ГМО: євроекспорту кукурудзи — капут?

Євросоюз — один із найбільших ринків збуту для української кукурудзи. То ж, аби уникнути економічних ризиків, у тому числі втрати значної кількості притоку валюти у бюджет України у майбутньому, їх варто врахувати вже зараз.

Продовжуємо обговорення теми. Початок тут.

Відмовитися від євроринку? Що натомість?

Із соєю, яка становить 4,71% експорту, трейдери справилися, а от із кукурудзою, обсяги експорту якої навіть у воєнний час практично удесятеро (40,43%) більші, складніше. Кукурудза — перехреснозапильна культура і паралельно вирощувати ГМ та не-ГМ гібриди на площах приблизно 5 мільйонів гектарів неможливо.

Неконтрольоване вирощування ГМО у відкритому ґрунті, застерігають у Насіннєвій Асоціації України, може здійснити перезапилення не тільки для насіннєвих та товарних посівів цих культур, але й для інших. Наприклад, овочевої кукурудзи, що стрімко набирає популярності в останні роки. Це призведе до втрати експортних ринків насіння у ЄС, зупинки інвестицій та насіннєвих заводів та у підсумку до втрати близько $100 мільйонів щорічного виторгу.

Для цілей вирощування в ЄС авторизовано єдина нотифікація на ГМО (лінія кукурудзи) — МОН810. При цьому 21 країна-член ЄС заборонила вирощування, оскільки в нормах ЄС передбачено, що всі країни мають право в частині вирощування винести повністю або частково власні території за межі зони, де дозволяється вирощування (тобто, його фактично заборонити).

— Така ж ситуація з жорстким регулюванням обігу ГМО-продукції в Китаї, куди Україна теж експортує значну частину кукурудзи, ячменю та сої. Якщо взяти загалом ринки, то 80−90% експорту кукурудзи, 90% експорту сої та 95% експорту ріпаку Україна спрямовує до ЄС і КНР, — зауважує Микола Горбачьов, Президент Української зернової асоціації.

Поспіхом впровадження обігу ГМО означає, що ринки традиційних культур у цих країнах для України будуть здебільшого втрачені — в один голос стверджують представники компаній-зернотрейдерів. Для того, щоб закріпитися на ринку ЄС, кажуть в НВФГ «Компанія Маїс», європейських фермерів треба було переконати у безпечності українського насіння. Споживачі ЄС готові купувати українську продукцію найперше тому, що вона генетично не модифікована.

— Коли «Компанія Маїс» розпочала продаж свого насіння кукурудзи у Польщі, то величезною проблемою, з якою ми стикнулися, була саме впевненість пересічного польського фермера, що насіння з України —  генетично модифіковане, — розповідає Руслан Марцин, маркетолог компанії. — Щоб побороти цей стереотип, нам довелося супроводжувати насіння спеціальними документами, які засвідчували, що воно вільне від ГМО. Також у каталозі та маркетингових матеріалах для польського ринку ми обов’язково зазначаємо, що наші гібриди не генетично модифіковані. Насправді дуже допомагає саме те, що в Україні існує законодавча заборона на вирощування ГМО кукурудзи. Тому ми однозначно можемо відповісти, що необдумані зміни у цій сфері будуть мати серйозні репутаційні наслідки для українського насіння. Європейські фермери дуже чутливі до цієї теми і нашкодити значно легше, ніж потім виправляти необережні рішення.

Добре, кажуть інші. А чому ми повинні турбуватися про агрохолдинги та зарубіжні компанії, котрі створили собі комфортні умови і нічого не хочуть міняти? Нам ближче до серця власний середній та малий фермер, котрий за рахунок генних модифікацій отримає на кожній тонні кукурудзи додаткові 100 дол. прибутку.

— Якщо подивитися на зріз 3-4 років, то в Україні вихід з гектара без ГМО на рівні або перевищує дохідність рослин з ГМО в Аргентині та Бразилії, — додає Микола Федько, генеральний директор НВФГ «Компанія Маїс». — Тоді для чого нам потрібне зараз використання ГМО в кукурудзі? Ми розуміємо, навіщо ГМО-кукурудза в Мексиці, звідки вона родом, де навантаження шкідників та хвороб на кожен гектар набагато більше, ніж у нас. До речі, в Мексиці теж вводять поступову заборону на ГМО. Так, у нас з’явилася діабротика, є кукурудзяний метелик, але ж багато проблем вирішується локальним внесенням пестицидів чи введенням якісної сівозміни, обробітком ґрунту. І таким чином популяції шкідників та поширення хвороб насправді контролюються, вони рідко перевищують економічний поріг шкодочинності.

NB: Разом з тим в НАУ підкреслюють, що аграрії, котрі вирощуватимуть ГМ-культури, повинні врахувати, що збільшення витрат на насіння та ЗЗР уникнути не вдасться, як і повної залежності від постачальника ГМ насіння з прив’язкою до його ЗЗР та ін.

— В Україні мішок насіння кукурудзи коштує аграрію 100-150 дол, в США — 550 дол., плюс препарат — на ринку США ціна Раундапу виросла втричі — це, фактично, монополія, — аргументує Іван Терещенко, комерційний директор РАЖТ Семенс–Україна. — Крім того, в ЄС він визнаний небезпечним канцерогеном, до 2030 року його збираються вивести з обігу. За такими правилами живе Європа. Ми точно у цьому напрямі йдемо?

З іншого боку, уявімо, оскільки ГМ-продукцію легше вирощувати, і в Україні її стане багато, куди ми збуватимемо вирощене? Для нових експортних та логістичних рішень потрібен час. Минулоріч відбувся збій у логістичних процесах, і ми бачимо, як це похитнуло не тільки експортний потенціал, а й кожного аграрія — від великих виробників до малого фермера, котрі не змогли продати свою продукцію взагалі або за добру ціну. Спіткаються експортери — падає вся аграрна галузь.

— Закон почне діяти тільки через 5 років, — пояснює Мирослав Парій, к.б.н., селекціонер, співвласник ВНІС. — Ще два роки знадобиться на реєстрацію генетичної модифікації, і плюс 3 роки — на реєстрацію гібриду на основі цієї генетичної модифікації. Якщо бути оптимістом і дивитися в майбутнє, то перші офіційно зареєстровані повністю контрольовані генетичні модифікації можуть з’явитися через 10 років. Доводиться чути, що в світі лише дві компанії володіють цими технологіями, а всі інші будуть за бортом. Насправді 95% цих технологій вже знаходяться поза патентами і можуть бути реалізовані будь-якою компанією — вони вільні для використання… Законопроєкт в цілому відповідає європейському законодавству. Не за формою, а за суттю. На ринку можуть говорити, що форма має бути інша, але це не має принципового значення. Більше того, на сайті ВР ми знайдемо висновок комісії про відповідність його європейському законодавству.

Усі зацікавлені, щоб закон вийшов не як дишло…

NB: Угодою про асоціацію з ЄС передбачено, що Україна має розробити комплексну стратегію регулювання ГМО, що включатиме також виконання затвердженого графіку наближення законодавства України щодо ГМО до актів законодавства ЄС.

Саме тому у серпні 2021 року на сайті КМУ з’явився проєкт Закону №5839 «Про державне регулювання генетично-інженерної діяльності та державний контроль за обігом генетично модифікованих організмів і генетично модифікованої продукції для забезпечення продовольчої безпеки» та законопроєкт №5840, які були прийняті у першому читанні.

— На мою думку, законопроєкт про легальність ГМО дасть можливість вивести з тіні ГМО-культури, — висловлює власне бачення Олег Лісовський, менеджер з розвитку Laboulet Ukraine LLC. — Тоді ми зможемо прозоро відрізняти ГМО та без-ГМО культури, законодавчо регулювати їх функціонування і формувати на них чесну цінову політику. Крім того, насіннєві компанії, які є правовласниками генів стійкості, зможуть отримувати винагороду за свою власність (роялті). А виробники, зі свого боку, отримають доступ до технологій, які будуть хоча менш енерговитратними, але ефективнішими, що приведе до зниження собівартості продукції рослинництва та конкурентоздатності на світовому ринку. Щодо споживання таких продуктів, то кожен для себе вирішує, яку продукцію йому купувати — з ГМО чи без ГМО. Звичайно, якщо покупець реально бачить, що йому пропонують. Наразі виробник, купуючи насіння ГМ-культур, платить за кота в мішку — він не розуміє, яке це насіння, тому що його дії поза законом.

У необхідності такого законодавства ніхто не сумнівається, підтримують колегу й інші гравці ринку. Прийняття проєкту Закону, пишуть його автори у Пояснювальній записці, дозволить досягти системної сумісності законодавства України із законодавством ЄС у сфері поводження з ГМО. Такий документ, підкріплений дієвими механізмами його втілення, став би вагомим важелем на користь української економіки. Але водночас аграрії ставлять супутні запитання, пов’язані із факторами ризику, не врахованими у прийнятому у першому читанні законопроєкті № 5839.

— Ми підтримуємо законопроєкт №5840, оскільки в ньому виважено враховані деталі. Проте, закликаємо Кабінет Міністрів, робочі групи та Верховну Раду України доопрацювати законопроєкт №5839. З огляду на те, що Україна кандидат на членство ЄС та Уряд країни працює над тим, аби через два роки заявка була схвалена, зараз саме час для впровадження євроінтеграційних законів. Проте над ними варто працювати, долучаючи європейських експертів та гармонізуючи нашу законодавчу базу з базою ЄС. До прикладу, у законопроєкті №5839 відсутні норми Директиви 200118, Регламенту 1829/2003. Зокрема в теперішній редакції №5839 впроваджує норми із реєстрації будь-яких ГМО без погоджень з ЄС, зокрема припускає наявність в Україні ГМО недозволених чи відсутніх у країнах ЄС. Тож цей законопроєкт несе в собі багато ризиків, — розповідає Сюзанна Григоренко, директорка Насіннєвої Асоціації України.

 В Асоціації виступають за реформування сфери контролю та використання ГМО, однак закликають робити це згідно з нормами ЄС, без поспіху, на основі економічного аналізу та дослухаючись до учасників агросектору. Члени НАУ детально проаналізували кожен пункт проєкту Закону 5839 і розробили десятки рекомендацій та змін.

Найперше, пропонується «доопрацювати згідно Директив та Регламентів ЄС, які визначено в пояснювальній записці, визначивши чітко предмет регулювання, суб’єкти, вимоги, відповідальність розділити на 2 проєкти, що стосуватимуться відповідно :

• регулювання ГММ, замкнені системи (згідно Директива 2009/43);
• розміщення ГМО на ринку, дослідження у відкритих системах, регулювання ГМ-продуктів харчування, кормів (Директива 2001/18, Регламент 1829/2003)».

Представники насіннєвих компаній подали багато конкретних пропозицій, вони впевнені, що потрібно дати час на детальну доробку законопроєкту №5839 та гармонізацію його із нормами європейського законодавства.

— Нам потрібне таке законодавство, де прописані всі процедури з усіма подробицями роботи з ГМО, як це зроблено у ЄС — починаючи від досліджень у закритих системах і до того, як ГМО-культури повинні (чи не повинні) поширюватися, в якій мірі, як широко, як маркуватися і т.д., — наголошує Микола Федько. — Основні документи ЄС  Директиви № 2009/43 і № 2001/18, та Регламент 1829/2003 — комплексно, всебічно і різносторонньо регулюють сферу ГМО залежно від об’єкта, мети використання та призначення, при цьому особлива увага приділяється саме безпечності та відсутності ризиків для здоров’я людини і навколишнього середовища. Той законопроєкт, який нам пропонують поспіхом прийняти, ймовірно, мав би охопити всі складові цього багатоступеневого процесу, але він таким не є. Саме регулювання з ЄС у ньому не враховано. Враховано частково або і зовсім перекручено дуже багато аспектів. Найперше, він не гармоніює із європейським законодавством у термінах, вводить нові, які можна трактувати по-різному. Якщо у Законі не буде чітких визначень, то у майбутньому цим можна буде маніпулювати, в тому числі й у юридичній сфері.

Цікаво, що всі винятки і випадки, коли не застосовуються біотехнології, але утворюється ГМО, не описані в основному законі, а винесені у підзаконні акти, розповів селекціонер та співвласник ВНІС Мирослав Парій. Це дозволить коригувати моменти обігу ГМО у випадку зміни законодавства ЄС, прийняття рішення про віднесення до організмів, що мають контролюватися, чи до організмів, які контролювати не потрібно.

— Якщо якісь великі компанії, які дають частку експорту і надходження валюти, бачать перед собою проблему, то це може бути вирішено на рівні підзаконних актів, — зауважує Мирослав Парій, к.б.н., селекціонер, співвласник ВНІС. — Обмеження у використанні того чи іншого ГМО на певних територіях цілком можливе. Моя думка така: ринок регулюватиме ці процеси — якщо експорт потребуватиме не-ГМО кукурудзи, то ринок буде вирощувати не-ГМО кукурудзу. Буде акцептувати ГМО — всі переключаться на те, що буде давати вищу прибутковість.

Українські реалії, на жаль, свідчать про те, що все, нечітко відрегульоване законом — шпаринка для корупційних зловживань. Сподіваємося, що після війни нам вдасться подолати цю негативну рису наших можновладців, але — однозначно — не за один день.

NB: То ж усілякі недомовленості можуть знівелювати саму суть Закону, нічого не змінюючи на вітчизняному ринку ГМО: хаос як панував, так і пануватиме, але за право мати дозвіл на спокій треба буде заплатити. Спокій — відносний, бо генетично модифіковані організми нічого не знають про рішення українських чиновників і живуть своїм життям…

Купити документи, абсолютно протилежні за суттю вашим, як свідчить практика, може і ваш сусід…

— Хочемо звернути увагу, що у закопроєкті № 5839 відсутні вимоги до оцінювання ризиків ГМО, які має проводити нотифікатор. У європейській Директиві прописані єдині вимоги, на відміну від даного законопроєкту. Варто приділити увагу і реєстрам. Бази даних ЄС містять не лише інформацію про сорти, але й посилання на документи, як от резюме нотифікації, висновки агенції з безпечності, рішення комісії, дозвіл компетентного органу, коригування до плану моніторингу тощо. Всі ці нюанси потрібно врахувати у законопроєкті, адже саме така повноцінна інформація дозволить ефективно контролювати ринок, — переконані в НАУ.

Насіннєва Асоціація України пропонує в законопроєкті №5839 доопрацювати:

• визначення і використання термінів, в тому числі в частині негайних ризиків з «оцінювання ризику ГМО»;
• приділили особливу увагу утилізації відходів з ГМО та ГМ-продукції;
• описати детально повноваження та можливості Компетентного Органу, у тому числі запит додаткової інформації, консультації з громадськістю перед реєстрацією нового сорту ГМО культури;
• додати інформацію щодо заходів, які будуть вживатися щодо висіву ГМО у тих прикордонних районах з державами, де такі культури заборонені до вирощування;
• варто окрему увагу присвятити введенню реєстру щодо місць вирощування;
• надати інформацію щодо оцінювання екологічного ризику до тих сортів ГМО, що містять гени, які демонструють стійкість до антибіотиків.

На думку членів Насіннєвої Асоціації України, нам треба орієнтуватися на  країни ЄС, де дозволено працювати з ГМО в закритих системах, але не відкриваючи відразу ринки. Орієнтовно через 3-4 роки після впровадження такого законодавства українська аграрна наука зможе повноцінно конкурувати у цьому питанні. Більшість вітчизняних науково-селекційних інституцій до цього насправді ще не готові і, на жаль, не витримають такого тиску.

— Навпаки, ми маємо відкрити все, а потім реагувати на те, що буде відбуватися, — переконаний Мирослав Парій, к.б.н., селекціонер, співвласник ВНІС. — Наприклад, компанії вважають, що через вирощування ГМО для них експортні ринки закриються, оскільки не буде гарантій, що вдасться отримати вільну від ГМО продукцію. А якщо інший інтерес? Можливо, нинішніх гравців із не-ГМО продукцією замінять активніші і досвідченіші, які зможуть вирощувати ГМО-кукурудзу, отримуючи більший дохід. У даному випадку виграють фермери, ті, хто вирощує, програють експортери. Ми повинні дбати і про дрібних виробників.

Конкурентне середовище — рушій економіки. Як свідчить практика, малі гравці дуже рідко конкурують із великими, швидше, пристосовуються до обставин. Але нині перед кожним з них стоїть головне завдання: вижити і пережити тяжкі часи, найближчий нелегкий сезон і нові випробування.

— Зараз українська аграрна галузь, — зауважує Іван Терещенко, комерційний директор РАЖТ Семенс–Україна, — у дуже складних умовах забезпечує експортний потенціал України. Європейські компанії, такі як наша, протягом останніх 20 років доклали титанічних зусиль для того, щоб увійти в систему OICD, прийняти необхідні Закони, що дозволять Україні виробляти насіння для Європи. Класичне, відповідно. Насіннєві компанії інвестували в Україну сотні мільйонів євро, щоб виростити тут посівний матеріал для Європи і постачати не тільки фураж, а й виробляти дорожче, якісніше — це все нівелюється до нуля. Не зваживши всі ризики і поспіхом увімкнувши на законодавчому рівні зелене світло ГМО-продуктам, ми неконтрольовано заселимо ними наші поля і опинимося відрізаними від наших ринків, тобто, власноруч знищимо себе як конкурентів.

А що Європа? За такого розвитку подій вона віддалиться від нас до недосяжності, найперше, як від ненадійного партнера, з яким не можна мати діла. Як же її ринки? Попит перевищуватиме пропозицію, можливо, якусь частку заповнять європейські фермери, котрі в такому разі краще зароблятимуть і потребуватимуть менших дотацій.

— Але закрити повністю обсяги, які втратить Україна, вони не зможуть, — додає Іван Терещенко. — Зате маємо поруч одного «цікавого» сусіда, також з великою територією і з експортними можливостями… Таким чином ми ще й допоможемо йому… Після того, як війна закінчиться, світ треба буде годувати — росія буде продавати фураж за прийнятною ціною на ринки, на які зараз постачаємо ми — в тому числі і до Китаю. Як на мене, цей ризик є.

Ринок все відрегулює і поставить на свої місця. Хотілося б, щоб українська економіка від цього виграла. Як кажуть у народі, краще сім разів відміряти і один раз відрізати, ніж навпаки… Нині ж йдеться про інвестиції в Україну — як іноземні, так і внутрішні. Як тих компаній, що розвивали традиційне виробництво сільгоспкультур, так і тих, хто вкладав у біотехнології. Тепер це не просто чиїсь гроші, а й майбутнє нашої аграрної держави, її експортна та загалом економічна міць. Це також оренда паїв, робочі місця, сім’ї, наукові розробки, податки, розвиток громад. Нині час, коли ми можемо або відкрити перед собою широкий світ, або зарубати курку, що несе золоті яйця.

Галина ШЕПЕЛЬ

Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram