Наше видання отримало запитання від читача до статті: «Сільгосппідприємство сплачує земельний податок за орендодавців фізосіб: як оформити в обліку?». У статті йдеться про те, що сільгосппідприємство може сплачувати земельний податок за орендодавців на підставі їхньої заяви, яка виконуватиме роль доручення. Читач питає наступне. Але ж податківці можуть наполягати, що податок може сплатити представник від імені платника податку тільки на підставі довіреності. Яким чином переконати податківців і, можливо, суд, що податок, сплачений згідно заяви повинен враховуватися, як сплачений платником?

Якщо довіреності взагалі немає

В статті йде посилання на Індивідуальну податкову консультацію ДФСУ від 24.05.2017 р. № 343/6/99-99-17-01-15/ІПК. В цій ІПК є кілька цікавих висновків.

Перший. Сплата податку або збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, податковим агентом, або представником платника податку.

Причому відповідно до п. 19.2 ПКУ представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства.

Тобто, за загальним правилом, податок має сплатити сам платник податку, або його представник на підставі довіреності, засвідченої відповідно до законодавства.

Другий. Якщо сума грошового зобов’язання або податкового боргу платника податків була погашена іншим суб’єктом господарювання (юридичною особою, фізичною особою підприємцем або фізичною особою), то сплачена сума включається до складу загального оподатковуваного доходу платежа податків, за якого було сплачено грошове зобов’язання або борг.

Тобто, податок за фізособу може погасити навіть інший суб’єкт господарювання, який не є представником і не має жодної довіреності.

Третій. Нормами чинного законодавства не передбачено відповідальності у разі погашення суми грошового зобов’язання або податкового боргу платника податків іншим суб’єктом господарювання.

Тобто, навіть якщо немає письмової довіреності, а податок сільгосппідприємством за фізособу сплачений, питань до такої сплати немає.

Але як сказано в статті «Сільгосппідприємство сплачує земельний податок за орендодавців фізосіб: як оформити в обліку?», щоб оплата була зарахована в рахунок податкового зобов’язання фізособи, потрібно правильно оформити платіжне доручення, вказавши реквізити рахунку, зазначеного в податковому повідомленні-рішення. Окрім того, в призначенні платежу потрібно вказати реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи. На підставі такої інформації сума оплати і зарахується в рахунок податкового зобов’язання фізособи.

Дивимося з цього приводу норми Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Мінфіну від 07.04.2016 р. № 422 (Порядок № 422).

Відповідно до п. 1 розд. 2 Порядку № 422 після розміщення на відповідному сервері для завантаження інформації органів Казначейства відомостей про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків за надходженнями у вигляді технологічного файла @B та відомостей про рух страхових коштів на аналітичних рахунках 3719, відкритих на ім’я органів ДФС, у вигляді технологічного файла @Е інформаційною системою органів ДФС забезпечується автоматична обробка таких файлів та виконується розподіл записів за критеріями:

  • рознесені платежі;
  • нерознесені платежі;
  • виключені з обробки платежі.

Далі в п. 2 розд. 2 Порядку № 422 сказано, що рознесені платежі відображаються в інтегрованій картці платника відповідними обліковими операціями зі сплати/повернення сум відповідно до поля «Призначення платежу» документів на переказ згідно з переліком кодів видів сплати, визначеним Порядком заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів, затвердженим Наказом Мінфіну від 24.07.2015 р. № 666.

Тобто, інформація про платежі, які надійшли на рахунок Казначейства в оплату податку, автоматично розноситься податковою в інтегрованій картці платника. Таким чином, якщо підприємство правильно оформило платіжне доручення, платіж автоматично зарахується за платником податку – фізичною особою. Звісно, що жодних питань з приводу того, хто саме платив податок, не виникатиме. Про що й сказала податкова у своїй ІПК.

Чи може заява фізособи, завізована керівником сільгосппідприємства, бути довіреністю?

Відповідь на це питання шукаємо в ЦКУ.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ЦКУ довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин (ч. 1 ст. 245 ЦКУ). Причому довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім довіреності на одержання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо), яка може бути посвідчена посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання (ч. 2 ст. 245 ЦКУ).

Відповідно до ч. 3 ст. 247 ЦКУ довіреність, у якій не вказана дата її вчинення, є нікчемною. Тобто, в довіреності має стояти дата, якою вона складена.

Це всі вимоги до довіреності, які висуває ЦКУ.

З наведеного випливає, що довіреність має бути в письмовій формі. Наприклад, див. з цього приводу Лист Мінюсту від 13.01.2011р. № 7-0-2-11-19: «…виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, можна зробити висновок, що довіреність має бути складена виключно у письмовій формі».

Яка саме форма довіреності в ЦКУ сказано, що вона має відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Це правило стосується в першу чергу довіреності на укладення договорів. Наприклад, якщо договір на виконання довіреності має бути нотаріально посвідченим, то і довіреність повинна посвідчуватися нотаріально. Якщо договір не посвідчується нотаріально, то і довіреність також. Але в нашій ситуації йдеться про довіреність на сплату податку, а не укладення договору. Сплата податку нотаріально не посвідчується. А отже і довіреність на таку сплату не потрібно посвідчувати нотаріально.

Інших вимог до форми довіреності ЦКУ не висуває. Тобто, це може бути і заява, яку фізособа написала на ім’я керівника підприємства. Головне, аби в заяві стояла дата його складання. Адже без дати заява-довіреність буде нікчемною.

Висновок

Вважаємо, ми досить переконливо довели, що заява фізособи є повноцінною довіреністю, на підставі якої сільгосппідприємство виступає представником фізособи щодо сплати податку. І що податок, сплачений відповідно до такої заяви, повинен враховуватися, як сплачений фізособою.

Але ми також переконливо довели й інше. Навіть якщо сільгосппідприємство сплатить податок за фізособу без наявності заяви (довіреності), така оплата однаково буде враховуватися, як сплачена в рахунок податкового обов’язку фізособи.

В обох ситуаціях для сільгосппідприємства головне правильно оформити платіжне доручення на перерахування податку. Як саме воно має бути оформлене, ми написали в статті «Сільгосппідприємство сплачує земельний податок за орендодавців фізосіб: як оформити в обліку?».

Олександр Золотухін, консультант з оподаткування і бухгалтерського обліку


Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram