Можливості України з виробництва фосфорних, калійних і складних добрив зараз становлять не більше 17% від необхідного обсягу, однак мають чималу перспективу, адже пошук вітчизняних, альтернативних і доступних джерел фосфатів є досить актуальним, але реальним завданням для України. Таку думку висловив директор «Сумського державного інституту мінеральних добрив і пігментів» в ході VI «Одеського агрохімічного форуму» Сергій Вакал, передає Infoindustria.com.ua.
— Одним з основних альтернативних великотоннажних джерел фосфатів можуть бути апатити українських апатит-ільменітових родовищ. Вони є повним аналогом Кіровського апатитового концентрату і можуть повністю забезпечити потребу вітчизняних підприємств в даному виді сировини. Єдиним і істотним обмеженням є тільки те, що їх видобуток і збагачення має перспективу тільки при спільній переробці апатит-ільменітової руди з виділенням, перш за все ільменітового концентрату, а потім апатитового, — вважає Сергій Вакал.
Ще одним джерелом альтернативної фосфатної сировини в Україні є фосфорити вітчизняних родовищ. Вони розташовані в багатьох областях країни і мають свою регіональну перспективу застосування. Зокрема значні запаси фосфоритів виявлені в Північно-Західному регіоні, Середньому Придністров’ї, Причорномор’я і Дніпровсько-Донецькому регіоні. Загальна кількість розроблених родовищ, в тому числі і малих, становить близько 360, з них 8 — досить великих.
— Розвідані вітчизняні родовища можуть забезпечити при повній їх завантаженні з видобутку близько 700 тис. тонн, тобто 100% фосфору в рік, що становить близько 45% від кількості, яка необхідна для завантаження потужностей з виробництва фосфоровмісних добрив. Залучення у виробництво фосфатної сировини з фосфору менше 24% — економічно недоцільно, — вважає Сергій Вакал.
Третім джерелом фосфатів в Україні він назвав великотоннажні відходи промисловості, які також частково можуть знизити дефіцит фосфатної сировини.
Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram
