Тема всього, що має приставку «туризм» сьогодні викликає палкі спори та дискусії. Частина суспільства вважає, що у воєнний час говорити про мандри та розваги і тим паче розвивати ці напрями не потрібно. Інша ж частина навпаки — вбачає у них неабиякі можливості, акцентуючи, що попри війну людям все одно потрібно відпочивати та розважатися. GrowHow вирішив спробувати знайти золоту середину у цій темі. Оскільки ж ми портал для аграріїв і про аграріїв, то йтиметься про агротуризм.
Агротуризм — це точка на перетині сільського господарства та туристичного бізнесу. Він є доволі популярним напрямом у європейських країнах і дає змогу фермерам масштабувати свою роботу і створити додану вартість своїх послуг. В Україні агротуризм також активно розвивається, хоч і не так тривало, як, до прикладу, в Австрії чи Франції.
Загалом агротуризм вважається одним із найстійкіших методів для економічного розвитку сільських місцевостей. Він залучає гроші в громади, створює робочі місця у регіоні та сприяє інфраструктурному розвитку. Форми агротуризму дуже різноманітні: починаючи від мініготелів чи відпочинкових будиночків у селах, на хуторах і закінчуючи різноманітними інтерактивними програмами.
В Україні однією із суттєвих проблем для розвитку агротуризму, який ще називають сільським туризмом, є відсутність чіткої законодавчої бази. До прикладу, у законі «Про туризм» немає точного визначення поняття агротуризму. Також є ряд проблем, що пов’язані із цільовим призначенням землі і формами оподаткування. Та все ж, різним обхідними шляхами, поки немає чітких і прямих, галузь розвивається.
На часі чи не на часі
Якщо до повномасштабного вторгнення росії, особливо, на фоні пандемії ковіду прихильників розвитку внутрішнього туризму в Україні було суттєво більше, аніж противників, то лютий 2022 р. баланс сил дещо змінив. Голоси тих, хто проти активного розвитку галузі, по суті, розваг тепер чутно гучніше.
Однак статистика все ж показує, що попит на туристичні локації є. Ба більше — він зростає.
За даними Державного агентства розвитку туризму (ДАРТ) за три квартали 2023 р. представники тургалузі України сплатили податків на 13% більше, ніж за аналогічний період у 2022 р.
Збільшення зацікавленості у місцевому туризмі підтверджують також чимало локацій. До прикладу, пані Ліана Надь із крафтової виноробні «Нота Бене» на Закарпатті, де проводять екскурсії та дегустації вина, зазначила, що з початком повномасштабної війни кількість туристів на їхній локації збільшилась у декілька разів. Впродовж минулого року людей тут приймали по кілька разів на день, а візити на господарство слід було бронювати заздалегідь.
Більше про «Нота Бене» та інші закарпатські крафтові виноробні читайте: “Вина Срібної Землі”: як на Закарпатті відроджують виноробську славу
Така ситуація має пояснення, адже сьогодні чимало людей не можуть виїжджати за кордон через військову зобов’язаність. Тому й подорожують у межах країни. На початку вересня 2023 р. ДАРТ опублікувало дані онлайн-опитування щодо подорожей Україною під час війни. В ньому взяли участь 5 тисяч респондентів у віці від 14 до 34 років. 45% з них вказали, що з часу повномасштабного вторгнення подорожували Україною з туристичною метою.
Це ж опитування показало, що 22% людей люблять подорожувати країною заради вивчення гастрономічних спеціалітетів у регіонах. Активний відпочинок до душі 16%, а екотуризм є вагомим для 11% опитаних. Майже 9% українок та українців надають перевагу рекреаційному туризму. Всі ці види відпочинку може забезпечити якраз агротуризм.
Але не обходиться без одного «але»
Насправді навіть не одного «але», їх чимало і всі вони потребують розважливого підходу та зрозумілої мотивації. Перш за все, звісно, йдеться про інвестиції та вкладання емоційних, інтелектуальних ресурсів і часу.
Агротуризм — це не просто дозволити людям відвідати господарство і подивитися як там все влаштовано. Це окремий вид діяльності, який потребує плану, часу, концепції і людей, які готові цим займатися.
Практики, тобто люди, які вже працюють в агротуризмі, кажуть, що ця сфера вимагає чималих ресурсів і не стільки фінансових, як саме організаційних. Наталя Табінська, керівниця СФГ «Поле щастя», розташованого неподалік Львова, на вебінарі «Фермерство і агротуризм: ідеї для додаткового прибутку» зазначила, що ключовим у агротуризмі є любов до людей.
— Займатися агротуризмом — це наче запрошувати людей до себе до дому. І це не ваші родичі чи друзі, це чужі люди, з якими потрібно постійно і активно комунікувати, завжди бути прихильною та приязною. Люди ж бувають різними, трапляються і складні клієнти — до них також важливо мати прихильне і лагідне ставлення. Тому якщо ви любите самотність, не любите активної комунікації, то агротуризм не для вас, — зазначила Наталя Табінська.
Пані Наталя вже декілька років активно розвиває агротуризм. На 1 га поля вона вирощує лаванду, ще на 1 га — облаштувала фермерський парк з овочами, різними квітами, травами. Справу почала у 2020 р., коли висадила 6 тис. саджанців лаванди. Однак цьому передував довгий вибір місця, адже жінка відразу орієнтувалась на туристичний напрям, тому краєвиди були важливими.
Маючи досвід у державній службі в агросфері та працюючи дорадницею сільськогосподарського центру «Фермерська країна» Наталя Табінська до справи підійшла фахово і зважено. Сьогодні вже її локація пережила перший повноцінний сезон, коли лаванда пишно цвіла, інші рослини плодили, а туристи активно приїздили. Вона поділилася своїми рекомендаціями для успішного розвитку туризму на фермі.
Вибір і облаштування місця
Важливим пунктом для успішності агротуристичної локації є її розташування. Ідеально — це коли до неї можна доїхати орієнтовно за годину від міста. Так відвідувачам і відвідувачкам буде зручно та недалеко приїздити, наприклад, на вихідних чи у святкові дні. Якщо ж йдеться про розташування на туристичних чи транспортних маршрутах, то відстань може бути й більшою.
Для того, щоб гостям було цікаво і візит їм запам’ятався слід продумати, що вони могли б робити на локації хоча б впродовж однієї години.
Цікаво проведений час не повинен бути меншим від часу, затраченого на дорогу, адже їдучи годину до певного місця люди можуть бути розчаровані, якщо там немає чого робити довше 15 хвилин.
Активності можуть бути різними — це та сфера, де можна сміливо проявляти креативність, однак вони мають бути тематичними і стосуватися роботи ферми. До прикладу, якщо йдеться про ягідники, то людям можна запропонувати самостійно назбирати собі плодів, пригостити їх варенням власного виробництва, запропонувати купити це варення тощо.
Коли йдеться про тваринну ферму, то актуальним є контактний формат, коли діти можуть погладити, наприклад, козенят, побачити як доять тварин, а дорослі — побувати на дегустації. На виноградниках можна прогулятися, долучитися до процесу виробництва вина.
Важливо, щоб гості отримали гарні емоції від перебування на фермі і мали змогу привезти з собою щось на згадку. Найпростіше, що люди точно з собою заберуть — це фото. Тому варто зрозуміти, де на локації гарні краєвиди і облаштувати 2-3 місця, де можна зробити цікаві світлини.
Загалом в агротуризмі важливими є смаки, тому гостям треба дати змогу поласувати чимось цікавим і смачним. Перевагою і додатковим заробітком також є змога придбати сувеніри, фермерську продукцію. Якщо власної продукції для продажу немає чи її асортимент обмежений, то можна співпрацювати з колегами і продавати споріднені зі своєю локацією товари.
Популярними сьогодні є майстер-класи: виготовлення сиру, випічка, творення квіткового декору, навіть виготовлення свічок чи мила — сільське господарство дає змогу залучати різні активності, залежно від тематики ферми.
Разом з тим, гості повинні мати й час та місце на відпочинок і змогу просто посидіти. Агротуризм найчастіше про зміну картинки і темпу життя, адже приїжджаючи у місце максимально споріднене з природою хочеться збавити темп.
За словами Наталі Табінської, особливо це актуально у наш час, коли люди відправляються у невеличкі мандрівки, щоб стишитися. Вона розповіла, що у 2023 р. практично усі гості її «Поля щастя» приїздили за спокоєм та зміною середовища, а не за гучними розвагами.
Великою перевагою будуть місця відпочинку, де, наприклад, влітку можна посидіти у затінку, у дощову погоду — під накриттям, коли прохолодно гостям можна запропонувати коцики чи ковдрочки. Вагомим плюсом є також дитячі зони. І, звісно ж, обов’язковими є санвузли.
— Важливо заздалегідь продумувати агротуристичну локацію, але й слід прийняти те, що всього не передбачиш. Є базові елементи, а є те, що можна зробити вже за запитом. В процесі роботи самі клієнти часто запитують про якусь опцію і вже після запиту можна приймати рішення про доцільність її впровадження, — зазначила Наталя Табінська.
Ці слова підтвердила й Соломія Братах, співзасновниця ферми «З Гарбузового раю», що неподалік Львова. Першою ідеєю для їхнього з чоловіком бізнесу було виробництво крафтових сирів.
Сім’я для цього продала квартиру у Львові і придбала садибу в селі. Згодом, після того, як до них завітали клієнти, щоб придбати продукцію і захотіли трохи посидіти-відпочити, зрозуміли, що їхню доволі оригінальну з архітектурної точки зору споруду можна перетворити на локацію для туристів.
Спершу обладнали лише зону для відпочинку, але потім почали приїздити сім’ї з дітьми і виникла потреба придумати активності для дітей — так на фермі почали проводити майстерки.
Згодом поступово додавали столиків для дегустацій, обладнали повноцінну дегустаційну залу, створили крамничку, а коли зрозуміли, що групи дедалі більші — підлаштували інфраструктуру так, щоб можна було прийняти автобус.
Ще трохи практичних порад
Те, на що точно варто витрачати ресурс при роботі в агротуризмі — встановлення терміналів або іншої можливості безготівкової оплати. З досвіду Наталі Табінської, сьогодні 70% відвідувачів та відвідувачок оплачують послуги саме так.
Важливо й аби локація завжди була охайною та мала привабливий вигляд. Агротуризм — це про готовність щодня приймати гостей, навіть тих, чий приїзд був не запланований.
У цій сфері важливо розуміти, що люди можуть завітати і без попереднього запису — чи то дорогою кудись помітити місцину, чи то випадково, чи просто не знаючи, що слід було зарезервувати візит.
Як зауважила Наталя Табінська, не обов’язково має йтися про коштовні декорації, затишок можна створити з домашніх речей, з ужитих. Головне, щоб локація була доглянутою.
— У доглянутість та комфорт нашого «Поля щастя» у сезоні 2023 р. ми інвестували 110 тис. грн. За ці кошти придбали невеличкий холодильник, деякі вінтажні меблі, посуд та інші дрібнички, які додають атмосфери. Використали також чимало речей від родичів — різні килимки, елементи декору та іншу атрибутику. Одними з найкращих є моменти, коли люди впізнають ці речі, мовляв, такий килимок є у моєї бабусі, це я пам’ятаю з дитинства і так далі. Це справді додає особливої атмосфери, — розповіла Наталя Табінська.
Разом з тим варто подбати про закутки, не призначені для відвідувачів. Слід розуміти, що люди можуть заглядати всюди і якщо йдеться про місця, яких не варто бачити гостям, то їх краще відгородити, позначити певними табличками. Однак комунікація має бути у лагідному тоні. Не варто розміщувати наказових оголошень, краще інформувати через гумор чи інший приємний спосіб.
Також практики в агротуризмі рекомендують заздалегідь встановити правила роботи локації, правила поводження на ній і доносити їх відвідувачам та відвідувачкам. Графік роботи, умови відвідин, прайси та іншу додаткову інформацію — все це варто прописати, щоб трохи полегшити собі роботу і зняти потребу кожній людині повністю все окремо розповідати.
Водночас варто бути готовими до того, що кожному окремо розповідати таки доведеться. Часто люди не читають чи не уважно читають інформацію і надають перевагу уточненню на живо. Це також частина роботи в агротуризмі і її слід сприймати як належне.
Навіщо взагалі фермерам туризм, особливо у часі війни
Складно, затратно, потребує часу, суттєво корелюється із зовнішніми факторами, великою мірою базується на ірраціональних емоціях, не має зрозумілого законодавчого підґрунтя — все це також про агротуризм. То ж навіщо українським фермерам додавати собі ще й цих труднощів?
Відповідь до банальності проста і раціональна — це вигідно. У європейських країнах сільський туризм активно розвивається вже багато років. Якби у ньому не було економічного сенсу, то фермери точно знайшли б вигіднішу нішу.
Так, і Євросоюз і країни-членкині мають різноманітні програми підтримки такого бізнесу, видають субсидії, пільги, гранти на агротуристичну діяльність. Але, по-перше, щоби щось підтримувати, то це щось має існувати і, по-друге, жодна програма підтримки не спрямована на безперспективну діяльність. Якщо у галузь вкладають і приватні, і державні, і навіть міжнаціональні кошти, то на усіх цих рівнях у ній вбачають вигоду.
Читайте також: Христина Кочкодан: “Мені дуже хочеться поєднати пермакультуру, туризм і фермерство в одне ціле”
Українські фермери, які вже почали свій шлях у агротуризмі, підтверджують, що це вигідно. До прикладу, один із засновників сімейного підприємства з Львівщини «Галицька сорока» Орест Дайнека розповів, що сьогодні дохід від агротуризму — це 50% всього доходу його бізнесу.
«Галицька сорока» спеціалізується на ягідництві. Тут вирощують малину, ожину та інші ягоди, а у 2016 р. заклали одну з найбільших на заході України посадок так званої «галицької ружі» — їстівної троянди, з якої роблять традиційний конфітюр.
Сьогодні «Галицька сорока» є відомим виробником крафтових продуктів. Клієнтами господарства є як приватні поціновувачі з України та з-за кордону, так і мережі HoReCa. Та починалося все зі звичайного гуртового збуту ягід, який приносив прибуток, але на фоні траплялися проблеми через необхідність швидкого збуту ягід. Зі збільшенням ж урожаю назріло ще й питання використання нереалізованої продукції. Так пан Орест з дружиною Юлею прийшли до переробки.
Спершу реалізовували товар у вузькому колі, серед своїх родичів, друзів та знайомих. Згодом їхні друзі почали пригощати своїх друзів, а ті — своїх і в певний момент люди самі захотіли побачити господарство та процес виробництва на власні очі. Так і з’явився напрям агротуризму — також спершу лише для вузького кола, а потім розвинувшись у повноцінну діяльність, яка формує бізнесу половину прибутку.
Агротуризм та євроінтеграція України
Обравши чіткий євроінтеграційний курс, Україна не мусить і не повинна повністю копіювати європейські моделі у різних сферах. Однак брати приклад там, де це доцільно і адаптовувати його до своїх реалій точно варто.
Агротуризм — це саме той випадок, коли, використавши вже готові зразки, можна отримати чималі переваги.
Говорячи про повоєнне відродження, багато експерток та фахівців наголошують, що велику роль у ньому відіграватиме підтримка ЄС. Йдеться і про вдосконалення інфраструктури та транспортної доступності, і про підвищення рівня технологічної оснащеності, зокрема, фермерських господарств, і про впровадження нових екологічних стандартів, і про підтримку малого бізнесу, і про інтеграцію європейських методів управління, врешті-решт — про збільшення туристичного потоку. Все це відкриває неабиякі можливості для агротуризму.
Навіть попри напад росії на Україну у 2014 р., з того часу в Україну зайшло чимало європейських проєктів, які опосередковано підтримують розвиток агротуризму. До прикладу, ще у 2017 р. реалізовувався проєкт «Географічні зазначення в Україні». Його робота сприяла реєстрації перших українських продуктів з географічним зазначенням — Гуцульської овечої бриндзі, Гуцульської коров’ячої бриндзи та Мелітопольської черешні.
Завдяки сертифікації за схемами якості системи географічних зазначень деякі виробники вже змогли реалізувати агротуристичні напрями. Зокрема, на основі полонинських господарств, де виготовляють Гуцульську овечу бриндзю та Гуцульську коров’ячу бриндзу у 2021 р. створили культурно туристичний маршрут «Гуцульські сирні плаї». Тільки за перші 6 місяців роботи маршруту, на його локаціях побувало майже 6,5 тис. людей.
Окрім цього, після отримання сертифікації за найвимогливішою схемою якості системи географічних зазначень — Назва Місця Походження (НМП, аналог європейського PDO — Protected Designations of Origins) — виробники змогли продавати свою продукцію дорожче. Така сертифікація гарантує високу якість та автентичність продукції, отже й створює додану вартість.
Читайте також: Система географічних зазначень є важливою для розвитку сільських територій в Україні — експерти
Як розповів голова ГО «Асоціація виробників традиційних карпатських високогірних сирів» Олександр Мартин, відразу після отримання НМП у 2019 р. з’явилася змога збільшити ціну на Гуцульську овечу бриндзю.
NB: Асоціація виробників традиційних карпатських високогірних сирів є управителькою НМП «Гуцульська овеча бриндзя». Це об’єднання виробників, яке й подало заявку на реєстрацію географічного зазначення і зараз є своєрідним інформаційним центром про продукт. Тут є специфікація продукту та вся інша необхідна інформація про вимоги до виробництва, процедуру проходження контролю і сертифікації виробника продукту з географічним зазначенням.
До отримання географічного зазначення літр бриндзі виробники продавали в середньому по 120 грн — це було нижче собівартості. Після отримання права маркувати продукцію як товар з географічним зазначенням, ціну підняли до собівартості.
Паралельно й суттєво і стрімко почав зростати попит саме на сертифіковану Гуцульську овечу бриндзю. Відтак згодом її почали продавати вже по 500 грн за літр, оскільки кількість сертифікованого сиру обмежена, а попит продовжує зростати.
Сир почали фасувати у меншу тару — вже не великі літрові слоїки, а місткості по 250-300 мл, додали відповідні етикетки. Бриндзю почали просувати на агротуристичних локаціях, завдяки сертифікації вона дедалі частіше почала з’являтися в інформаційному просторі.
У Рахові на Закарпатті запрацював Музей Гуцульської бриндзі, який також додав поціновувачів першого українського продукту з географічним зазначенням. Так, у 2022 р. ціна у перерахунку на літр склала вже 600 грн, тобто зросла уп’ятеро.
Читайте також: Традиційне свято гуцульських вівчарів внесли до Переліку нематеріальної культурної спадщини України
До того ж деякі виробники паралельно почали працювати в агротуризмі, приймаючи на своїх полонинських локаціях гостей. Це, звісно, потребує додаткових інвестицій, але й приносить вигоду.
Європейська система географічних зазначень — це лише один приклад і одна складова того, як євроінтеграція може вплинути на український агротуризм. Система ще не набрала потужного розмаху в Україні, її впровадження лише починається, але вона вже дає результати.
До речі, як стало GrowHow відомо з Фейсбук-сторінки «Географічні зазначення в Україні», вже згадана Галицька ружа також претендує на реєстрацію як НМП. Виробники конфітюру спільно з європейськими експертами та експертками сьогодні активно працюють над розробкою специфікації та іншими необхідними для цього кроками.
Зрозуміло, що сьогодні є вагомий стримувальний чинник повноцінному розвитку і сертифікації за схемами географічних зазначень в цілому, і впровадженню супутніх проєктів на її основі, зокрема, агротуристичних, і заснуванню/впровадженню інших систем.
NB: Через тимчасову окупацію припинена робота з розвитку географічного зазначення «Мелітопольська черешня», а деякі виробники сертифікованих Гуцульської овечої бриндзі та Гуцульської коров’ячої бриндзи захищають Україну у складі ЗСУ і не мають змоги вести ані виробничу, ані агротуристичну діяльність.
Однак євроінтеграційна робота загалом не зупинилася, як і не зупинилася робота агротуристичного сектору. Тому тим, хто має змогу та бажання сьогодні працювати і розвиватися у цьому напрямі варто робити це — поступово, зважено, усвідомлено, з розумінням перспективи та поточної ситуації, використовуючи досвід колег та зовнішні можливості.
Підготувала
Наталя КУЗЬО
Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram
