Ціна свободи: український виробник мінеральних добрив «Тетра-Агро» про ситуацію на аграрному ринку

Виробничі потужності компанії "Тетра-Агро" – м. Червоноград, Львівська обл.
У кожного бізнесу — свій шлях. Поступовий планомірний розвиток, розробка продуктів та формування партнерської мережі, у підсумку — лінійка конкурентних українських добрив, розвинутий бізнес, готовий до масштабування та багатократного росту… Але у плани вітчизняного виробника втрутилася війна.

— Все точно повернеться, — впевнений Сергій Прокопенко, директор ТОВ «Тетра-Агро». — Головне зараз — не втратити напрацьованого.

Надовго і всерйоз

«Тетра-Агро» — підприємство із ґрунтовним науковим підходом. Аграрна галузь — одна з експортно орієнтованих сфер вітчизняного бізнесу, тож треба вдумливо використовувати даний природою резерв і нарощувати врожаї. Саме тому не такого вже й далекого 2005 року підготовку бізнес-плану виробники мінеральних добрив лінійки «Нітроамофоска-М» почали зі спілкування із профільними науковцями Інституту гірничо-хімічної промисловості.

Сергій Прокопенко, директор ТОВ «Тетра-Агро»

— Ми зайшли у сферу виробництва міндобрив як потенційні споживачі, котрі розуміли, чого хоче аграрій, бо самі обробляємо землю, — пригадує як започатковував бізнес директор ТОВ «Тетра-Агро» Сергій Прокопенко. — Завдяки академіку Академії гірничих наук України Івану Івановичу Зозулі народилася ідея йти в дешевший сегмент, бо дорогих добрив вистачало. Науковці нам підказали як зробити кращий продукт, які технології використати. Спочатку компанію «Тетра-Агро» планували як локальне виробництво, зорієнтоване на Західний регіон України.

Чому нітроамофоска? Інтенсифікація виробництва призвела до закислення полів, на яких рослини погано засвоюють основні елементи живлення. Вивчивши ринок із погляду сільгоспвиробника, підприємці аналізували його і зсередини нової для себе галузі. Стежили за рухом добрив, бачили, як з’являються та зникають неперевірені торгові марки, як працюють ті, кому фермери довіряють. Спостерігали, вчилися, відвідували виставки та підприємства.

— Порівняли залишки Новороздільського заводу складних мінеральних добрив — лінія тоді вже не працювала — зі заводом польського концерну «Siarkopol». Це був шок! Точка старту в обох була приблизно однакова, але у Польщі виробництво кипіло! Тут виробляли 48 комбінацій NPK для різних ґрунтів, — порівнює реалії сільгоспвиробництва станом на початок двохтисячних років Сергій Прокопенко. — Вразив диференційований підхід, адже в Україні на той час, на яких би ґрунтах не господарювали, використовували нітроамофоску — шістнадцятку та селітру… У Польщі ми побачили, що живлення підбирають відповідно до аналізу ґрунту, що ці добрива затребувані. Ми подумали: чому б їх не виробляти в Україні, зокрема, тут, у Червонограді? У нас був проєкт, ми викупили патент і почався розвиток.

За 11 років роботи підприємці побудували та двічі реконструювали виробничі потужності, постійно перебуваючи у пошуку, рухалися до вдосконалення. Завдяки трирічним науковим дослідженням, проведеним науковцями Львівського національного аграрного університету, вдалося краще розкрити потенціал добрив «Тетра-Агро».

— Трирічні досліди на сої, потім співпраця з науковцями інших кафедр — це процеси еволюції, які мусили відбутися. Мені дивно було бачити, я маю на увазі довоєнний час — наголошує Сергій Прокопенко, — як залітали на ринок хто хотів із якимось невідомими продуктами, залучали дистрибуцію, продавали, і поняття ніхто не мав, чи проходили їх добрива держреєстрацію чи ні, як вони спрацюють у наших умовах… У нашої компанії зовсім інша історія. Наші добрива внесені до держреєстру, ми маємо всі документи — так, це було клопітно, ми витратили на цей шлях три роки, але нам зараз легше — працюємо прозоро, законно, ще й маємо великий багаж інформації та досвіду.

Базове добриво, яке «Тетра-Агро» виробляє упродовж багатьох років — «Нітроамофоска-М» NPK 9:18:22 — ідеальне, кажуть у компанії, для кислих ґрунтів. Нині лінійка «Нітроамофоска-М» налічує 6 комбінацій, хоча в деякі часи випускали і можуть робити більше.

— Запити породили збільшення асортименту — ми пішли таким шляхом. Потім наші партнери попросили живлення для ріпаку, який потребує багато сірки. Хоча це не дуже вписується у нашу основну лінію, але якщо є попит — прошу дуже. Технологія зараз уже відпрацьована, маємо свою основну лінійку, яка забезпечує 90-95% потреб аграріїв, але якщо треба інше — зробимо необхідну комбінацію.

Компактна сучасна лінія потужністю 2,5 тис. тонн на місяць дає змогу виробникам швидко реагувати на потреби партнерів і доповнювати асортимент. До повномасштабної війни продукти «Тетра-Агро» поширювали практично по всій Україні, окрім Півдня, де немає кислих ґрунтів, для яких призначені добрива.

Зараз — тяжко, але головне — попереду

Чим дихає нині ринок міндобрив, на якому активно працює «Тетра-Агро»? Виробники усвідомлюють, що економічного спаду не минути. Ціни на компоненти зросли у рази і побили всі мислимі й немислимі рекорди. Через це ринок, як кажуть, просідає.

— Є дефіцит усіх складників: азотної групи, фосфорної і калійної… Виклики щодо азотних компонентів — розуміємо, що частина підприємств не працює, щодо калійних — російського та білоруського калію нема і не буде, і з цим треба жити. Тут немає місця компромісам… Так, ми будемо від того страждати, але є принципи, яким не можна зраджувати. Сьогодні на ринок заходить німецький калій, ізраїльський, ідеться про канадський — зрозуміло, що це буде дорожче. Але, перепрошую, це ціна свободи, і економічної так само. Нині важко виробникам, аграріям, кінцеві споживачі продуктів харчування теж відчують на собі цей тягар. Маємо нові реалії. А ціни й надалі зростатимуть — це світові тенденції.

Український аграрний ринок, на думку виробника, в умовах війни не готовий до таких викликів. Через блокування українських портів та обмеження експорту зерна вітчизняний агросектор пригальмує свій активний розвиток. Не тільки держава Україна не має рішення як відновити довоєнні обсяги продажу збіжжя, Європа, світ не володіють інструментами для подолання цієї проблеми.

— Ми не готові до такого повороту, ніхто не вірив — ні ми, ні Європа, що така війна може бути, і що вона настільки затягнеться. Дійшли до жнив і зупинилися — ніхто не знає, що можна зробити. Ті логістичні ланцюжки, які  пробує вибудувати держава, не працюють сповна. Експерти прогнозують, що під урожай наступного року засіють 60-70% цьогорічних площ —тяжко про це говорити, але ці цифри оптимістичні. Якщо підприємства взяли кредити і з ними не розрахувалися, зібрали, а реалізації немає, то й не буде за що сіяти. Ця проблема відгукнеться через рік, будуть нові виклики та випробування. Тепер деякі продавці, користуючись тим, що аграрій не може продати, потирають руки, бо чують момент наживи, але це безперспективно: їм не буде на чому заробляти, як не стане ні того аграрія, ні засіяної ниви, ні зерна. Ми — за партнерські довготривалі стосунки, побудовані на людських цінностях, які викликатимуть у сільгоспвиробників почуття поваги та розуміння, що ми разом ту біду переживали…

Восени дорога логістика позначиться і на посівній: постачання продуктів живлення на Північ України, навіть у центральні області обійдеться в копієчку. Ринок добрив значно зменшиться, адже нині немає доброї ціни на вирощене. Першим потрапляє під удар аграрій, котрий терпить збитки.

— Оця програма, коли держава оперативно увімкнулася, запустивши у березні нульові кредити — це був такий поштовх, якого аграрний сектор не мав навіть до війни. За цю ідею аплодую стоячи! Я не знаю, де взяли на це гроші, але — спрацювало, — ділиться Сергій Прокопенко. — Під цю програму посіяли й ми теж, адже все ще не відмовилися від землеробського хліба. На 10% збільшили площі посіву, бо держава стимулювала. А першого червня дзвонять із банку: пільговий період закінчився, повертайте кошти. Сільгоспвиробник до того часу голий-босий, у кредитах по вуха, і маєте – знову халепа. Я би хотів побажати аграрію, щоби в нього було все стабільно: експорт, попит на ринку, достойна оплата праці, щоб не було зловживань: аби за рахунок селянина, в якого руки порепані, хтось не ставив собі черговий золотий унітаз.

Провал у аграрній сфері буде, зауважує Сергій Прокопенко, але він впевнений, що Україна має величезний аграрний потенціал і ПЕРЕМОГА дозволить нам його реалізувати. Йдеться як про інтенсифікацію виробництва, так і про площі, що облогують і потенційно годяться для сільськогосподарського виробництва.

— До повномасштабної війни Україна з кожним роком нарощувала обсяги агровиробництва. У нас є великий потенціал — ще не всі господарства застосовують сучасні технології, аграрії не забезпечені доброю технікою: середньостатистичні фермери ще на Т-150 їздять і сіють технологічно застарілими сівалками. Потенціал до зростання був просто шалений, і він повернеться, бо досвід є, фінансовий ресурс знайдеться. Найважливіше — потреба — хто чекає наш продукт, бо всякий бізнес потрібно прораховувати від кінцевого: кому це потрібно? Я можу сказати: так, чекають, тому що населення планети невпинно зростає, їжі потрібно все більше і більше, а можливостей до росту агровиробництва в Європі, Канаді, Америці немає — вони вже на піку, а ми були в дорозі до тої вершини, і то ще далеко.

У березні цього року, коли на Львівщині влада закликала сіяти більше ярих культур, щоб виростити достатньо збіжжя, посівні площі в області збільшили на 2%. Знайшлися і механізми: сільські ради вишукували вільні землі, щоб без аукціонів надати їх в оренду фермерам терміном на один рік.

— Поштовх який, бо Україна має бути з хлібом! Держава показала, як це може працювати. Львівщина додала майже 2 тисячі гектарів ріллі, і вона може ще дати. А Європа не дасть, бо там кожен клаптик уже давно в обробітку.

Нині головна мета та завдання ТОВ «Тетра-Агро», як, напевно, багатьох виробників — зберегти. Найперше — колектив, який уже зріднився і до найменших тонкощів вивчив технологію. Поки що компанія не будуватиме ще один завод і ще одну лінію, як планували, бо не на часі.

— Прийде час — перемога, мир, тоді й «газнем»!

Замість епілогу — прості уроки

від Сергія Прокопенка, директора ТОВ «Тетра-Агро»

Ніколи не кажи ніколи

— Ще в школі мені подобалася хімія, але моєю першою вищою освітою стала юридична. Другою — аграрна. Життя повело стежиною, де пов’язалися економіка, любов до хімії й аграрний сектор.

Рослинний світ — це нескінченне пізнання

— Ми знали, що кислотність заважає рослинам споживати основні елементи живлення —основа, правило. Та раптом — злом свідомості: є така культура — лохина, яка росте тільки на кислих ґрунтах. Відтоді в мене з’явилося невеличке насадження лохини.

Влада не завжди займає державницьку позицію

— Мої землі розташовані на межі 4 сільрад і трьох районів. На початку війни одні сільські старости вишукували вільні навіть невеличкі ділянки, щоб збільшити обсяг сільгоспвиробництва, інші ж тряслися над запущеними сотнями гектарів, котрі так і залишилися облогувати. Влада — це люди.

Роблю те, що люблю

— У комусь живе кочівник, а в комусь — землероб, інколи — дуже глибоко у підсвідомості. Люблю робити те, що дає свої результати, які приємно бачити. Любо спостерігати, як із зернинки виростає колос — така проста філософія мого життя.

Галина ШЕПЕЛЬ

Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram