Сівозміна є важливим агротехнічним засобом регулювання родючості ґрунту. Склад і співвідношення сільськогосподарських культур, рівень застосування добрив, системи обробітку ґрунту в сівозміні визначають баланси поживних речовин, органічної речовини, гумусу.
Родючість ґрунту в сівозміні залежить і від надходження рослинних решток, які є енергетичним матеріалом для ґрунтової мікрофлори, визначають біогенність ґрунтів і вміст у них гумусу.
Під час їх мінералізації у ґрунт повертається значна частина азоту, фосфору, калію, використаних рослинами з добрив і ґрунту. Багаторічні і однорічні культури сівозмін залишають у ґрунті неоднакову кількість кореневих і післяжнивних решток.
NB: Як засвідчили результати досліджень проведені в Інституті СГКР, найбільша кількість кореневих решток залишається в ґрунті після збирання конюшини лучної (80,6-84,0 ц/га) сухої речовини. Дещо менше залишають зернові культури (кукурудза на зерно — 66,0-66,8; пшениця озима — 52,5-61,6; кукурудза на зерно — 66,8; овес — 45,2-44,8; ячмінь — 36,2-43,1 ц/га), найменше — просапні — 27,7-29,5 ц/га. Загальна кількість рослинних решток, які накопичувалися в різних видах сівозмін суттєво різнилася від 234,5 до 124,9 ц/га або 58,6-37,0 ц/га з розрахунку на 1 га сівозмінної площі. За цими показниками перевагу мають зерно-кормові сівозміни, за наявності у їх складі багаторічних бобових трав, найменше нагромадження решток відбувається у зерно-просапних сівозмінах.
Істотним джерелом поповнення органічної речовини у ґрунті є проміжні посіви. При недостатніх обсягах виробництва й внесення традиційних органічних добрив для запобігання процесів деградації ґрунтів важливими є питання використання сидеральних культур, що забезпечує поповнення ґрунту органічними речовинами й азотом, утилізації важкорозчинних сполук фосфору з нижніх горизонтів, зменшення втрат вологи і рухомих поживних речовин у ґрунті, збільшуючи цим коефіцієнт їх використання, зменшення втрат від ерозії під суцільним покривом стеблостою, зниження забур’яненості, наявність фітосанітарного ефекту, поліпшення
агрофізичних параметрів ґрунту завдяки розпушенню його глибоких шарів, а при відмиранні коренів — створення вертикального дренажу, покращення біологічної активності ґрунту.
Сидерати відомі як засіб зняття надлишкових нітратів та пом’якшення алелопатичної дії у насичених спеціалізованих сівозмінах, а також як додатковий резерв кормів для худоби і бджіл.
NB: Використання післяжнивних сидератів у сівозміні зі 100 % насиченням зерновими зменшує ураженість культур хворобами (борошнистою росою, кореневими гнилями, септоріозом, альтернаріозом) на 10-12%. У традиційній сівозміні з конюшиною лучною ураженість зернових культур є найменшою (11-13 %).
Безсистемне розміщення культур у сівозмінах і часте повернення їх на одне і теж поле призводить до ґрунтовтоми, забур’янення, нагромадження збудників хвороб, розвитку шкідників та зниження продуктивності.
NB: За результатами досліджень лабораторії землеробства Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН із збільшенням в структурі частки зернових до 100 % зменшується їх врожайність в 2,5 рази порівняно до сівозмін, де частка зернових становила 50 %.
Дослідження свідчать, що тільки науково обґрунтоване чергування культур у сівозміні забезпечує максимальне пригнічення всіх біотипів бур’янів, значно зменшує втрати врожаю від спеціалізованих видів шкідників і хвороб. Зокрема, у добре розвинутих посівах пшениці озимої пригнічуються пізні ярі бур’яни.
Відповідними заходами агротехніки, зокрема правильним обробітком ґрунту, внесенням добрив, застосуванням гербіцидів можна послабити негативний вплив беззмінних посівів, однак повністю замінити правильне чергування культур іншими заходами агротехніки неможливо. Урожай будь-якої культури, як правило, в сівозміні вищий, ніж при беззмінному вирощуванні.
Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram
