Захист смородини від хвороб в осінній період

Великої шкоди смородині завдають численні хвороби різної етіології. Вони істотно знижують як продуктивність рослин, так і якість вирощеної продукції. Частина хворих рослин через кілька років гине. Щоб запобігти поширенню і розвитку хвороб на смородині слід вміти розрізняти їх діагностичні ознаки, знати біоекологічні особливості розвитку їх збудників, джерела зберігання інфекції, що дозволить швидко і якісно провести безпечні, ефективні профілактичні заходи, особливо в осінній період. Пропонуємо основи діагностики та схемі осіннього захисту.

На смородині борошниста роса здебільшого буває у листковій формі

Борошниста роса проявляється на молодих листках, ягодах і пагонах у вигляді білого, спочатку павутинного, а пізніше — борошнистого нальоту. На смородині переважає листкова форма хвороби. Наліт спочатку утворюється на нижньому боці пластинки у вигляді окремих плям, і тільки у разі інтенсивного розвитку хвороби він охоплює повністю листок з обох боків. Листки стають гофрованими, крихкими, темніють і засихають. На ягодах борошниста роса частіше трапляється на червоній смородині у вигляді окремих плям з білим нальотом. Уражені ягоди засихають і обпадають. Білий наліт пізніше ущільнюється, стає темно-сірим, на ньому з’являється велика кількість дрібних  чорних крапок — клейстотеціїв гриба (сумчасте спороношення). Уражені листки деформуються, засихають і обпадають. Уражені ягоди перестають рости, засихають і обпадають. На пагонах уражуються верхівки приросту, ріст їх припиняється, верхівки скривлюються, засихають, стають коричневими, пізніше чорніють.

Збудником хвороби є гриб Sphaerotheca mors-uvae Berk et Curt, який уражує також агрус. Для зараження рослин патогеном  оптимальними умовами є температура  17-20⁰С і вологість повітря 90-100%. Залежно від погодних умов збудник хвороби формує  до 10 і більше генерацій конідіального спороношення.

У зонах достатнього зволоження поширюється антракноз

Найхарактерніша ознака хвороби — утворення на листках дрібних, діаметром до 1 мм, бурих, кутастих, неправильної форми плям. У центрі плям формуються подушечки — конідіальне ложе гриба, які закладаються спочатку під епідермісом. Часто плями зливаються, охоплюють значну частину пластинки і надають листкам коричневого забарвлення. Уражені листки засихають і обпадають. Спочатку уражуються нижні листки куща, а потім листки середнього і верхнього ярусів. На черешках листків, на плодоніжках і пагонах хвороба проявляється у вигляді видовжених вдавлених бурих плям і виразок. На ягодах антракноз проявляється у вигляді поверхневих дрібних малопомітних темних плям та крапок.

У своєму циклі розвитку гриб формує конідіальне і сумчасте спороношення. Сумчаста стадія формується навесні на листках, що перезимували. Сумкоспори дозрівають у травні і викликають в цей період первинне ураження рослин.

Конідії гриба поширюються переважно краплинами дощу і комахами. Інкубаційний розвиток хвороби за температури 15-20⁰С  триває 8-12 днів. За вегетацію рослин гриб утворює дві генерації конідіального спороношення. Посилюється розвиток антракнозу у роки з великою кількістю опадів.

Шкідливість хвороби виявляється в передчасному  обпаданні листків, відмиранні молодих пагонів, зниженні продуктивності і зимостійкості рослин. Через інтенсивний розвиток хвороби урожай ягід знижується на 30-75% в поточному і 50-80% в наступному році, до 50% уражених гілок відмирає протягом зими.

Ураження смородини септоріозом призводить до втрати 50% урожаю

Захворювання виявляється скрізь, але найбільшої шкоди завдає у лісостеповій зоні країни. На листках з’являються округлі або кутасті невеликі, діаметром до 1-3 мм, бурі плями з темно-бурою облямівкою. Пізніше вони розростаються, часто зливаються, центр їх стає білим або світло-сірим. На ураженій тканині з верхнього боку пластинки формуються чорні крапки, уражені листки передчасно обпадають. На пагонах  утворюються некротичні смуги або поздовжні плями з антоціановою темно-бурою облямівкою. Уражена тканина розвивається у  вигляді поздовжніх тріщин. У місцях ураження формуються пікніди гриба. На ягодах ознаки хвороби з’являються перед початком їх достигання — дрібні коричневі плями, часто із склероціальноподібними шкірками. Пізніше плями злегка вдавлюються, більшають і покриваються чорними пікнідами.

Розвиток хвороби на смородині відбувається за температури 6⁰С-33⁰С (оптимум 18-22⁰С) і вологості повітря 80% і вище. Інкубаційний період хвороби триває близько 9 діб. Джерело інфекції — уражені пагони рослин та опалі уражені листки, на яких зберігаються псевдотеції гриба.

Шкідливість септоріозу полягає у зменшенні асиміляційної поверхні листків і передчасному їх обпаданні, зниженні продуктивності рослин, погіршенні якості ягід, слабкому приросту однорічних пагонів. У разі інтенсивного ураження смородини, урожай ягід знижується на 40-50% і більше.

Стовпчаста іржа смородини викликає літній листопад на кущах

Захворювання поширене скрізь. Інтенсивно проявляється хвороба на листках смородини у вигляді хлоротичних, жовтуватих, нерівномірно розміщених плям з верхнього боку (ецій) і оранжевих пустул (уредіній) з нижнього боку пластинки. Уредінії можуть покривати всю поверхню листка і надавати іржавого забарвлення пластинці. Пізніше в місцях уражень з’являються жовто-коричневі або коричневі   рогоподібні вирости, які складаються із теліоспор, що зрослися в стовпчики. Уражені листки буріють, некротизуються і обпадають.

Збудником хвороби є  дводомний іржастий гриб Cronartium ribicola Fisch., який розвивається за повним циклом. На смородині та аґрусі формує уредінії і телії, на проміжних живителях — веймутовій сосні (Pinus strobus L.) і сибірському кедрі (Pinus ribirica Moryr) — спермогоніальну та еціальну стадії.

Теліоспори гриба проростають восени, утворюючи базидії з базидіоспорами. Останні під час проростання уражують гілки сибірського кедра і веймутової сосни, утворюючи  витягнуті пухлини, в яких формується спермогоніальна стадія у вигляді пухироподібних виростів. Навесні в місцях розміщення спермогоніїв формуються еції у вигляді пухироподібних здуттів. В еціях формуються еціоспори, які здійснюють первинне ураження листків смородини.

Уражені гілки веймутової сосни і сибірського кедра із року в рік є постійним джерелом — резерватором і постачальником інфекції іржі, поки уражена гілка повністю не засохне і відімре. Уредініоспори гриба на обпалих уражених листках смородини після м’якої зими можуть бути додатковим джерелом інфекції.

Стовпчаста іржа є причиною значного зниження урожайності смородини. Захворювання викликає передчасний листопад. Уже в середині літа кущі втрачають до 25% листя, а до осені сильно уражені рослини майже повністю оголюються. Від цього зменшується приріст пагонів на 25-40% і знижується урожайність на 30-65%, погіршується його якість. Інтенсивно уражені рослини часто вимерзають.

Тепла та волога погода призводить до бокальчастої іржі

Розвиток хвороби на смородині спостерігається у першій половині літа. Ознаки хвороби проявляються на молодих листках, черешках, пагонах, зав’язі, нестиглих ягодах смородини у вигляді яскраво-оранжевих стром з бокалоподібними еціями. На стромах, які формуються на листках, спочатку розвиваються чорні спермогонії із спермаціями у вигляді чорних крапок, а потім — еціальна стадія. Уражені листки жовтіють, некротизуються і  масово опадають, молоді пагони скривлюються і засихають, уражені ягоди осипаються.

Масовому розвитку хвороби на смородині сприяє тепла і волога погода у період цвітіння — утворення зав’язі, коли інтенсивно переносяться базидіоспори гриба з осік на смородину.

Шкідливість хвороби виявляється в передчасному опадання ураженого листя, різко знижується врожай ягід смородини. При сильному ураженні бокальчастою іржею урожай ягід знижується до 50% і більше, 40-80% передчасно обпадає листя, квітки і зав’язь.

Вертицильозне в’янення призводить до відмирання пагонів

Хвороба проявляється на смородині у вигляді оголення та відмирання пагонів куща під час вегетації рослин. Хворі кущі відстають у рості, листки бліднішають і поступово в’януть, залишаючись на деякий час висіти на гілках, пізніше обпадають. Спочатку в’януть листки в нижній частині куща, потім середній і верхній частинах. Найдовше на оголених пагонах зберігаються верхівкові розеткові листки, які пізніше також в’януть, відмирають, а пагони всихають. На зрізах уражених гілок і пагонів добре помітні бурі або темно-бурі уражені судини.

Збудником хвороби є мітоспоровій гриб Verticillium albo – atrum Reinke et Berth., який за способом харчування відноситься до поліфагів. Патоген уражує багато видів рослин, які належать до 38 сімейств, у тому числі: люпин, горох, квасолю, люцерну, томати, баклажани, перець.



Гриб проникає в рослину, як правило, через механічні пошкодження кореневої системи. Грибниця патогена розвивається в провідній системі рослин. Причиною в’янення рослин, з одного боку, є порушення водопостачання в результаті закупорювання провідних пучків грибницею патогена, а з іншого – виділення грибом токсинів, які отруюють тканини рослини.

У вологу погоду в місцях уражень гриб формує конідіальне спороношение а також хламідоспори, які добре зберігаються в ґрунті протягом декількох років. Оптимальні умови для росту і розвитку гриба: температура — 23-25⁰С і вологість ґрунту — 60-65%.

Гриб зберігається в уражених рослинних рештках і ґрунті у формі хламідоспор, мікросклероціїв і грибниці. Мікросклероції гриба в ґрунті можуть зберігатися до 10 років. Хвороба часто викликає загибель кущів до 25%, а саджанців в ягідному розпліднику до 40%.

Молочний блиск уражає найбільше старі кущі

Проявляється захворювання на листках смородини, які втрачають хлорофіл і набувають білувате забарвлення з блискучим, молочним, перламутровим або сріблястим полиском. Листкові пластинки стають крихкими, засихають і відмирають. Ураження може спостерігатися як на окремих гілках, так і на всьому кущі. Кора на гілочках швидко старіє, істотно зменшується приріст пагонів. Деревина спочатку стає світло-коричневої, а потім темною. Хвороба зазвичай проявляється на ослаблених старих кущах з механічними пошкодженнями.

Збудником хвороби є базидіальний гриб Stereum purpureum Fr. За способом живлення він належить до поліфагів, може тривалий час зберігатися в уражених рослинних рештках. Крім смородини уражує велику кількість видів плодових культур і чагарникових порід.

Патоген проникає через ранки в судинну систему, виділяє токсичні речовини, які розносяться рослиною, в тому числі і в листки. Під дією токсинів розчиняються серединні пластинки клітинних стінок, внаслідок чого під кутикулою утворюються повітряні порожнини, які надають пластинці  перламутрового молочного блиску.

Першопричиною хвороби є часткове підмерзання кущів або окремих пагонів, що спричиняє водне і мінеральне голодування пагонів та листків, а поселення і розвиток гриба є вторинне явище, що призводить до передчасного припинення плодоношення і повної загибелі кущів смородини. Причиною молочного блиску може дефіцит в ґрунті вапна, а також поганий дренаж ґрунту.

Облямівка жилок утворює на листі папоротневий малюнок

Хвороба поширена повсюди. На молодих листках смородини, що розпускаються весною, з’являються світло-жовті облямівки жилок, які обмежені однією стороною пластинки листя і утворюють папоротевий малюнок. Пізніше з’являються також блідо-жовті смуги, що просвічуються вздовж жилок пластинок листя. Іноді розвиток хвороби супроводжується крапчастістю пластинок, їх зморшкуватістю і деформацією. Уражені рослини недорозвинуті, ріст пагонів і плодоношення на них припиняється.

Збудником хвороби є вірус Gooseberry vein banding virus (GVBaV), який передається садивним матеріалом, під час щеплення,  напівперсистентним способом різними видами попелиць. Основним переносником є попелиця Aphis glossulariae Scop. Джерело інфекції — уражені рослини, в соку яких зберігається вірус.

Махровість (риверсія) смородини змінює форму листка

Головною ознакою хвороби є безплідність квіткових бруньок. Під дією збудника хвороби відбувається зміна форми листка смородини: листкова пластинка із п’ятилопатевої перетворюється на трилопатеву. Крім того, на уражених рослинах листки дуже дрібні, з великими рідкими зубчиками, з грубими темно-зеленими блискучими жилками. Бічні бруньки уражених рослин утворюють не квіткові китиці, а вегетативні загущені пагони. У хворих рослин квітки прозорі, без опушення, чашечка, віночок і тичинки перетворюються у вузенькі фіолетові пелюстки. Рильце розвивається у вигляді нитки, маточка розростається, зав’язь стає верхньою. Махрові квітки не зав’язують плодів. Квіткові китиці перетворюються в зелений пагін типу «стовбура» – з кількома лусочками замість квіток.



Збудником хвороби є вірус Blaskcurrant reversion virus (BRV), який поширюється садивним матеріалом, експериментально – щепленням. Насінням і пилком вірус не передається. Переносить інфекцію від рослини до рослини смородиновий бруньковий кліщ (Cecidophyopsis ribis Westwood), що зимує у бруньках смородини, в   результаті чого вони стають здутими, округлими, галовими. Вірус передається персистентно всіма стадіями розвитку кліща. Імаго залишається вірофобним протягом 25 днів після тригодинного живлення в бруньках хворої рослини. Найбільш інтенсивно вірус передається у кінці  весни — на початку літа, коли кліщі переміщуються із старих галів у бруньки нових приростів. Активна міграція кліщів відбувається за температури 13-14⁰С.

Захист смородини від хвороб восени: що треба зробити обов’язково?

Захисні заходи на смородині від хвороб в осінній період спрямовані, в основному, на обмеження або знищення джерела інфекції, тобто на запобігання масового їх розвитку в наступному вегетаційному році. З огляду на основні місця резервації інфекції найбільш поширених і шкідливих хвороб, слід виконати цілий комплекс організаційно-господарських, агротехнічних заходів, пов’язаних з оздоровленням культури, і спеціальних — фізико-механічних, хімічних, біологічних, які спрямовані на зменшення запасу інфекційного початку (інфекційної навантаження фітопатогенів), створення несприятливих умов для початку поширення первинної інфекції навесні і створення найсприятливіших умов для росту і розвитку рослин після перезимівлі, а саме:

— у молодих і дорослих насадженнях смородини відразу після збору врожаю з метою зменшення запасу інфекції антракнозу, септоріозу, борошнистої роси та інших захворювань слід провести до закінчення вегетації одне або два (в залежності від фітосанітарного стану насаджень і погодних умов) профілактичних обприскувань кущів смородини дозволеними фунгіцидами на основі діючих речовин: пенконазолу, к.е. (Топаз 100 ЕС, 0,2-0,4 л/га) або тіофанат-метилу, з.п. (Топсин-М, 0,8-1,0 кг/га). Для цієї мети можна використовувати біопрепарат фунгіцидної дії — Фітоцид, p. (0,5-0,8 л/га);

— після опадання листків, необхідно провести збір і спалювання або компостування листя і опалих ягід, присипку листя і ягід землею (нанесення ґрунтових антагоністів), перекопування ґрунту навколо кущів, оранку міжрядь, внесення органічних і збалансованих норм фосфорно-калійних добрив;

— видалення з насаджень кущів уражених вілтом вірусним, обрізка уражених пагонів борошнистою росою і пошкоджених пагоновою галлицею, смородиновою склівкою, смординовою вузькотілою златкою, дренування низинних ділянок;

— створення оптимальної густоти насаджень смородини, ремонт молодих і старих насаджень шляхом підсадки здорових саджанців, проріджування загущених кущів;

— проти зимуючої інфекції антракнозу, септоріозу,борошнистої роси, іржі та інших хвороб в листопаді (до настання морозів) необхідно провести викорінююче обприскування рослин, а також обприскування ґрунту навколо кущів препаратом на основі діючої речовини сульфату заліза, с.п. (Айрон, 10-15 кг/га) або 5% розчином сечовини (25-30 кг/га), або 1% мідним купоросом (8-10 кг/га). У разі, якщо не провели обприскування восени, його обов’язково слід провести ранньою весною до настання сокоруху у рослин (по сплячих бруньках);

— викошування осок на прилеглих до насадженнь смородини в радіусі не менше 500 м з метою знищення уредініо- і теліостадій збудника бокальчатої ​​іржі;

— заготівля посадкового матеріалу тільки від здорових рослин. Створення спеціальних розсадних ділянок, на яких протягом вегетації рослин систематично проводиться фітопатологічна апробація насаджень і видаляються хворі або підозрілі на захворювання кущі;

— дезінфекція живців смородини в теплій воді (46-47⁰С), які витримують протягом 13 хв. з метою знищення кліщів, переносників вірусу махровості. Для оздоровлення зелених живців від вірусної, бактеріальної інфекції і від  брунькового кліща можна використовувати і хіміотерапію. Відібрані зелені  живці, до вкорінення, замочують в теплій воді при температурі 40⁰С протягом 10 хв., або в 0,3% розчині інсектициду Актеллік 500 ЕС, к.е. протягом 2 хв. Ця температура є згубною для шкідливих організмів. При більш пізніх строках живцювання температуру води збільшують до 42⁰С, а тривалість замочування в розчині Актеллік 500 ЕС, к.е. продовжують до 3 хв;



— для термотерапії рослин проти вірусних та інших захворювань саджанці заготовляють восени, їх зберігають під снігом до січня, потім висаджують у горщики і витримують в теплиці. З появою 5-7 листків, горщики з рослинами ставлять в термокамеру при температурі 25-30⁰С і витримують 2-3 тижні. Термообробку рослин проводять в березні-квітні, поступово підвищують температуру за 4 доби до 38⁰С. Після прогріву рослин при температурі 38⁰С протягом 30 діб з молодих рослин зрізують верхівки пагонів довжиною 4-5 см, які відросли за період термообробки і використовують їх для вкорінення;

— посадка нових насаджень смородини з урахуванням просторової ізоляції від веймутової сосни і сибірського кедра; зрізування і спалювання гілок сибірського кедра і веймутової сосни, уражених спермогоніальною і еціальною стадіями збудника стовбчатої ​​іржі, які ростуть поблизу насаджень смородини;

— дотримання просторової ізоляції не менше 1,5-2 км між розсадниками і промисловими насадженнями смородини;

— вирощування стійких сортів. Серед районованих сортів смородини підвищеною стійкістю до більшості захворювань характеризуються сорти чорної смородини — Аспірантська, Елегія, Казкова, Консул, Ластівка, Муза, Оріана, Петровська, Софія, Університетська, Черешнева, Ювілейна Копаня та ін .; сорту смородини червоної (порічки) — Ватра, Дарниця, Ласуня, Лебідка, Ольга, Ярославна і ін.; сорти смородини золотистої — Монастирська, Янтарна і ін.;

— технологія вирощування смородини, догляд за насадженнями, система захисту; якість саджанців; методи оздоровлення посадкового матеріалу від вірусних та вірусоподібних інфекцій: культура in vitro, термотерапія, хіміотерапія;  методи визначення фітовірусологічного статусу посадкового матеріалу повинні відповідати вимогам діючих стандартів: ДСТУ 4263-2003; ДСТУ 4784: 2007; ДСТУ 7038: 2009 року; ДСТУ 7184: 2010 року; ДСТУ 7185: 2010.

Іван Марков, к.б.н., професор НУБіП України

Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram