Мед це унікальний продукт харчування, з яким працювати не так просто, як здається. І це як ніхто знають засновники української крафтової компанії «Медові брати». Один із співзасновників бренду та національний експерт по меду у проекті ЄС «Географічні зазначення в Україні» Дмитро Кушнір поділився досвідом відкриття власної справи, секретами виробництва меду у дусі «споживай крафтово», що наразі драйвить весь світ, і розповів ще багато цікавинок, які можуть домогтись українському меду стати на європейські полиці.

Пане Дмитре, скажіть з чого почалось заснування бренду «Медові брати» і чому ви вирішили займатись саме медовою темою?

Ідея створити власний бренд меду прийшла молодшому брату Євгену. Середній брат Юрій пасічник з великим досвідом, я ж на той час активно працював з французькими імпортерами меду, яких наша компанія Imexburo представляла в Україні. До того часу працювали, як усі пасічники здавали мед заготовачам, роздавали родичам та друзям .. Коли Юрій повернувся з уже другого строку військової служби в кінці 2015 року, зі статусом учасника бойових дій,  постало питання його професійної реалізації. Тема лежала на поверхні, тому що Юрій обожнює пасічництво і давно хотів пов’язати з ним своє життя. До того ж, ми з дитинства всі втрьох дуже близькі, і давно думали про спільну справу. Відтак вирішили об’єднати наші знання, досвід, та з тією пасікою і медом, які у нас були на той час, створити продукт з більшою доданою вартістю. Сьогодні з нами працюють наші дружини, батьки та діти.. Це дійсно сімейна справа.

Поділіться секретами відкриття власної справи.

Особливих секретів немає… Ми любимо свою справу, свій продукт, горимо цією роботою, і дійсно вважаємо, що ми робимо щось потрібне людям навколо та нашій країні.. А крім того дуже і дуже багато працюємо. Все, що ми маємо зроблено власними руками. Хороший результат вимагає неймовірних зусиль. Ринок, на якому ми працюємо надскладний і висококонкурентний, крім того, закони, за якими працюють виробники меду, були колись створені для великих компаній, а єдине, що залишається малим здавати мед заготовачам або стояти з ним на базарі. Хоча все змінюється, і, можливо, вже найближчим часом ситуація покращиться для нас і інших колег по крафтовому цеху. Ми багато над цим працюємо.

Чи вигідно наразі вкладати в мед і які нині тренди?

Поняття вигоди дуже відносне. Українці люблять швидкий прибуток, відтак мушу сказати, що якщо ви хочете швидких грошей, то вкладати у мед точно невигідно…

З іншого боку, Україна не залишається осторонь світових трендів у дусі «споживай локально» та «споживай крафтове». Тому однозначно відбувається рух до розвитку культури споживання меду, кращого розуміння цього продукту споживачем та становлення галузі виробництва меду з доданою вартістю. Адже те, що ми маємо сьогодні на ринку, не йде на користь ні виробнику, ні споживачеві. Низька культура споживання спричиняє низьку ціну, яку готовий платити споживач, а деякі виробники, переслідуючи швидку вигоду, опускаються до виведення на ринок неякісного, м’яко кажучи, продукту.  Виходить таке замкнене порочне коло, яке хтось мусить розірвати. Ніде у світі, принаймні в Європі, мед не коштує так дешево, як у нас, і не є настільки недооціненим продуктом. Так далі тривати не може.

Кажуть, коли помре остання бджола помре увесь світ. Ви з цим згодні, і, що можете сказати про стрімке зниження кількості бджіл у світі?

Згоден з цим, але ніхто з нас не знає, що можуть сучасні технології і куди вони нас приведуть.. Можливо, вони колись замінять бджолу. Бджоли зникають через стрімку інтенсифікацію сільськогосподарського виробництва, виведення нових сортів медоносних культур, які перестають давати нектар, і, власне, через зменшення кількості цих медоносних культур. Натомість у світі з’являється безпрецедентно велика кількість фальсифікованого меду. Офіційні цифри майже 50% меду, який продається у світі сфальсифікований мед! І Україна не виняток. У гонитві за надприбутками крупні сільгоспвиробники лобіюють тему «нам потрібно годувати світ», прикриваючись глобальним зростанням населення. Але я вважаю, що це блеф, адже тільки за оцінками FAO, від 30 до 40% їжі, яка виробляється у світі, просто викидається на смітник, крім того, розподіл продовольства у світі вкрай нерівномірний, але жодна з країн, яка виробляє продовольство, не буде віддавати його іншим просто так всі правила гри диктує ринок.  

Ви сьогодні одні з першопроходців у створенні «Колеса смаків і ароматів» для меду. Розкажіть про це ноу-хау і коли же «закрутиться» саме українське Колесо?

У нашій маркетинговій стратегії ми відразу взяли курс на поняття меду, як продукту місцевості, адже наша «історична» пасіка знаходиться у мальовничій долині Південного Бугу на Миколаївщині, поруч з ландшафтним парком Гранітно-Степове Побужжя. В цьому сенсі у меду багато спільного з вином, яке теж є продуктом місцевості. Так ми прийшли до думки, що мед, як і вино, можна дегустувати. Виявилося, що ми були не перші, кому прийшла така думка, хоча в Україні ми таки перші .. У Франції на початку 90-х років двоє енологів, Мішель Гоне і Габріель Ваш, розробили колесо смаків та ароматів, яким послуговуються професійні дегустатори вина та інших напоїв, адаптоване до меду.

Існує 7 основних класів смаку меду, у кожного з них від 2 до 3 підкласів, та безліч можливих відтінків смаку та ноток. Це дуже цікава тема. Не існує двох ідентичних медів, кожен з них унікальний, як і місцевість, в якій стоїть кожна пасіка. Щороку ми дегустуємо нашу лінійку медів з професійним дегустатором вина, Олів’є Дюфуром, та створюємо дегустаційну карту наших медів, з описами та гастрономічними рекомендаціями. Наразі ми єдині в Україні, хто цим займається, але було би добре, якби до цього руху долучилися інші колеги-бджолярі. Так ми зможемо разом дати поштовх до розвитку культури меду в Україні.

Знаю також, що ви активно працюєте над географічними зазначеннями, для чого це медярам? І наскільки це може стати хайповим для українських підприємців?

Я особисто працюю національним експертом по меду у проекті ЄС «Географічні зазначення в Україні». З медом ми займаємося саме тим, що допомагаємо українським бджолярам пройти шлях до офіційного визнання географічного зазначення меду. Зараз проходить пілотний проект на Закарпатті.

Система географічних зазначень (ГЗ) потужний маркетинговий інструмент, в першу чергу. Цю систему знають і поважають європейські споживачі. Вона дозволяє, по-перше, захистити та дати потужний поштовх до розвитку малим виробникам, і по-друге, просуває територію виробництва, регіональний туризм і т.д. І, звісно, це додаткова економічна вигода для виробника.

Коли буде зареєстровано перше ГЗ для меду в Україні, відкриється шлях на європейські ринки для малих виробників, що  нині, на жаль, практично неможливо.

Розмовляла Ірина Прохорчук

Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram