Органічна речовина є одним із показників родючості ґрунтів. Вона складається з живих організмів та мертвих органічних складових — органічного сміття та гумусу. Гумус може становити до 80% органічної речовини ґрунту, однак лише близько чверті органічних речовин перетворюється на сполуки гумусу, тоді як решта мінералізується. Внаслідок мінералізації в наших кліматичних умовах в ґрунті, використовуваному для сільського господарства, щорічно в середньому на 2-4% зменшується кількість органічних речовин. Одним із способів уповільнити мінералізацію, підвищивши таким чином вміст органічних речовин у ґрунті, є зменшення частоти та глибини обробітку, про що засвідчили експериментальні дослідження.

Одним із способів поліпшити баланс органічної речовини є зміна системи обробітку ґрунту з традиційної до no-till — системи нульового обробітку ґрунту або так званого безорного способу. Він уповільнює швидкість мінералізації, відповідно, збільшує рівень гумусу. Дослідження, проведені в Німеччині, скандинавських країнах, Франції, США та Аргентині, показують, що на полях, оброблених без оранки, спостерігалося збільшення органічної речовини на 30-50%, порівняно з сусідніми розораними полями. При тому ці показники не залежать від типу ґрунту — збільшення відбулось на усіх видах ґрунтів. 

Цікаві дослідження цієї теми провели в Університеті природничих наук у Вроцлаві (Польща). Їх проводили двома способами з метою визначити вплив впровадження побічних культур в сівозміну та стерні міжрядних культур на баланс органічної речовини в ґрунті. Експерименти проводили для 4-ох систем вирощування, а сівозміна включала цукровий буряк, ярі пшеницю та ячмінь. Побічними культурами, внесеними у ґрунт в аналізованих системах вирощування були солома і листя буряка.

Рослини вирощували у таких варіантах:

  • система А (контрольний об’єкт): з поля збирали урожай, з зернових залишали стерню і проводили передзимову оранку на глибину до 25 см;
  • система В: поле розрихлювали на глибину 15 см, покривали його соломою та дрібними частками міжрядних рослин і листям буряка;
  • система С: солому неглибоко заорювали, міжрядні рослини та листя буряка залишали як мульчу до весни, після чого заморожену біомасу змішували з ґрунтом;
  • система D: ґрунт не обробляли, навесні проводили прямий посів цукрового буряка в мульчу соломи, ярого ячменю — у мульчу соломи та міжрядних рослин і ярої пшениці — у мульчу бурякового листя.

При першому методі групам рослин, а також природним та органічним добривам призначаються коефіцієнти для визначення їхнього позитивного (+) чи негативного (-) впливу на органічну речовину у ґрунті. Від’ємний коефіцієнт мають, наприклад, зернові, олійні культури, коренеплоди, а плюсовий — бобові, трави тощо. Крім того, коефіцієнти визначають з урахуванням агрономічної категорії ґрунту.

Експеримент за цим методом показав, що стандартний обробіток ґрунту сприяє значній деградації органічної речовини. Від’ємне сальдо було отримали в системі А (-2,46). При трьох інших системах органічні речовини у ґрунті відновилися і баланс був позитивним: +1,56 в системах B і C та +0,88 при нульовому обробітку (система D).



Другий метод базується на інтенсивності обробітку ґрунту, наявності залишків поживних решток та кількості природних чи органічних добрив.. Показники деградації також залежать від глибини обробітку ґрунту, до балансу також може бути включена частота обробітку. Кожен сантиметр обробітку за цією системою — це -1 точка деградації, наприклад, 10 см глибини розрихлення ґрунту — це -10 балів в балансі. Такі розрахунки базуються на факті прискореної мінералізації органічної речовини внаслідок оксигенації. “Плюсів” до балансу додають природні та органічні добрива. Наприклад, за використання гною можна отримати +16 балів, а за залишення соломи в полі до +77 балів.

За результатами другого методу, найслабший результат отриманий в системі А, де здійснювали оранку на глибину 25 см. Інші три системи були позитивними. У системі B, завдяки зменшенню глибини оранки з 25 см до 15 см, швидкість відтворення органічної речовини ґрунту збільшилась у понад 2,5 рази, порівняно з системою А. У системі D, тобто у випадку no-till, отримали найбільш сприятливий фактор. Також при нульовому обробітку в ґрунті зросла популяція дощових черв’яків, завдяки чому збільшився вміст гумусу.



Обидва методи — це прості та незатратні рішення для визначення балансу органічної речовини в ґрунті. Вони можуть бути корисними для оптимізації способу господарювання. І обидва продемонстрували найбільш сприятливий баланс органічної речовини в умовах спрощеного вирощування. 

Зазначимо, що, якщо за розрахунками господарство отримало від’ємний баланс органічних речовин, автори дослідження рекомендують вносити у ґрунт природні та органічні добрива, паралельно зменшуючи частоту та глибину оброблюваних операцій.

Підготувала Наталя Кузьо

Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram