Добрива це основна стаття витрат на вирощування агрокультур. Яку стратегію варто вибрати під новий сезон, аби не упустити важливого? Як ґрунтово-кліматичні умови впливають на удобрення культур та чому варто віддавати перевагу комплексним добривам? Спробуємо з’ясувати це.


Яра пшениця. Затрати основних елементів мінерального живлення на 1 ц зерна ярої пшениці становлять: N 3,0-4,0 кг/га, Р2О5  1,4-1,8 кг/га і К2О 2,5-3,8 кг/га.

Залежно від забезпеченості ґрунту поживними елементами й попередників під яру пшеницю вносять повне мінеральне добриво перед основним обробітком ґрунту з розрахунку по 30-40 кг д.р. NPK на гектар і під час сівби 10-15 або 15-20 кг/га. У ланцюгу непарових попередників (після кукурудзи на зерно та інших) за інтенсивної технології вирощування треба вносити повне мінеральне добриво (NPK) по 60 кг/га д.р.

До слова, для ярої пшениці дуже ефективним є застосування прикореневих підживлень азотом у фазу кущіння з розрахунку по 30-40 кг/га д.р., що поліпшує якість зерна.

Ярий ячмінь. З усіх ярих колосових культур ячмінь найкраще використовує й окуповує пряму дію і післядію добрив.

Оскільки основну частину елементів живлення ярий ячмінь поглинає у перші фази росту (перші 40 днів),  то бажано, щоб у цей період поблизу кореневої системи були легкозасвоювані поживні речовини. Тому, крім основного удобрення, проводять ще й припосівне внесення азотних, фосфорних або комплексних добрив по 15 кг/га діючої речовини кожного компонента.

NB: Такий підхід забезпечує підвищення зернової продуктивності у середньому на 3-4 ц/га.

Якщо строки сівби дуже ранні, здатність ґрунту до нітрифікації ще низька. У такому разі особливо необхідне припосівне внесення азотних добрив (N15) для підвищення урожаю та зниження білковості й плівчастості зерна, що має важливе значення, зокрема для вирощування зерна пивоварного ячменю. Також, для отримання якісної сировини для пивоваріння, в основному внесенні потрібно збільшити частку фосфорних і калійних добрив на 20-25 %, а азотні краще внести під час сівби в обмеженій кількості  (N15).

Кукурудза. У комплексі заходів, спрямованих на підвищення врожайності та продуктивне використання вологи, велике значення мають системи застосування органічних і мінеральних добрив. Позитивна дія добрив проявляється і за недостатньої вологозабезпеченості.

NB: Найбільші прибавки врожаю зерна кукурудзи забезпечує повне мінеральне добриво в дозі N60-90P60K30-45.

Кожен кілограм внесених добрив забезпечує прибавку врожаю зерна і зеленої маси кукурудзи на 20-30% вище, як порівняти з колосовими культурами. Для харчових підвидів кукурудзи норми внесення зменшують до N30-60P20-40K20-40.

Ефективним є внесення мінеральних добрив малими дозами у рядки під час сівби. Зокрема, внесення в рядки 1 ц/га гранульованого суперфосфату забезпечує прибавку врожаю зерна до 5 ц/га.

Найбільш раціонально використовуються добрива, коли розраховують потребу в поживних речовинах балансовим методом на запланований урожай і беруть до уваги  родючість ґрунту конкретного поля, необхідну кількість елементів живлення для формування запланованого врожаю, коефіцієнти використання елементів живлення з добрив і ґрунту.

Різні біотипи гібридів відрізняються неоднаковою реакцією на добрива. Тому, добираючи  гібриди однієї біологічної групи, варто віддавати перевагу тим із них, які за умови внесення добрив забезпечують стабільно високі врожаї.

Соняшник. Соняшник добре реагує на внесення під зяблеву оранку повних мінеральних добрив. Дози добрив найкраще вираховувати, зважаючи на аналізи ґрунтів. Фосфорні та калійні добрива доцільніше внести під зяблеву оранку, азотні під передпосівну культивацію.

Одночасно зі сівбою потрібно внести стартову дозу Р2О5 у кількості 10 кг/га діючої речовини у вигляді гранульованого суперфосфату або комплексних добрив нітроамофоски. Внесення останніх у рядки під час сівби в дозі 10 кг д.р. за фосфором, за даними лабораторії землеробства Кіровоградської ДСГДС, забезпечувало приріст урожаю насіння від 2,2 до 5,6 ц/га.

Соя. Ця культура досить вимоглива до поживних речовин і виносить їх із ґрунту відносно більше, ніж багато інших культур, а зокрема: азоту 180, фосфору та калію по 80 кг/га. Мінеральні добрива під сою вносять, зважаючи на вміст елементів живлення в орному шарі.

Щоб добрива дали найбільшу віддачу, потрібно знати вміст поживних речовин у ґрунті, потребу рослин у них і правильно розрахувати їх норми під запланований урожай.

NB: На чорноземах вносять азот, фосфор і калій у дозі 45-60 кг/га. Основне добриво вносять по всій поверхні ґрунту, припосівне – під час сівби комбінованою сівалкою глибше насіння на 1-3 см і збоку від рядка на 2-3 см.

Біологічна цінність сої, як і інших бобових культур, полягає також у тому, що значну кількість азоту (50-60% потреби) вона може отримувати з повітря за рахунок фіксації його бульбочковими бактеріями.

Застосування бактеріальних препаратів окремо й разом з мінеральним азотом впливає не тільки на утворення бульбочок і розвиток кореневої системи, але й на вміст хлорофілу в листках.

Ефективність симбіозу бульбочкових бактерій з бобовими залежить не тільки від активності бактерій і чутливості рослин до інокуляцій, але й від рівня мінерального живлення. Застосування інокулянту на фоні N40 сприятливо впливає на симбіоз бактерій з рослинами сої, натомість великі норми азоту (60-80 кг/га) пригнічують утворення бульбочок і знижують їхню активність. Якщо застосовувати більші норми азоту, то симбіотична азотфіксація практично не відбувається через відсутність бульбочок, а рослини стають споживачами ґрунтового азоту.

Науковий коментар

Сергій Авраменко, доктор с.-г. наук, провідний науковий співробітник  Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН

— Сіяти ярі культури без добрив — не можна. Насправді важливо зважати на ґрунтові умови та кількість опадів індивідуально на кожному полі. Адже, якщо, для прикладу, на Сході чи на Півдні України давати велику кількість добрив, то без зрошення рослина їх просто не використає. У цих посушливих регіонах і потенціал урожайності значно менший, аніж в інших областях. Натомість у західній частині України, в умовах високої вологості, дози добрив варто збільшувати.  В умовах недостатнього зволоження варто не тільки зменшувати норми внесення добрив, але й можна практикувати дробне внесення (частину добрив під час сівби, решту — декілька підживлень упродовж вегетації — по сходах, по листу). Хоча все залежить від культури. Я рекомендую під окремі культури вносити добрива до сівби у високій нормі. Наприклад, у нашій зоні (на Харківщині — ред.) кукурудза сильно страждає від посухи, тому ми практикуємо внесення великої дози азоту для кукурудзи під культивацію — до 140 кг/га д. р. Тоді кукурудза швидко стартує, маючи гарний запас весняної вологи, і вже до літа, коли запаси вологи зменшуються, вона має доволі потужну кореневу систему. Як наслідок, попри посуху, кукурудза стоїть зелена, як і має бути, урожайність хороша, як порівняти з іншими посівами. Крім основного живлення, практикую по листу внесення мікро- та макроелементів, зокрема цинку. Щодо сої й думки про те, що її удобрювати не потрібно, а достатньо тільки інокулянта, зі свого досвіду — не погоджуюсь. У нас на Харківщині не соєвий пояс — однозначно, адже навіть із наших сортів сої збираємо врожай орієнтовно 2 т/га, а вже на Полтавщині — 4 т/га з тих самих сортів. Ми вивчали чимало інокулянтів різних виробників. Так-от для нашого регіону інокуляція фактично не дає результату, натомість — на бідних ґрунтах на Поліссі — спрацьовує відмінно. Тому я вважаю, що під сою також потрібно вносити добрива — до та під час сівби.

На ярі зернові культури добрива потрібно давати під час сівби. Але треба розуміти, що сухі добрива можуть недостатньо розчинитися. Тоді страждає коренева система, якщо потрапляє в цю гранулу, чи біля неї, і рослина отримує опіки. В ідеалі добрива потрібно вносити не в самий рядок із насінням, а так, як  працюють сучасні агрегати — розподіляють добрива убік і глибше від насіння. Але як діяти, якщо техніка застаріла? Відповідь однозначна: краще сіяти з добривами, ніж без них. Азот, фосфор, калій, сірка — це найважливіші для рослини чотири елементи. Всі інші елементи потрібні в невеликих кількостях, тому ними можна підживлювати й по листу.

Соняшник — така культура, яка на удобрення реагує слабше, ніж інші. У нього коренева система потужна, і він споживає макро- та мікроелементи з підорного шару ґрунту. Зокрема, сягає глиняного шару та споживає калій, який для соняшнику найбільш потрібний.

Отже, азотні добрива потрібно давати завжди, під будь-яку культуру: чи як основне внесення, чи під час підживлення, а щодо інших елементів – треба дивитись на ґрунти та зважати на погодні умови регіону. Наприклад, на типових і звичайних чорноземах можна обходитись одним азотом, а інші добрива вносити тільки позакоренево, по листу. Загалом моя рекомендація така: під кожне поле варто розробляти індивідуальну систему удобрення, захисту тощо.

 

Юрій Мащенко, завідувач науково-технологічного відділу збереження родючості ґрунтів ІСГС НААН, к. с.-г. н., експерт-дорадник з питань рослинництва;
Олег Гайденко, вчений секретар, завідувач відділу маркетингу та наукового забезпечення трансферу інновацій ІСГС НААН, к. т. н., с. н. с., дорадник з питань механізації сільського господарства та економіки сільськогосподарського виробництва.

Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram