Через перенасичення ринку з картопляного бізнесу пішли великі виробники, не має власної переробки і ринок відкритий для будь-якого імпорту. Про ці та інші проблеми галузі розповіла виконавчий директор Асоціації виробників картоплі Оксана Руженкова.

Великі виробники картоплі пішли із сегменту або скоротили свої площі. Внутрішній ринок був перенасичений продукцією, яка не мала виходу на зовнішні ринки. Виробники, розуміючи, що їхня продукція впродовж 5 років стала збитковою і коштувала 2,3-2,7 грн/кг при собівартості виробництва 4,5-6 грн/кг, скорочували площі під картоплею із щорічним кроком у 10-15%. Поки ціна була мінімальною ринок України ні для кого не представляв інтересу. Але перший же рік посухи наочно показав, що таке відсутність будь-яких перепон і захистів внутрішнього ринку його засипало імпортною картоплею звідусіль, що змусило виробників узагалі закинути картоплярство. І дійсно, навіщо ним займатися, якщо держава не сприяє розвитку переробної промисловості жодними діями, а лише на словах імітує зацікавленість.

Торік вироблено 20,7 млн тонн картоплі, з яких 20,035 млн тонн (98%) вирощено господарствами населення та 367 тис. тонн (1%) сільгосппідприємствами. Принаймні так каже офіційна статистика. Як сталося, що картоплю у нас вирощують переважно приватні домогосподарства, а не промислові виробники?

Державна статистика не відповідає дійсності, тому що не переглядалася мінімум останні шість, а насправді понад двадцять років. Україна втратила Донецьку, Луганську області та Крим, а цифри залишилися такі ж самі. Ніхто не знає точної кількості населення, бо перепису давно не було. Востаннє замір площ під картоплею в домогосподарствах проводився в 1998 році. За цей час багато чого змінилося. Люди змінили структуру виробництва на присадибних ділянках, відводячи землі під культури, які є прибутковими. Якщо це овочі, то з`явилися нішеві овочі, наприклад, рожеві або чорні томати, чорний часник, спаржа, спеції тощо. За нашими спостереженнями, впродовж останніх п’яти років домогосподарства щороку скорочують площі під картоплею також по 10%, а поблизу крупних мегаполісів узагалі відмовляються від картоплярства на базарі купити легше.

Так, переважну більшість картоплі в Україні вирощують домогосподарства. Але ще шість років тому в загальній структурі виробництва промислово вирощена картопля займала 30%, а зараз скоротилася до 1,8%. Навіть такі підприємства, які раніше відводили під картоплю по 1 тис. га і залишилися в цьому сегменті, в кращому випадку мають зараз під картоплею 250-300 га. Вони не вважають за доцільне збільшувати площі, тому що це ризиковано. Якщо впаде відпускна ціна до рівня попередніх 5 років, це однозначний збиток.

Чому ціна була низькою? З чим це пов’язано?

Україна не має власної переробки картоплі. Так, є 3 чіпсових заводи, 2 крохмальних (5 за сприятливої ринкової кон`юнктури). Але немає жодного потужного з виготовлення фрі (завод у Мєні спроможний переробити 50 тис. т сировини, але жодного разу на ці показники не виходив), збанкрутувала через засилля на ринку білоруського продукту, що продається за демпінговими цінами єдина лінія з виробництва картопляного пюре. Навіть у розробленій Держпрограмі з розвитку промислового картоплярства порядок компенсації будівництва переробних підприємств і допомоги пошуку інвесторів відсутні. Якщо просто завести імпортне обладнання для переробної галузі, то мінімальний експортний ПДВ становить 1 млн євро. Підприємець має взяти ці кошти в кредит під 27% річних. Це неабиякий фінансовий тягар.

Як правило у дрібних виробників немає обігових коштів на будівництво переробних підприємств. Великі ж агрохолдинги не вважають за доцільне інвестувати у цей напрямок. Як наслідок, відбулося банкрутство галузі.

У Міністерстві економіки створено міжвідомчу робочу групу, яка буде займатися переглядом балансів виробництва/попиту продуктів, що входять до споживчого кошику. Вперше за 30 років держава дозріла, щоб порахувати скільки Україні потрібно продукції, щоб прохарчуватися, а потім нарощувати експорт.

Наші сусіди, на відміну від України, є економічно грамотними і ведуть доволі агресивну економічну політику по захопленню зовнішніх ринків. Ідеться про країни ЄС, які закрили свої ринки для овочевої та картопляної продукції з України. Ми не маємо змоги легко експортувати щось в Євросоюз, бо поставки є квотованими. Аналогічно вчинили країни Митного Союзу.

Натомість український ринок відкритий для всіх. Тому потерпаємо від засилля імпортних продуктів, бо не спроможні себе убезпечити. На тій робочій групі зі складання балансів держава навідріз відмовилася враховувати думки експертів ринку, які чітко вказували, що Україна не виробляє більше 12-14 млн т картоплі. Визнавати помилки, тверезо оцінювати ситуацію і знаходити правильні рішення – не наша фішка.

Торік профільні міністерство та асоціація написали програму розвитку промислового картоплярства. Вона має декілька стратегічних цілей, а саме стимулювати розвиток промислового виробництва картоплі, збільшення обсягів виробництва картоплі та продукції з неї, розвиток насінництва картоплі, збільшення зайнятості населення (+10 тисяч нових робочих місць) та інші. Чи відбудуться позитиві зрушення в галузі?

Держава просто змушена була піти виробникам картоплі назустріч. Наша громадська організація була, за оцінками збоку, неадекватно активною і ми мали для цього підстави. Адже маючи статистичні 20,7 млн т валу картоплі, держава по факту перетворилася на імпортно залежну. Саме промислове господарство диктує ціну на ринку через супермаркети, які приймають картоплю на реалізацію великі партії однотипної продукції. Контракт з одним постачальником супермаркету це мінімум 1 тис. тонн на місяць це одна камера картоплесховища і 50 фур-двадцятитонників. Кожна торгівельна мережа, а їх трохи більше двадцяти, має 2-3 таких постачальники. Кожен промисловий виробник повинен вирощувати і зберігати сумарно десь 6-10 тис. тонн картоплі, щоб забезпечити собі такий канал збуту як супермаркет.

Щоб підтримати цей сегмент економіки і розроблялася програма підтримки промислового картоплярства. Перше, на чому варто зробити наголос, сертифіковане насіння. Якщо фермерське господарство купує сертифіковану насіннєву картоплю, яка коштує великі гроші, то держава має бути готова компенсувати цю суму на 50%, або ж більше ніж на 250 тис. гривень. Це не велика сума, тому що витрати насіння на один га землі становить 3,2 т. Вартість насіння на сьогоднішній день на другу репродукцію становить 12 грн/кг, а на першу 22 грн/кг, еліта стартує від 32 грн/кг. Неважко порахувати скільки потрібно картоплі і скільки вона буде коштувати у розрахунку на 1 га землі. А у промислового виробника картоплі, що працює з супермаркетом, мінімум 50 га картоплі.

Також у програмі передбачено компенсації на встановлення систем зрошення, будівництво картоплесховищ, придбання обладнання для перед реалізаційної підготовки. За кожним напрямком є перелік документів, які фермер має надати в орган влади, аби отримати державну дотацію.

Наразі маємо серйозну проблему програма держпідтримки не підписана ані міністром економіки, ані міністром аграрної політики. Лобіювання цього питання першочергове завдання УАВК. Якщо програма не підписана, то не набуває чинності. Навіть якщо буде механізм отримання компенсацій, він не запрацює. Це виклик на найближчі 2-3 місяці.

Знайти якісний посівний матеріал цього року вже проблема. Наразі відбувається імпорт насіння картоплі. Звідки в основному завозимо і чому?

Санкційний список мав з’явитися 1 січня цього року, але 20 січня Міністерство економіки навіть не починало розгляд подань від громадських організацій. Нещодавно Асоціація отримала повідомлення, що Антимонопольний комітет проти заборони імпорту російської картоплі на територію України, тому що це, мовляв, лобіювання інтересів власних виробників, а у нас ринкова економіка. Тут бачимо некоректну поведінку чиновників усіх рівнів, бо громадські організації не повинні виконувати їх посадові обов’язки. Міністерство економіки та Антимонопольний комітет чомусь вирішили,що вони є рецензентами, а не виконавчою владою, що має сама боронити внутрішній ринок і стимулювати розвиток економіки. А вони сподіваються на антидемпінгові розслідування, які має фінансувати бізнес. Бо це начебто йому потрібно. Зверніть увагу, в Україні існує лише дві юридичні компанії, які надають подібні послуги. Коштують їхні послуги від 60 до 150 тис євро. Наприклад, молокопереробні заводи, а їх близько 17, можуть консолідувати зусилля і оплатити такий юридичний супровід. У лави УАВК входять фермери-середняки і 3 переробних підприємства. Нам подібні суми не по силам і класти фінансове навантаження за порятунок всієї галузі на плечі цих людей не можна. Нехай держава про це подумає і згадає про свої обов`язки.

Які саме міжнародні стандарти та акти ЄС існують і чи важко дотримуватися їх під час вирощування, зберігання та транспортування картоплі? Чи потрібно спрощувати дозвільні процедури? Що відбувається в цьому питанні?

Торік Україна займалася нормалізацією чотирьох карантинних євродиректив щодо картоплі. Вони стосуються попередження розвитку картопляної нематоди, раку картоплі, бурої та кільцевої гнилі. Згадаємо про те, що кожні додаткові фітосанітарні перевірки це, в першу чергу, фінансовий тягар для господарства. Крім того, українські  інспектори не хочуть їздити по полях, бо вважають себе державними службовцями. Інспектор, який ходить полем, робить підкопи, складає картоплю в мішки і везе її в лабораторію міф, а не реальність. Щоразу інспектора фермер має вести «джипою» в поле, замість них копати, нести мішки, потім вести інспектора і в лабораторію, і на роботу. На жаль, українська фітосанітарна інспекціє не є настільки просунутою, як європейська.

Україні потрібно розширити перелік лабораторій, де могли б досліджуватися карантинні організми в картоплі вітчизняного виробництва. Зараз бульбові карантинні організми у повному спектрі виявляються лабораторіями в Чернігівській і Житомирській областях. Треба підключити до досліджень Херсонщину, Львівщину, Волинь, Тернопільщину, посиливши і сертифікувавши їхню дослідну базу.

Розмовляла Тетяна Ковальчук

Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram