Осінь 2020 року була теплою і сприяла росту та розвитку озимих зернових культур.  Як результат, посіви, висіяні в оптимальні або дещо пізніші терміни, мають проблему з надлишком, а не з дефіцитом кількості пагонів. Однак навесні допомоги найперше потребуватимуть ті посіви пшениці, яку висіяли у надто пізні строки, — у жовтні. Саме на таких посівах рослини найчастіше бувають слабкими, мають мало листків, слаборозвинену кореневу систему, а ті, що почали кущення, також мають невеликий запас поживних речовин, накопичених у вузлі кущення. Якою б не була ситуація — її можна виправити навесні. Однак перед тим, як прийняти рішення про підживлення, слід ретельно проаналізувати ситуацію на полі.

Як відомо, урожайність зернових складається з кількості колосків на м2, кількості зерен на колос та ваги тисячі зерен. Умовно вважається, що частка цих трьох компонентів є рівною і складає 33% кожна. Водночас вони досить гнучкі, і один фактор може компенсувати інший.

NB: Продуктивність рослин озимої пшениці найбільше залежить від двох елементів структури врожаю: густоти продуктивного стеблостою та маси зерна з одного колоса. Згідно з вимогами інтенсивної технології, на 1 м2 має бути орієнтовно 600 колосів.

Наприклад, при невеликій кількості колосків рослина зазвичай розвиває довші колоски й має важче насіння. Коли кількість колосків перевищує оптимальну, вага зерен і заповнення колосової краплі. Кущіння безпосередньо впливає на кількість колосків — кількість пагонів обмежує кількість колосків, але щоб колос розвинувся, пагін повинен бути досить сильним. Для отримання максимального врожаю бажано мати ступінь розподілу вище оптимальної кількості необхідних колосків, тобто 600-700 колосків/м2. Чому? Оскільки кущіння — це не тільки те, що видно на поверхні, але й розвиток коренів та побудова вузла кущіння, який є сховищем поживних речовин.

Умови зимівлі та стан посівів навесні обумовлюють заходи весняного догляду. Тому з відновленням весняної вегетації необхідно перш за все провести облік і обстеження посівів озимини та встановити ступінь пошкодження рослин. Також слід враховувати кількість рослин на одиниці площі та їх розвиток. Якщо рослини не розкущилися восени, то навіть повне їх збереження на площі тільки в окремі роки може забезпечити урожай близько 2,5–3,0 т/га. Зрідження таких посівів на 20–25% (зменшення густоти стояння до 300–350 стебел на 1 м²) не гарантує одержання врожаю більш як 2,0 т/га.

Якщо на 1 м² налічується менш як 150 розкущених або 200–250 нерозкущених рослин — такі площі доцільно пересіяти. Підсіву підлягають посіви з густотою 150–200 розкущених рослин або 250–300 нерозкущених, а також площі, де рослини на період відновлення вегетації перебувають у фазі сходів — не менше 300 рослин/м². Нормально розвинені рослини, що мають 3–4 пагони, можуть давати 1,5–2,0 продуктивних стебел. Для забезпечення врожаю 2,5–3,0 т/га таких рослин повинно бути не менше 200 шт./м².

NB: Основним методом поліпшення кущення рослин є забезпечення легкодоступних поживних речовин під час початку вегетації. У цьому відношенні пріоритетне значення має застосування азоту та фосфору, а також мікроелементів — марганцю та цинку.

Азот є одним з найважливіших компонентів, що визначають швидкість розвитку рослин. Він ініціює розвиток пагонів. Збільшення його дози в початковий період безпосередньо призводить до посилення розвитку пагонів. Використання азоту у високих дозах на початку весняної вегетації є основною дією, що збільшує кількість пагонів. Для отримання бажаного ефекту слід використовувати навіть 80-100 кг N/га, обов’язково у вигляді швидкодіючого нітрату. Ідеально підходить аміачна селітра. Рослина повинна мати доступ до нього з самого початку вегетації.

NB: Пам’ятайте, що азот слід застосовувати в помірних кількостях на посівах з достатнім кущенням. Занадто велика кількість азоту викликає надмірне зростання вегетативної маси, що згодом проявляється у виляганні, підвищеній сприйнятливості до грибкових захворювань та непродуктивній транспірації води.

Окрім азоту, фосфор є елементом, який найсильніше впливає на ріст і розвиток рослин. Якщо ґрунт має низьку або середню родючість, підживлення цим елементом слід виконувати восени. Однак, якщо з різних причин цього не було зроблено, то ми повинні внести його якомога раніше навесні. Ознаки дефіциту будуть помітні на рослинах при низьких температурах та при поганому вкоріненні. Фосфат амонію допоможе ідеально.

Мікроелементи настільки ж важливі, як і основні поживні речовини. Вони відповідають за багато функцій: марганець стимулює розвиток кореневої системи та кущіння. Це також стимулює поглинання фосфору. Слабо розвинена коренева система також має труднощі з засвоєнням мікроелементів. Зернові культури найбільш чутливі до дефіциту марганцю, а також до дефіциту цинку. Подвійне позакореневе підживлення у фазі кущіння комплексом мікроелементів дасть ефект.

Далі, як тільки рослина буде належним чином підживлена, аграрії можуть модулювати кількість утворених пагонів за допомогою регуляторів росту у фазі кущіння. Метою такої процедури є пригнічення росту головного пагона і, таким чином, примушення рослини перенаправити цю енергію на побудову бічних пагонів. Умовою є проведення обробки на ранніх стадіях весняного росту. Тобто варто дочекатись відновлення весняної вегетації і спостерігати за придатковими корінням. Щойно почнуть з’являтись молоді, білі корінці, досягаючи довжини 3 см, — це правильний час для застосування регуляторів росту.

NB: Використання рістрегулятора після завершення фази кущіння нічого не змінить.

Підготувала Валентина Кравець

Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram