Зважаючи на необхідність відновлювати та підтримувати агросектор під час військової агресії росії, бджолярі та аграрії мають працювати в кооперації, щоб зберегти здоров’я бджіл та мати фінансові результати. Завдяки бджолозапиленню можна в рази збільшити дохідність плодово-ягідного сектора. Наприклад, прибутковість актинідії (міні-ківі) збільшується на 24,22 тис. грн. на кожній тонні, а суниці — на 49 тис. грн. з гектара. Зважаючи на те, що Україна обрала зелений шлях розвитку, як і вся Європа, треба зберігати довкілля, дбати про біорізноманіття і вирощувати якісні та безпечні продукти. На цю тему детальніше журналістка GrowHow поспілкувалася з доценткою, кандидаткою сільськогосподарських наук та експерткою із бджолозапилення Асоціації керованого запилення «BeesAgro» Леонорою Адамчук.
— Чому виникла ідея проєкту «Кероване бджолозапилення»?
— Колись природа була значно багатша на диких запилювачів. Однак із постійним хімічним навантаженням на довкілля їх чисельність значно скоротилася внаслідок постійних отруєнь агроценозів. Раніше у сівозмінах було різноманіття культур, які слугували кормовими ресурсами для диких комах-запилювачів. На сьогодні аграрії перейшли на монокультури, коли навколо лише великі масиви кукурудзи, соняшника, сої і т. д. Все це збіднює середовище для існування природних запилювачів і призводить до їх загибелі. Незначну частку запилювачів становлять медоносні бджоли, яких спеціально підвозять на медозбір. Але через концентрацію бджолиних сімей в одному місці й відсутність в іншому або використання тільки на рослинах, які виділяють нектар, їх роль без застосування спеціальних заходів є незначною. Через те, що може статися отруєння бджіл засобами захисту рослин, бджолярі також неохоче виставляють вулики і серед медоносних монокультур (ріпак, соняшник). Саме тому виникла необхідність використовувати саме кероване бджолозапилення, а не розраховувати на природне, яке має дуже незначний вплив на сільське господарство.
NB: Кероване бджолозапилення — це комплексний агротехнічний прийом, який необхідно включати в систему вирощування ентомофільних сільськогосподарських культур для підвищення їх урожайності та покращення якості плодів. До бджіл застосовуються спеціальні методи утримання і розведення, керування їхньою льотною діяльністю. Всі заходи спрямовані на те, щоб максимально скерувати льотну діяльність бджіл на той вид рослин, який необхідно запилити.
Взагалі онлайн-платформа для співпраці «ВeesAgro» створена для того, щоб пасічник і фермер могли знайти один одного. Це окрема сторіночка великого сайту GrandExpert, який націлений на попередження отруєнь бджіл внаслідок обробки полів агрохімікатами. Хтось зацікавлений в запиленні, а інший може надати ці послуги. Напрямок набирає обертів і стає дедалі популярнішим. Але є і певні моменти, які стримують розвиток цього ринку.
— Що саме маєте на увазі?
— Після спілкування із аграріями і бджолярами зрозуміли, що як з однієї, так і з іншої сторони є певна недовіра. Фермер не розуміє компетентність пасічника, не бачить гарантій надання якісної послуги. Він думає, заплатить за бджолозапилення, а під час цвітіння буде йти дощ і комахи не літатимуть. Проте, коли є бджоли і пішов дощ, а в період 1-2 години виглянуло сонце, то комахи відразу активізують свою льотну діяльність та летять на квітки. У них це закладено інстинктивно. І відразу ж відбувається запилення. Навіть за несприятливих погодних умов та підвищеної вологості, високої швидкості вітру, за наявності бджіл урожайність все одно буде вища, ніж без них.
Пасічник же боїться, що під час запилення відбудеться отруєння бджіл. На жаль, вже маємо такий досвід. Минулого року в господарстві бджоли запилювали абрикос і персик. Коли почав цвісти персик, то фермер обробив поряд поле з іншою культурою. Пестицидний пил полетів на сад і загинула велика кількість бджолиних сімей. Величезні збитки — треба повністю відновлювати пасіку. Такі випадки трапляються через банальне незнанням як правильно співпрацювати, аби уникнути неприємностей. Проблему можна прибрати через навчання і далі нормально співпрацювати.
— Фермер та пасічник не довіряють один одному, бо є банальне незнання. Як їх навчити довіряти одне одному?
— Коли почали розвиток цього напрямку і побачили проблему, то постаралися створити безкоштовний курс. Залучили грант від Програми USAID з аграрного і сільського розвитку (АГРО). У 2021 році провели 8 онлайн-вебінарів у різних частинах України, круглий стіл та конференцію — минулого року. У них взяли участь бджолярі та аграрії. Розповідали як почати співпрацю, як уникнути отруєння бджіл, як правильно порахувати економічну ефективність – що фермеру, що пасічнику, а також говорили про юридичні моменти. На заході були присутні переважно пасічники, а фермерів 1-2 особи. Власник фермерського господарства, як правило, не дуже хоче вчити ці технологічні нюанси. У нього є для цього підпорядковані люди: агрономи, спеціалісти із захисту рослин. Але і їх також не було. Зрозуміли, що потрібно створити взагалі окремий курс конкретно для фермерів, аби показати їм, що це дійсно ефективно. Важливо і тому, що Україна перебуває на зеленому шляху, як і вся Європа, особливо тепер, коли слід відновлювати екологію, довкілля, біорізноманіття після забруднення внаслідок військових дій та вирощувати якісні й безпечні продукти. В рамках попереднього курсу напрацьовано багато безкоштовних матеріалів, які доступні для скачування. Зацікавлені можуть звертатися до Асоціації «ВeesAgro» і отримати.
— Які наразі є види запилення культур і в чому перевага саме бджіл?
— Наразі в світі перевагу надають двом видам запилення: джмелями і медоносними бджолами. Також використовують й інші види бджіл, але не на європейському континенті. Якщо мова йде про невеликі плантації, теплиці, то частіше фермери використовують джмелів. Коли ж великі масиви культур, то економічно вигідніші бджоли. Собівартість запилення залежить і від вартості самої джмеле- і бджолосім’ї. В рази дешевше купити або орендувати саме бджолину сім’ю. Крім того, має значення і її чисельність.
NB: Обидві сім’ї мають основну самку (здатну відтворювати сім’ю), самців і робочих особин, які здійснюють льотно-запилювальну діяльність. У джмелів їх — 100-120, максимум 300. А у бджолиній сім’ї у ранньовесняний період це біля 40 тис. особин, влітку понад 100 тис. За одну добу вони здійснюють понад 60 тис. вильотів. Зрозуміло, що ефективність бджолиної сім’ї значно більша.
Під час вирощування ж рослин в умовах закритого ґрунту краще використовувати джмелів. Адже для бджіл треба облаштовувати вентиляцію, спеціальні ходи на вулицю, постійно проводити дресирування, підгодовувати. А для джмелів цього робити не треба. Виключено і складання безпечної для комах технології обробітку рослин засобами захисту. Адже джмелесім’я, в лапках, «одноразова». Вона живе лише один активний сезон і в кінці — розпадається. Деякі джмелесамки зимують і утворюють гнізда в наступному сезоні, а інші — гинуть. А бджолина сім’я — постійно діюча господарсько-корисна одиниця. Її потрібно зберігати. Тому обробка небезпечними пестицидами, які призведуть до її загибелі, недопустима. Джмелину сім’ю не орендують, а купують і з тим, що вона в кінці сезону загине. Вартість джмелів доволі висока – понад $ 100 за один вулик.
— Які господарства вже практикують кероване бджолозапилення? Вони самі купують пасіку чи користуються послугами пасічників?
— Якщо в господарстві є багаторічні насадження, то економічно вигідно завести власну пасіку. Але на її утримання також потрібні кошти. Весною сади відцвіли, їх запилили, а далі бджіл треба підгодовувати ціле літо або планувати кочівлю до медоносних ресурсів. Якщо не планується медозбір, то утримувати пасіку економічно невигідно. У такому випадку для фермерів краще отримати послугу із надання керованого бджолозапилення. Є пасічник, який має бджіл та відповідає за них цілий рік, і є аграрій, зацікавлений у запиленні тієї чи іншої культури в конкретний місяць року. Складається договір між ними на певний період, на потрібну кількість днів, із врахуванням погодних умов та вегетації запилюваної культури. Далі вже пасічник надає послугу запилення, в яку включає вартість підвезення, відвезення вуликів, їх обслуговування конкретно під час запилення.
В Україні багато господарств вже використовують цю послугу?
На Житомирщині — це кооператив «АгроВесна», де в 2020 році проводили запилення ремонтантної малини, а в 2021-му — суниці. А ще ТОВ «Нікдарія», де другий рік поспіль запилюємо чорницю високорослу і позаминулого року ще спробували жимолость запилити. Також пробували співпрацювати із господарствами, які займаються садівництвом. На Вінниччині ТОВ «Тріада-МК», що мають вишневі та яблуневі сади. Розробили для них інтерактивну карту для застосування бджолозапилення. У них є власна пасіка. Ще на Херсонщині торік співпрацювали із ТОВ «Тачанка Сад». Там запилювали абрикос, черешню, персик. Була у 2021 році й така новинка як актинідія або міні-ківі на ТОВ «Чорноморський Альянс» в Одеській області. А ще для декількох невеликих господарств: і особистих селянських, і кооперативів розроблено інтерактивні карти керованого бджолозапилення. Там вирощують смородину, виноград, ожину, малину, суниці.
— Що треба зробити, аби не нашкодити здоров’ю бджіл під час транспортування? Як правильно забезпечити логістику?
— Фермер взагалі не переживає за це. На нього покладені лише питання оплати, тобто логістика закладається у вартість. На місці, де буде здійснюватися бджолозапилення, агроном із пасічником повинні узгодити місця розташування вуликів відповідно до інтерактивних карт, аби під час інших технологічних процесів (обрізка, внесення добрив, обприскування чи збір урожаю) бджоли не заважали. За це відповідає агроном. Все, що стосується логістики, повністю стосується бджоляра. Як перевозити бджіл кваліфікований пасічник, який має хоча б найнижчий ступінь в освіті: робітнича професія бджоляр першого розряду, знає. Основні принципи наступні. Треба використовувати спеціальний транспорт – спеціальні платформи для перевезення. Якщо такого немає, то вантажні автомобілі обладнують спеціальними засобами, які дозволяють знерухомити вулики під час перевезення, налаштувати вентиляцію, забезпечити водою і кормом залежно від відстані перевезення, а ще попередити розкривання вуликів, аби в дорозі не виникали непередбачувані обставини та не гинули сім’ї.
— Щодо відстані перевезення, яка мінімальна і максимальна має бути?
— Потрібно вибирати пасічника у своєму регіоні. Але не ближче ніж за 5 км від попереднього місця перебування пасіки, а ще краще за 10 км і далі. Справа у тому, що бджоли мають пам’ять щодо місця знаходження свого житла, то ж можуть повертатися. В основному – льотна бджола, задіяна на запиленні. Може бути така «ведмежа послуга», коли фермер запросив сусіда на запилення, але льотні бджоли повернулися додому. Там вулика немає і вони загинули. А у вулику залишилися нельотні молоді бджоли, які запилення здійснювати не можуть. Тому відстань – це ключове.
— Бджоли і засоби захисту рослин: що треба знати фермерам?
— За організації керованого бджолозапилення мають бути офіційно надані послуги згідно із договором, в якому вказана відповідальність за загибель бджіл. Це перша умова, яка буде стимулювати агронома і фермера дотримуватися правил попередження отруєння. Щодо організації системи захисту рослин на полі, яке планується запилювати бджолами, то це неважко. Потрібно в період цвітіння культури, яку планують запилювати, не використовувати ЗЗР 1-го і 2-го класу небезпеки. Це ті засоби, під час застосування яких бджіл треба вивозити з масиву на 3 доби і більше. Тоді втрачається сенс взагалі бджолозапилення. Їх можна використовувати лише в період активного росту культури – ранньою весною, або ж в період утворення зав’язі. Під час цвітіння взагалі нічого не використовують, або ж ЗЗР 3-го і 4-го класу небезпеки. Є спеціальні правила, яких має дотримуватися і бджоляр: як правильно обмежити бджіл, коли, часові проміжки і т.п. Якщо фермер обробив сусіднє поле, то треба враховувати, що радіус активної льотної діяльності 2,5 км. Однак, за відсутності медозбору в цьому радіусі, бджоли можуть літати на 7-10 км. В період запилення фермер має це розуміти і сусідні поля в цьому радіусі також не обробляти. Якщо вітер буде більшим ніж 1-2 м/с, то радіус відповідно збільшується. Є спеціальна таблиця, де визначені всі параметри – їх прописано навіть у законодавстві. Проблеми виникають через недотримання цих правил.
— Підсумки розмови: що вже зроблено і над чим ще варто попрацювати?
— Потрібно повернутися до сталого природокористування та відновлення біологічного різноманіття, коли все працює злагоджено, а запилення відбувається природним шляхом, тобто комахами, а не людьми, як в Китаї. Все інше – неефективне і вимагає великих затрат.
NB: Україна, як і Європа, веде зелений курс, який передбачає дотримання концепції «від лану до столу». В рамках цієї концепції бджолозапилення відіграє провідну роль. Ще в момент утворення зав’язі майбутнього плоду закладаємо безпечність через мінімізацію обробітку агрохімікатами та якість плодів через соковитість, форму, випуклість, розмір.
Наприклад, у 2021 році на суниці вибракування некондиційної ягоди зменшилося удвічі, а урожайність зросла на 1,4 т/га. У загальному бджолозапилення сприяло підвищенню виручки у 2020 році на 3,1% (13,2 тис. грн), а у 2021 на 5,7%. (49 тис. грн). Видно ефект і на актинідії. Бджолозапилення підвищує технічну придатність (сортність) плодів на 13% та зменшує кількість плодів технічного сорту на 7%, що дозволяє збільшити прибуток на 193 770 грн/га або 24,22 тис. грн на кожну тонну врожаю. Отож, бачимо великий потенціал і закликаємо всіх до взаємовигідної співпраці та екологічно дружнього підприємництва!
Розмовляла Тетяна КОВАЛЬЧУК
Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram
