Україна в цілому і аграрії зокрема опинилися в зовсім новій економічній ситуації. Їм потрібно переглядати взагалі чим їм займатися. Варто придивитися до сектору біоенергетики, адже ціни на природний газ піднялися в 6-10 разів. А залишатися виключно у вирощуванні зернових – це працювати там, де ціни піднялися максимум у півтора рази. Треба рахувати, що вигідніше. Якусь частину діяльності деяким фермерам треба переключати на вирощування енергетичних культур, на підготовку відходів для використання у виробництві енергії. Можливо, треба взагалі займатися виробництвом цієї енергії. Сьогодні топова тема — виробництво біометану з відходів та енергетичних рослини. Його можна продати дуже дорого. Про це розповів голова правління Громадської спілки «Біоенергетична асоціація України» Георгій Гелетуха.
— Надзвичайно складний був рік для України. Нині, на жаль, продовжується військова агресія проти нашої країни. Що відбулося за цей час в секторі біоенергетики? Яка зараз ситуація на ринку біопалива?
— За період війни вітроелектростанції були окуповані або пошкоджені на 80%, сонячні — на 50%, а сектор біоенергетики — на біля 5%. Відомо про чотири електростанції, які були окуповані чи пошкоджені: у Волновасі, Маріуполі, Херсоні та Чернігові. Сонячні та вітрові станції зосередилися на Півдні біля берегів Чорного та Азовського морів, де більше сонця і вітру. А біоенергетика фактично була поширена по всій країні, тому значно менше постраждала від окупації та бойових дій. У цьому позитивний момент, але є і негатив теж. Паралельно із війною дуже суттєво піднялися ціни на газ. Не тільки в Україні, але й в усьому світі. Процес почався ще до війни. Бачили ціни на рівні 1000 дол. за тис. кубів. Основна причина полягала у відродженні після ковіду Китаю, який почав споживати багато газу. Перекупив той, що йшов у Європу. І відбулося зростання цін на природній газ. У піковий період ціна взагалі доходила до 3-х тис. дол. за тис. куб. м. Нагадаю, що кілька років тому ціна газу була 100 дол. за тис куб. м. Якщо в середньому брати, то ціна на газ піднялася десь у 10 разів. Зараз ціна менша, десь на рівні 600 дол. за тис. куб. м. Але все одно у 6 разів підняття. Зниження ціни на газ відбулося за рахунок теплої зими. Фактично в Європі зараз газу (в тому числі російського походження) в сховищах майже стільки, скільки було на початок опалювального сезону. Прете наступну зиму вони мають пройти фактично без російського газу. Прогнозують, що для Європи наступний опалювальний сезон буде складнішим нинішнього. Ціна, ймовірно, повернеться знову до понад 1000 дол. за тис. куб. м.
— А чому, пане Георгію, Ви так детально розповідаєте про ситуацію із природним паливом?
— Тому, що біомаса фактично конкурує із газом. З одного боку ціна на газ піднялася, значить біомасі має бути легше. Її повинні використовувати ще більше. Але в Україні не весь газ за такою ціною. У нас тільки частина комерційного газу для промисловості та комерційного використання. Ціна на нього слідує за європейськими. Десь підвищується, десь знижується. В листопаді, грудні, був на рівні 1000 євро за тис. куб. м., фактично на європейському рівні. Для бюджетної сфери — ціна менша, десь 16,5 тис. грн за тис. куб. м. Для населення взагалі — 8 тис. грн.
А тепер про ціну на біомасу. До війни деревну тріску можна було купити за ціною десь до 1000 грн за тонну. У листопаді та грудні ціни були десь 2,5 тис. і більше за тонну. Ціна піднялася в 2,5-3 рази. Причини наступні.
NB: Хто заміщує деревною тріскою дорогий комерційний газ по 40 тис. грн, то їм купувати вигідно. І тому ціна підтягнулася до ціни комерційного газу. Але для населення, яке сидить на фіксованій ціні по 8 тис. грн за 1000 кубів, ціна біомаси піднялася в 3 рази. І вона перестала бути конкурентною по відношенню до газу, який використовує населення. Така ж ситуація і для бюджетної сфери.
Під час повномасштабної війни біомаса стала ще більш цікавою для промисловості та комерційних споживачів. Але її майже не купувало населення та бюджетна сфера.
— Все ж таки, а як ситуація розвиватиметься надалі? Не один рік зимувати. Остання зима тепла, а наступні?
— Є прогнози, що ціна на газ буде висока. З європейського ринку піде російський газ. Без нього вести природне паливо танкерами з Америки дуже недешево. І ціна буде висока. А ще країни Азії, зокрема, Китай після чергового ковіду буде відроджуватися і скуповувати природній газ, що є в світі. І ціни підуть в гору. Є такі прогнози, що ще 3-5 років ціни на газ будуть високими. Відповідно це стимулює промислових і комерційних споживачів. Для біомаси — позитив, бо на неї буде попит для заміщення такого дорогого газу.
Сумніваюся, що Україна зможе довго протримати суттєво субсидовані ціни на газ для населення. Аби продавати його для населення за 8 грн за куб. м., треба з бюджету по суті доплачувати Нафтогазу. Просто в України на це не буде грошей. Прогнозую, що протягом кількох років буде підрівнювання цін між газом для населення та промисловості. Підніматимуть ціну, а бідним верствам населення будуть доплачувати через пряму монетизовану субсидію. І це теж буде підвищувати попит на біомасу.
— Тепер давайте поговоримо про Європейський зелений курс та місце України в цій стратегії. Єврокомісія висунула низку політичних ініціатив, аби зробити Європейський континент кліматично нейтральним до 2050 року. На якому етапі зараз перебуває наша держава?
— Європа чітко зафіксувала цілі йди в напрямку СО2 нейтрального, або кліматично нейтрального континенту. Відповідно вона витискає з ринку всі викопні палива і нарощує частку відновлювальних джерел енергії. В загальному споживанні у них зараз вже 22% відновлювальної енергії. На 2030 рік була ціль 32% відновлювальної, рік назад підняли цю ціль до 40%. Після нападу росії на Україну, вони ще збільшили ціль щодо відновлювальних на 2030 рік — до 45%. Європа чітко бачить розвиток відновлювальних джерел енергії як відповідь на російську агресію та збільшення цін на газ, і кліматичні виклики. В Україні ж зараз відновлювальні джерела енергії становлять 11%. На 2030 рік має бути 27%. З цих 11% десь біля 75% — це біомаса, а 25% — гідро, сонце, вітер, тобто всі інші разом. Якщо будемо виконувати цілі, які уряд поставив, то це як мінімум подвоєння використання біоенергетики. Політичні цілі і європейські, і українські співпадають: мати економічну вигоду, скоротити викиди вуглекислого газу і боротися із глобальним потепління. Думаю, нічого не зупинить розвиток біоенергетики в найближчі роки.
— Ви розповідали, що аграрні залишки використовуються лише на 20%. Переважно спалюють таку біомасу як дрова, тріски, пелети. Чому біомаса аграрного походження наразі менше використовується? Складніше виготовляти, чи просто немає культури її використання?
— Дійсно, зараз 80% тієї біомаси, яка використовується — біомаса деревного походження. 20% — аграрного походження, найбільше — лушпиння соняшника і пелета з нього. Практично все лушпиння використовується для енергетичних цілей, в тому числі просто на підприємствах олійно-жирової галузі. Лушпиння там і спалюється.
NB: Колись було понад 70 великих котлів, які спалювали лушпиння соняшника. І працювали для виробництва теплової енергії для самих олійно-екстракційних заводів. Зараз пішов процес конвертації цих котелень в електростанції. Понад 5 таких котлів вже конвертовані в електростанції та ТЕЦ. Так робить і компанія Кернел, й інші заводи, які виробляють олію. Зараз правильне і популярне рішення: переведення котелень в ТЕЦ потужністю до 10 МВт електричних. Вони виробляють і електрику і теплову енергію, спалюючи лушпиння.
Тема потужно розвивається. Україна — один із світових лідерів із виробництва олії. Відповідно у нас багато лушпиння утворюється і активно використовується. Частина його, крім використання на заводах, ще й пелетується та розвозиться по Україні. Використовується в котлах на рівні біля 1 МВт, наприклад, в бюджетній сфері для опалювання закладів освіти, лікарень.
Ще трохи використовується у нас солома. Буквально десь до 100 котлів на соломі в Україні працює. Не дуже популярне паливо. Кілька сучасних, а в основному — фермерського типу, де прямо цілий тюк закладають в топку для спалювання. Періодичної дії, коли спалюється тюк, та нагрівається бак з водою, а потім цією водою обігрівають якогось приміщення.
Ще треба згадати всі біогазові установки. Їх понад 40 на сільськогосподарській сировині і понад 30 на біогазі зі звалищ побутових відходів. Працюють на відходах від тваринництва — гноївка, курячий послід, солома, силос кукурудзи, жом цукрового буряка. Їх сумарна встановлена електрична потужність — 124 МВт — виробляють біогаз, а з нього електрику. Також є електростанції на твердій біомасі. В сумі 151 МВт електричних — переважно на деревині і лушпинні соняшника.
— І дійсно, чому не використовувати те, що фактично лежить під ногами. Проте така перспектива, напевно, не сприймається теоретиками та практикам технології ноу-тілл.
— Якщо подивитися на наші ресурси, то Україна не дуже лісова країна. Менше 16% території покрито лісом. А все інше землі, на яких ведеться сільськогосподарська діяльність. Деревні ресурси — майже вичерпані. Почали із деревини, бо це доступне паливо. Його найпростіше спалити, і немає ніяких проблем із шлакуванням золи. Обладнання найдешевше для спалювання деревини і світовий досвід найбільший. З економічних причин в першу чергу почали спалювати деревну біомасу. Аграрну біомасу спалювати трохи складніше. Солома має низькоплавку золу. Якщо спалюватимемо її в котлі для деревного палива, то буде шлакування і технічні проблеми. Тому для спалювання соломи потрібні спеціалізовані котли, які суттєво дорожчі. Перша причина така. Друга — аграрії досить обережно відносяться до того, щоб віддавати солому зі своїх полів. Вони вважають, що з аграрними рештками заберуть мінеральні речовини, і азот, калій, фосфор не повернуться назад в землю. В принципі це частково правда. Є фермери, які взагалі проти використання аграрних залишків для виробництва енергії. Але є світові дослідження, які показують, що коли брати в розумних кількостях, то поживні речовини достатньо повертається з тієї кількості, яка залишається в полі. В середньому вважається, що до 30% соломи і до 40% інших аграрних залишків можна забирати з поля без шкоди для родючості ґрунту. А от іще одна тема.
NB: Аграрні залишки і відходи можна не тільки спалювати — з них виробляють біогаз та біометан. Із соломи та стебел кукурудзи можна отримати біогаз. І результатом буде, крім біогазу, ще й дигестат (зброджена маса), тобто солома над якою 3 тижні попрацювали бактерії в середині установки. Вона виходить у вигляді збродженої маси. І її повертають на поля у якості органічного добрива. Фактично все, що із соломою було забрано із полів, повернеться назад у вигляді дигестату.
Якщо просто солома залишаєте на полі, то вона там розкладається і 2-3, а в сухих регіонах — до 5 років. Заважає рости новим рослинам, тобто, це не найкраще рішення. А якщо цю солому вже обробили бактерії в біогазовій установці, вона значно краще засвоюється як добриво, ніж природна. Аграрії до цього напрямку значно ставляться лояльніше. Вони готові віддавати солому на збродження і отримувати дигестат. Так вирішується питання з поживними речовинами, які не хочуть втрачати. Думаю, що обидва напрямки розвиватимуться — і для спалювання будуть використовувати біомасу, і особливо — для зброджування.
— Їх тільки 70 в Україні. Біогазові установки дорогі в закупівлі? Чи можливо має бути у власника ще й ферма водночас, аби мати ще й тваринні залишки для виробництва?
— Так, їх зараз 70, але мають загальну електричну потужність 124 МВт. Якщо 124 поділити на 70, то в середньому 3 МВт кожна. А найбільша біогазові установка в Україні взагалі має 26 МВт електричних, а друга за нею — 12 МВт. Це навіть за європейськими стандартами досить потужні біогазові установки. Загалом їх не дуже багато через економічні причини.
В Європі, коли розвивали цей напрям, зробили наступне. Наприклад, в Німеччині, де понад 12 тис. біогазових установок, зробили достатній тариф на електроенергію, вироблену із біогазу. Коли починали, то тариф був 27 євроцентів, потім до 23 знизили. І в самому кінці процесу встановили 17 євроцентів за кіловат годину. За рахунок достатнього тарифу на електроенергію в Німеччині було вигідно будувати біогазові установки. І отримувати так званий «зелений тариф» на електроенергію.
Україна з самого початку дала 12,4 євроцентів за кіловат годину. І думали, що буде бум. Але цього не сталося. Цієї цифри недостатньо. Якщо хочемо більше електроенергії з біогазу, то тариф треба підвищувати. Але зараз з’явилася цікавіша перспектива.
NB: Всі біогазові установки, які зараз працюють на виробництво електроенергії, хочуть перейти на біометан. Це той самий біогаз, доведений до якості природного газу. В біогазі є 60% метану і 40% СО2. Якщо відділимо вуглекислий газ від метану і залишиться 95-96% біометан, то його вже можна закачувати в газопроводи. Зараз найбільш перспективна тема.
Замість модуля, що виробляє електрику, ставиться модуль, який буде відділяти СО2, тобто виробляти з біогазу біометан. Зараз найбільш цікава економічно опція. Враховуючи високі ціни на газ, тут рентабельність значно вища виходить, достатня для інвесторів. Вся аграрна сировина, яка підходить для виробництва біогазу, піде на виробництво біометану.
У 2022 році йшлося про потенціал біометану в Україні на рівні 9,7 млрд. кубів на рік. Проте Франція і Німеччина декларує його на рівні понад 20 млрд кубів на рік. Стали розбиратися чому у них більше. Причина проста — вони враховують також потенціал виробництва біометану з покривних культур. Це культури, які вирощують у проміжку часу між двома основними культурами. Тобто, коли земля 3-4 місяця вільна, на ній садять, наприклад, енергетичне жито, яке не дозріває до зерна, і його використовують як силос у якості сировини для виробництва біометану. Подібно силосу кукурудзи, але такі покривні культури не створюють конкуренції з продуктами харчування і стимулюються в ЄС як сировина для виробництва біометану.
NB: Якщо ми на 20% ріллі України вирощуватимемо такі покривні культури, це збільшує потенціал виробництва біометану в Україні до понад 20 млрд куб/рік. Для порівняння — перед війною Україна споживала десь 30 млрд. куб. м. — 20 млрд. куб. м. власне видобування і 10 млрд. куб. м. було імпортного газу. Якщо ми виробимо 20 млрд куб. м. біометану, то він може повністю замістити імпорт природного газу, який у нас був у довоєнний час і ще 10 млрд куб. м. може бути експортовано.
Ціна на біометан в Європі навіть вища, ніж ціна на природній газ. Все залежить від того, з чого вироблений біометан. Для українського бізнесу це дуже перспективно. Значно рентабельніше, аніж виробляти електроенергію. Той біометан, який цікавить Європу, можна продати туди. А біометан, вироблений з силосу, жому від цукрового буряка продати на внутрішньому ринку за цінами природного газу для промисловості та комерційних споживачів. Тема найбільш цікава наразі та перспективна для аграріїв України.
— Пане Георгію, біогазова установка може бути як додатковий бізнес на тваринній фермі чи птахофабриці, і паралельно ще можна купувати аграрні залишки. Чи це як окремий вид бізнесу має бути. Як вони працюють зараз?
— Нині як додатковий бізнес до основного аграрного виробництва. Тут складне питання. Якщо буде абсолютно сторонній гравець, який захоче побудувати біогазову установку, не маючи власної сировини, то це великий ризик. Навіть якщо він на перший рік домовиться по сировині із кимось, на наступний рік природно у власника сировини виникає бажання підняти ціну. Переважно будують самі аграрні підприємства, які мають відходи і залишки. Тенденція буде зберігатися. У деяких випадках власник біогазової установки і виробник сировини якось домовляться і знайдуть взаємні гарантії. Укладуть угоду щодо ціни на біомасу, то і такі випадки з’являться. Найбільше біогазових установок у Вінницькій, Хмельницькій, Київській областях.
— І ще одна тема: використання пелет та сушіння зерна. Фермери нарікають, що через вимикання світла цього року сушіння обходилося удвічі дорожче, хоча вони і використовують альтернативне паливо. Прокоментуйте цей напрям. Чи буде перспективним спалення біомаси та сушіння зернових на елеваторах?
— Саме так, бо елеватори спалюють газ за комерційно ціною і максимум доходив до 40 тис грн. за тис. куб. Такі ціни були в листопаді, грудні. Зараз ціни трохи нижчі, оскільки тепла зима — десь на рівні 25 тис. грн. за тис. кубів. За деревну тріску виробники просять 2,5 тис. грн/т. Для того, аби замістити тисячу кубів газу, потрібно 3 т такої тріски. 3 т по 2,5 тис. грн — і нам обійдеться заміщення однієї тисячі кубів газу в 7,5 тис. грн, якщо будемо спалювати тріску. Навіть 25 тис. — це суттєво більше, ніж 7,5 тис. Виробники, які заміняють біомасою газ для сушіння зернових, як мінімум, втричі економлять на тепловій енергії. Те, що зникає електрична енергія — це факт, і відбувається здорожчання процесу. Якби вони не заміщали газ на біомасу, то і рентабельності взагалі б не було. Цього року багато кукурудзи залишили в полях взимку. Чому так відбулося? Фермери порахували, коли її зібрати і сушити газом, то зерно потім не продаси за хорошою ціною, і не повернеш витрати на газ. Багато хто залишив кукурудзу в полі. Або вона сама там трохи підсохне, або газ подешевшає. Частину кукурудзи — втрачено, адже зберігання взимку в полі — не найкращий варіант.
Навіть більше скажу. Вартість кукурудзи до 8 тис за т. Багато хто навіть самою кукурудзою палив. Теж можна порахувати. Треба 2 т зерна кукурудзи, для того, щоб замінити 1 тис. куб. м. газу. Спалювати кукурудзу — це все одно, що витрачати газ по 16 тис грн за тис куб. м. Якщо газ коштував за комерційним тарифом 40 тис. грн, то палити зерно кукурудзи економічно було вигідно. Ніхто про це публічно не заявляє. Але непублічно — робили. Особливо, коли це некондиційна кукурудза невисокої вартості. Отака ситуація була.
— Тобто, виживають як можуть.
— Так. Чому взагалі всі ці проблеми виникли. Україна — аграрна держава. Велику частку зерна продає на експорт. Довоєнні цифри свідчать, що з України експортували до 50 млн. тонн зерна. Потім купуємо за ці гроші той газ, якого нам не вистачає. 2-3 роки тому так робити було розумно. Ціни на зерно — досить високі, ціни на газ — досить низькі. Продавши зерно, закуповували спокійно весь газ, який потрібен.
NB: Що відбулося в цьому році? Ціни на зерно піднялися в 1,5 рази максимум. З 200 дол. США до 300. А ціни на газ підняли умовно в 10 разів. Продавши зерно, яке вирощуємо на експорт, можемо купити газу в 7 разів менше, ніж було 2-3 роки назад. Виникає питання, а навіщо вам такий бізнес: продавати дешево зерно, а потім дорого купувати газ?
А чи не краще тут всередині виробляти газ у вигляді біометану, чи заміщати його спалюванням біомаси? Чи взагалі вирощувати енергетичні рослини: вербу, тополю, міскантус і спалювати. При такій ціновій диспропорції як зараз, значно вигідніше займатися заміщенням цього дорогого газу будь-якими видами біомаси. Навіть вигідніше замість зерна пшениці і кукурудзи, виростити силос кукурудзи і пустити його на біометан. І дохід для аграрія просто від вирощування силосу виходить більший, ніж при вирощуванні зерна пшениці і кукурудзи. Такі висновки економічні виходять.
Розмовляла Тетяна КОВАЛЬЧУК
Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram
