Для багатьох культурних рослин велике значення має зволоження орного шару ґрунту (0-20 см), де розміщена основна маса кореневої системи. Зниження запасів продуктивної вологи в цьому шарі менше 20 мм починає негативно впливати не тільки на отримання сходів, а й на формування врожаю:
- При запасах 5 мм вологи в орному шарі ґрунту під час сівби не забезпечують сходів;
- 10 мм гарантують появу сходів, проте вони починають частково засихати і дуже зріджуються;
- при запасах вологи понад 20 мм завжди з’являються дружні сходи.
Мінімалізація обробітку ґрунту під озимі культури після різних попередників показала, що в умовах недостатнього зволоження поверхневий обробіток є єдиним агрозаходом, що дозволяє зберегти вологу для сходів озимих.
З агрономічної точки зору найціннішою є водостійка структура ґрунту. Загальне падіння водостійкості ґрунту ймовірно зумовлено зменшенням доз органічних і мінеральних добрив на 1 га сівозмінної площі, а відтак, зменшенням гумусованості ґрунтового профілю і його водостійкості.
Щільність ґрунту має бути оптимальною
Для нормального росту і розвитку культурних рослин потрібна оптимальна щільність ґрунту: для більшості сільськогосподарських культур вона перебуває в межах 1,10-1,30 г/ м³. Від щільності ґрунту залежить проходження в ньому водно-повітряного, мікробіологічного, теплового та інших режимів.
Негативний вплив високої щільності проявляється у вакуолізації ґрунтового повітря, у зростанні кількості недоступної вологи для рослин, в результаті утримання її менисковими силами, які перевищують силу кореневого всмоктування, у великому опорі кореням, що розвиваються, у зниженні водопроникності.
За надмірно низької щільності – у зменшенні концентрації ґрунтової вологи і поживних речовин в одиниці об’єму ґрунту, надмірної втрати води на фізичне випаровування.
Показники щільності ґрунту залежать як від природних факторів: гранулометричного складу, вмісту органічної речовини (гумусу), складу обмінних катіонів ґрунтового вбирного комплексу, ступеня насиченості ґрунту основами тощо, так і штучних факторів: застосування важких тракторів і сільськогосподарських машин, зайвих проїздів техніки по полю, транспортування в полі при надмірній вологості ґрунту, обробітку перезволоженого або сухого ґрунту, недостатнього внесення органічної маси, насиченості сівозмін просапними культурами і відсутності багаторічних трав та ін.
Переущільнення стало важливою проблемою, бо не лише позначається на рості і розвитку рослин, а й помітно змінює екологічні функції ґрунтів (баланс вологи, тепла, газовий обмін), зменшує біорізноманіття і погіршує мікро- і навіть макроклімат. Особливо несприятливі наслідки виникають тоді, коли ущільнюються підорні шари. При цьому утворюється так звана “плужна” підошва.
Висновок такий: слід уникати обробітку надмірно зволоженого ґрунту і зайвих проїздів по ньому, а також обмежити кількість заходів з обробітку такого ґрунту до мінімуму.
Чи має значення обробіток ґрунту?
Однак згідно досліджень, на чорноземі південному запаси вологи перед сівбою залежали не від способів обробітку ґрунту, а від глибини розпушування. Так, за безполицевого обробітку на 8-10 см під озимі у верхньому шарі утворюється мульча з рослинних решток та грудочок, яка вбирає і зберігає вологу навіть незначних опадів, туманів і рос. За такого обробітку на час сівби озимих кількість вологи у шарі 0-50 см ґрунту на 11-15 мм більша, ніж за оранки, а на час сівби ярих культур за безполицевого розпушування плоскорізом на 12-14 см – 12-14 мм.
Аналіз більшості досліджень на цю тему свідчить, що на чорноземних ґрунтах різної природи ґрунтоутворення (типові, глибокі, звичайні, вилугувані, південні), не встановлено суттєвих переваг різних систем обробітку ґрунту у впливі на процес нагромадження вологи.
Деякі результати свідчать про переваги мілкого безполицевого обробітку порівняно з оранкою особливо при підготовці ґрунту під озимі культури та двоярусного обробітку під ярі. Однак є дані, що свідчать про зменшення запасів ґрунтової вологи за мілкого і особливо нульового обробітків порівняно з оранкою.
Регулювання водного режиму здійснюється таким чином, щоб співвідношення приходу і витрати вологи наближалося до одиниці. Це здійснюється зрошенням територій посушливих районів, осушенням перезволожених. Зменшення витрати вологи досягається розпушуванням, боронуванням, культивацією, оранкою, мульчуванням. Збільшення витрати вологи – підбором вологолюбних рослин, прикочуванням, знищенням дернин, залишенням ріллі в гребенях, грядовою оранкою, насадженням масивних лісових насаджень з високою транспірацією тощо.
Юрій Мащенко, канд. с.-г. наук
Що кажуть агрономи?
Олег Загородній, агроном, Черкаська область:
— Я вже починаю задумуватись про відхід від оранки. Хоча у мене була потужна плужна підошва, яка не давала формуватись нормальному врожаю. Я її позбувся, і тепер дивитимусь по ситуації, аби створити щільність ґрунту в оптимальних межах, використовуючи комплексні ґрунтообробні агрегати, або дискові борони для мінімізації обробітку та відмови від обороту пласта. Це і трошки дешевше по витратах на ресурси. Як на мене, на сьогодні ключовим фактором є все-таки волога. Бо щодо всіх інших технологічних моментів, ми вже маємо якісні інструменти: добрива, ЗЗР, насіння. Але в нас на Черкащині минулого року опадів було набагато більше, аніж цього – навіть 500 мм не буде за весь рік. Тому я думаю про те, що доведеться, розущільнивши ґрунт, перейти до мінімального обробітку. Можливо, я це робитиму на бразильський манер: працюючи «по-нулю», раз на декілька років здійснюють глибокий обробіток, наприклад, раз в 3-4 роки.
