Агротехніка проти зимуючих бур’янів

Зимуючі бур’яни — це рослини, для яких умови перезимівлі значення не мають. Якщо сходи таких бур’янів з’являються восени, то вони перезимовують і продовжують розвиток навесні; якщо насіння зимуючих бур’янів проросло навесні, то такі бур’яни розвиваються як ярі. В Україні з цієї біологічної групи поширені ромашка непахуча (Tripleurospermum inodorum (L.) Sch. Bip.), волошка синя (Centaurea cyanus L.), талабан польовий (Thlaspi arvense L.), грицики звичайні (Capsella bursa-pastoris (L.) Medic.), кучерявець Софії (Descurainia sophia L.), мак дикий (Papaver rhoeas L.), підмаренник чіпкий (Galium aparine L.). Основне значення для захисту посівів від цих бур’янів мають агротехнічні заходи (оранка, боронування, лущення, культивація).

Ромашка непахуча

Однорічний або факультативно дворічний насіннєвий бур’ян з стрижневим коренем. Стебло рослини має висоту 20-100 см прямостояче з бічними розгалуженнями.

Проростає восени, але також і весною. Цвіте з червня по жовтень, а плодоносить з липня по листопад. Максимальна плодючість 1 млн 650 тис. сім’янок. Дозрілі й недозрілі сім’янки здатні проростати за умов достатнього освітлення і з глибини ґрунту понад 5-6 см. Осінні сходи перезимовують.



Мінімальна температура проростання насіння +2,0+3,0⁰С, оптимальною є температура —  від +18 до +24⁰С. Ромашка непахуча поширена на всій території України, особливо в Лісостепу. Засмічує посіви зернових колосових культур, буряків цукрових, кукурудзи, соняшнику в цілому поширена у посівах усіх основних сільськогосподарських культур, а також багаторічних трав, на присадибних ділянках, у посадках плодових культур. Крім того, бур’ян вегетує вздовж доріг, на торфяно-заболочених, низинних ґрунтах, краще росте на легких осадових суглинкових або вологих глинистих ґрунтах, що містять вапно.

Волошка синя

Переважно перестійний, тобто зимуючий насіннєвий бур’ян з веретеноподібним коренем, головний корінь заглиблюється у ґрунт на глибину до 25 см. Стебло пряме, рідше розгалужене, тонке, гранчасте,  повстяно-павутинисте, заввишки до 80 см. Сім’ядольні листки широкоовальної форми, звужуються до черешка, з виразною серединною жилкою, міцні, великі. Листки вузько-ланцетної форми, загострені, нижні листки зубчасті, звужені до черешка, верхні суцільнокраї, сидячі, мають повстисте покриття.

Цвіте в червні-вересні. Насіння — дрібне, маса 1000 насінин становить 3-4 г. Одна рослина здатна утворювати до 7000 сім’янок, які в сухому стані зберігають схожість до 10 років, а в ґрунті — не менше 3 років, проростає без періоду спокою у межах температур 3,0-22,0°С.

Літньо-осінні сходи перезимовують. Мінімальна температура проростання сім’янок від +3,0 до +5°С. Сходи з’являються з глибини 4-7 см у березні-травні та у серпні-вересні.

Поширена повсюдно, засмічує зернові колосові культури, частіше жита переважно на  Поліссі та Лісостепу України, на півдні зустрічається рідше. Волошка синя також поширена по всій території України на луках, уздовж доріг, кращими ґрунтами для її вегетування є легкі, пухкі, піщано-суглинисті ґрунти, але також добре вегетує на мергелевих і глинистих ґрунтах.

Використовується як лікарська рослина. Медонос.

 Талабан польовий

Однорічний, за сприятливих умов зимуючий (тобто факультативно дворічний) насіннєвий бур’ян з стрижневим коренем, під час розтирання має запах подібний до часнику. Стебло прямостояче, гранчасте, розгалужене, висотою 20-50 см, голе, товщиною 3-4 мм.

Сходить талабан польовий у березні-травні, а також влітку і восени. Літньо-осінні сходи добре перезимовують. Насіння бур’ян дозріває в червні – серпні. Максимальна плодючість 50 тис. насінин з однієї рослини. Насіння не має періоду спокою. В ґрунті насіння зберігає життєздатність до 10 років. Проростає з глибини не більше 4-5 см, особливо добре за наявності азоту.



Мінімальна температура проростання насіння становить від +2,0 до +4,0⁰С, оптимальна +20,0-+24,0⁰С. Сходи мають неприємний запах.

Поширений у посівах усіх основних сільськогосподарських культур, на пасовищах, вздовж доріг в усіх грунтово-кліматичних зонах. Кращими грунтами для вегетації талабану польового є багаті поживними речовинами суглинкові грунти з слабо кислою реакцією. Насіння містить до 33 відсотків олії, яку можна використовувати для технічних цілей. Якщо зелену масу згодовувати дійним коровам, молочні продукти матимуть запах часнику.

Грицики звичайні

Однорічний до перестійного (факультативно дворічний, тобто за сприятливих умов зимуючий) насіннєвий з різноманітними формами бур’ян. Стебло прямостояче, гіллясте, пагони прості або відхилені, висотою 20-40 см.

Сходить на початку весни, а також з березня по травень, влітку і восени, з серпня по жовтень. Цвіте в різні періоди: зимуючі форми цвітуть у березні-травні, ярі — у червні-липні. Продукує насіння в червні-серпні (вересні). Життєздатність у ґрунті зберігається не менше 35 років. Мінімальна температура проростання насіння становить — +1,0-+2,0⁰С, оптимальна +15,0-+26,0⁰С. Сходи з’являються майже впродовж всього року, перш за все восени, проростання поверхневе.

Поширений бур’ян у посівах усіх основних сільськогосподарських культур, а також на луках і пасовищах, вздовж доріг по всій країні. Грицики звичайні не вибагливі до типу ґрунту, вегетують на всіх ґрунтах.

Кучерявець Софії

Однорічний зимуючий насіннєвий бур’ян. Стебло прямостояче, розчепірено-розгалужене, висотою 30-80 см.

Сходи бур’яну з’являються в березні-травні, а також у серпні-вересні, добре перезимовують. Цвісти починає з кінця квітня по серпень. Продукує насіння з червня по жовтень. Насіннєва продуктивність досягає 850 тис. насінин і більше. Глибина проростання насіння не більше 4 см. Кучерявець Софії зберігає життєздатність у ґрунті до 5 років.

Мінімальна температура проростання насіння становить від +2,0 до +4,0⁰С, оптимальна — +10,0-+16,0⁰С.



Поширений у посівах усіх основних сільськогосподарських культур на всій території України. Розповсюджений на різноманітних, особливо на піщаних і легких ґрунтах. Крім того засмічує пасовища, посадки плодових культур, присадибні ділянки, росте вздовж доріг тощо.

 Мак дикий

Однорічний зимуючий (тобто факультативно дворічний), жорстко-волосистий, багатий формами насіннєвий бур’ян, який містить молочний сік.

Сходи маку дикого з’являються в березні-травні, а літньо-осінні сходи безперешкодно перезимовують. Цвіте бур’ян у травні – серпні. Продукує насіння з липня по вересень. Насіннєва продуктивність досягає до 50 тис. насінин і більше. В посушливих умовах у насіння маку дикого наступає період спокою, який відновлюється лише наступної весни. Загалом період проростання насіння припадає на осінь. Світлолюбивий, проростаючий з невеликою глибини бур’ян. Глибина проростання насіння становить не більше 1-1,5 см.

Поширений у посівах усіх основних сільськогосподарських культур на всій території України. Кращими для поширення бур’яну є насичені вапном, суглинисті та глинисті грунти. Росте мак дикий і на степових пасовищах, вздовж доріг тощо.

Підмаренник чіпкий

Однорічний або зимуючий (тобто факультативно дворічний), чіпкий, виткий, грубий та клейкий насіннєвий бур’ян.

Стебло лежаче або лазяче, розгалужене, висотою до 200 см, чотиригранне, грані вкриті притисненими у бік галуження стебла чіпкими волосинками, по вузлах потовщене.

Цвіте підмаренник чіпкий з травня по серпень. Продукує насіння у липні – вересні. Сходи з’являються наступної весни у березні – травні та восени у серпні – вересні. Глибина проростання насіння переважно мала, але інколи може становити до 10 см. Насіннєва продуктивність може досягати 1200 горішків. Мінімальна температура проростання насіння становить +1,0 -+2,0⁰С.

Поширений бур’ян по всій території країни. Особливо сприяють вегетуванню підмаренника чіпкого суглинкові та глинисті, багаті на поживні речовини ґрунти і гумус.

Ефективність агротехнічних та хімічних заходів, що планується спрямувати на захист посівів від шкідливості зимуючих бур’янів залежить від оцінки фітосанітарного стану полів і своєчасного здійснення цих заходів. При цьому сівозміна залишається основним профілактичним заходом щодо контролю та обмеження шкідливості сегетальної рослинності.

Агротехнічні заходи

На сьогодні відмічається тенденція відведення сівозмінам другорядного місця у їх значенні щодо формування фітосанітарного стану агроценозів.



Разом з тим, сівозміна дає змогу суттєво обмежити шкідливість або й повністю нейтралізувати численну групу потенційних, переважно спеціалізованих шкідників, хвороб і бур’янів. Її провідним принципом є розмежування у часі й просторі біологічно споріднених культур шляхом поєднання в ланках рослин різних родин, а тому нехтувати її значимістю, зокрема й в обмеженні чисельності сегетальної рослинності не дальноглядно.

Недотримання необхідної ізоляції у часі і значне насичення орних земель посівами озимих зернових колосових культур призводить до накопичення на полях значної кількості специфічних озимих бур’янів, таких як метлюг і, особливо, види зимуючих бур’янів: сухоребрик Льозелія, сухоребрик високий, підмаренник чіпкий, кучерявець Софії, рутка лікарська, злинка канадська.

До способів контролю цієї сегетальної рослинності, які цілеспрямовано направлені на обмеження її шкідливості, належать заходи з обробітку ґрунту спрямовані на зменшення схожості насіння бур’янів (банку насіння), яке перебуває в ґрунті, знищення вегетативних органів розмноження та знищення бур’янів, що вегетують у посівах одночасно з сільськогосподарськими культурами.

Усі зимуючі види бур’янів продукують значну кількість насіння. Для зменшення в ґрунті схожості і кількості життєздатного насіння застосовують способи «глибокого загортання» насіння в ґрунт і «провокації».



Під час «глибокого загортання» насіння або зовсім не проростає, або ж їх проростки гинуть, не досягаючи поверхні ґрунту, внаслідок цілковитого використання поживних речовин, що містяться в ньому, на забезпечення проростка енергією для подолання глибини оранки. Значна частина запасів насіння бур’янів за умов глибокого їх загортання в ґрунт втрачає життєздатність через 4-5 років, насіння ряду спеціалізованих бур’янів через 1-2 роки. Тому для зменшення банку насіння у верхньому шарі ґрунту необхідно здійснювати глибоку відвальну оранку плугом з передплужником на глибину 30-35 см 1 раз у 4-5 років, яка сприятиме перегортанню верхнього шару з вмістом насіння бур’янів на дно борозни на глибину оранки, де це насіння втрачатиме життєздатність.

Насіння бур’янів з більш довгим періодом спокою рекомендовано заорювати глибоко на більш тривалий термін. За допомогою такого способу можна позбавити насіння бур’янів життєздатності або попередити появу їх сходів на період, під час якого на полях будуть вирощуватися культури з мінімальною глибиною обробітку ґрунту, до наступного обробітку ґрунту на ту ж глибину.

Спосіб «провокації» схожості насіння бур’янів полягає в тому, що створюються сприятливі умови для проростання насіння (найбільш доцільно застосовувати цей спосіб на полях не зайнятих під вирощування культур), а після масової появи сходів бур’янів їх знищують за допомогою спеціальних заходів обробітку ґрунту, наприклад безполицевого та плоскорізного обробітків ґрунту, лущення, культивації, боронування. Якщо поле тривалий час не займали під посівів культур, то метод «провокації» може бути застосований кілька разів, наприклад на чистих парах за допомогою культивації і боронування. Ефективність заходів щодо зменшення схожості насіння бур’янів істотно зростає під час поєднання способів «провокації» і різноглибинного обробітку ґрунту.

Оранка. Потужність орного шару і глибина обробітку ґрунту мають велике значення для функціонування агроекосистеми. Під час поглиблення орного шару створюються більш сприятливі умови для розвитку кореневої системи, підвищується доступність елементів мінерального живлення для культурних рослин, водо- і повітропроникність, посилюється мікробіологічна активність, створюється більш стійкий водний режим ґрунту, підвищується ефективність заходів з контролю сегетальної рослинності, хвороб і шкідників сільськогосподарських культур, зменшується винос речовин з цього шару в навколишнє середовище. Насіння бур’янів, потрапляючи в несприятливі умови, також частково гине, а проростки їх, які з’являються на поверхні ґрунту, знищуються наступним обробітком.

Здійснювати глибоку оранку необхідно 2-3 рази за ротацію дев’яти-десятипільної сівозміни (один раз за 3-4 роки), насамперед після соняшнику під чорний пар, під посів цукрових буряків, кукурудзи на зерно та висаджування картоплі, а також під час переорювання багаторічних трав. У сівозмінах без багаторічних трав глибоку оранку проводять у двох ланках сівозміни під посів цукрових буряків та інших просапних культур. Щоб не вивертати наверх насіння бур’янів, яке було загорнуте в ґрунт попередньою глибокою оранкою, на надміру забур’янених площах наступний глибокий обробіток плугом необхідно здійснювати на 3-5 см мілкіше. Якщо протягом кількох років (2-4 роки) ґрунт обробляти на меншу глибину, то значна кількість насіння бур’янів втрачатиме схожість у шарі ґрунту, який був необробленим.



Обмеження банку насіння у ґрунті найбільш ефективне за умови заорювання на максимально можливу глибину. Застосовують глибоку оранку і на чистих полях, оскільки без неї можливе забур’янення і погіршення фізичних властивостей ґрунтів.

Обробіток ґрунту після збирання попередника включає післязбиральне, зокрема лущення і подальшу глибоку оранку. Основними завданнями обробітку ґрунту після збирання попередника є: знищення післяжнивних решток, контроль бур’янів, збереження і накопичення вологи у ґрунті, створення умов для якісної сівби та розвитку чергової культури сівозміни.

Доцільно навести приклад про те, що на підставі багаторічних польових досліджень установлено, в умовах Степу України в семипільній польовій сівозміні заміна оранки мілким обробітком ґрунту на глибину 10-12 см призводила до збільшення забур’яненості посівів як однорічними, так і багаторічними коренепаростковими видами. Поєднання в сівозміні оранки під посів просапних культур з мілким обробітком під посів зернових і зернобобових культур суттєво зменшувало забур’яненість посівів, а безполицевого розпушування на 20-22 см — підтримувало забур’яненість посівів сівозміни на рівні не вище щорічної полицевої оранки. В результаті цих досліджень визначено, що у середньому за ротацію сівозміни за мілкого обробітку ґрунту на 10-12 см кількість бур’янів збільшувалася на 41,0%, а маса бур’янів — на 47,0 % порівняно з оранкою на глибину 20-22 см.

Під час оранки необхідно забезпечити дотримання заданої необхідної глибини, і створити однорідну структуру ріллі та сприятливі умови для посівного ложа, оновлення ґрунту й заорюванню бур’янів та пожнивних решток на дно борозни, чим буде збагачено ґрунт органікою природнім і недорогим способом, а також відновлено структуру ґрунту, його щільність, забезпечивши відмінний дренаж, аерацію, вологість, температуру та розподіл мінералів.

В цілому оранка, яка буде здійснена максимально якісно, буде сприяти кращому росту і розвитку культур у подальшому, які будуть вирощуватися на полі, та прояву їх конкурентних властивостей щодо зимуючих видів бур’янів.

Лущення (дискування) — це один з основних заходів обробітку ґрунту, під час здійснення якого знищуються бур’яни. Під час лущення поліпшується водний режим і фізичні властивості ґрунту, що підвищує як якість оранки так і зменшує затрати на її виконання. В результаті лущення активізуються мікробіологічні процеси в ґрунті, формуються найкращі умови для подальшого посіву культур.

Застосування до оранки декількох неглибоких обробітків ґрунту, провокує проростання минулорічного насіння, що перезимувало в ньому і, в якого закінчився період біологічного спокою. Лущення створює сприятливі умови для проростання насіння бур’янів завдяки збільшенню водопроникності верхніх шарів ґрунту, що сприяє накопиченню вологи після випадання опадів. Підтримання поля понад два місяці у стані після лущення з наступною оранкою, створює умови для проростання удесятеро більше бур’янів, у тому числі зимуючих, і їх знищення, ніж після ранньої зяблевої оранки та одноразового лущення. Виняткове господарське значення такого обробітку щодо контролю зимуючих бур’янів полягає в тому, що на полях знищуються пізні або післяжнивні бур’яни, які рано навесні не проростають через нестачу тепла.

Лущення необхідно здійснювати одночасно з збиранням врожаю попередньої культури або відразу після. Така невідкладність проведення заходу пов’язана з тим, що ґрунт швидко пересихає, а чим сухіший ґрунт, тим глибшим повинен бути обробіток, а також ґрунт буде втрачати фізичну спілість і ущільнюватиметься, що значно погіршуватиме якість наступного обробітку. Особливо важливо дотримуватися цього правила у разі наявності на полі пізніх ярих та зимуючих видів бур’янів, щоб запобігти їх обсіменінню.

Більш глибоке лущення ефективне у разі наявності на полі високої стерні, яка залишається після збирання полеглих зернових колосових культур, через те, що за неглибокого лущення по такій стерні значна частина вегетуючих бур’янів не підрізуватиметься і до оранки вони утворять зріле насіння, яке буде поповнювати запас у ґрунті.



Для провокації проростання насіння бур’янів лемішні лущильники і важкі дискові борони агрегатують з кільчасто-шпоровими котками.

Після просапних культур структура ґрунту більш розсипчаста, особливо після збирання коренеплодів і бульб, і забур’яненість полів у більшості буде меншою, ніж після культур суцільного способу сівби. Тому інтенсивність лущення під час післязбирального обробітку ґрунту може бути нижчою, ніж після культур суцільного способу сівби, але завдання обробітку ґрунту залишаються тими ж.

Впроваджуючи інтенсивну технологію, необхідно не нехтувати й запобіжними заходами, такими як, очищення ґрунту від насіння бур’янів, що доцільно проводити під час післяжнивного і ранньо-осіннього періодів. Такі заходи раціональніші, ніж заходи контролю бур’янів під час вегетації у посівах, коли вони вже завдають шкоди врожаю.

Боронування. Боронування — це поверхневий обробіток ґрунту, під час якого здійснюються технологічні операції з розпушування та часткового перемішування верхнього шару ґрунту, вирівнювання поверхневого шару, руйнування ґрунтової кірки, знищення проростків і сходів бур’янів, проріджування загущених сходів культурних рослин тощо. Основними вимогами під час виконання боронування з метою знищення проростків, сходів і вегетуючих бур’янів не допускати пошкодження культурних рослин. З особливою обережністю необхідно здійснювати боронування посівів соняшнику, цукрових буряків та інших культур, насіння яких, закладається у ґрунт неглибоко,  а також картоплі, для здійснення боронування в цих посівах (посадках) застосовують спеціальні борони. Для виконання боронування необхідно використовувати знаряддя, які адаптуються до поверхні ґрунту і менше травмують культурні рослини.

Для знищення проростків і сходів бур’янів, а також руйнування кірки,  застосовується досходове боронування. Післясходове боронування здійснюється для обмеження чисельності вегетуючих бур’янів, разом з тим одночасно з контролем сегетальної рослинності відбувається й розпушування ґрунту в міжряддях, яке, в свою чергу, призупиняє капілярне випаровування вологи.

Боронування зернових колосових культур проводиться впоперек рядків посіву за фізичної стиглості ґрунту на малій швидкості руху трактора. Досходове боронування зернових колосових культур здійснюють через 3-4 дні після посіву і післясходове — під час розгортання третього і четвертого листка, з метою виривання або засипання землею проростків бур’янів, які слабо укорінилися. Своєчасне весняне боронування озимих культур забезпечує істотне обмеження сегетальної рослинності у посівах. За даними багатьох досліджень, боронування ґрунту до- і після сходів дозволяло зменшити забур’яненість посівів зернових колосових культур більш ніж у 3 рази і підвищити їх урожайність на 20-25%.

Необхідно враховувати, що ефективність весняного боронування для контролю бур’янів залежить від багатьох факторів: особливостей росту і розвитку культурних рослин і бур’янів (густота, фаза розвитку), механічного складу і вологості поверхневого шару ґрунту, погодних умов тощо. Більш ефективним є осіннє боронування легкими боронами, яке проводиться також з урахуванням вищезазначених факторів. Весняне боронування озимих культур легкими боронами, особливо на середніх і важких суглинках, для обмеження чисельності зимуючих бур’янів, укорінених з осені, бажаного результату не забезпечить, оскільки під час виконання заходу будуть знищуватися ті бур’яни, які з’явилися рано навесні і знаходяться у фазі проростків. Тому весняне боронування для обмеження всіх зимуючих бур’янів, необхідно проводити з використанням спеціалізованих борін, потужність яких забезпечить максимальне їх знищення.

У цілому своєчасне боронування посівів (посадок) просапних культур забезпечує знищення 80-90% сходів бур’янів і є надзвичайно ефективним заходом. Боронують поверхню поля частіше по діагоналі або впоперек напрямку сівби. Під час досходового боронування знищуються проростки бур’янів у фазі «білої ниточки». Для максимально ефективного знищення сходів бур’янів важливо не перевищувати переривів між боронуваннями, які визначаються за фазою «білої ниточки» у сходів бур’янів і можуть становити 3-4, 4-5, 5-6 днів. Чим вологіша земля і вища температура, тим швидше з’являються сходи бур’янів і інтервали між обробітками можуть скорочуватися.

Восени за умов пізньої зяблевої оранки і наявності достатньої кількості вологи, насіння бур’янів не буде проростати через пониження температури повітря, сходи бур’янів появляться лише навесні. Навесні також відбудеться дружнє проростання бур’янів, насіння яких має період біологічного спокою (у більшості цей період спокою становить 5-6 місяців). Позитивно на інтенсивність проростання деяких бур’янів навесні впливатиме і щільність ґрунту. Однак навесні для масового проростання насіння більшості видів бур’янів необхідно достатня аерація ґрунту, якої бракує у щільному ґрунті. Тому раннє весняне боронування створюватиме сприятливий повітряний режим ґрунту і провокуватиме масове проростання насіння бур’янів.

Велике значення для контролю бур’янів має паровий обробіток з пошаровим очищенням ґрунту від насіння бур’янів. Раннє весняне боронування зябу і передпосівна культивація також сприяють значному зменшенню засміченості полів.

Культивація. Під час культивації відбувається підрізання бур’янів, подрібнення, розпушування, вирівнювання і часткове перемішування ґрунту без перевертання шару ґрунту, який обробляється. Завдяки культивації створюються сприятливі аерофізичний і гідротермічний режими ґрунту, середовища умови якого сприятливі для активного проростання насіння бур’янів (спосіб «провокації» схожості насіння бур’янів).

За допомогою культивації доцільно контролювати сходи бур’янів на парових площах і площах з напівпаровим обробітком зябу. Шляхом поєднання глибоких 10-12 або 12-14 см ранньовесняних культивацій з мілким (3-4 см) обробітком у літній період зубовими боронами або культиваторами, дообладнаними спареними лапами-бритвами, покращують контроль бур’янів на полях чорного пару. В результаті такого догляду пару краще зберігається продуктивна волога у посівному шарі ґрунту й істотно зменшується потенційна засміченість його насінням бур’янів.



Під час передпосівної культивації ефективно обмежується шкідливість однорічних бур’янів, насіння яких швидко проростає у верхніх шарах ґрунту, навіть перед посівом ранніх ярих культур.

За наявності великої кількості насіння бур’янів у ґрунті слідом за першою культивацією під посів пізніх культур доцільно провести прикочування ґрунту, що провокуватиме проростання у 2-3 рази більшої кількості насіння бур’янів, сходи яких знищаться в подальшому під час передпосівної культивації.

Дослідженнями доведена висока ефективність суцільної передпосівної культивації перед посівом ярих культур щодо контролю сходів озимих і частково зимуючих видів бур’янів, зокрема метлюгу звичайного, який є типовим озимим видом бур’янів.

Ігор Сторчоус, канд. с.-г. наук, Інститут захисту рослин НААН

Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram