Відомо, що кожна культура добре відповідає на полив. А що говорити про сою, яка без води рости не може. Хоча ні, може. Принаймні про це свідчить практика тих українських аграріїв, які вирощують сою без поливу.



Зрештою без поливу сою вирощують у багатьох частинах світу. Це ризиковано, адже нерівномірне розподілення опадів протягом вегетаційного періоду негативно впливає на виробництво цієї культури. Якщо дощів буде занадто багато, то перезволоження може призвести до заболочування. А це теж не так вже й добре. Тим не менш, посуха в Україні трапляється куди частіше, аніж перезволоження.

Сорти

Потреба сої в воді може залежати від вегетаційного періоду чи сорту. Звичайно, у спекотні і дуже спекотні літні місяці вона вимагатиме більшої кількості води, ніж у період з м’якою погодою. При цьому пізньостиглі сорти потребують більшої кількості вологи, ніж ранньостиглі.

З цієї причини деякі аграрії, які вирощують сою у степовій зоні України, уже давно відійшли від вирощування пізніх сортів. Вони говорять, що соя у будь-якому разі вигідна. Однак останні роки показують, що як раз у той період, коли пізньостиглі сорти починають цвісти, дощів випадає вкрай мало. А тому і сформувати врожай рослини не в змозі.

На ранні сорти, натомість, припадає більш-менш оптимальна кількість опадів: рослини якраз встигають відцвісти і сформувати врожай до настання посушливого періоду, коли їм ніщо не завадить достигнути. У таких умовах і середньостигла соя дасть урожай. Проте, кажуть фермери, ризик тут є,  хоч і менший, як з пізніми сортами.

Мульча

Сучасне землеробство відкриває нам більше важелів впливу на посушливі умови вирощування сільгоспкультур. Є ціла низка методик вологозбереження. Одна з них полягає в тому, щоби залишити на поверхні поля шар подрібненої соломи. З одного боку, вона перешкоджатиме втраті наявної в ґрунті води, а з іншого – мульча сама здатна накопичувати атмосферну вологу. Це проста фізика.

Такий спосіб теж застосовується на полях, де вирощується соя. Для мульчування підійдуть пожнивні рештки пшениці або будь-якої іншої сільгоспкультури. Якщо попередню культуру збирали за допомогою комбайна, що має функцію розподілу пожнивних решток по полю, то в принципі можна сіяти сою в необроблений ґрунт. Щоправда така технологія ризикована: з’являються проблеми з бур’янами, шкідниками і збудниками хвороб, на боротьбу з якими необхідно витрачати додаткові кошти.

Обробіток ґрунту

Все ж соя почуває себе добре там, де правильно оброблено ґрунт, що дозволяє стрижневій системі рослин проникнути углиб і досягнути води. Якщо на полі є плужна підошва, то у такому разі корінь залягатиме практично на поверхні, у шарі, де вологи дуже й дуже мало. А тому такі посіви приречені на загибель.

ТОВ «Агротрейд Груп» вирощує сою, зокрема, на Київщині. Окрім того, що тут уважно слідкують за появою плужної підошви і вчасно з нею борються, фермери також дбають про розміщення сої. Оскільки землі господарства розташовані на горі і в низині, то для вологолюбної культури зазвичай відводять саме низинні ділянки. Окрім цього, дбають про те, щоби під час посівної не втрачалась волога. Для цього застосовують сівалки, які можуть працювати і по мінімальній технології, за один ряд проводячи декілька операцій.

Густина посіву

Дуже важливо подумати про густину посіву. Для посушливих регіонів не рекомендується сильно загущувати сою, адже вона конкуруватиме за вологу. Фермери кажуть про те, що лише там, де є достатньо вологи, можна висіяти 800-900 тис. насінин на гектар. У решті регіонів цього робити не слід. При цьому оптимальна ширина міжрядь має бути 35 см.

У господарстві «Енселко Агро» на Поділлі цього досягають за допомогою сучасної посівної техніки, яку тут спеціально підбирали так, аби вона сіяла точно, швидко і не травмувала насіння сої. Той мінус посівного комплексу, що ширина міжрядь тут аж 70 см, компенсують повторним висівом із зсувом на 35 см за допомогою GPS.

Звичайно, жодного поливу в господарстві не існує. Усе що є – то опади із неба. Однак і в таких умовах завдяки розумним агротехнічним методам соя дозволяє отримати щорічно від 2,5 до 3,5 т з гектара.  

Ростислав Панічев