Верховний Суд України цього року намагався по-новому підійти до визначення спорів щодо «подвійної оренди» землі, або одночасного існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну земельну ділянку. Підхід до питання змінювали двічі, однак згодом він був визнаний неправомірним.
З 2013 р., відколи виник цей різновид спорів, орендарі земельних ділянок здебільшого звертались до адміністративних судів з позовами про скасування державної реєстрації права оренди нових орендарів. З 2015 року Верховний Суд України дотримувався однозначної позиції, що реєстрація права оренди, здійснена пізніше, має бути скасована, оскільки наявність вже зареєстрованого права оренди на одну і ту ж земельну ділянку є підставою для відмови в державній реєстрації. З огляду на це, суди визнавали незаконними дії реєстраторів щодо реєстрації права оренди за новими орендарями та скасовували реєстраційні дії.
Однак, у квітні 2018 року новий Верховний Суд у постанові від 04.04.2018 р. дійшов висновку, що в подібних справах спір стосується не законності чи незаконності дій державного реєстратора, а права на земельну ділянку, а тому подібні спори є спорами про право та мають розглядатись в господарських чи цивільних судах. При цьому, Суд зазначив, що подібна позиція висловлювалась раніше Верховним Судом України у постановах від 14.06.2016 р. та від 11.04.2017 р., і Суд не знаходить підстав для відступу від неї. Таку ж позицію Верховний Суд висловив і в постанові від 18.04.2018 р.
Однак у справах, до яких апелював Верховний Суд, мова йшла не про подвійну реєстрацію права оренди землі, а про визнання протиправними та скасування дій державних реєстраторів щодо реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна, та щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки в рахунок задоволення вимог іпотекодержателя.
NB: Згодом, уже в червні 2018 Верховний Суд інакше підійшов до визначення юрисдикції судів у подібних спорах. У постанові від 12.06.2018 р. в адміністративній справі Верховний Суд вказав, що одним із обов’язків державного реєстратора є встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. І для перевірки цієї інформації, з метою недопущення одночасного існування подвійної державної реєстрації прав, державний реєстратор не лише вправі, а й повинен, зокрема, запитувати інформацію від відповідних органів, які проводили таке оформлення раніше, вимагати у разі потреби подання додаткових документів, тощо.
Таким чином, Суд дійшов висновку, що саме через неналежне виконання державним реєстратором його обов’язків факт існування реєстрації права «первісного» орендаря на користування цією ж ділянкою залишився поза увагою державного реєстратора, що призвело до подвійної державної реєстрації права.
Суд наголосив, що одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну земельну ділянку суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, є порушенням чинного законодавства та інтересів позивача, за яким право оренди земельної ділянки зареєстровано первинно та не припинялося, відтак дійшов висновку, що рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову підлягають залишенню без змін. При цьому, Суд вказав, що не вважає за можливе застосування у даній справі правових висновків, викладених у постановах від 04.04.2018 р. та 18.04.2018 р.
За матеріалами “Юридичної газети“
Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram
