Стан родючості ґрунів у нашій країні та й у світі загалом подекуди є критичним. Сьогодні виразніше проявляється тенденція до дегуміфікації, наростання дефіциту елементів живлення, підвищення кислотності, забруднення ґрунтів радіонуклідами, важкими металами та пестицидами, що й активує ерозійні процеси. На цьому наголошують науковці Інституту живлення рослин у статті в журналі Агроном.

— Причиною стає низка чинників, які мають як безпосередній, так і опосередкований вплив на засвоєння поживних елементів, що містяться у ґрунті. Щоб нівелювати їх негативну дію, необхідно застосовувати мінеральні й органічні добрива, а також альтернативні джерела мінерального та органічного живлення рослин, — запевняють науковці.

Для ефективного живлення визначальним чинником є тип ґрунту та його властивості, які тісно пов’язані з системою живлення.

— Науково встановлено, що максимальний ефект від внесених добрив отримують на дерново-підзолистих, сірих лісових, опідзолених і вилужених чорноземах. На цих ґрунтах азот здебільшого наявний у мінімальних концентраціях. Для чорноземів проблема внесення азоту стоїть не так гостро, але є суттєві вимоги до фосфору. Особливість опідзолених піщаних ґрунтів — підвищений вплив азоту та калію, але на торф’яних спостерігається протилежний ефект. При цьому мінімальні та максимальні показники наявних елементів живлення прямо залежать не лише від властивостей ґрунту, а й від тієї чи іншої групи культур, представлених у сівозміні, — наголошують науковці.

Що ж до фосфорних добрив, то їх висока ефективність характерна для чорноземів; менше ефективні вони на сірих лісових та супіщаних підзолистих ґрунтах. Цікаво, що ефективність таких добрив знижується в міру збільшення рівня фосфатів у ґрунті.

Добрива з високим вмістом калію проявляють найкращий ефект на піщаних, торф’яно-болотних і заплавних ґрунтах. Якщо ж працювати на підзолистих ґрунтах, варто брати до уваги той факт, що рухомість калію збільшується при вапнуванні. Водночас на кислих ґрунтах спостерігається протилежний ефект, а зазначений елемент міститься тут переважно у валових формах. Роль калію також може помітно зростати за умови збільшення норми внесення азотних і фосфорних добрив. Дія калійних добрив підвищується у сівозміні з травами, які виносять із ґрунту велику кількість цього елемента.

Продуктивність внесення добрив визначається також гранулометричним складом ґрунту, який дещо різниться навіть у межах однієї ґрунтово-кліматичної зони. Ця властивість впливає на рухомість елементів живлення, що, у свою чергу, визначає характер поглинання їх рослинами і відтак ефективність використання.

NB: Різні за гранулометричним складом ґрунти потребують індивідуального підходу до планування застосування добрив. Цей показник береться до уваги і при розрахунку дози добрива, а також при визначенні терміну та способу внесення. На середньосуглинних і глинистих ґрунтах добрива поглинаються і фіксуються більше, оскільки вони переміщаються з водою у повільнішому темпі, ніж на ґрунтах супіщаних і піщаних. Тому глинисті ґрунти потребують специфічного підходу: удобрювати не часто, але порівняно значними дозами, тоді як піщані частіше і малими «порціями».

Найбільш рухомі, як відомо, азотні добрива, тому на легких ґрунтах із підвищеними показниками вологості вони можуть вимиватись. Раціональним виходом із такої ситуації буде застосування азотних добрив навесні. В міру переходу від легких ґрунтів до важких показники ефективності весняного та осіннього внесення елементів живлення згладжуються, і вже на важких перевага віддається осінньому терміну внесення.

Безпосередній вплив на ефективність добрив має зв’язок між гранулометричним складом і формою добрива. Для прикладу: на легких ґрунтах фосфатне борошно проявляє дію, практично ідентичну з суперфосфатом, а ось на важких ефективність суперфосфату в рази вища. Калійні добрива, хоч і менш рухомі за своєю природою, аніж азотні, на ґрунтах легкого гранулометричного складу при збільшеній вологості також можуть вимиватися.

Ще одну із провідних ролей в ефективності застосування добрив відіграє температурний режим, оскільки значна частина ґрунтових бактерій продукує за оптимальної для них температури 25–35°С, а деякі можуть жити і при 10–20°С. Саме тому в різні періоди вегетації, що супроводжуються різними температурними режимами, проходять біохімічні процеси, пов’язані з мікробіологічною діяльністю та продукуванням тих чи інших бактерій, які, власне, і визначають ефективність внесеного добрива.

Температура ґрунту впливає на швидкість руху водних розчинів, рухливість солей у ґрунті та темпи поглинання рослиною елементів живлення і, як наслідок, її повноцінний ріст і розвиток з достатньо розвиненою кореневою системою. За умови зниження температур інтенсивність поглинання елементів живлення у різних видів та сортів рослин знижується по-різному. Якщо фізіологічно рослина має високий ступінь холодостійкості, то поглинальні процеси практично не порушуються. Якщо ж рослина більш термофільна, то вони значно уповільнюються або ж за умови критично низьких температур майже припиняються. А ефективність внесених добрив знижується до нуля.

Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram