молока. Усю роботу доводиться виконувати вручну, це дорого коштує і суттєво впливає на собівартість продукції. На великих же тваринницьких комплексах, правильно налаштувавши процеси, утримують суттєво більше корів, хоча працює значно менше персоналу. Для дрібних фермерів і закупівельна ціна молока менша: дорожча логістика, якщо їхати за невеликою партією.

Шукаємо резерви

— Завдяки чому нині молочні господарства можуть здешевити собівартість продукції?

— Проаналізуймо, як можна відрегулювати собівартість молока, в розрізі двох аспектів: як збільшувати надходження і зменшувати витрати.

Як можна збільшити кількість надходжень?

• Найперше — збільшити кількість корів, працювати над покращенням їх ефективності — вони мають бути здоровими й давати багато молока. Якщо підприємство не належить до лідерів галузі, то має у цьому значні резерви. У лідерів теж є резерви, але їх набагато менше.

• Молоко має бути жирним і з високим умістом білка — за таку продукцію більше платять.

• Треба розібратися, чи вигодовують бичків на підприємстві — їх у нашій моделі бути не має, тому що це явно збитковий бізнес.

• Слід подивитися, чи отримуємо ми гідну оплату за вибракуваних корів і бичків.

• Проаналізувати, що ми робимо з гноєм, бо це теж прибуткова частина.

• Важливе питання: чи реалізуємо наше молоко за ринковими цінами і що можна зробити, щоб торгувати з більшою вигодою. Приміром, деякі підприємства продають молоко по 14,5 гривні за кілограм, а деякі — по 11,5. Три гривні різниці дуже суттєво міняють маржинальність.

Читайте також: Роботи-продавці сирого молока: вигідний збут прямо в руки споживачам

Як зменшити витрати, що лягають тягарем на собівартість молока?

• Проаналізувати, чи утримуються в стаді неефективні корови й вибракувати їх, якщо такі є.

• Перевірити витрати на корми — чи не переплачуємо ми понад ринкові ціни.

• Прибрати зайве з годівлі. Що мається на увазі: якщо підприємство користується «чудотворними таблетками», тобто продуктами, результат від яких неможливо порахувати й оцінити, то від них ліпше відмовитися.

• Слід проаналізувати витрати пального, електроенергії згідно з нашим бенчмаркінгом¹ — чи є там резерви.

• Доцільно розібратися, чи є на підприємстві готівка — її не повинно бути, оскільки це також призводить до збитків: реалізувати продукцію краще виключно через бухгалтерію.

• Звернути увагу на те, чи не працює підприємство з ФОП — це збільшує видатки на оподаткування.

• Кожну витрачену суму належить розбирати й аналізувати її ефективність. Мені траплялися такі випадки, коли, наприклад, підприємство на місяць мало 3,5 мільйона гривень операційних витрат, із них 500 тисяч гривень належали до категорії «Інші витрати», 80% яких просто крав будівельник. Він постійно щось робив на цій фермі, справно списував величезні кошти, а фактично виконував обсяги на суму, в рази меншу, і не було його роботі ні кінця ні краю. Такі факти, як маніпуляції, зловживання виявляють під час аудиту, їх необхідно обрізати. Як? Дуже жорстко брати під контроль, у місячному ритмі погоджувати всі витрати з керівником галузі тваринництва — таким чином можна знайти дуже багато грошей.

¹Бенчма́ркінг (англ. benchmarking) — це процес пошуку стандартного чи еталонного економічно ефективнішого підприємства-конкурента для порівняння з власним і переймання його вдалих методів роботи. Також це постійний та систематичний пошук і впровадження ефективних практик, що мають привести організацію до досконалішої форми, інструмент для визначення становища компанії у порівнянні з іншими подібними компаніями, схожими за розмірами та/або сферою діяльності.

— Нині молоко — в дефіциті, нерідко переробні підприємства згодні платити більше навіть за продукцію не найвищої якості. Для чого аграріям щось змінювати, інвестувати? Це збільшить надходження, але в майбутньому, а вкладати потрібно вже…

— Завжди за будь-яких умов власники підприємств і спеціалісти забивають гол у власні ворота, якщо погоджуються на пропозицію переробника платити більше за продукцію нижчої якості. Навіть якщо завод каже: «Нехай у тебе буде “брудне” молоко, я все одно платитиму більше» — виробник на цьому ніколи не зекономить. На таку угоду можуть іти підприємці, нездатні покращити якість молока або ті, хто не хоче цього робити.

Консультаційний центр «Асоціація виробників молока (АВМ)» має величезний досвід у цьому напрямі, багатьом виробникам ми допомогли від найгіршої якості молока перейти до найкращої в стабільному режимі (до прикладу: від 2 млн КСК до 90 тис. КСК). І бачимо, що завжди ці підприємства виграють не лише у вартості молока, а й у здоров’ї тварин.

NB: Якщо підприємство виробляє молоко екстра ґатунку, це означає, що рівень захворюваності на мастити — контрольований. Кожен мастит призводить до шалених збитків: тварини втрачають молоко, і їхня продуктивність уже не повертається до рівня здорової тварини. Окрім того, доводиться витрачати гроші на лікування — це один з основних моментів, чому якість молока має бути на найвищому рівні. Молочарство, що базується на здорових тваринах, виграє економічно.

Їх молоко стає на ринку конкурентним і має заслужений попит, його можна збути на будь-який завод на кращих умовах. Це зовсім інший рівень. Прекрасним бонусом є те, що команда молочного підрозділу дотримується високих стандартів, натренована працювати на високі результати.

— На деяких молочних фермах сьогодні впроваджують економічно збалансовану годівлю, що дозволяє економити на кормах. Корови отримують раціон, що забезпечує нижчі надої й оптимальну рентабельність молока. Іншими словами — дорогі групи кормів використовувати не виплачується.

— Це міф, який нікому не вдалося реалізувати. У час, коли почалася ковідна криза, ціни на молоко дуже сильно впали, що дуже відчутно вдарило по галузі. Люди сиділи дома, збуту не було, тому на фермах почали економити. Проте врахуємо деякі моменти.

• Коли обрізаємо білкові й енергетичні корми й починаємо годувати сіном, соломою, силосом, сінажем, мінімізуємо вміст концентратів або взагалі їх виключаємо із раціону, дуже різко і сильно падає обсяг молока: можна було б доїти 33 кілограми в заліковій вазі, а доїш 20.

• За таких умов одразу худне худоба, адже високопродуктивним тваринам потрібна певна кількість енергії, щоб підтримувати життєдіяльність організму і давати поживні речовини для теляток — зазвичай 50–60% корів є тільними, молодняк — теж. А ще ж молочні тварини максимально працюють над виробництвом молока, може, навіть на шкоду собі та своїм плодам.

NB: Неповноцінна годівля погано позначається на здоров’ї тварини та теляти; на відтворенні — інтенсивність запліднення на підприємстві знижується. Тварини просто не запліднюються, а витрати на це господарство несе. Високопродуктивна корова — як піч: їй треба постійно підкидати дров (годувати), щоб вистачало на себе, телятко і виробництво молока.

— Здебільшого до таких кроків вдаються через нинішню фінансову скруту. Проте ж можна повернутися до попередніх показників…

— Так. Якщо господарство робить усе правильно, то, налагодивши повноцінну годівлю, для відновлення високих надоїв знадобиться як мінімум півтора місяця. Однак через ці експерименти ми втрачаємо у заплідненні й отеленнях через 9 місяців і до вирівнювання ситуації. Звідси випливають інші проблеми — додаткові витрати на відгодівлю молочних корів, надлишкове вибракування тварин, які не стануть вчасно тільними або захворіють. А могли б зберегтись у стаді. Кожна нетель перед отеленням, нагадаю, коштує дві тисячі доларів. Такою твариною доведеться замінити тих, що вибудуть. Ну, і втрата виручки від молока: впродовж кількох місяців неповноцінної годівлі молока буде менше — господарство зазнаватиме збитків.

Нині складні часи, які мусимо пережити, але загалом спроба зекономити на кормах і доїти мало молока — це своєрідна штучна криза підприємства. Доїти 20–25 кілограмів на добу може бути вигідно тільки за екстенсивного ведення молочного тваринництва. Наприклад, у європейських країнах, де можна виростити багато сінажу, якісних травосумішей, які тварини їдять прямо з полів. Ці суміші мають багато білка, багато енергії: там достатньо опадів, і трава постійно відростає, тож можна мати до п’яти укосів. Тварини випасаються під електропастухом, підприємства практикують тільки дворазове доїння — зранку й увечері. Господарі мінімально витрачаються на зарплатню, пально-мастильні матеріали, не змішують корми, не видаляють гній, у них працює мало людей, яких нема потреби возити на ферми, привозити, годувати, амортизувати інфраструктуру…

За таких умов зазвичай утримують поголів’я симентальської породи: корови дають по 20–25 літрів молока на добу з хорошим жиром і білком. За продукцію в країнах, де практикують екстенсивний метод виробництва молока, платять по 50–55 євроцентів за кілограм молока, водночас додається державна підтримка.

NB: В Україні ситуація зовсім інша, та й ціна молока нестабільна. Сьогодні вона, як у Європі, а завтра — вдвічі менша, як було від початку 2022 року до середини 2023 року. Тому в нас не можна доїти мало молока, якщо маєш на меті вести прибутковий бізнес.

— Щодо вибракування тварин… Раніше вважали нормальним показником — 30% стада. Як тепер: чи впливають нинішні технології на цей показник?

— Усе так і є: 30% — середній показник, багато підприємств мають менший, деякі — більший. Ми керуємось у нашій практиці нормою 20–25%, трапляється на підприємствах менше за 20%, навіть 12% — це свідчить про дуже серйозний рівень тваринницького комплексу.

Звичайно, господарствам цікавіше більше тварин зберегти в стаді, зробити їх якісними, продати більше нетелей і заробити для підприємства гроші. Однак, на жаль, часто через недостатній рівень менеджменту й догляду за тваринами, інтенсивності роботи з ними худоба вибуває зі стада раніше ніж потрібно, і по факту це завдає збитків. Тому треба працювати, щоб вибракування було менше.

З іншого боку, молодняк теж важливий, і наша ціль — зберегти корову якнайдовше в стаді, щоб працювати з нею мінімум п’ять лактацій, тому що з кожною лактацією, якщо в господарстві все роблять правильно, корова дає все більше молока.

Це коротко про резерви, завдяки яким собівартість молока на молочних фермах зменшиться, а його рентабельність підвищиться.

— Отримувати вигоду в молочному скотарстві все ж реально?

— Цілком реально. В бізнесі діє правило: зі 100% заробітку 30% вкласти в розвиток, 30% — у стабільність, решту вивести як прибуток або й не виводити на певних етапах, а реінвестувати. Що гріха таїти, вітчизняні тваринницькі підприємства з довгою історією так ці кошти не розподіляли. Та й аналітика у деяких виробників молока дуже кульгає. Однак в Україні є багато можливостей налагодити прибуткове молочарство. Так, маємо проблеми з фінансами, кадрами, нині — ще й великі ризики, спричинені активними бойовими діями в нашій країні. Аграрії бачать, що класти всі яйця в один кошик не варто. Хоча від рослинництва господарі не відмовлятимуться, вже тепер замислюються над виробництвом товарів із доданою вартістю, зокрема молока і продуктів його переробки. Головна умова успішного господарювання сьогодні — наша перемога.

Розмовляла Галина ШЕПЕЛЬ

Якщо Вам потрібна консультація, за контактами Олександра Назарка звертайтеся на пошту редакції: growhowua@gmail.com

Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram