Перше і головне завдання аграрія — отримати вигоду від вирощеного урожаю. Ситуація, яку зараз спостерігаємо на ринку соняшника, турбує виробників культури і змушує задуматися про її перспективи. Однак дуже аж опускати голови, як то зробив наш улюблений соняшник у дощові тижні, не варто.

Позитивний соняшник

Чому? Тому що він займає чільне місце у списку олійних культур у світі і Україна має практично неушкоджені екстракційні заводи. Соняшникова олія на світовому ринку є преміальним продуктом, який споживають розвинені країни, на відміну від пальмової та ріпакової. Вище за ціною лише «суперпреміум» — олія з оливок, але її частка крихітна у світовому споживанні.

За результатами світового виробництва соняшнику у 2021/22 МР було зібрано небувалий урожай — 57,2 млн тонн. В Україні минулий рік теж був дуже успішним у вирощуванні соняшника — агропідприємствами було намолочено 17,5 млн тонн або 31% від світового обсягу. Треба взяти до уваги, що нинішній намолот соняшника урожаю воєнного 2022 року на тлі попереднього блискучого успіху виглядатиме провальним.

Але насправді це не так. Спершу — позитивні факти: цьогоріч, попри воєнні дії, Україна залишилася одними із найбільших виробників олії у світі. Аграрії посіяли соняшник аж на 4,75 млн га. Це, як підрахувала аналітикиня олійних ринків ІА «АПК-Інформ» Світлана Киричок, на 28% менше, ніж минулого року. Але такі площі у форс-мажорних обставинах (а повномасштабна війна є таким фактором) — це, фактично, великий подвиг аграріїв. Він дає можливість країні бути якщо не лідером у експорті олії та шроту, як у попередні роки, то все ж завдяки частково відновленому експорту залишитися у трійці найбільших експортерів цих товарів.

NB: Як би країна-агресор не старалася, їй не під силу викинути українських виробників з ринку. І це головний позитивний фактор — підприємства посіяли соняшник, зберуть його і отримають кошти. Значить, аграрна економіка розвивається.

Жнива — в процесі, ціни тримаються

А тепер деталі. Дощі та запізнілий урожай – через ці причини, вважають аналітики ринків, на ринку соняшника панує нестабільність. Порівняно з минулим роком, на середину вересня в Україні зібрали у 2 з половиною рази менше насіння соняшника, а саме  — лише 924 тис. тонн, обмолотивши тільки 10% площ. У той же період минулого року (станом на 15.09.21) було зібрано 2,38 млн тонн, та й урожайність перевищувала сьогорічну приблизно на 2 ц/га. Це тільки попередні цифри, бо ж соняшникові жнива у розпалі.

З одного боку, затяжні дощі, що тривали в Україні понад три тижні, не дозволяли аграріям збирати урожай. А ринок у передчутті нового насіння лихоманило. Як дівку на виданні, котра собі і ціни скласти не може, і жениха проґавити не хоче. Так і з соняшником: законтрактовані переробниками обсяги ніби гарантовано мають збут, а залишки минулорічного урожаю та свіже насіння, не продане на папері, стає предметом торгів. А торгуватися є за що. Бо, з іншого боку, через ті ж затяжні дощі рослини вражені гниллю і якісного урожаю буде менше, ніж очікували виробники, і він буде в дефіциті. Тобто — у ціні.

Тому аграрії не поспішають продавати вже зібране насіння. Адже всі ще добре пам’ятають, як за короткий період — із серпня 2020 року по березень минулого — ціна соняшника на внутрішньому ринку зросла удвічі, рентабельність його вирощування, за даними асоціації «Укроліяпром», подекуди досягала 200%. Так місцевий сегмент відреагував на світове підвищення цін на олійні. Тоді ще довелося заспокоювати вітчизняних споживачів, що продукту вистачить не тільки для зовнішніх ринків (контракти — то святе), а й для внутрішніх потреб. У підсумку, за даними «Інституту аграрної економіки», з місцевої сировини у 2020/21 МР виробили приблизно 6 млн тонн соняшникової олії, 85% якої пішло на експорт.

Нині ж на тлі помітного зменшення прогнозу урожаю соняшника — з минулорічних 17,5 млн тонн до максимум 10,5 млн тонн — цілком можливий подібний розвиток подій. За даними «АПК-Інформ», це найменший за останні сім років урожай українського соняшника. Завбачливі переробники хотіли б закупити необхідні обсяги для стабільного сезону, однак сільгоспвиробник ще думає, чи варто поспішно збувати вирощене з рук. Водночас, ситуація в Україні дозволяє заводам планувати майбутнє на місяць-два, і олійноекстракційні підприємства, послаблені тривалою відсутністю можливості експортувати вироблене, вкладати значні кошти в запас сировини не зовсім готові.

Як інформують брокери зі Spike Brokers, попри насичення ринків Болгарії та Румунії власним насінням та коригуванням цін на цих ринках на 20-40$, в Україні збирання триває, пропозиція дещо збільшується, але ціни стабільні і залишаються на рівні минулого тижня. Отже, останні індикації покупців:

  • DAP Україна ~15000-16000₴
  • DAP Болгарія ~520-540$
  • DAP Румунія ~510-530$
  • DAP Угорщина ~530-560$.

Експорт соняшника та олії

На ціну, як ми бачимо в умовах війни, суттєво впливає можливість гарантовано фізично постачати товар. Завмерлі відвантаження потроху відновилися, нова логістика свідчить світові, що навіть за таких обставин Україна — досить надійний партнер. Вже у березні перевезення минулорічного урожаю через західні кордони значно зросло. Відсутність пропозиції готової продукції — олії спричинила за кордоном підвищення попиту на сировину. І для сільгоспвиробників це було дуже актуально, оскільки на той час запаси насіння соняшника в Україні збільшилися мало не в 7 разів — до 1,9 млн. тонн. Так, відповідно до даних Мінагрополітики, експорт соняшника з України у 2021/22 МР сягнув історичного максимуму, склавши станом на 18 вересня 1,63 млн тонн. Разом із соняшниковою олією, якої продано за кордон 1,69 млн тонн, різними видами транспорту з України вивезено 3,31 млн тонн соняшникової сировини та олії. Це досить значна цифра, котра перевищує кількість експортованої на той же час пшениці – 2,55 млн тонн і сягає майже половини проданої за кордон кукурудзи — 6,95 млн тонн. Закономірно, що Україна не збирається поступатися росії місцем найбільшого соняшникового трейдера, намагається зберегти ринки і після війни відновити і наростити обсяги експорту соняшникової олії.

Однак, тут є певні ризики, про які просто зараз. Як повідомляв Інститут аграрної економіки, на початок цього року Україна та росія контролювали 77% світового експорту олії, причому 48% з них — частка України.

NB: Але вже у липневому прогнозі Міністерства сільського господарства США (USDA) зазначено, що хоча зазвичай Україна виробляє одну третину світового виробництва соняшникової олії та майже половину світового експорту, у маркетинговому році 2022/23 очікується, що частка України у світовому виробництві зменшиться до 21%, а в експорті — до 35%.

Прямий вигодонабувач — наш ненажерливий і жорстокий сусід-агресор: росія, відповідно, матиме можливість у перспективі збільшити свою частку в експорті за рахунок вивільнених Україною 15% світового експорту — йдеться про майже 400 тис. тонн соняшникової олії.

Згідно із даними, оприлюдненими аналітиками Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ), трьома головними покупцями української олії до 24 лютого 2022 року були Індія, на яку припадав 31% експорту, а це 1,9 млн тонн олії, Китай із  часткою 20%, або 1,2 млн тонн та Нідерланди, котрі імпортували 10%, тобто, 0,6 млн тонн української олії. У разі дефіциту на ринку продукції з України Індія та Китай, котрі не дуже категоричні щодо морального обличчя росії, без проблем переорієнтуються на російську олію — це ризик перший.

Перший дзвіночок уже є — як пишуть Grain Trаdе, за даними Асоціації виробників рослинних олій Індії (SEA), на тлі зниження цін на рослинні олії Індія у серпні порівняно з липнем удвічі збільшила імпорт пальмової олії — до 995 тис тонн, так само у два рази — але зменшила — імпорт соєвої олії, і на 20 тис. тонн зменшила закупівлю соняшникової — із 155,3 до 135,3 тис. тонн. У вересні подібна тенденція збережеться, оскільки минулого тижня влада країни знизила базові імпортні ціни на окремі олії, з яких розраховують суми податків для сплати імпортерами. Такий крок ще більше зменшить попит на значно дорожчу та важкодоступну українську соняшникову олію.

Зате упродовж п’яти місяців повномасштабної війни — з березня по липень, як зауважили аналітики АПК-Інформ, закупівлю української соняшникової олії суттєво наростила Туреччина, таким чином вперше піднявшись на другу сходинку в рейтингу імпортерів. У цьому напрямку було відвантажено 131 тис. тонн олії, що в 5,5 раза перевищує показник березня-липня 2020/21 МР. Це ще раз свідчить про те, що ринки можуть змінюватися, але українська олія та соняшник будуть запитувані.

Про зерновий коридор

Завдяки ініціативі зернового коридору, повідомляють в Мінагрополітики, обсяги української агропродукції, які фактично перетинають кордон України, нарощуються: за перші 18 днів вересня з країни виїхало 3,9 млн тонн зернових, зернобобових, олійних і продуктів їх переробки — це майже удвічі більше, ніж за перших 15 днів серпня. Зокрема, завдяки роботі зернового коридору у серпні було вивезено 1,7 млн тонн агропродукції, а з 1 по 19 вересня — 2,2 млн тонн.

Тому вкрай важливо, зазначають експерти, щоб зерновий коридор продовжив працювати. В такому разі шанси України не втратити ринки значно зростають. Отже, другий ризик — пролонгація домовленості щодо експорту української агропродукції через порти. Без них транспортування соняшникової  олії за межі країни знову уповільниться, а експорт соняшника в такому разі може зрости до 2,5-3 млн тонн.

NB: Попит на український соняшник залишатиметься значним, оскільки через посуху в Європі прогнози виробництва власного насіння там невтішні. А Євросоюз, до слова, є потужним імпортером української соняшникової олії.

Так чи інакше, українському соняшнику — бути! В цьому переконаний і колишній керівник трейдингової компанії, а нині активний учасник ринку агротехніки Віталій Філатов.

— Ринок соняшникової олії, де Україна була країна–експортер №1 і розвинене внутрішнє виробництво олії на вітчизняних екстракційних заводах — це дуже успішна модель, яка обов’язково матиме продовження, — вважає Віталій Філатов. — У рамках цієї моделі навіть зменшення експорту через порт Чорноморська, а там були наливні термінали для соняшникової олії, порівняно легко компенсувати постачанням через західний кордон України, включно із анонсованим будівництвом трубопроводу для транспортування олії. Я думаю, що на відміну від ідей будувати сухі порти на кордоні, такий проєкт дуже перспективний і він буде реалізований, тому що соняшникова олія — це преміальний ринок, дуже затребуваний в Європі. Він здатний працювати за рахунок великої маржі.

Оскільки українські порти ще не скоро відновлять роботу на повну потужність, зокрема, через замінування Чорного моря, то Україна потребує альтернативних могутніх логістичних маршрутів експорту. Зокрема, як обережно кажуть в Мінагрополітики, орієнтовно через рік питання експорту української соняшникової олії буде вирішене. Йдеться про будівництво вже згаданого трубопроводу для транспортування рослинних олій довжиною 600 км та потужністю у 2 млн тонн у рік. Лінія має пролягти від українського завантажувального терміналу до відвантажувального терміналу польського порту Ґданськ.

Віталій Філатов, зокрема, вважає, що технічно це побудувати нескладно.

— Я думаю, найбільший виклик — це юридичні процедури в країнах Європи, як от відведення землі і таке інше — це така для мене, скажімо так, темна складова. Щодо технічних питань —у нас є необхідний досвід, — підкреслює Віталій Філатов і наводить переконливий приклад. — Про що говорити, якщо через порт Південний ми експортували рідкий аміак — цей трубопровід зараз не працює, труба йде з «Азоту» у Тольятті — з території держави-агресора. Для того, щоб досягти робочого тиску у цьому трубопроводі, в нього закачали 300 тис. тонн рідкого аміаку — хімічно дуже небезпечної речовини. І діаметр труби — всього 15 сантиметрів. У нас є кадри — і інженерні, і будівельники — і можливість дуже швидко збудувати принаймні нашу гілку цього трубопроводу.

Отже, ціна на український соняшник буде — чи в експортному варіанті, чи для переробки на внутрішньому ринку. Вона, звісно, залежить від можливості постачати вирощене чи перероблене на зовнішні ринки, але логістика зараз інтенсивно розвивається у нових напрямках і фермери зможуть збути урожай соняшника на вигідних умовах. На ситуацію на світовому ринку соняшника також мають вплив фактори урожайності та продуктів переробки інших олійних культур, зокрема, ріпаку та сої — їх не варто відкидати. Однак, за даними USDA, пише Latifundist, за десять сезонів — з 2011/12 до 2021/22 МР загальний обсяг торгівлі соняшником збільшився більш ніж у півтора рази. Культура впевнено займає третє місце серед олійних і з кожним роком площі її вирощування тільки зростають.

Тож, попри воєнні виклики, соняшник варто продавати, переробляти та експортувати — і ці дії можна міняти місцями відповідно до ситуації. А потім знову сіяти і так далі, оскільки виробництво та переробка соняшника нині більш стабільні за рахунок екстракційних заводів, які фактично не постраждали. Купити насіння соняшника завжди знайдеться кому. Але притримати чи оперативно продати урожай — то вже справа господаря.

Галина ШЕПЕЛЬ

Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram