Сільгосппідприємство придбало генератор для забезпечення власної діяльності електроенергією. Які особливості використання пального на роботу генератора?
Чи потрібна ліцензія на зберігання пального?
Питання з ліцензуванням вирішено завдяки змінам, внесеним до ст. 18 Закону № 481 (Закон України від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального”) Законом України від 13.12.2022 р. № 2836-IX (далі – Закон № 2836), який набув чинності з 03.01.2023 р.
Тож починаючи з 03.01.2023 р., на період воєнного стану та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування правила такі.
Без наявності ліцензії і будь-яких дозвільних документів.
NB: Без наявності ліцензії і будь-яких дозвільних документів можна зберігати пальне в обсязі до 2000 літрів на кожному об’єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою.
Причому не уточнюється, за який період потрібно дотримуватися ліміту в 2000 літрів. Якщо читати буквально, то мається на увазі зберігання в кожен конкретний момент. Тобто, приміром, протягом місяця в сумі може зберігатися і 10000 літрів. Але одночасно – до 2000 літрів. Наприклад, завезли 500 літрів, використали. Знову завезли 700 літрів, використали. За місяць набралося 10000 літрів, хоча в кожен конкретний момент не зберігалося більше 2000 літрів.
Причому мова йде про обсяг до 2000 літрів, наприклад, до 1999.999 літрів включно. Тобто, 2000 літрів – це вже перевищення граничного розміру.
Без наявності ліцензії, але з поданням декларації
NB: Якщо для заправлення електрогенераторної установки на місці її використання зберігається пальне обсягом понад 2000 літрів, потрібно до податкової подати декларацію про провадження господарської діяльності із зберігання пального.
Якщо таких місць кілька, щодо кожного подається декларація.
Декларація може бути подана у довільній формі за вибором суб’єкта господарювання:
- нарочно,
- поштою або
- в електронному вигляді.
Тобто, розглядувана декларація подається так само, як і податкова звітність, що для останньої встановлено п. 49.3 ПКУ:
- особисто платником податків або уповноваженою на це особою (листом на ім’я керівника податкової);
- надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
- засобами електронного зв’язку в електронній формі.
NB: Але яким чином подавати декларацію в електронній формі, поки незрозуміло. Адже на момент підготовки цієї статті ще не має документа з відповідним кодом форми. Рекомендації податкової поки також відсутні. Тому поки що, на наш погляд, подати можна особисто листом чи поштою.
Право на зберігання пального набувається з моменту подання декларації до податкової.
У декларації зазначаються відомості про:
- суб’єкта господарювання:
- для юридичної особи – організаційно-правова форма, повне і скорочене найменування (за наявності), ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ, місцезнаходження, контактний номер телефону, адреса електронної пошти, прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) керівника юридичної особи або його уповноваженого представника;
- для фізичної особи – підприємця – прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності), номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України), місце проживання, контактний номер телефону, адреса електронної пошти);
- загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.
До якої податкової подавати декларацію?
В ст. 18 Закону № 481 зазначено, що до територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Відповідно до Постанови КМУ від 19.06.2019 р. № 537 територіальні органи – це ГУ ДПС у областях.
Таким чином, декларацію потрібно подавати до обласної податкової. Але до обласної за основним місцем податкового обліку чи за місцем зберігання пального?
В ст. 18 Закону № 481 про це жодного слова.
NB: Але згідно з ст. 15 Закону № 481 ліцензію на зберігання пального видають органи податкової служби за місцем зберігання пального. Тому, на наш погляд, і декларацію слід надсилати до ГУ ДПС області, де знаходиться місце зберігання. Та оскільки прямо про це в Законі № 481 не сказано, рекомендуємо з цього питання отримати консультацію в податковій службі.
Чи потрібна була ліцензія у разі зберігання пального для роботи генератора до 03.01.2023 р.?
З цього питання у ЗІР (113.04) була така консультація.
Чи необхідно придбавати ліцензію на право зберігання пального, якщо таке пальне зберігається в баку генератора, в т.ч. при отриманні пального в бак генератора з акцизного складу пересувного постачальника?
Податкова відповідала, що зберігання пального у баку генератора, т.ч. при отриманні пального в бак генератора з акцизного складу пересувного постачальника, не потребує отримання ліцензії на право зберігання пального.
У разі, якщо пальне для заправки генератора зберігається в каністрі, ємності, що використовується для зберігання пального, іншій споживчій тарі об’ємом більше 5 літрів, необхідно отримувати ліцензію на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального крім випадків коли пальне зберігається:
- в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії;
- в місцях зберігання пального, що використовуються підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету, підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву, суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто – та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
NB:Тобто, на пальне у баку генератора ліцензія на зберігання не потрібна. Потрібна вона тільки якщо пальне зберігається у ємностях об’ємом більше 5 літрів.
З 03.01.2023 р. ця консультація стала нечинною, адже до Закону № 481 внесли зміни, які ми розглянули вище.
Щоправда, і після 03.01.2023 р., на наш погляд, питання ліцензування, декларування не стоїть, якщо пальне зберігається виключно в баку генератора.
Причому, на наш погляд, кількість пального в баку генератора не враховується в загальний обсяг пального, який зберігається на місці використання генератора. Наприклад, якщо в баку генератора 100 літрів пального і поряд зберігається в ємності 1950 літрів, то не потрібно плюсувати ці літри.
Адже в ст. 18 Закону № 481 прямо сказано таке: “…має право зберігати пальне, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки в обсязі до 2000 літрів на кожному об’єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою”.
Тобто, мова йде про 2000 літрів, які споживаються для заправлення.
Споживаються для заправлення – це пальне, яке ще не заправлено в бак генератора. Тож кількість такого незаправленого пального і складає до 2000 літрів.
А якщо пальне вже спожите для заправлення, тобто, залите в бак генератора, на нього вже не поширюється ця гранична кількість зберігання.
На жаль, думка податкової з цього питання нам невідома. Тому для уникнення непорозумінь може бути доречним отримати індивідуальну податкову консультацію.
Акцизний склад
Законом № 2836 до ПКУ також внесено зміни, які набули чинності з 03.01.2023 р.
Тепер згідно з п. 47 підрозділу 5 розділу ХХ ПКУ тимчасово, на період дії воєнного стану на території України та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування, в доповнення до критеріїв, визначених пп. 14.1.6 ПКУ, не є акцизним складом:
- приміщення або територія, у тому числі платника акцизного податку з реалізації пального, у кожному (на кожній) з яких загальна місткість розташованих ємностей для зберігання пального, яке використовується виключно для заправлення електрогенераторних установок, не перевищує 2000 літрів;
- приміщення або територія, у тому числі платника акцизного податку з реалізації пального, у кожному (на кожній) з яких виконуються умови, зазначені в абзаці другому цього пункту, та одночасно зберігається або реалізується пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.
Стосовно бака генератора.
Згідно з пп. 14.1.6 ПКУ не є акцизним складом паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої.
Таким чином, бак генератора не є акцизним складом. Причому, як ми з’ясували вище, кількість пального в баку генератора не враховується до граничної кількості 2000 літрів.
Екологічний податок
Відповідно до п. 46 підрозділу 5 розділу ХХ ПКУ тимчасово, на період дії воєнного стану на території України та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування, для цілей застосування розділу VIII цього Кодексу не вважаються стаціонарними джерелами забруднення у значенні, наведеному у пп. 14.1.230 ПКУ, електрогенераторні установки, що класифікуються за кодом 8502 згідно з УКТ ЗЕД.
Ця норма діє з 03.01.2023 р. завдяки змінам, внесеним до ПКУ Законом № 2836.
Нагадаємо, що відповідно до пп. 240.1.1 ПКУ платниками екологічного податку є, серед іншого, суб’єкти господарювання, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.
Відповідно до пп. 14.1.230 ПКУ стаціонарне джерело забруднення – підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти.
Тобто, екологічний податок справляється із викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними, тобто, нерухомими об’єктами.
А суб’єкти господарювання масово використовують переносні генератори, а не стаціонарні. Тому з викидів таких генераторів в принципі не справляється екологічний податок.
Але навіщо тоді було встановлювати окрему норму ПКУ, якою виводити електрогенератори з під числа стаціонарних джерел забруднення?
На жаль, в консультаціях податкової звучала думка, що генератори можуть бути стаціонарними джерелами забруднення.
Наприклад, відповідаючи на питання в ЗІР (117.06): «Що відноситься до стаціонарних джерел забруднення атмосфери?» податкова виснувала, що до стаціонарних джерел забруднення можна віднести генератори, міні електростанції, газозварювальне обладнання (установки), які працюють на пальному при спаленні якого утворюються та викидаються в атмосферне повітря забруднюючі речовини або суміш таких речовин, що є об’єктом та базою оподаткування екологічним податком за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами.
Щоправда, ця консультація з 03.01.2023 р. переведена до нечинних у зв’язку з набуттям чинності п. 46 підрозділу 5 розділу ХХ ПКУ, який ми навели вище.
Якщо пристати на таку думку податкової, то за викиди генератором забруднюючих речовин до 03.01.2023 р. потрібно сплачувати екологічний податок.
Ми з такою думкою не погоджуємося, адже переносні (пересувні) генератори не є стаціонарними. Та й у консультації податкової в ЗІР сказано “до стаціонарних джерел забруднення можна віднести генератори, міні електростанції”. Можна віднести, а можна й не віднести.
Не сказано, що відноситься. А можна віднести.
Можна віднести – якщо генератор стаціонарний.
У всякому разі, це одне з розумінь цієї консультації, яке можна використати при обґрунтуванні непотрібності сплати екологічного податку, якщо податкова наполягатиме на сплаті, наприклад, під час податкової перевірки.
Поряд з проблемою сплати екологічного податку постає питання отримання дозволу на викиди.
Відповідно до ст. 11 Закону України від 16.10.1992 р. №2707-XII «Про охорону атмосферного повітря» викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу на викиди.
Тут бачимо ту саму пісню. Дозвіл отримується тільки на стаціонарні джерела. Переносні генератори не є такими джерелами. Тому, на наш погляд, дозвіл отримувати не потрібно.
Але заради уникнення непорозумінь може бути доречним звернутися за консультацією з цього питання до Держпродспоживслужби. Це орган, який видає дозвіл.
Чи є норми витрат пального на роботу генераторів
Чинне українське законодавство не встановлює таких норм.
Причому в жодному нормативному документі не зазначено, що підприємство зобов’язане встановлювати такі норми.
Це означає, що списувати на витрати можна фактичні витрати пального, використаного генератором.
Поряд з цим сільгосппідприємство може розробити власні норми і використовувати їх у власній діяльності.
Наприклад, наказом керівника призначається комісія, яка проводить контрольні заміри використання пального генератором. І на підставі отриманих результатів встановлює норми.
Хоча відразу зазначимо, що встановити таким чином норми досить проблематично. Адже використання пального залежить від багатьох факторів – температури повітря, навантаження на генератор (потужність приладів, які живляться генератором) тощо.
Хіба що встановити орієнтовні стандартні норми для певних показників повітря і рівнів навантаження, які коригувати залежно від зміни температури і навантаження. Але для коригування потрібно знати коефіцієнти, яких немає.
Компромісний варіант – списувати за фактичними показниками, але в документах, якими оформляється списання пального, вказувати температуру повітря і рівень навантаження. Це дозволить обґрунтовувати різний рівень списаного пального залежно від показників повітря і навантаження.
Якими документами оформляти роботу генератора, списання пального
Роботу генератора можна оформляти у Книзі, Журналі чи Відомості роботи генератора.
По суті це табличка, в колонках якої зазначають, наприклад:
- дату;
- початок роботи (з якої години);
- кінець роботи (по яку годину);
- кількість годин роботи протягом певної дати (доби);
- температура повітря (на початок, на середину, на кінець роботи тощо);
- навантаження (потужність), у кВт;
- підпис працівника, відповідального за роботу генератора.
Поряд з цим в такій табличці можуть бути окремі колонки про кількість використаного пального. Хоча, на наш погляд, це досить незручно. Адже генератор можуть вмикати протягом дня, приміром, чотири рази по годині. Визначити кількість використаного пального під час кожної години може бути проблематично. Адже лічильника на баку немає і кількість використаного пального визначають на око. При незначному використанні похибка при визначенні кількості використаного пального значна.
Тому може бути зручнішим періодично (раз в тиждень, 10 днів, місяць тощо) складати Акти про використання палива.
У Акті зазначати:
- кількість годин роботи генератора;
- загальну потужність;
- температурний режим;
- залишки пального в баку генератора і на зберіганні на початок і на кінець періоду;
- кількість отриманого пального – в місця зберігання і залитого в бак генератора;
- кількість використаного пального при роботі генератора.
В акті також наводять дані первинних документів (накладних, ТТН, актів), за якими отримане пальне від постачальників, підзвітних осіб.
Акт складає і підписує особа, відповідальна за роботу генератора.
Правильність складання акту може перевіряти бухгалтер.
Затверджує акт керівник сільгосппідприємства.
Затверджений акт передається в бухгалтерію для записів в обліку.
Бухгалтерський облік
Пальне, отримане від постачальників, від підзвітних осіб оприбутковується на балансі сільгосппідприємства, за особами, відповідальними за роботу генераторів: Дт 203 Кт 371, 631.
На підставі акта пальне списується на витрати згідно з напрямками використання отриманої електроенергії: Дт 23, 91, 92, 93, 94 Кт 203.
Наприклад, якщо генератор забезпечує електроенергією виробничу ділянку, вартість пального списують на рахунок 23 чи 91. Якщо адміністративне приміщення – на рахунок 92.
Володимир БАЖАН,
консультант з оподаткування і бухгалтерського обліку
Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram
