Захист локальних продуктів та напоїв: як працює система географічних зазначень

Нещодавно Рада Європейського Союзу прийняла постанову про посилення захисту географічних зазначень для харчових, сільськогосподарських продуктів, вина та спиртних напоїв. Документ по суті дав більше прав та кращий захист виробникам географічних зазначень у Євросоюзі. В контексті нововведень та зважаючи на активну роботу в Україні у напрямі реєстрації географічних зазначень, GrowHow розібрався що це за система загалом, як вона працює у ЄС і які переваги дає виробникам.

Від чого потребують захисту локальні виробники

За своїм визначенням географічне зазначення — це законодавчо захищене позначення, що ідентифікує походження продукту з певної території, країни, регіону або місцевості. Воно має сенс тоді, коли географічне походження продукту впливає на його особливу якість, репутацію, смак й інші важливі характеристики.

Часто, але не обов’язково, географічне зазначення складається з назви продукту, яка пов’язана з місцем його виробництва. Так є, до прикладу, з всесвітньо відомим шампанським — ігристим вином, виготовленим за певною технологією ферментації з винограду, що росте у французькому регіоні Шампань.

Шампанське чи ненайбільше асоціюється з географічним зазначенням. Навіть люди, які не заглиблюються у тему, часто у загальних рисах можуть сказати, що алкогольний напій під назвою «шампанське» можуть виготовляти тільки виробники з Шампані. Однак це вино не було першим географічним зазначенням. Старт схемам якості на основі географічних зазначень справді заклався у Франції, але в іншій галузі — у сироварінні.

У 1925 р. у Франції запатентували рецептуру сьогодні вже легендарного сиру Рокфор і прив’язали його виробництво до конкретної території. Цей сир і став першим продуктом з географічним зазначенням у світі. До запровадження системи захисту регіональних продуктів за допомогою географічних зазначень вдалися через процеси індустріалізації. Масовість харчового виробництва і технології його здешевлення ставили під загрозу автентичність смаку традиційних продуктів і піддавали ризику зникнення малих виробників.

Читайте також: Фахівці роз’яснили чим Географічне зазначення відрізняється від Торгової марки

Дрібне виробництво вже тоді лежало в основі французької економіки, тому виникла нагальна потреба захищати ремісників. Сир Рокфор на той час уже здобув неабияку популярність і недобросовісні виробники почали його фальсифікувати, змінюючи класичну рецептуру для здешевлення виробництва. Саме тому його вирішили захистити в першу чергу.

Незадовго після цього система географічних зазначень у Європі почала активно розвиватися й удосконалюватися. З Франції її перейняли й інші країни. Завдяки їй споживачі мають доступ до якісних традиційних продуктів, а їх виробники — змогу вести господарську діяльність, розвиватися та захищати свої права.

Як цей захист працює на практиці

По суті географічне зазначення є певним юридично-економічним та культурно-екологічним знаком якості, який приносить вигоду виробникам, споживачам та громадам/регіонам, до яких прив’язане виробництво продукту.

Виробники, виготовляючи продукт із географічним зазначенням, серед іншого, мають конкурентну перевагу у вигляді підтвердження високої якості й унікальності продукту, його належності до преміумсегмента і мають можливість збільшувати обсяги збуту. Окрім цього на практиці система географічних зазначень є також інструментом колективного просування традиційної продукції певного регіону.

Географічні зазначення фактично створюють додану вартість. Такий продукт можна продавати дорожче, а отже виробники отримують більшу вигоду від своєї роботи. До прикладу, як ми раніше писали у статті Агротуризм і сьогодення: розваги у воєнний час чи острівки спокою, які розвивають громади, виробники першого українського географічного зазначення — Гуцульської овечої бриндзі — після отримання права маркувати продукцію як товар з географічним зазначенням змогли збільшити ціну на неї вп’ятеро.

Споживачі, купуючи продукт із географічним зазначенням, отримують гарантію якості, оригінальності, натуральності товару та його складників і має змогу пізнати кулінарну спадщину певної місцевості.

Для громад географічні зазначення сприяють збереженню місцевих традицій, підвищенню туристичної привабливості, створенню робочих місць, розвитку бізнесу, відповідно, й наповненню місцевих бюджетів.

Читайте також: Система географічних зазначень є важливою для розвитку сільських територій в Україні — експерти

Важливо розуміти, що «географічні зазначення» — це загальне поняття, яке об’єднує три схеми якості. Тобто фактично існує три види захисту продуктів з географічним зазначенням.

Найвимогливішою з них є Protected designations of origin (PDO). Український аналог — Захищена назва місця походження. Продукти з PDO повинні бути тісно пов’язані з місцем їхнього виробництва. Всі етапи виробництва кінцевого продукту мають відбуватися в конкретному регіоні.

Трохи простішою є Protected geographical indication (PGI). В Україні ця схема якості має назву Захищене географічне зазначення. Для отримання сертифікації продукту з PGI у конкретному регіоні має відбуватися хоча б один з етапів виробництва продукту.

Третя схема якості захищає традиційні аспекти виробництва продукту, наприклад, рецепт або склад, без прив’язки до конкретного географічного регіону — Traditional speciality guaranteed (TSG) або ж Традиційна гарантована особливість. Сертифікація TSG захищає продукт від фальсифікації та неправильного використання.

Спільним у всіх трьох схемах є те, що традиційним може вважатися продукт, що виробляють не менше як 30 років на певній території. Важливо також те, що право власності на назву традиційного продукту в жодному разі не може належати одному виробнику — воно колективне для певної території, його не можна продати чи передати.

Чому захищати місцеві продукти вигідно

Сьогодні у Євросоюзі зареєстровано вже понад 3500 продуктів з географічним зазначенням. Найбільше реєстрацій — це харчові продукти та вина — понад 1600 найменувань у кожній з цих категорій. Понад 260 реєстрацій — це спиртні напої і майже 90 — традиційна гарантована особливість.

У грошовому виразі, за даним Єврокомісії, ще у 2020 р., обсяг європейського ринку продуктів з географічним зазначенням складав €74,76 млрд. Більш ніж п’яту частину цієї вартості складає експорт товарів з географічним зазначенням.

Нововведення у Євросоюзі, згадані напочатку статті, суттєво розширили права виробників продуктів з географічним зазначенням. Однією з основних змін є посилення ролі груп виробників в управлінні власними географічними зазначеннями. Зокрема такі групи отримали право включати своїх представників до структур, які займаються захистом прав інтелектуальної власності.

Також тепер держави-членкині ЄС можуть визначати групи виробників продуктів з географічним зазначенням як «визнані групи виробників» з виключними правами представляти інтереси всіх виробників продукту з певним географічним зазначенням.

Цікавим нововведенням є й посилення захисту назви географічного зазначення коли продукт з географічним зазначенням є інгредієнтом продукту переробки. Згідно з новими правилами, тепер не достатньо просто вказати на упаковці, що у товарі використаний продукт з географічним зазначенням — виробник тепер мусить повідомляти про таке використання визнані групи виробників цього продукту і вказувати відсоток цього інгредієнта.

Новий документ також посилює захист географічних зазначень в Інтернеті. Він зобов’язує національні органи блокувати або відключати доменні імена, які незаконно використовують назви географічних зазначень.

Читайте також: “Вина Срібної Землі”: як на Закарпатті відроджують виноробську славу

Тема продуктів з географічним зазначенням в Україні активно розвивається. Навіть пропри повномасштабну війну сьогодні розробляють специфікації на нові продукти, проводять навчання для виробників різних продуктів та органів влади і контролю щодо перспектив географічних зазначень і з’являється дедалі більше зацікавлених у темі. Саме тому українським виробникам важливо бути в контексті європейських правил у цій сфері.

Нагадаємо, що в Україні сьогодні зареєстровано три продукти з географічним зазначенням. Всі вони сертифіковані за найвимогливішою схемою якості Захищена назва місця походження: Гуцульська овеча бриндзя, Гуцульська коров’яча бриндза і Мелітопольська черешня. Ще низка продуктів зараз перебуває в на різних етапах сертифікації.

Наталя КУЗЬО

Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram