За прикладом Заходу

До речі, у тих же західноєвропейських країнах є багато фермерів, які займаються виробництвом органічної сої. Дуже часто їхній приклад надихає й українських аграріїв на те, аби зайнятися тим же самим. Саме так і трапилося з Олексієм Язиковим з села Андрушівка, Житомирської області:

— Одного разу мені довелось побувати в Німеччині на полях органічної сої. І тоді я задумався, а чи не варто було вирощувати цю культуру і мені, — розповідає він. — Якщо поглянути на економічну складову цього напряму землеробства, то органічна соя надзвичайно рентабельна. Бо органічна соя в разів півтора-два дорожча, ніж звичайна соя.

Олексій Язиков з села Андрушівка, Житомирської області

Органічну сою в його господарстві «Жива нива» вирощували чотири роки поспіль як експеримент. А далі зрозуміли, що органічне виробництво насправді може бути економічно вигідним. Після цього вирішили розширити площу під «органікою» до 130 га. На сьогодні у господарстві 2500 га землі, причому усі площі незабаром планують перевести на органічну технологію. Обробіток ґрунту застосовується мінімальний.

Українська органіка

Пропагують органічну сою і вітчизняні селекціонери. Фахівці компанії «Соєвий вік» з Кропивницького вважають, що за цим майбутнє. Не дарма вони показали можливість вирощування сої на органічних полях під час свого дня поля. Селекціонери компанії займаються лише не ГМО соєю, що підтверджено відповідним європейським сертифікатом. Це дозволяє українському фермеру купувати насіння сої і вирощувати олійну європейських стандартів, не звертаючись до імпорту сертифікованого насіння сої з інших країн.

Та одна справа — придбати правильне насіння, а інша — отримати усі дозволи, які необхідні для ведення органічного землеробства. Аби не займатися цим самотужки, можна звернутися до профільних організацій, наприклад «Органічна Україна». Адже зараз існує багато різних форм державної та місцевої підтримки для організації «чистого» землеробства. Існують технічні програми, покликані на покращення якості кінцевого продукту, якою є компенсація запровадження HACCP і сертифікація в рамках цієї системи. При чому 70-90% вартості обох процедур відшкодовує ЄБРР.

Зацікавленість з боку заходу

Європа щороку імпортує здебільшого з Бразилії близько 32 млн т сої, хоча й попит зростає. Та це дуже далеко, і тому постійно проводяться пошуки виробників сої десь ближче.

П’ять років тому  Австрійська агенція з розвитку та асоціація «Дунайська соя» започаткували в Україні проект зі стимулювання вирощування нетрансгенної сої. У рамках цього проекту також надається фінансування аграріям.

У ЄС розуміють, що наш потенціал дуже великий. Тільки подумати, що 2016/17 маркетингового року в Україні з площі 1,9 млн га було зібрано 4,3 млн т сої, що є рекордним показником за роки незалежності. Проте експерти галузі прогнозують зростання в наступному маркетинговому році посівних площ під сою на 100-200 тис. га та, відповідно, врожаю — на 10-13% порівняно з поточним періодом.

Але для європейців важливо, аби при цьому аграрії використовували насіння без ГМО та дотримувались рекомендацій щодо сталого виробництва сої. Господарства, які погоджуються на такі умови, як правило не мають жодних проблем зі збутом.

Східний інтерес

Є в Україні господарства, які займаються «чистою» соєю і для інших ринків. Агрохолдинг «Баришівська зернова компанія» вирощує свою сою для Японії: висіваючи сорти канадської селекції, тут отримують непоганий результат.

А оскільки поля господарства розташовані в тих областях, де опади становлять 500-600 мм на рік, і немає можливості організувати штучний полив, застосовують цілу низку заходів зі збереження вологи в ґрунті. Окрім того, використовують здебільшого посухостійкі сорти, які в умовах Київщини дозволяють вийти на прийнятний рівень врожайності. Велике значення має підготування насіння до посіву. Спочатку сою калібрують за розміром і вагою, аби сходи були рівномірними, а потім обробляють інокулянтом.

Якщо сою вирощують у системі органічного землеробства, то до висіву готуються заздалегідь — аби тут було якомога менше бур’янів. Це досягається за рахунок висіву відповідних попередників, передпосівної культивації, а також завдяки дотриманню норм висіву. Адже здорові рослини самі в змозі заглушити бур’яни до певної міри.

Баришівцям для виробництва традиційної сої приходиться витрачати додаткові кошти на контроль шкідників. Однак все одно — «чиста» соя дуже вигідна. Ціна на продовольчі боби залежить від ціни на Чиказькій фондовій біржі. До цього слід ще додати премію за «чистоту», яка становить 100 доларів США на кожній тонні. В кінцевому рахунку прибуток від нетрансгенної сої виходить більшим. Також читайте “Органік-тренд: цукор“.

Валентина Кравець