Ріпак належить до культур, що потребують комплексного підходу до агротехніки та захисту від бур’янів, шкідників і хвороб. Щоб отримати належний урожай ріпаку варто дотримуватись рекомендованих перевірених часом технологічних прийомів з урахуванням біологічних особливостей культури. При цьому велике значення мають строки посіву та підготовка рослин до перезимівлі. Невід’ємним елементом в технології вирощування ріпаку є використання фунгіцидів та ретардантів.
В осінній період особливо важливо захищати посіви від інфекцій
Орієнтиром для отримання оптимально розвинутих рослин перед входженням у зиму є строк сівби та інтенсивність росту рослин.
NB: Для формування потужних рослин сума ефективних температур (понад 5°С) від сходів до входження в зиму має становити 750…800°С.
Однак, у зв’язку зі зміною клімату в бік потепління, великою проблемою отримання нормальних сходів (навіть і для традиційних зон вирощування ріпаку) часто є відсутність вологи у верхньому горизонті ґрунту. Тому в умовах виробництва не завжди вдається провести сівбу ріпаку в оптимальні терміни.
Висів у ранні терміни проводять зазвичай після випадання дощу (щоб була волога для отримання сходів) і в пізні терміни, коли, ризикуючи, сіють у сухий ґрунт (або після випадання дощу, але пізніше за оптимальні строки). За ранніх строків сівби виникає небезпека переростання рослин (початок стеблування) і різке зниження їхньої зимостійкості. За пізніх — рослини до входження у зиму не встигають сформувати необхідну кількість листя на рослині і накопичити в точках росту достатньої кількості цукрів, які забезпечують високу морозостійкість.
NB: Наприкінці осінньої вегетації (коли протягом п’яти днів температура повітря не перевищує 2°С) рослини мають сформувати 6-8 листків з діаметром кореневої шийки 8-10 мм і її висотою в межах 8-10 мм та добре розвиненою кореневою системою завдовжки не менше 250 мм.
Саме в осінній період захисні заходи передусім повинні бути направлені на радикальне обмеження та знищення джерел інфекції, блокування або уповільнення шляхів її розповсюдження, підвищення стійкості рослин до збудників хвороб і несприятливих погодних чинників.
Фунгіцид чи ретардант?
Надзвичайно важливим є те, що велика частина фунгіцидів, які рекомендується застосовувати для захисту від хвороб, має явно виражені ретардантні властивості, тобто властивості морфорегуляції. Використання ретардантів базується на властивостях перерозподілу потоку поживних речовин в сторону збільшення не до верхньої точки росту, а до кореня. Таким чином рослина міняє форму габітусу шляхом більшої детермінації стебла, кількості пагонів, стручків, потужнішого кореня та діаметра стебла.
NB: Завдяки застосуванню фунгіцидів-ретардантів можна збільшити утворення бічних пагонів і стручків на рослині, продукуючи ріст репродуктивних органів на одиниці площі.
Найбільш поширеними фунгіцидами з ретардантними властивостями є препарати на основі триазолів: тебуконазолу (Фолікур, Тілмор, Оріус, Замір), метконазолу (Карамба) та пропіконазолу (Аканто Плюс).
Такий подвійний ефект робить застосування цих фунгіцидів на посівах ріпаку надзвичайно актуальним для підвищення його врожайності та захисту рослин від найбільш поширених хвороб.
На сьогодні зареєстровано достатню кількість фунгіцидів, які можуть ефективно контролювати більшість хвороб у період вегетації ріпаку. Вони мають різні властивості та спектри дії.
Таблиця 1. Фунгіциди для захисту ріпаку від хвороб
| № з/п | Назва препарату (діючої речовини) | Норма витрати, кг/га, л/га | Об’єкт, проти якого обробляється | Максимальна кількість обробок | Строк останньої обробки до збору врожаю, днів |
| 1 | Аканто плюс, 28 к.с. (пікосістробін, 200г/л + ципроконазол, 80г/л) | 0,5-1,0 | Сіра гниль, альтернаріоз, фомоз, пероноспороз, септоріоз, біла гниль, циліндроспоріоз | 2 | |
| 2 | Альфа-Тебузол, КЕ (тебуконазол, 250 г/л) | 0,5-1,0 | Альтернаріоз, циліндроспоріоз | 3 | 50 |
| 3 | Амістар Екстра 280 SС, к.с. (азокістробін, 200г/л + ципроконазол, 80г/л) | 0,75-1,0 | Сіра гниль, альтернаріоз, фомоз, пероноспороз, біла гниль, | 2 | 30 |
| 4 | Амулет, к.е. (тебуконазол 250 г/л) | 1,0 | Альтернаріоз, циліндроспоріоз | 2 | 50 |
| 5 | Беркут, КЕ (тебуконазол 250 г/л) | 1,0 | Альтернаріоз, циліндроспоріоз | 2 | 50 |
| 7 | Дітан М-45, ЗП (манкоцеб, 800 г/кг) | 2,5-3,0 | Альтернаріоз | 2 | 30 |
| 8 | Ехнатон, к.е. (тебуконазол 250 г/л) | 1,0 | Альтернаріоз, циліндроспоріоз | 2 | 50 |
| 9 | Замір 400, ЕВ (тебуконазол, 133 г/л+прохлораз, 267 г/л) | 1,0-1,5 | Альтернаріоз, склеротініоз, фомоз, циліндроспоріоз | 2 | 30 |
| 10 | Ікарус 250ЕВ (тебуконазол 250 г/л) | 2,0 | Альтернаріоз, циліндроспоріоз | 2 | 50 |
| 11 | Імпакт Т (флутріафол, 75 г/л+тебуконазол 225 г/л) | 0,6-1,0 | Альтернаріоз, циліндроспоріоз | 2 | 50 |
| 12 | Карамба, в.р. (метконазол, 60 г/л) | 0,75-1,25 | Фомоз, альтернаріоз, склеротініоз | 2 | |
| 13 | Колосаль Про, МЕ (пропіконазол 300г/л +тебуконазол 200 г/л) | 0,4-0,6 | Альтернаріоз, склеротініоз, фомоз, борошниста роса | 2 | 50 |
| 14 | Колосаль к.е. (тебуконазол 250 г/л) | 0,75-1,0 | Альтернаріоз | 1 | 50 |
| 15 | Містик к.е. (тебуконазол 250 г/л) | 1,0 | Альтернаріоз, циліндроспоріоз | 2 | 50 |
| 16 | Містик супер к.е. (тебуконазол 250 г/л) | 1,0 | Альтернаріоз, циліндроспоріоз | 2 | 50 |
| 17 | Оріус 250 в.е. (тебуконазол 250 г/л) | 1,0 | Альтернаріоз, циліндроспоріоз | 2 | 50 |
| 18 | Піктор КС (боскалід (200 г/л) + дімоксістробін (200 г/л) | 0,5 | Альтернаріоз, склеротініоз, фомоз, | 1 | 30 |
| 19 | Пропульс 250 SE, (пропіконазол 125 г/л+ флуопірам, 125 г/л) | 0,8-0,9 | Альтернаріоз, циліндроспоріоз, слеротініоз, борошниста роса | 2 | 30 |
| 20 | Ридоміл Голд МЦ 68 WG (металаксил-М,40 г/кг+манкоцеб, 640 г/кг) | 2,5 | Альтернаріоз, пероноспороз | 2 | 30 |
| 21 | Сатін 25 WP (тебуконазол 250 г/л) | 0,5 | Альтернаріоз, фомоз | 2 | |
| 22 | Супрім 400 в.е. (тебуконазол, 133 г/л + прохлораз, 267 г/л) | 1,0-1,5 | Альтернаріоз, циліндроспоріоз, фомоз, слеротініоз | 2 | 30 |
| 23 | Тебукур 250, ЕВ (тебуконазол 250 г/л) | 0,75-1,0 | Альтернаріоз, циліндроспоріоз | 2 | 50 |
| 24 | Тілмор 240 ЕС, КЕ (пропіконазол, 80 г/л + тебуконазол, 160 г/л) | 0,9-1,0 | Фомоз, циліндроспоріоз, склеротініоз | 1 | 50 |
| 25 | Тіовіт Джет 80 WG (сірка, 775-825 г/кг) | 5,0 | Альтернаріоз, борошниста роса | 2 | 30 |
| 26 | Фітал РК (фосфат алюмінію, 570 г/л + фосфориста кислота, 80 г/л) | 2,0-3,0 | Альтернаріоз, ніжка чорна, пероноспороз, борошниста роса, септоріоз, фомоз, фузаріоз | 2 | 30 |
| 27 | Фолікур 250 EW, ЕВ (тебуконазол 250 г/л) | 1,0 | Альтернаріоз, циліндроспоріоз | 2 | 50 |
| 28 | Фортеця ЕС, к.е. (тебуконазол 250 г/л) | 1,0 | Альтернаріоз, циліндроспоріоз | 2 | 50 |
Як бачимо, серед дозволених до використання фунгіцидів є як однокомпонентні препарати (Містік, Фолікур, Оріус, Карамба), так і двокомпонентні (Амістар Екстра, Тілмор, Пропульс, Замір, Аканто Плюс, Піктор). Два останніх з двокомпонентних препаратів завдяки стробілуріновій групі, що входить до складу препаратів, мають цінні властивості — стимулювати обмінні процеси та зменшувати енергетичні втрати. Також при застосуванні фунгіцидів Аканто Плюс, Амістар Екстра та Піктор відбувається ефект озеленення, що зупиняє старіння, подовжує життєдіяльність рослин та накопичення врожаю. Ці препарати посилюють фотосинтез і ростові процеси в рослинах, підвищують засвоєння і споживання азоту та стійкість до несприятливих погодних умов.
Тебуконазол і пропіконазол є інгібіторами біосинтезу ергостеролу в мембранах клітин фітопатогенів. Тебуконазол має профілактичну і лікувально-системну дію, високоефективний проти борошнистої роси та іржі. Пропіконазол чинить профілактичну, лікувальну та викорінювальну системну дію, пригнічує спороутворення у патогенів, високоефективний проти різних плямистостей. Проявляє також рістстимулюючу дію, що забезпечує покращене засвоєння рослинами вуглекислого газу і, відповідно, підвищує активність фотосинтезу рослин.
NB: На сьогодні відпрацьована технологія, що дає змогу уникнути переростання рослин за допомогою ретардантів, які викликають затримку поділу і росту клітин субапікальної меристеми. При цьому повністю ріст не припиняється: система верхівки продовжує функціонувати.
Ретарданти — синтетичні регулятори росту й розвитку інгібіторного типу з антигібереліновим механізмом дії, здатні уповільнювати ріст рослин, не викликаючи при цьому, як правило, аномальних відхилень. Ці речовини можуть укорочувати і потовщувати стебло, зменшуючи схильність до вилягання, посилювати ріст кореневої системи без втрат для генеративних органів, підвищувати продуктивність рослин і їхню опірність несприятливим чинникам середовища.
У результаті використання ретардантів формуються вкорочені і потовщені стебла, перерозподіляються пластичні речовини між стеблом і репродуктивними органами, інтенсивніше формуються структурні елементи, які визначають урожай.
Як правило, в осінній період ретарданти на посівах озимого ріпаку вносять, коли рослини перебувають у фазі 3-5 листків. Проводити обробку рекомендується при температурі не нижче 150С. Доведено, що після застосування ретардантів у рослинах ріпаку починають відбуватися певні зміни. Рослини уповільнюють ріст надземної частини, завдяки чому формується компактна розетка з невеликих, але міцних листків. Коренева система перетвориться з яскраво вираженої стрижневої в комбіновану, з великою кількістю коренів другого-третього порядків і великою кількістю кореневих волосків. Коренева шийка потовщується і практично не виступає над поверхнею ґрунту, в надземній точці росту провокується закладка додаткових плодоносних стебел. У підсумку стимулюється розвиток кореневої системи і накопичення поживних речовин в коренях, що сприяє підвищеній холодостійкості рослин та ранньому початку відновлення вегетації навесні.
NB: Фахівці рекомендують застосовувати ретарданти в осінній період залежно від стану посівів.
Так, якщо ріпак перебуває в стадії чотирьох розвинутих справжніх листків, із кореневою шийкою 4 мм, з нормальним зеленим кольором листків, які майже сходяться в рядках, ніяких обробок на таких посівах проводити не потрібно. Якщо на рослині понад чотири листки, діаметр кореневої шийки — понад 5 мм, колір великого листя темно-зелений і спостерігається змикання рядків, такі посіви слід обробляти ретардантами для затримки росту стебла. На посівах, де рослини мають менше чотирьох листків, діаметр кореневої шийки — менше 4 мм, листя, освітлене до червоно-фіолетового кольору, і змикання рядів не відбувається до середини жовтня, необхідно вносити підтримувальну дозу азотних добрив. Під час сприятливої погоди можна провести позакореневе підживлення 8-10% розчином сечовини з нормою витрати 20-30 кг д. р./га азоту з додаванням створених спеціально для хрестоцвітих культур комплексних мікродобрив, що дає хороший ефект на посівах цих культур. Таке підживлення можна проводити і на полях, де ріпак висіяний по поганих попередниках у пізні терміни.
NB: Ретарданти, як і багато регуляторів росту, добре діють у ясну сонячну погоду під час активного росту рослин. У похмуру дощову і холодну погоду їх застосовувати недоцільно.
Норма витрати препаратів також залежить від сонячної інсоляції та температури повітря. В осінній період норма витрати фунгіцидів з ретардартними властивостями (Фолікур, Карамба та ін.) як правило на 50% нижча, ніж навесні. У разі, якщо інтенсивність освітлення висока, а нічні температури низькі, норму витрати препарату можна дещо знизити (наприклад, на 0,1 л на кожні 50 м над рівнем моря), а в регіонах, де часто бувають тумани і низька інтенсивність освітлення, норму витрати слід підвищувати до верхнього допустимого рівня норми витрати.
Фунгіциди-ретарданти з успіхом застосовують і навесні: як на посівах озимого, так і ярого ріпаку — для профілактики від низки грибкових захворювань, а також з метою зменшення довжини стебла та попередження вилягання високорослих сортів і гібридів, стимулювання утворення додаткових бічних пагонів. Оптимальним терміном внесення ретардантів навесні, за висоти рослин 30 см і до початку бутонізації на головному пагоні. Обробку ретардантами можна поєднувати з внесенням інсектицидів або гербіцидів.
На ріпаку можуть паразитувати збудники грибних, бактеріальних та вірусних хвороб
NB: Рослини ріпаку в період вегетації уражуються багатьма інфекційними хворобами. На ріпаку можуть паразитувати збудники грибних, бактеріальних та вірусних хвороб. Найбільш поширеними і шкідливими хворобами ріпаку в Україні є снігова пліснява (тифульоз), чорна ніжка (ризоктоніоз), несправжня борошниста роса (пероноспороз), чорна плямистість (альтернаріоз), рак стебла або некроз кореневої шийки (фомоз), біла гниль або склеротиніоз (білостеблість), сіра гниль (ботрідіоз), світла плямистість (циліндроспоріоз), вертицильозне в’янення (вертицильоз), фузаріозне в’янення (фузаріоз), бактеріоз коренів озимого ріпаку, слизовий бактеріоз ярого ріпаку. Менш розповсюдженими хворобами ріпаку є біла плямистість (кільцева плямистість або сіростеблість), борошниста роса, кила, звичайна мозаїка, зморшкувата мозаїка, чорна кільцева плямистість, вірус жовтухи турнепсу, позеленіння квіток.
Недобір урожаю насіння від хвороб залежно від сорту та технології його вирощування коливається від 15 до 70% і більше, значно погіршуються при цьому його посівні та технологічні якості. Вченими встановлено, що найбільші втрати врожаю спричиняють біла гниль та фомоз — 20-60%. Від ураження альтернаріозом та циліндроспоріозом втрати врожаю можуть становити — 15-30%, пероноспорозом — 15-25%, сірою гниллю — 10-20%.
Крім специфічних фунгіцидів, ретардантні властивості проявляє низка регуляторів росту рослин на основі четвертинних амонієвих сполук, гідразиду малеїнової кислоти (ГМК, натрію ГМК) та бурштинової кислот, етиленпродуценти та деякі інші. Вони використовуються для запобігання виляганню посівів, посилення росту кореневої системи, регулювання процесів плодоношення і дозрівання культур, підвищення продуктивності рослин та стійкості їх до несприятливих факторів середовища.
Фунгіцидний захист ріпаку: наукове дослідження
Нами були проведені досліди з використанням фунгіцидів проти хвороб ріпаку. З цією метою використовували широко відомі препарати Амістар Екстра 280 SC, Імпакт Т, к.с. та Ридоміл Голд МЦ 68 WG, в.г., які в своєму складі мали різні діючі речовини.
На посівах ріпаку озимого ураження хворобами було відмічено у фазу дозрівання стручків. Листя та стручки ріпаку були уражені альтернаріозом. Ця хвороба в останні роки набула широкого розповсюдження і завдає багато клопотів агровиробникам у всіх зонах вирощування. Збудники хвороби інтенсивно заселяють поверхню стручка, яка на момент достигання несе основне навантаження по фотосинтезу. Тому насіння формується дуже дрібним, та ще й осипається. Через це відчутні втрати як від осипання, так і від недобору врожаю (до 40%).
Розвиток альтернаріозу в контролі становив 14,8-53,0% (табл.2). Обробки фунгіцидами (було проведено 2 обробки) були досить ефективними, особливо у початковий період розвитку хвороби. В цей час ефективність фунгіцидів становила 59,0-76,4%. Найвищий захисний ефект забезпечив фунгіцид Імпакт Т, к.с., 1,0 л/га — на рівні 62,7-76,4%. В середньому за період спостережень ефективність досліджуваних фунгіцидів становила 57,2-63,2%.
Таблиця 2. Ефективність застосування фунгіцидів проти альтернаріозу ріпаку озимого (сорт Снігова королева, ДП ЕБ «Олександрія» ІЗР НААН)
| № з/п | Варіант досліду | Розвиток хвороби, % | Ефективність дії, % | Урожайність | |||||
| 06.06 | 14.06 | 21.06 | 06.06 | 14.06 | 21.06 | ц/га | % до контролю | ||
| 1 | Контроль (без препаратів) | 14,8 | 41,0 | 53,0 | – | – | – | 13,3 | – |
| 2 | Амістар Екстра 280 SC, 1,0 л/га | 5,1 | 16,8 | 28,0 | 65,5 | 59,0 | 47,2 | 15,3 | 115,0 |
| 3 | Імпакт Т, к.с., 1,0л/га | 3,5 | 15,3 | 26,2 | 76,4 | 62,7 | 50,6 | 16,1 | 121,1 |
| 4 | Ридоміл Голд МЦ 68 WG, в.г., 2,5 кг/га | 3,7 | 18,4 | 27,0 | 75,0 | 55,1 | 49,1 | 15,3 | 115,0 |
| НІР 05 | 2,3 | 3,1 | 3,7 | 2,4 | |||||
Урожайність насіння ріпаку в контролі становила 13,3 ц/га, у варіантах із застосуванням фунгіцидів — 15,3-16,1 ц/га. Низьку врожайність ріпку можна пояснити розтріскуванням стручків ріпаку і висипанням насіння на землю.
Для запобігання розтріскування посіви варто обробляти препаратом Нью-Філм-17. Це збереже додатково 30-40% врожаю. До того ж падалиця ріпаку є додатковим джерелом інфекції для більшості хвороб, що передаються через насіння (альтернаріоз, фомоз, пероноспороз, циліндроспоріоз).
Отже, в технологіях вирощування ріпаку застосування фунгіцидів та ретардантів має надзвичайно важливе значення. Використання їх в період вегетації ріпаку забезпечує не лише гарантований контроль найбільш поширених і небезпечних хвороб, а і регулює розвиток рослин, що сприяє отриманню здорових посівів та підвищенню врожайності культури.
Валентина Сергієнко, канд. с.-г. наук
Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram
