Гібелліноз, або білосолом’яна гниль пшениці, — одне з відносно нових захворювань для України. Впродовж двох останніх років хворобу було виявлено в південних регіонах нашої країни. Особливістю цього захворювання є те, що рослини можуть бути уражені впродовж усього періоду вегетації, а також його подібність до інших уражень.

Симптоми хвороби: як не переплутати з іншими ураженнями?

На пошкоджених стеблах вище вузла кущіння з’являються видовжені плями (3-5 см) з чіткою облямівкою кавового кольору. Симптоми ураження схожі на прояв ризоктоніозу і церкоспорозної прикореневої гнилі.

NB: Але на відміну від них, у гібелліноза в центрі плями добре видно темно-сірий наліт, що зовні нагадує сигаретний попіл.

У фазу кущіння прояви захворювання стають добре помітними. На листових пластинках і вузлах зверху з’являються овальні плями пісочного кольору з коричневою облямівкою (5-7 мм в довжину). Вони схожі на плями при ураженні рослин сніговою пліснявою, але тут також відмітною ознакою є добре помітний сірий наліт в центрі плями.

У міру росту рослин і при наявності сприятливих погодних умов гібеллінозні плями поширюються вгору по стеблу, повністю його обхоплюючи. На плямах формується рясний наліт міцелію; спочатку білого кольору, потім у міру старіння він стає темно-сірим. На міцелії утворюється маса дрібних чорних склероцій гриба. Уражена частина стебла набуває «щетинистого» виду.
Іноді ці симптоми сприймають за прояв борошнистої роси. Але склероції гібеліни неправильної форми і фахівець їх легко відрізнить від збудника борошнистої роси.

Якщо очистити уражене стебло від листя, то видно, що воно має темний колір, а порожнина його заповнена сірим міцелієм. Відзначається сильна ламкість стебел — це і є причиною безладного вилягання рослин. Порушується провідна система соломини, що погіршує постачання рослин водою і поживними елементами та спричиняє повне або часткове білоколосся. Сильно уражені стебла не виколошуються, а навіть якщо й утвориться колосся, то воно буде погано озернене.

NB: Таким чином, до фази трубкування озимої пшениці гібелліноз проявляється у вигляді прикореневої гнилі, а в більш пізні фази як гниль стебел. Захворювання викликає прямі втрати врожаю, як наслідок випадіння рослин, зниження коефіцієнта кущіння, зниження маси 1000 зерен.

Аскоспори захворювання зберігають свою життєздатність протягом декількох років. Для них характерний період спокою — 1 рік. Проростання аскоспор починається через рік в присутності кореневих виділень рослини господаря. Джерелами інфекції є рослинні рештки (солома, стерня) і грунт, рідше — насіння. Зараження рослин частіше відбувається при проростанні насіння. Цьому сприяють вологі і м’які зими, вологі весняні місяці.

В основному захворювання проявляється вогнищами. Сильніше рослини уражені на більш зволожених ділянках. Якщо ранньою весною погодні умови посушливі, то прояв захворювання призупиняється.

Як захистити озиму пшеницю від гібеллінозу?

Поява і посилення шкодочинності захворювання пов’язані з такими елементами сучасних інтенсивних технологій як мінімальний обробіток грунту, перенасичення сівозмін зерновими, вирощування нестійких сортів.

До цих факторів можна додати і брак ефективних протруйників і фунгіцидів, а іноді їх необгрунтоване застосування. На сьогодні жоден препарат не дає 100% гарантії ефективності в боротьбі з гібелінами. Та й з діагностикою бувають проблеми.

Для боротьби з цим захворюванням потрібні заходи, спрямовані на зниження інфекційного фону і прискорення розкладання рослинних решток (подрібнення соломи і її обробка перед оранкою біопрепаратами, внесення азотних добрив). Суха погода літа сильно ускладнює і знижує ефективність проведення цих заходів. Важливо це встигнути зробити відразу після жнив.

У місцях, де виявлене ураження посівів, варто застосовувати всі способи захисту від інфекції: видалення з поля заражених залишків, глибока оранка, зниження частки стерньових попередників, збалансоване внесення добрив, сівба стійких сортів озимої пшениці, впровадження в сівозміну рослин-фітосанітарів (гірчиці, ріпаку).

Якісне протруювання з використанням мікроелементів та стимуляторів росту також знижує ризик зараження. З протруйників рекомендується використовувати препарати, що містять у своєму складі діючу речовину з контактним механізмом дії і контролювати якість протруювання насіння.

За матеріалами AgroXXI

Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram