Урожайність озимої пшениці і якість зерна залежать від забезпечення рослин елементами мінерального живлення впродовж всієї вегетації. Інтенсивні сорти характеризуються більш високими вимогами до умов живлення і тільки при повному і збалансованому забезпеченні поживними речовинами можуть повністю реалізувати свій генетичний потенціал.

Озима пшениця виносить з урожаєм значну кількість елементів живлення з грунту. Для формування врожаю зерна 10 ц/га необхідно: 25-35 кг азоту; 11-13 кг фосфору; 20-27 кг калію, 5 кг кальцію, 4 кг магнію, 3,5 кг сірки, 5 г бору, 8,5 г міді, 270 г заліза, 82 г марганцю, 60 г цинку, 0,7 г молібдену.

Слід зазначити, що чим більший урожай і вища норма мінеральних добрив, тим більший винос поживних речовин. Аналіз показує, що достатньої кількості елементів живлення в легкодоступній формі в грунті майже не буває, тому для отримання високого врожаю під озиму пшеницю необхідно вносити мінеральні добрива.

Співвідношення елементів живлення

Найбільший ефект дає повне забезпечення потреб рослин озимої пшениці усіма елементами живлення.

Врожайність залежить від лімітуючого фактора, тобто від того елемента, якого менше міститься в грунті в доступному для використання рослинами вигляді. Неправильне співвідношення азоту, фосфору і калію призводить до зменшення продуктивності рослин, ураження хворобами, зниження якості зерна та ін.

Для отримання максимального врожаю зерна високої якості, при високих нормах внесення добрив, необхідне переважання азоту в межах 1,5:1:1-2.

Способи та строки внесення

Мінеральні добрива можна вносити під основний обробіток восени, давати в рядки при посіві і підживлювати ними посіви під час вегетації.

Повну норму фосфорних і калійних добрив необхідно вносити під основний обробіток. Перенесення цих добрив для весняного підживлення набагато знижує їх ефективність. Краще вносити добрива під оранку, тоді вони перемішуються з шаром грунту на глибину оранки від 5-10 до 22-25 см. Глибоке перемішування добрив сприяє кращому розвитку кореневої системи, проникненню її на велику глибину в початкових фазах росту і підвищенню зимостійкості.

При внесенні під передпосівний обробіток добрива розташовуються у верхньому шарі грунту. Після закладення культиватором і боронами 50-80% гранул залишається в шарі 0-2 см, а 81-100% в шарі 0-6 см. Навіть при культивації в два сліди 75% внесеної кількості добрив може залишатися в шарі 0-4 см . Це сильно зменшує ефект від добрив, а при нестачі вологи їх віддача дорівнює нулю внаслідок пересихання верхнього шару грунту.

При внесенні Р90-120 К90-120 під оранку рослини повністю забезпечені фосфором і калієм протягом всієї вегетації, тому немає необхідності вносити мінеральні добрива в рядки під час сівби, так як гранули добрив, розміщені поруч з висіяним насінням, розчиняючись, підвищують концентрацію грунтового розчину і на 3-6% зменшують польову схожість.

У зв’язку з тим, що восени озима пшениця засвоює невелику кількість елементів живлення (орієнтовно N30P10K30). За даними науково-дослідних установ, ефективність добрив для весняного внесення фосфору і калію знижується в 1,5-2,0 рази.

Фосфорні і калійні добрива навесні можна внести тільки на поверхні і неможливо перемішати з грунтом. Елементи живлення перебувають у верхньому шарі (Р2О5 за місяць мігрує на 1 см) і не можуть повноцінно використовуватися рослиною. Верхній шар грунту, де містяться фосфор і калій, періодично пересихає, і елементи живлення без води не засвоюються рослиною, що веде до зниження врожайності і різкого зменшення коефіцієнта використання фосфору і калію з добрив.

Живлення озимої пшениці азотом як зробити це правильно

У системі удобрення озимої пшениці найскладніше забезпечити оптимальне азотне живлення. Ефективність осіннього внесення азоту знижується, особливо при збільшенні його дози. Для створення оптимальних умов живлення рослин азотом протягом всієї вегетації необхідно спочатку уникнути його надлишку, а пізніше забезпечити інтенсивне азотне живлення рослин.

У період від цвітіння до воскової стиглості при нестачі азоту відбувається інтенсивне його переміщення з вегетативних органів в зерно. Внесення азоту в цей момент створює умови для кращого його використання на ростові процеси і формування репродуктивних органів, підвищує якість зерна.

Тому для повного забезпечення рослин азотом протягом всієї вегетації потрібно використовувати повільно розчинні добрива або вносити їх локально в кілька прийомів. Оскільки практично всі азотні добрива є легкорозчинні, то в разі необхідності невелику частину їх вносять восени, а решта використовують під час весняно-літніх підживлень в фазах найбільшої потреби їх для росту і розвитку рослин.

Обов’язковим є осіннє внесення азоту при сівбі пшениці після колосових попередників. Якщо солому, що залишилася, подрібнюють і використовують для добрива, то норму азоту встановлюють з розрахунку 10-15 кг діючої речовини на 1 т соломи. Також використовують бактеріальні препарати для прискорення розкладання рослинних залишків.

Ранньовесняне внесення азоту (регенеративне) прискорює процес кущіння, підвищує густоту стеблостою, збільшує кількість члеників колосового стрижня. Доза азоту для першого підживлення залежить від двох чинників стану посівів і часу відновлення весняної вегетації. На добре розвинених посівах рекомендується вносити 20-30% (N3060) від повної норми азоту.

Норму азоту збільшують в роки з пізньою весною, яка характеризується більш пізнім відновленням весняної вегетації (близько 6 квітня), в результаті чого наростання вегетативної маси зменшується. У роки з ранньою весною (коли вегетація настає в середині березня) на добре розвинених густих посівах першу підгодівлю проводять меншими нормами. Особливо ефективне внесення азотних добрив по таломерзлой грунті.

Друга підгодівля (продуктивна) найбільш суттєво впливає на врожай зерна, проводиться на початку виходу рослин у трубку. До підгодівлі необхідно внести гербіциди, щоб не допустити засвоєння азоту бур’янами. Якщо ранньою весною вносилося 20% загальної норми азоту, то під час другої підгодівлі вносять 50%-60%. Норма добрив визначається першої підгодівлею.

Третя підгодівля (якісна) вноситься решту азоту (N30-60) в період від початку фази колосіння до наливу зерна. Це збільшує тривалість активної діяльності верхніх листків, підвищує інтенсивність фотосинтезу, зростає маса 1000 зерен, підвищується врожайність і якість насіння.

Підготувала Валентина Кравець  за матеріалами AgroXXI

Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram