Глобальна продовольча безпека: старі проблеми, нові виклики та ефективні рішення

Hands of beggar. Poverty concept
 Ми всі живемо в ХХI столітті в часи нових технологічних інновацій, генної інженерії, біо-та нанотехнологій, дронів та штучного інтелекту. Однак, як і декілька десятиліть тому назад, в наш час невирішеною залишається глобальна продовольча проблема неефективного виробництва та розподілу продуктів харчування в світі. Нині сільське господарство стикається з двома величезними і суперечливими труднощами: необхідністю забезпечити якісною та екологічно безпечною їжею зростаюче населення планети, яке за оцінками аналітиків ООН до 2030 року сягне 8,5 мільярдів та збереженням навколишнього середовища. Використання інноваційних технологій — це єдиний спосіб упорядкувати це коло проблем та забезпечити продуктивність і стійкість продовольчих систем в усьому світі.


За оцінками FAO на початку пандемії COVID-19 в 2020 році від от 720 до 811 мільйонів жителів планети зіткнулися із проблемами недостатнього продовольчого забезпечення ( в середньому 768 мільйонів).

У порівнянні з 2019 роком у 2020 році від голоду постраждали на 46 мільйонів людей більше в Африці, майже на 57 мільйонів людей більше в Азії і приблизно на 14 мільйонів людей більше в Латинській Америці та Карибському басейні. У середньому із загальної кількості 768 мільйонів осіб, які недоїдають, найбільше потерпали в країнах Азії 418 мільйонів осіб, Африки 282 мільйона осіб, а також в Латинській Америці і Карибському басейні 60 мільйонів осіб (діаграма 1).

Джерело. Розраховано за даними аналізу інформації FAO
Діаграма 1. Глобальна продовольча проблему в період пандемії

У 2021-2022 році ситуація жодним чином не змінилася, а лише погіршилася. Нині сотні мільйонів жителів світу кожного дня стикаються із проблемою недоїдання, серед причин якої, можна виділити порушення ланцюгів постачання та логістичні ускладнення внаслідок введених під час пандемії обмежень, ріст цін на продовольство через глобальну постковідну інфляцію та низька продуктивність продовольчих систем в більшості країн світу. Також варто до цього переліку додати наслідки кліматичної кризи, які відчувають у всіх частинах світу. Допомогти подолати наслідки глобальної продовольчої проблеми може скорочення втрат продовольства.

За даними Всесвітнього економічного форуму понад 3 мільярди людей не можуть дозволити собі здорове харчування, а більше 1,5 мільярда людей не можуть дозволити собі їжу з мінімальним рівнем основних поживних речовин. І хоча людям не вистачає їжі, продовольчі системи поступово сприяють зміні клімату, викидаючи до однієї третини глобальних парникових газів. У глобальному масштабі вони сприяють вирубці тропічних лісів на 80% і є основною причиною деградації ґрунтів і опустелювання, дефіциту води та зниження біорізноманіття.

Втрати продовольства, яких можна уникнути

За експертним оцінками у ланцюгу постачання щонайменше 45 країн світу втрачається понад 3,5 % всього продовольства. Найбільші втрати в Руанді (6,4 %), Індії (5,6 %), Гані (5,2 %), Габоні (5 %), Алжирі (4,6 %), Єгипті (4,4 %) та інших країнах здебільшого Африки, Латинської Америки та Карибського басейну (таблиця 1).

Таблиця 1. Глобальні продовольчі втрати в торгівлі
Частка втрат продовольства в ланцюгу постачання – торгівлі, % Кількість країн
1,5-2,5 56
2,5-3,5 69
3,5-4,5 39
4,5-5,5 4
Понад 5,5 2
В середньому 3,0 170
Джерело. Розраховано по даним аналізу інформації FAO

При цьому найменший показник втрат в Німеччині, Швейцарії, Бельгії, Чехії, Словаччині, Болгарії, Кіпрі, Угорщині, Сербії та Японії та інших країнах, що коливається в межах 1,5 % 2,5 %.

NB: Загалом за даними експертів з продовольчих систем UNEP та некомерційної організації WRAP 17 відсотків всієї доступної для споживання людиною їжі витрачаються даремно. Вказана втрата продуктів харчування відбувається по всьому ланцюжку постачання продуктів харчування від збирання врожаю до роздрібної торгівлі, але не включаючи її лише одну. Крім цього таке явище як харчові відходи виникають у роздрібній торгівлі, системі громадського харчування та споживання.

Термін «продовольчі втрати» використовується для позначення втрат на стадії після збирання врожаю. Основними причинами подібних втрат є нестача морозильного обладнання, слаборозвинена інфраструктура для зберігання та переробки харчових продуктів (головним чином швидкопсувних), а також неналежне планування виробництва та неналагоджені ринкові зв’язки між постачальниками та закупівельними підприємствами.

NB: Щорічно у світі втрачається близько 1 млрд тонн продуктів харчування. З них 30% зернових, 40-50% коренеплодів, фруктів та овочів, 20% м’яса та молочних продуктів, а також 35% риби псується на кожному етапі ланцюга постачання від виробника до споживача. Один із шляхів вирішення проблеми — використання інноваційних технологій якісного та екологічно безпечного їх зберігання та переробка в готові продукти харчування з тривалим терміном.

За окремими експертними оцінками загальна вартість продуктів харчування, вироблених для споживання людиною, яка втрачається, становить близько 1 трильйона доларів США щорічно. Втрати та відходи їжі поширені в світі, де виробляється достатньо їжі, щоб прогодувати 7 мільярдів людей у всьому ​​світі.

Як запобігти втратам продовольства

Втрати продовольчої продукції відбуваються на кожному із чотирьох етапів її просування в ланцюгу постачання: виробництво, транспортування, зберігання та споживання. Зменшити ці втрати можливо лише за рахунок широкого впровадження інноваційних технологій.

Як відомо, досить значна частка аграрної продукції втрачається ще на етапі її виробництва. Основні причини: застаріла агротехніка і технології, що зменшує потенційний врожай та не дозволяє ефективний догляд за ним, а також призводить до втрати при його збиранні.

Відчутні втрати врожаю сільськогосподарських культур виникають від захворювань, що викликаються патогенними грибами, бактеріями, вірусами. Як правило це відбувається через уражений насіннєвий та посадковий матеріал, рослинні залишки колишньої культури, ґрунт, бур’яни, комах. Збудники багатьох захворювань та шкідники культурних рослин можуть тривалий час знаходитися на рослинних рештках та у ґрунті.

Збирання врожаю завершальний етап вирощування пшениці, що є ключовою глобальною продовольчою культурою. Він повинен виконуватися в оптимальні терміни, без втрат і забезпечувати безпеку та якість зерна. Порушення технології збирання зазвичай призводить до втрат 10-20%, а в несприятливих умовах навіть до 30% і більше вирощеного врожаю.

Щодо інших видів аграрної продукції, якщо збирання врожаю плануються неналежним чином, то наприклад, овочі, ягоди та зелень, що не відповідають естетичним стандартам споживачів, залишають гнити на місці збору або ж на складі, їх не приймають у магазинах, бо потім не можуть продати.

Під час транспортування псується до 40% продуктів. Основні причини: неправильне розміщення на полицях усередині вантажного транспорту; порушення температурного режиму; великі відстані, які доводиться долати від полів до кінцевих споживачів (наприклад, у середньому томат проїжджає світом 1500 км). Вирішити ці проблеми дозволяють локальні та гіперлокальні виробництва їжі, включаючи продукцію ultra-fresh (свіжі овочі, ягода, фрукти та зелень). До них належать автоматизовані вертикальні ферми, які доцільно створювати у великих та середніх містах. Псування продукції на етапі зберігання обумовлює: мінливість попиту; брак холодильних складів та недотримання температурних режимів; обмежений термін придатності.

Залежність від транспортування продовольства з країни в країну теж має певні ризики. Наприклад, повне припинення постачання, що сталося через закриття кордонів у зв’язку з пандемією і навіть заборона експорту деякими країнами є однією із причин загострення нинішньої глобальної продовольчої кризи. Інший аспект цієї проблеми це бідність населення країн світу.

Регулювання температури та вологості на рівні зберігання може бути особливо важливим, оскільки велика частина глобального псування зерна відбувається саме на цьому етапі через вплив цих факторів на безпечний час зберігання. Зменшити втрати зерна може збільшення частки його переробки на готові харчові продукти довготривалого зберігання різного переділу борошно, пластівці та різні види круп, макаронні вироби. Тобто, світова торгівля продовольством має бути переорієнтована із сировинних товарів на готові харчові продукти довготривалого зберігання, що потенційно знизить логістичні втрати та підвищить продовольчу доступність.

Існує безліч способів подолати втрату та відходи їжі. Інноваційні технології спроможні удосконалити виробництво, переробку, зберігання, розподіл та використання аграрної продукції. Наприклад, у країнах, які страждають від продовольчої кризи, зменшити втрати можливо за допомогою освіти та просування технологій післязбиральної доробки врожаю. Серед них недорога сушка, вологоміри та герметичні пакети, які дозволяють фермерам зменшити втрати зерна.

Низька продуктивність сільського господарства

Інший аспект продовольчої проблеми це надто низька продуктивність сільського господарства в багатьох країнах світу. Про це можна дізнатися із аналізу урожайності пшениці, яка залишається глобальною стратегічною продовольчою культурою для мільярдів людей по всьому світі.

Лише одна третина країн світу здатна забезпечити прийнятний рівень продуктивності вирощування пшениці більше 4,4 т/га, який забезпечує раціональний мінімум продовольчих потреб власного населення (таблиця 2).

Таблиця 2. Ефективність вирощування пшениці в світі
Середня урожайність, т/га Кількість країн
0,40-1,40 21
1,40-2,40 29
2,40-3,40 26
3,40-4,40 13
4,40-5,40 10
5,40-6,40 13
6,40-7,40 6
7,40-8,40 3
8,40-9,40 2
9,40-10,40 1
В середньому 6,73 124
Джерело. Розраховано по даним аналізу інформації FAO

Водночас, більшість країн світу нездатні забезпечити себе пшеницею через низьку продуктивність функціонування продовольчих систем, яка не в останню чергу зумовлена недостатнім рівнем використання добрив та застосування наукових селекційних досягнень. При цьому світовий досвід свідчить про значні можливості підвищення продуктивності вирощування сільськогосподарських культур, які дозволяють знизити ризики глобальної продовольчої кризи.

Фермер з Нової Зеландії Ерік Уотсон вдруге поспіль потрапив у Книгу рекордів Гіннеса за найвищий урожай пшениці. Він зібрав у 2020 році 17,398 тонн з гектара пшениці на своїй фермі в Ешбертоні, побивши свій попередній рекорд, виростивши її у 2017 році 16,791 т/га. У середньому врожайність зрошуваної пшениці в Новій Зеландії складає близько 12 т/га. Це демонструє нові можливості ефективного поєднання досягнень селекції та технології, що надає уявлення про потенціал застосування інновацій для оцінки майбутнього зростання.

Нещодавно розроблений сорт ріпаку встановив рекорд урожайності в Китаї на тлі зусиль країни щодо розширення посіву олійних культур. Новий сорт ріпаку «Zhongyouza 501» досяг урожайності 419,95 кг з мю (близько 0,07 га або майже 6 т/га) у місті Сянян, провінція Хубей Центрального Китаю. З вмістом олії, що перевищує 50 відсотків, цей сорт дозволяє отримати близько 211,57 кг ріпакової олії на мю (мю китайська одиницю виміру площі).

Фактично половина країн світу використовує менше 112,9 кг добрив з розрахунку на 1 га земель, які перебувають в сільськогосподарському використанні. Крім цьому половина країн світу виробляє менше 173,1 кг зерна на одну особу в рік, в той час як оптимальним із точки зору гарантування продовольчої безпеки є виробництво 1 тонни зернових культур (діаграма 2).

Окремо варто зазначити, що крім добрив є також інші фактори, які впливають на продовольчу безпеку. Це, передусім, рівень агрокультури та технологічного оснащення, використання досягнень селекції та науково-обґрунтованих систем виробництва, а також ресурсне забезпечення та кліматичні умови. Інколи навіть високі обсяги використання добрив за умов обмеженості в земельних ресурсах чи технологічному оснащенні не дають можливість виробити продовольство в достатніх обсягах (таблиця 3).

Джерело. Розраховано по даним аналізу інформації FAO
Діаграма 2. Медіанне значення індикаторів продовольчої безпеки

 Нові інноваційні технології нині розвиваються в сфері вертикального землеробства в закритих приміщеннях, що є більш привабливими для фермерів, які бажають стабільності та передбачуваності в агробізнесі. Ця технологія швидко вдосконалюється за допомогою автоматизованих систем управління вирощуванням в приміщенні, що дозволяє отримувати свіжу продукцію в контрольованому середовищі. Ці культури можна зібрати з меншою кількістю праці та без застосування великої кількості пестицидів, що порівняно із традиційним сільським господарством надає певні конкурентні переваги.

Таблиця 3. Зв’язок між внесенням добрив на 1 га та виробництвом зерна на 1 особу в різних частинах світу
Регіони планети Витрата добрив

(кілограм на

гектар ріллі)

Виробництво зернових на душу населення (кілограм)
Африка Східна і Південна 23,2 137,5
Африка Західна і Центральна 15,9 168,0
Африка на південь від Сахари 20,0 149,8
Близький Схід і Північна Африка 76,5 156,1
Східна Азія та Тихий океан 321,9 428,9
Південна Азія 170,1 242,7
Латинська Америка та Карибський басейн 171,2 391,0
Північна Америка 125,4 1445,3
Центральна Європа та Прибалтика 133,7 1023,9
Європа та Центральна Азія 80,9 624,2
Європейський Союз 154,8 613,6
Світ 136,8 390,0
Джерело. Розраховано за даними аналізу інформації FAO

Відсутність достатньої кількості їжі негативно впливає на здоров’я, здатність здобувати освіту та заробляти на життя, а також здатність громад процвітати. У звіті FAO рекомендовано шість способів трансформації продовольчих систем для вирішення глобальної продовольчої проблеми і «забезпечення доступу всіх верств населення країн світу до доступного та здорового харчування в контексті досягнення цілей сталого та інклюзивного розвитку.

  1. Інтеграція гуманітарної політики, сталого розвитку та міжнародної підтримки в регіонах, що постраждали від конфліктів.
  2. Підвищення стійкості до зміни клімату в продовольчих системах.
  3. Посилення стійкості найбільш уразливих до економічних негараздів верств населення.
  4. Втручання в ланцюги постачання харчових продуктів для зниження вартості поживних продуктів харчування.
  5. Боротьба з бідністю та структурною нерівністю, забезпечення заходів на користь бідних та інклюзивних.
  6. Зміцнення харчового середовища та зміна поведінки споживачів для просування моделей харчування з позитивним впливом на здоров’я людини та навколишнє середовище.

Глобальна зміна клімату, ріст населення, зростання цін на продукти харчування та стихійні лиха впливають на продовольчу безпеку та провокують світову продовольчу кризу.

NB: Продовольча криза — це нездатність громади виробляти достатню кількість їжі для споживання або комерційних цілей у разі нестачі продовольства, викликаної посухою, зміною клімату, конфліктами або глобальними пандеміями. Існує висока ймовірність, що в наступне десятиліття це серйозно порушить життя людей, підвищивши їхню вразливість до хвороб, недоїдання та бідності в багатьох країнах світ.

Впровадження технологій, інноваційних рішень (включаючи платформи електронної комерції для маркетингу, автоматизовані системи обробки сільськогосподарської продукції, її охолодження та вакуумного фасування), нові способи та передові практики управління якістю харчових продуктів для зменшення втрат та скорочення відходів їжі є стратегічними інструментами трансформації продовольчих систем до сталого розвитку.

Ще однією рекомендацією для вирішення глобальної продовольчої кризи може стати залучення FAO в якості консультантів представників вітчизняного агробізнесу та аграрної науки, що можуть поділитися досвідом передових технологій агропромислового виробництва, селекції та інновацій з країнами Африки та Азії. Крім цього, важливо просувати ідеї необхідності відходу від міжнародної торгівлі сільськогосподарською сировинною на користь збільшення частки готових продуктів харчування та борошна, які мають більший термін зберігання та менші втрати під час транспортування.

Підготував Юрій КЕРНАСЮК, кандидат економічних наук, експерт-дорадник з аудиту, економіки та управління підприємством

Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram