У комплексному захисті рослин пріоритетними є нехімічні методи профілактичного характеру. У випадку зі шкідниками стебел важливу роль відіграють методи вирощування та догляду. Слід пам’ятати, що жуки довгоносика зимують у верхньому шарі ґрунту, тому вирощування озимого ріпаку може призупинити їх розвиток. Також необхідно дотримуватися чотирирічної перерви у вирощуванні ріпаку на одному і тому ж полі та просторової ізоляції між полями.
Важливо також вибрати правильні сорти ріпаку. Ті, які рано відновлюють весняну вегетацію більшою мірою схильні до ураження шкідниками. Збільшення втрат також може бути результатом занадто низького рівня добрив на полі, і як наслідок ослаблення рослин.
Поштовхом для прийняття рішення про використання ЗЗР у боротьбі зі шкідниками є оцінка реальної загрози для поля. Тому необхідно систематично оглядати урожай, щоб визначити момент появи довгоносиків і перевищення порогу їх шкодочинності.
NB: Граничні значення шкідливості довгоносиків на ріпаку базуються на збільшенні жовтих плям на рослинах — зазвичай це страва рук шкідників.
Підставою для прийняття рішення про хімічний контроль шкідників є оцінка фактичної загрози для поля. Тому необхідно систематично контролювати посіви, щоб визначити момент, коли з’являються шкідники і перевищується поріг шкодочиннисті. Порогові значення шкодочинності прихованохоботників у ріпаку базуються на визначенні ступеня ураження рослин та пасток:
- Хрестоцвітий (чорний стебловий ) капустяний прихованохоботник : 10 жуків пастці за 3 дні або 2-4 жуки на 25 рослинах;
- Стебловий капустяний прихованохоботник: 20 жуків у пастці протягом 3 днів або 6 жуків на 25 рослинах.
NB: Феромоні пастки слід розміщувати на полі часову проміжку — лютий-березень (за сприятливих погодних умов та поступового відновлення вегетації), на відстані не менше 5 м від країв поля.
Засоби захисту рослин слід використовувати відповідно до їх поточного маркування і, що дуже важливо, з урахуванням оптимальної температури повітря, яка гарантує ефективність препарату. У захисті ріпаку протягом тривалого часу істотною проблемою є розвиток імунітету шкідниками, у тому числі і прихованохоботниками. Особливо часто це явище спостерігається щодо інсектицидів з групи піретроїдів. Щоб протидіяти виникненню імунітету, і таким чином підвищити ефективність захисних засобів, слід почергово використовувати інсектициди, що належать до різних хімічних груп.
Іншим важливим питанням є захист корисної фауни та запилювачів, тому слід звернути увагу на розвиток квіткових бур’янів на полях. У разі ризику отруєння, обприскування слід проводити інсектицидами, безпечними для бджіл, у вечірній час.
Інсектициди з групи піретроїдів діють на шкідників, а також на поверхню рослин, тому вони вимагають точного обприскування цілих рослин. Аналогічно працюють арилпропілові ефіри і оксидіазини.
Фосфорорганічні інсектициди на рослинах працюють глибоко, в свою чергу на шкідників — контактно. Неонікотиноїди на рослинах проявляють системну і глибоку дію, що покращує їх ефективність проти шкідників. Сьогодні піретроїди з фосфорорганічними або неонікотиноїдними сполуками є ефективними в боротьбі зі шкідниками, за умови, що шкідники не виявляють високої стійкості до піретроїдів.
Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram