Одним з факторів нестабільності врожайності часнику, як і багатьох інших овочевих культур, є ураження захворюваннями різної етіології, які знижують і якість продукції.
Фузаріоз
У період вегетації і зберігання часнику найбільш шкідливою хворобою є фузаріозна гниль, широко поширена останнім часом.
Цибулина часнику уражена фузаріозною гниллю з одночасним розвитком пеніцилльозу і аспергилльозу (змішана інфекція)
NB: Перші ознаки фузаріозного в’янення на часнику озимому проявляються у вигляді пожовтіння і відмирання молодих верхівкових листків рослин. Уражені корені часто набувають червоного або бурого забарвлення.
На зубках часнику хвороба проявляється у вигляді некротичних плям, спочатку у вигляді крапок або виразок невеликого розміру, потім під час зберігання грибниця розростається, плями збільшуються і поширюється гниль на весь зубок. В прикореневій частині несправжнього стебла виявляються поверхневі світло-жовті або бурі плями, на яких у вологу погоду в основі листкових піхв з’являється біло-рожевий або червонуватий наліт — конідіальне спороношення збудників хвороби.
NB: Зараження рослин відбувається за температури від 3 до 35°С та вологості ґрунту понад 40%. Оптимальна температура для розвитку хвороби 27°С. За температури нижче +15°С розвиток хвороби уповільнюється.
Найбільш інтенсивно коренева система уражується за надмірної вологості ґрунту або її різких коливаннях. Більш інтенсивний розвиток хвороби спостерігається в роки, коли дозрівання часнику відбувається за високої температури ґрунту.
Розвитку хвороби сприяє наявність механічних пошкоджень на цибулинах, спричинених ґрунтовими комахами, робочими органами машин під час догляду за рослинами. За теплої вологої погода в період визрівання цибулин інтенсивність ураження рослин зростає. Існує прямий зв’язок між кількістю нематод у ґрунті і ступенем розвитку фузаріозної гнилі часнику.
NB: Насамперед уражуються ослаблені рослини внаслідок порушення водного режиму ґрунту, загущений посів та надмірні дози азотних добрив. Внесення свіжого гною безпосередньо під часник знижує стійкість цибулин до хвороби.
Шкідливість хвороби проявляється в різкому зниженні врожайності рослин і погіршенні якості продукції. Кількість уражених рослин може досягати 70%, що викликає в період зберігання втрати врожаю в розмірі 20-50%.
NB: Не всі сорти часнику однаково уражуються фузаріозною гниллю.
Стійкість часнику до фузаріозної гнилі зумовлена вмістом біологічно активної речовини — алліцину в ефірній олії, яка утворюється при ураженні тканин цибулини. Дослідженнями доведено, що існує пряма позитивна кореляція між ступенем ураження сортів часнику озимого і рівнем вмісту в зубках алліцину. Чим більше є концентрація алліцину в ефірній олії, тим вище стійкість сорту до фузаріозної гнилі.
Захисні заходи:
- вирощування стійких сортів,
- дотримання сівозміни,
- використання здорового насіннєвого матеріалу,
- протруєння посадкового матеріалу,
- збалансоване живлення рослин,
- правильний режим зрошення,
- своєчасне збирання врожаю.
Шийкова гниль
Захворювання поширене повсюдно, де вирощують часник і цибулю городню. Хвороба виявляється переважно при зберіганні цибулин, але може бути шкідливою і в період вегетації рослин.
Уражений зубок часнику шийковою гниллю
NB: Перші ознаки хвороби проявляються біля шийки цибулини у вигляді розм’якшення і побуріння, яке розповсюджується в глибину цибулини, уражуючи зубки. Після зняття сухих лусочок у місцях плям або на розрізі зубків уражена тканина водяниста, буро-жовтувата, немовби варена. За підвищеної вологості поверхня цибулини спочатку покривається сірим пліснявим нальотом (конідіальним спороношенням гриба), пізніше на ньому утворюються дрібні, діаметром до 1,5 мм, чорні склероції. Іноді їх розвивається так багато, що вони зливаються в суцільну чорну кірку. Сірий наліт з’являється також в інших місцях цибулини, де завдано механічних пошкоджень.
Під час зберігання часнику хвороба починає швидко прогресувати і за півтора-два місяці може повністю охопити гниллю всю цибулину. Уражені цибулини та зубки зсихаються, істотно знижується їх маса.
Чим раніше цибулина виходить із стану спокою, тим легше вона уражується хворобою, оскільки корінці, що прокинулися, відкривають «ворота» для проникнення інфекції. Значну роль в повторному поширенні інфекції відіграють кліщі, які пошкоджують часник. Гриб добре розвивається за температури від 3 до 33°С, а зараження цибулин в межах 15-20°С.
NB: Сильніше уражується часник, вирощений на заплаві, а слабкіше — на супіщаному ґрунті. Стійкість часнику до шийкової гнилі залежить від площі живлення рослин і добрив. Цибулини часнику, які інфіковані збудником чорної цвілі є дуже сприйнятливим живильним субстратом для збудників шийкової гнилі.
Якщо погода і агротехніка вирощування сприяють визріванню цибулин в полі, то вона буде уражуватися мінімально. Так, за збирання нестрілкуючого часнику у фазі полягання несправжнього стебла, а стрілкуючого — за підсихання нижніх і пожовтіння верхніх листків у цибулини уражуються в півтори — два рази менше, ніж при збиранні культури на початку пожовтіння листя.
NB: Видаляти несправжнє стебло часнику можна лише за умови хорошого визрівання цибулин. Слід пам’ятати, що передчасне його видалення сприяє легкому проникненню інфекції шийкової гнилі через свіжу рану шийки в цибулину, призводить до загнивання зубків в період зберігання.
Швидкому розвитку шийкової гнилі в сховищах сприяє висока вологість і температура. Хоча оптимальна для грибів температура 20°С, вони можуть розвиватися і при 3-4°С, припиняючи розвиток лише при 0°С. За несприятливих умов зберігання втрати часнику від хвороби сягають до 20% і більше.
Захисні заходи:
- дотримання сівозміни і просторової ізоляції між товарними посівами і насінниками,
- недопущення механічного пошкодження цибулин,
- збирання часнику лише в суху погоду,
- дотримання оптимальних умов зберігання часнику у сховищах.
Біла гниль денця
Ознаки хвороби проявляються на часнику і цибулі під час вегетації і зберігання. У польових умовах перші ознаки хвороби проявляються на рослинах у вигляді пожовтіння кінчиків листків, яке поступово поширюється донизу. Листки жовтіють і пізніше відмирають. Хворі рослини швидко в’януть і гинуть. На коренях і лусочках молодих цибулин утворюється білий пухкий наліт, який пізніше покривається дуже дрібними склероціями у вигляді чорних дернинок, розміром з макове зерно. Уражені цибулини стають м’якими, водянистими і загнивають.
Біла гниль денця часнику
Під час зберігання часнику хвороба проявляється на окремих цибулинах у вигляді обводнення й загнивання денця, на якому також з‘являється білий пухкий наліт з чорними склероціями гриба. Особливо інтенсивно біла гниль денця розвивається під час зберігання часнику у вологому приміщенні. Гниль цибулин завжди розпочинається з денця. Згодом хворі цибулини повністю згнивають.
Частіше білою гниллю денця уражуються рослини, пошкоджені ґрунтовими шкідниками. Часник більш стійкий проти хвороби за весняної посадки, чим за осінньої.
NB: Оптимальна температура для проростання склероціїв гриба перебуває в межах 20-24°С. Сильніше біла гниль денця розвивається на менш зволожених ґрунтах.
Сильніше біла гниль денця розвивається на менш зволожених ґрунтах (40% від повної вологоємкості) і в районах, де в період дозрівання цибулин тримається висока температура повітря. Часник більш стійкий до хвороби при весняній посадці, чим при осінній.
Шкідливість хвороби полягає в зрідженні посівів часнику, інтенсивному загниванні цибулин під час зберігання, що призводить до значних втрат вирощеної продукції.
Захисні заходи. Всі заходи, які проводяться на часнику проти шийкової гнилі є ефективними й проти білої гнилі денця.
Іржа
Захворювання дуже поширене. Його виявляють на часнику і всіх видах культурної цибулі. Характер проявлення хвороби залежить від збудника.
Іржа
NB: Іржу викликають три базидіальні гриби: Puccinia porri Wint, P. allii Bud. i Melapsora allii-populina Kleb. В Україні цибуля частіше уражується грибом Р. роггі. При ураженні Р. роггі. на листках цибулі утворюються спочатку округлі жовтуваті або оранжеві плями, а потім бурі уредінії (подушечки).
Уражені листки жовтіють, некротизуються і повністю відмирають. На ураженій рослині інколи відростають нові листки, які також уражуються і опадають, що обумовлює формування дрібних цибулин.
Шкідливість хвороби полягає у погіршенні товарних якостей зеленої цибулі. Крім того, передчасне відмирання листків зменшує нагромадження пластичних речовин, внаслідок чого цибулини недорозвиваються.
Альтернаріоз
Хвороба виявляється на листках, стрілках і цибулинах часнику. На листках з’являються спочатку розпливчасті бурі плями, які пізніше набувають форму еліпсу до 2 см в довжину, стають пурпурними з чіткою зональністю, інколи з широкою блідо-коричневою або жовтою облямівкою. У вологу погоду плями покриваються слабопомітним оливковим нальотом. Згодом плями розростаються і часто займають всю поверхню листкової пластинки. Уражені листки жовтіють, буріють і відмирають.
Альтернаріоз
NB: На квіткових стрілках хвороба виявляється біля їх основи і під суцвіттям у вигляді круглих, темно-фіолетових з пурпурним відтінком плям, які охоплюють стрілки на 4-6 см. Таких плям на одній стрілці буває декілька. Уражена тканина у вологу погоду вкривається зеленувато-оливковим нальотом. Уражені рослини в’януть, поступово відмирають. Уражені стрілки в місцях ураження ламаються, повітряні цибулинки не встигають сформуватися, або вони є недорозвиненими, щуплими, здеформованими, з низькою схожістю.
На зовнішніх лусках цибулини біля денця виявляються спочатку бурі, слабко втиснені в тканину, довгасті або округлі плями, які пізніше розростаються навколо денця, темніють і набувають майже чорного забарвлення. Уражена тканина поступово загниває, утворюються темно-бурі виразки на зубках. Рослини з висаджених уражених зубків розвиваються повільно.
NB: Збудником хвороби є гриби із роду Alternaria: A. porri N.; A. tenuissima W.; A. embellisia W.; A. alternatа К. та ін. В період вегетації патогени поширюється конідіями за допомогою вітру, крапель дощу, комахами.
Оптимальна температура для їх проростання є 25-28°С, оптимальна вологість повітря 90%. Джерелом інфекції є уражені рослинні рештки і уражені цибулини та зубки часнику.
При вирощуванні часнику не слід вносити високі дози перегною. У більш теплих місцевостях рекомендується вирощувати часник на легких піщаних ґрунтах. Сильне ураженню часнику хворобою спостерігається у дощове літо, сприяють розвитку хвороби також зайве дощування, погана аерація ґрунту.
Захисні заходи. Всі заходи, які проводяться на часнику проти шийкової гнилі є ефективними і проти альтернаріозу.
Стемфіліоз
Проявляється захворювання на листках, на стрілках рослин у вигляді темно-бурих плям, які у вологу погоду вкриваються рясним темно-бурим або чорним нальотом. Уражені листки жовтіють, стрілки надломлюються, повітряні цибулинки на таких рослинах не встигають утворитися або формується щуплими, здеформованими. Чорний наліт іноді виступає і на цибулинах в сховищах.
Стемфіліоз розвивається переважно на рослинах, уражених іншими хворобами, особливо несправжньою борошнистою росою і прискорює розвиток патологічного процесу, який закінчується швидким відмиранням листя, загниванням стрілок і цибулин.
NB: Збудником хвороби є гриби із роду Stemphylium: S. allii Oudem і S. botryosum Wallr. Оптимальна температура для розвитку хвороби знаходиться в межах 20—23°С. Розвитку хвороби сприяє висока вологість повітря (75% і вище), часті дощі, випадання рясних рос. Джерелом інфекції є уражені рештки, на яких зберігаються конідії патогенів.
Захисні заходи, які проводяться на часнику проти альтернаріозу є ефективними і проти стемфіліозу.
Зелена цвіль (пеніцилльоз)
Хвороба поширена на часнику і цибулі. Найбільш інтенсивно розвивається хвороба під час зберігання, на цибулинах, може розвиватися і в період вегетації рослин на суцвіттях, повітряних цибульках. Уражуються цією хворобою значна кількість видів овочевих і плодових культур.
Зелена цвіль (пеніцилльоз)
Спочатку на денці або зовнішніх лусочках цибулин з’являються коричневі водянисті плями. Окремі зубчики стають злегка в’ялими, на соковитих лусочках з’являються вдавлені ясно-жовті плями. Надалі цибулини на дотик здаються порожніми, з’являється запах цвілі, зубчики часнику розм’якшуються, зморщуються, темніють і починають кришитися. Інтенсивне ураження зубків хворобою пояснюється особливістю їх будови, які мають більш відкрите денце, не дуже міцну покривну луску і не таку щільно покриваючу соковиту луску.
На плямах і під сухими лусочками цибулин часнику, на зубках утворюється спочатку білуватий, потім зелений або голубувато-зелений, зернистий наліт (конідіальне спороношення), який має неприємний запах цвілі.
NB: Джерелом інфекції є уражені рослинні залишки, які зберігаються в ґрунті, уражені цибулини, які закладаються на зберігання.
Сильний розвиток хвороби зазвичай спостерігається через два-три місяці після початку зберігання. Сприяють ураженню цибулин і зубків зеленою цвіллю різні пошкодження, підморожування і підвищена вологість повітря в сховищах.
Захисні заходи. Всі заходи, які проводяться на часнику проти білої гнилі денця і шийкової гнилі, є ефективними і проти зеленої цвілі.
Чорна цвіль (аспергілльоз)
Хвороба поширена на часнику і цибулі. Хвороба розвивається переважно на цибулинах часто в зоні шийки, на потертих і тріснутих зовнішніх лусках з боків цибулин, на окремих зубках в період зберігання при поганій вентиляції, високій температурі й вологості повітря в овочесховищах. Хвороба виявляється також на некротизованій тканині листків, на пошкоджених коренях.
Чорна цвіль (аспергілльоз)
NB: На цибулини інфекція потрапляє при прямому контакті або по повітрю. Хворі цибулини розм’якшуються, пізніше висихають окремі зубчики, інколи вся цибулина муміфікується. Між поверхневими лусочками цибулин і зубків виявляється завжди чорна спорова маса, яка на дотик завжди порошить.
Для зараження рослини часнику необхідна наявність краплинної вологи на поверхні рослин чи цибулин не менше 6 годин. Інтенсивний розвиток хвороби на цибулинах спостерігається за температури повітря вище 30°С в полі і вище 20°С в овочесховищах. Сильно уражується хворобою не визрілий, погано просушений часник.
У сухих умовах, при низьких температурах захворювання розвивається поволі. Найбільш сприйнятливі до чорної цвілі не визрілі або погано просушені головки часнику. Сорти із забарвленими лусочками менш стійкі до хвороби, ніж сорти з білими лусками.
Окрім часнику і цибулі патоген уражує горох, моркву, буряк, томати і багато інших рослин.
NB: Шкідливість хвороби полягає у зниженні якості цибулин. Уражена тканина інфікованих зубків з часом висихає, зморщується, в зовнішньо здорових зубках накопичуються шкідливі для здоров’я людини токсичні метаболіти обміну речовин.
Заходи захисту. Заходи, які проводяться на часнику проти білої гнилі денця, шийкової гнилі, зеленої цвілі є ефективними і проти чорної цвілі.
Мокра бактеріальна гниль
Хвороба поширена на часнику і цибулі, особливо під час зберігання цибулин. Первинне зараження цибулин відбувається ще в полі. Навколо стеблового кінця ураженої цибулини утворюється велика, світла або трохи рожевувата пляма.
Мокра бактеріальна гниль (початок розвитку хвороби)
NB: На зубках часнику в період зберігання з’являються заглиблені виразки або смужки, що йдуть від денця до гори. Тканини набувають перламутрово-жовтого забарвлення. Уражену тканину часто заселяють гриби з роду Penicillium і Aspergillus. За сильного ураження цибулина розм’якшується, ослизнюється, має неприємний запах.
Під час зберігання уражених цибулин мокра гниль поширюється на сусідні цибулини і викликає їх загнивання. Осередки бактеріальної гнилі можуть швидко розростатися і викликати загнивання майже всієї партії цибулин, що зберігаються.
Зовнішній вигляд цибулини часнику ураженою мокрою бактеріальною гниллю
NB: Збудниками хвороби є бактерії Erwinia carotovora subsp. carotovora (Jones) Bergey та ін. Окрім часнику і цибулі бактерії уражують картоплю, викликаючи мокру гниль бульб; ріпак, викликаючи слизистий бактеріоз та багато інших культур. Бактерії проникають у цибулини часнику через різні механічні пошкодження.
Джерелом інфекції є неперегнилі уражені решки, закладені на зберігання заражені ще в полі цибулини часнику. Шкідливість хвороби полягає у загниванні цибулин і зубків часнику, викликаючи значні втрати урожаю. Висаджені уражені зубки часнику в ґрунт не проростають.
Захисні заходи. Дотримання сівозміни, просторової ізоляції між полями часнику і цибулі. Закладати на зберігання лише здорові, добре просушені цибулини після ретельного перебирання і сортування. При зберіганні цибулин часнику суворо дотримуватися оптимального режиму зберігання. У разі виникнення осередків бактеріальної гнилі часник слід перебрати і видалити гнилі цибулини.
Жовта карликовість
Ознаки хвороби проявляються на листках часнику у вигляді яскраво-жовтих смуг і ліній. Уражені листки набувають ланцетної форми, верхівки їх звисають до поверхні ґрунту. Пізніше листки стають хлоротичними, в’януть і гинуть. Інфіковані рослини недорозвинені, квіткові стрілки карликові, висота їх не досягає 30 см. Деформації суцвіть у хворих рослин не спостерігається.
NB: Основне джерело інфекції — уражені цибулини та зимуючі багаторічні види цибуль, у соку яких зберігається вірус. Патоген не зберігається у ґрунті і не передається насінням.
Шкідливість жовтої карликовості надзвичайно велика і виявляється в погіршенні асиміляційної діяльності листків, зменшенні нагромадження пластичних речовин і зниженні врожаю цибулин, повітряних цибулинок в суцвіттях. Урожай цибулі першого року вирощування хвороба може знижувати на 20—25%, а на насінниках недобір насіння іноді становить 75% й більше. Схожість зібраного із хворих рослин цибулин і зубків дуже низька.
Захисні заходи. Проведення у фазу сходів та в період вегетації на насінниках 2-3 фітопрочищень з видаленням уражених рослин разом з їх цибулинами і їх знищенням; дотримання просторової ізоляції між товарними і насіннєвими ділянками; обприскування насінників інсектицидами проти попелиць, кліщів та інших переносників вірусної інфекції.
Інтегрований захист часнику від хвороб
Добір і вирощування сортів часнику озимого з високою польовою стійкістю до більшості захворювань: Добродій, Дюшес, Знахар, Лідер, Любаша, Ірен, Мереф’янський білий, Промінь; сорт часнику ярого — Мануйлівський.
Дотримання правильної сівозміни. У районах поширення фузаріозної, білої гнилі денця, білої та шийкової гнилей, мокрої бактеріальної гнилі повертати часник на одне й те саме ж поле не раніше ніж через 4-6 років.
Дотримання просторової ізоляції між товарними посівами і насінниками часнику не менше 1 км, між полями часнику і цибулі.
NB: Агротехніка вирощування часнику має бути спрямована на своєчасне визрівання цибулин.
Внесення добре перепрілого гною (40-60 т/га залежно від ґрунтово-кліматичної зони) і збалансованих доз мінеральних добрив на основі даних агрохімічного аналізу ґрунту, що істотно підвищує стійкість рослин до хвороб, сприяє підвищенню врожайності культури, покращує якість цибулин.
NB: Свіжий гній під часник вносити не рекомендується, тому що продукти його окислення пригнічують ріст і розвиток рослин, сприяють розвитку фузаріозної, шийкової гнилі та інших хвороб. Внесення мінеральних добрив в рядки при сівбі часнику є більш ефективним і економічно вигідним способом. В умовах краплинного зрошення його вносять частками під час висаджування часнику та в фертигацію з поливною водою.
Для підвищення врожайності, покращення якості продукції, збільшенні кількості корисної ґрунтової мікрофлори, покращення азотного режиму ґрунту, прискорення розкладання пожнивних решток рекомендується вносити у ґрунт разом з поливом перед посівом часнику біопрепарат ЕКОпром (ЕКОргор, п., 1,0 кг/га).
Ретельна підготовка садивного матеріалу. Для сівби використовують здорові великі та середні за розміром цибулини часнику озимого. які завчасно (за 4-5 днів до сівби) розділяють на зубки і калібрують на фракції. Для сівби сортів часнику ярого використовують великі та середні за розміром зубки і повітряні цибулинки.
Дотримуватися оптимальних строків сівби. Зубки стрілкуючого часнику озимого і повітряні цибулинки необхідно висівати восени тоді, коли температура ґрунту на глибині 5 см буде дорівнювати 12-15°С. Часник ярий сіють зазвичай на весні якомога раніше. Дотримання цих вимого сприяє підвищенню стійкості проростків до інфекційних хвороб.
Велике значення в зменшенні ураження цибулин гнилями є дотримання оптимальної глибини сівби часнику. За сівби озимих сортів часнику оптимальна глибина загортання зубків є 7-9 см. За недостатнього зволоження ґрунтів глибину збільшують до 10-12 см. При осінній сівбі повітряних цибулин оптимальна глибина загортання є 4-5 см. Для зубків часнику ярого оптимальна глибина загортання становить 4-6 см, а для повітряних цибулинок — 2-4 см. За дотримання таких умов садіння часнику озимого рослини добре перезимовують, дають сходи раніше на 15 діб і більше, менше уражуються хворобами, дозрівають на 2-3 тижні раніше і підвищують врожайність культури на 10-20%. Надмірно глибока сівба зубків і повітряних цибулинок суттєво збільшує ураженість часнику фузаріозною, шийковою і мокрою бактеріальною гнилями.
Норму висіву зубків і повітряних цибулинок визначають залежно від величини садивного матеріалу та густоти рослин. В загущених посівах рослини більш інтенсивно уражуються, несправжньою борошнистою росою, альтернаріозом, стемфільозом. Зріджені посіви більш інтенсивно заселяються різними видами попелиць — переносниками вірусної інфекції.
У фазу сходів та в період вегетації на насінниках необхідно проводити 2-3 фітопрочищення, за яких дифузно уражені рослини несправжньою борошнистою росою та вірусними хворобами видаляють з поля. У випадку крайньої необхідності і прогнозу епіфітотійного розвитку несправжньої борошнистої роси, шийкової гнилі, альтернаріозу, іржі, фузаріозу та інших захворювань насінники часнику можна обробити одним з фунгіцидів, які рекомендовані до застосування на цибулі, на основі діючих речовин: боскаліду + піраклостобіну, в.г. (Сігнум, 1,0-1,5 кг/га); іпродіону, к.с. (Ровраль Аквафло, 0,75-1,0 л/га); міді гідроксиду, в.г. (Косайд 2000, 2,0-2,5 кг/га); тебуконазолу + флуопіраму, к.с. (Луна Експіріенс 400 SC,0,35-0,75 л/га); тіофанат-метилу, к.с. (Захисник, 1,0-1,2 л/га); цимоксанілу + хлороксиду міді, з.п. (Ордан, 3,0 кг/га).
Своєчасне збирання урожаю без втрат. Нестрілкуючий часник слід збирати у фазі полягання рослин (несправжнього стебла) та розтріскування оболонки на суцвіттях; стрілкуючий часник необхідно збирати при підсиханні нижніх і пожовтінні верхніх листків. Запізнення із збиранням врожаю призводить до розтріскування покривних лусок і розпадання цибулин на зубки, що суттєво знижує врожайність, товарну якість, сприяє зараженню зубків різними хворобами.
Іван Марков,
професор НУБіП України
