Українське суспільство поки що не виробило одностайної думки: дозволяти ринку генетично модифікованої продукції працювати широко та прозоро, або залишитися територією, вільною від ГМО, чи ж розробити критерії та детальні інструкції, що б регулювали галузь до найменших деталей. З одного боку, життя не зупинити, використання живих ГМО дає можливість розв’язати ряд найгостріших проблем сучасності. Та й аграрії багатьох країн ставлять на вирощування рослин із вмонтованими нехарактерними для них генами стійкості і отримують високі врожаї. З іншого, науковці не впевнені у безпечності ГМО. Водночас Україна має унікальний досвід вирощування традиційних культур, добру їх урожайність за рахунок технологій, клімату та родючості ґрунтів, законодавчо закритий від генних технологій сільгоспринок і завдяки всьому цьому — свою преміальну нішу у збуті агропродукції. Що означає для нас статус країни, вільної від ГМО, які втрати/набутки принесе нам його зміна і чи можна пробігти поміж крапель, іншими словами — наступити на граблі і уникнути удару по голові?
Сьогодні публікуємо першу частину обговорення цієї теми. Далі теж буде…
— Коли ми говоримо про ринок ГМО продукції, то маємо на увазі, в першу чергу, дві речі: ринок і впорядкування. Таку ж мету ми закладаємо в законопроєкт 5839, який готується до 2-го читання, — викладає суть питання народний депутат України Іван Чайківський. — Держава має вести контроль за використанням ГМО продукції, особливо в агросекторі, та впорядкувати обіг такої продукції. А вже ринок, попит-пропозиція дадуть свою оцінку та вироблять економічні показники, які будуть вигідними, або ж ні для агровиробників. Таким чином, прийнявши відповідний закон, парламент виконує свою основну функцію: створює умови та наближає українське законодавство до європейського. А вже ринок відрегулює питання рентабельності та доцільності.
Різні вектори руху, або чи можна всидіти на двох стільцях
NB: Де-юре в Україні ГМО-продукції не культивують — у нас не зареєстровано жодного ГМ-гібрида, а де-факто майже половина сої, десята частина ріпаку та кукурудзи, які вирощують в Україні, генетично модифіковані.
Вміст (понад 0,9%) ГМО у продукції, попри вимогу чинного Закону України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів», на етикетках часто не зазначається. Виходить, що не знаємо, що вирощуємо та споживаємо.
— У Євросоюзі ГМО-культури заборонені, і в Україні також. Однак, генетично модифіковані соя, ріпак досить поширені — ввезення насіння ГМО-культур державою не контролюється. Механізми такого контролю є, але вони не діють, — констатує факти Петро Євич, голова Наглядової ради ТОВ «АгроРось». — Популяризатори ГМО-рослин лобіюють їх просування, а обмеження обігу, тим паче — заборона вирощування ГМО-продукції в умовах корупції гальмуються. Ми в ТОВ «АгроРось» таких культур принципово не сіємо і насіння такого не продаємо, адже ми — патріоти України і вважаємо, що потрібно дбати про здоров’я наших людей. Але, на жаль, не всі вітчизняні аграрії дотримуються такої думки — приблизно половина сої, яку вирощують в Україні, генетично модифікована. На неї є попит, і це нас дуже турбує, адже ГМО-урожай прямо (через кулінарні вироби та інші продукти) чи у переробленому вигляді (через м’ясо) потрапляє до їжі, яку споживають українці. На мою думку, нам потрібно відмовитися від ГМО-культур, адже їх вплив на організм людини ще до кінця не вивчений. Час серйозно задуматися над якістю того, що споживаємо, особливо це стосується дітей. Чи можна нам ризикувати їхнім здоров’ям? Йдеться про майбутні покоління українців. Хіба мало Чорнобиля та війни? Зараз саме той момент, коли на найвищому законодавчому рівні треба сказати чітке «НІ» ГМО-культурам.
У 2002 році Україна приєдналася до Картахенського протоколу про біобезпеку, ратифікованого 50 країнами. Йдеться про те, щоб захистити навколишнє середовище від потенційних ризиків «генетично модифікованих організмів» (ГМО), одержаних завдяки методам сучасної біотехнології. Самим ГМ-культурам нічого не загрожує — вони безплідні, тобто, не дають насіння, придатного для вирощування. А от як їх пилок вплине на навколишнє середовище та до яких мутацій інших рослин після запилення ним це може призвести, як може позначитися на здоров’ї рослин та тварин — на ці запитання наука не має чіткої відповіді. Саме тому у світі поширюється рух зі створення зон, вільних від ГМО.
— Багато країн ЄС зменшують виробництво і впровадження ГМО, — наводить приклад Микола Федько, генеральний директор НВФГ «Компанія Маїс». — Зокрема, Чехія, Словаччина взагалі фактично відмовилися від ГМ-культур, хоча ще у 2015 році клин ГМО-сортів у них був досить великий. Переконалися, що, попри врожайність та захищеність від певних проблем, великих плюсів вирощування генетично модифікованих культур не дає. Наш експортний плюс — те, що Україна — принаймні законодавчо — вільна від ГМО. Це дозволяє вітчизняним насіннєвим компаніям виходити із українським насіння на європейський ринок. Ми як компанія з українськими інвестиціями майже десять років прокладали нелегкий шлях до європейського споживача. На момент прийняття рішення про еквівалентність OECD в ЄС ми мали 19 зареєстрованих продуктів і зайшли у Європу із впевненістю, що Україна вільна від ГМО. Наприклад, реєстрація та обіг в Україні неавторизованих в ЄС ГМО потенційно ставить під загрозу наші досягнення та є відхиленням від стратегічного курсу нашої держави на набуття членства в ЄС. Європейський ринок для нас (і всієї української агропродукції) буде втрачено, а разом із ними — і наші інвестиції у науку, інфраструктуру, в людей. І не тільки наші — йдеться про всю українську селекційну науку, та й промислове вирощування, котрі ще не готові до вільного обігу ГМ-культур. Боюсь, що поспішність приведе до монополізації ринку кількома селекційними компаніями, які використовують ГМ рослини не менше 20 років. Нам для переведення своїх ліній на ГМ треба мінімум 3-4 роки і додаткові інвестиції. Ми приватна компанія і оперативно зможемо реагувати, а що буде робити державний сектор і малі компанії? Результатом стане фактично знищення вітчизняної селекції, особливо перехреснозапильних культур, наслідки від чого мабуть будуть незворотними.
І все ж, зараз ні для кого не дивина, що ГМ-рослини в Україні таки ростуть. Ще на початку цього століття вітчизняні сільськогосподарські дослідні станції вирощували на своїх ділянках експериментальні зразки різних культур зі штучно вмонтованими властивостями, а для пересічного українця картопля із стійкістю до колорадського жука — на відстані витягнутої руки — її можна не тільки замовити у спеціалізованих продавців, а й просто придбати на базарі.
— Можливо, відкрию для вас нову інформацію, але Україна була піонером цього напрямку. Перша генетично модифікована — вітчизняна — рослина впроваджувалася нашими науковцями ще в 1985 році. Це була люцерна з покращеним ростом. Ми не можемо зупинити локомотив інновацій, який стрімко просувається світом, — впевнений Мирослав Парій, к.б.н., селекціонер, співвласник ВНІС. — А тенденції, ось які: наприкінці минулого року Індія дозволила до використання, вирощування та вживання в їжу генетично модифіковану гірчицю — з неї виробляють основну олію, якою харчуються індуси. Китай з 2023 року дозволяє на своїх площах вирощувати власні ГМО, Європа переглядає законодавство. На тлі викликів, які є в галузі — зміна клімату, енергетичні проблеми, подорожчання добрив, а в Європі до того ж — заборона різних інсектицидів — усі європосадовці, пов’язані з сільським господарством, дають зрозуміти, що вони планують вводити інновації — в аграрній сфері це біотехнологічні рослини і повна роботизація.
Ні в кого немає сумніву, що потрібно іти в ногу з часом. А тенденції у світі дуже різновекторні — кожен обирає те, що до вподоби, керуючись економічними, соціальними чинниками чи навіть національними інтересами.
NB: Перевзутися на ходу у цій сфері, впевнені гравці зернового ринку, не вдасться — надто складна це тема — біологічні технології — і надто багатьох торкається, та й аграрна сфера — українська національна гордість та міцна основа нашого експортного потенціалу, а надто у непростий воєнний час.
— На жаль, ми нічого не створили для безпечного функціонування цього ринку, — каже Іван Терещенко, комерційний директор РАЖТ Семенс–Україна. — Тепер потрібно ввести в законне русло чорний ринок ГМ-культур. Позаторік, улітку 2021 року, у Верховній Раді таки зареєстрували новий законопроєкт №5839, він поспішно, на мою думку, прийнятий у першому читанні. Не відбулося широкого його обговорення, не вивчений належним чином досвід країн, що продукують ГМО-культури, проєкт, покликаний наблизити законодавство України у цій сфері до законів ЄС, чомусь не відповідає основам директив ЄС, що регулюють обіг та використання генетично модифікованих продуктів у країнах Євросоюзу. Тому, як вчили нас змалечку, треба спочатку сім разів подумати, і тільки раз — відрізати. Інакше маємо дуже великий ризик в цілому для української економіки офіційної присутності ГМО-продуктів, особливо, якщо ці процеси не будуть настільки ж чітко означені, як у європейському законодавстві.
Наразі ж у Євросоюзі, чиї ринки для України дуже цікаві, на відміну від США, Бразилії, Аргентини, Канади та Індії, дуже стримано ставляться до генної інженерії. Тут всі продукти із такими ознаками підпадають під суворе законодавче регулювання, маркування та відстеження. Як це не парадоксально, але з точки зору нинішнього експортного реноме України може й добре, що процеси у нині чинному Законі так недолуго виписані. Бо зареєструвати генетично модифіковану культуру, навіть якби хтось дуже хотів, у нас фактично неможливо. Таким чином ми зберегли статус не-ГМО країни. А як щодо іншого сценарію, на який держава закривала очі як мінімум останні десять років?
Чому — дешевше? Кому — дешевше?
Зростання населення та загроза голоду змушують держави використовувати різні способи інтенсифікації виробництва продуктів харчування, не надто дослухаючись до голосів науковців щодо впливу техногенних продуктів на організм людини. Тим-то й різняться ринки: ГМО, вирощеної традиційним способом чи органічної продукції.
— Власне, поки в Україні офіційно ринку ГМ-культур немає, а сільгосппродукція, фактично, є, кожен трактує це як йому вигідно, — аналізує ринкові нюанси Олег Лісовський, менеджер з розвитку Laboulet Ukraine LLC. — Зважаючи на те, що генетично модифікована соя, до прикладу, дешевша від не-ГМ на 20-35 доларів за тонну, деякі трейдери чи то через необізнаність, чи перестраховуючись, спекулюють на цьому і закуповують вирощений аграріями урожай як ГМО, тим самим занижуючи ціну товару.
Несправедлива ціна — вагомий важіль, який спонукає аграрія до певних рішень. Але є в такій обережності експортерів і зерно правди. Недарма ж українські пасічники упродовж кількох років наполегливо наголошують на небезпеці ГМО для галузі. Вітчизняний мед — одна із виграшних позицій в експорті, оскільки продається за кордон як органічний і підлягає суворому контролю з боку країни-імпортера.
«Навіть одна молекула генетично модифікованого об’єкта в зразку досліджуваного меду, тобто, одне пилкове зерно ГМО може зупинити експорт партії меду в 20 тонн. Небезпека ще й у тому, що на «чисту» квітку, чи у вулик, — пишуть науковці технологічного факультету Житомирського національного агроекологічного університету у часописі «Пасічник», — ГМО може бути занесене і вітром. Крім вітру, бджоли також можуть переносити трансгенний пилок на інші, в т. ч. і дикі медоноси, створюючи нові, стійкі рослини. Пилок та перга є основними акумуляторами та транспортерами ГМО. Поширення пилку вітром здатне через дихання та слизові прямо впливати і на людину».
Перелік проблем, про які з суспільством, до речі, ніхто не говорить, можна продовжити. У Європі цей діалог тривав упродовж багатьох років, продовжується і досі. Європейські фермери насторожені до ГМ-культур та ризиків, з якими пов’язане їх вирощування. Зокрема, їх турбує, що після впровадження у клітину чужорідні віруси та плазміди (бактерії) продовжують жити своїм життям і можуть передавати генетичні вставки як іншим рослинам (через пилок), так і комахам, тваринам і людям.
NB: Нині Європа — найближчий сусід і ринок №1. За попередніми оцінками Мінекономіки відповідно до методології торгового балансу, експорт товарів до країн ЄС за підсумками 2022 року зріс на 4,2% в порівнянні з 2021 роком та склав близько $28 млрд.
Голова правління Насіннєвої Асоціації України Віктор Карбівський раніше заявляв, що протягом останніх років Україна суттєво наростила обсяги реалізації насіння до країн ЄС. За його підрахунками понад 10 тис. га в сезоні 2023 р. буде використано під розмноження насіння кукурудзи для європейських потреб, що може становити 1,2–1,5 млн посівних одиниць. Окрім валютних надходжень, це також дозволяє сформувати додану вартість з гектара для тих господарств, які залучені до вирощування посівного матеріалу.
— На мою думку, наш експортний потенціал не постраждає, — каже Мирослав Парій, к.б.н., селекціонер, співвласник ВНІС. — Мова йде тільки про зручність тих, хто займається закупками і вирощуванням ГМО на експорт. Лише про зручність. З соєю вони якось впоралися — з цим проблем немає ніяких, в нас вона культивується, причому ті, хто її вирощує у великих обсягах, вирощують в тому числі і ГМ-сою. Експортери чітко знають, що вони мають просто підписати відповідні контракти і якщо везуть не-ГМО, контролювати, щоб у цій продукції ГМО не було присутнє.
Закінчення першої частини. Далі буде.
Галина ШЕПЕЛЬ
Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram
