Україна відкриває новий ринок: коріандрова олія як високомаржинальний бізнес майбутнього

Рослинні олії сьогодні формують один із ключових сегментів української харчової, енергетичної та переробної промисловості. Як і у зерновому секторі, де технологічні відмінності визначають якість круп, у виробництві рослинних олій критичними є всі етапи — від відбору сировини до рафінації, дезодорації та модифікації. Україна давно посідає провідні позиції у виробництві соняшникової олії, формуючи значну частку світових поставок. Проте останні роки показують ще одну тенденцію — зростання інтересу до нішевих олій і ефірних культур, які відкривають нові ринкові можливості.

Такий інтерес до ефірних олій формує новий напрям розвитку української олійно-жирової галузі — високомаржинальний, технологічно складний і експортно орієнтований. Саме тому навчальний центр “АгрокебетиPRO:зернові та олійні” розширює освітні програми для підготовки фахівців, які володіють сучасними знаннями про властивості рослинних олій, технології їх отримання та тенденції ринку.

Ця стаття має на меті з професійної точки зору розкрити суть рослинних олій — їхню будову, технологічні характеристики, напрями застосування й ринкові перспективи. Ми прагнемо надати читачам глибоке розуміння, чому олії — це не просто “жир”, а складна, багатовимірна система із значущим потенціалом для інновацій і економічного зростання.

Що таке рослинні олії: загальна характеристика

Рослинні олії — це натуральні жири, отримані з насіння чи плодів рослин, такі як соняшник, ріпак, соя, льон тощо. Хімічно — це переважно тригліцериди: естери гліцерину з жирними кислотами. Жирні кислоти можуть бути насиченими (без подвійних зв’язків) або ненасиченими (моно- чи поліненасиченими), і саме від складу цих кислот залежать фізико-хімічні властивості олії: температура плавлення, стабільність, смак, аромат, окислюваність тощо.

З огляду на технології, рослинні олії проходять кілька стадій виробництва:

• олійно-пресове виробництво — отримання олії шляхом механічного пресування;
• олійно-екстракційне виробництво — використання розчинників (наприклад, гексану) для вилучення олії з макухи;
• рафінація — очищення сирої олії: видалення вільних жирних кислот, восків, пігментів, запахів;
• модифікація жирів та олій — гідрування, інтерестерифікація тощо, щоб змінити фізичні властивості;
• виробництво на їхній основі — маргаринів, спредів, майонезів, твердого мила, гліцерину, емульгаторів тощо.

Ця галузь — не просто харчова: олії використовуються в біодизелі, косметиці, фарбуванні (олія льону, наприклад), лакофарбовій промисловості.

Види рослинних олій та їх застосування

Основні типи олій, які виробляються і використовуються в харчовій промисловості та за її межами:

• Соняшникова олія — мабуть, найвідоміша в Україні. Використовується як салатна, кулінарна (смаження), інгредієнт у майонезі та маргарині, в косметиці, а також як база для біодизелю.
• Ріпакова олія — схожа за застосуванням: салатна, кулінарна, майонез, маргарин, косметичні продукти, біодизель.
• Соєва олія — теж універсальна: салатна, кулінарна, емульгатори для майонезу, маргарини, косметика, біодизель.
• Лляна олія — більш нішевий продукт: салатна, косметичні засоби, оліфа, олійні фарби.
• Крім того, існують пальмова, кокосова олії, олія какао, коріандрова тощо — кожна з них має своє специфічне застосування.

Властивості рослинних олій: харчові, технологічні, хімічні

1. Біохімічна складова

• Ненасичені жирні кислоти: знижують «поганий» холестерин, корисні для серцево-судинної системи.
• Насичені кислоти: стабільніші, більш стійкі до окислення, але в харчовому контексті менш корисні у великих кількостях.
• Антиоксиданти: токофероли (вітамін Е), природні феноли — сприяють стабільності олії й здоров’ю людини.

1. Фізико-хімічні властивості

• Температура димлення: важлива для кулінарного застосування (наприклад, для смаження).
• В’язкість і густина: впливають на технологічні процеси (рафінація, емульгація).
• Окислюваність: піддається впливу часу, температури, світла, кисню — потребує стабілізації (антиоксиданти, модифікація).

1. Технологічні властивості

• Стабільність під час термообробки: ключова для використання в смаженні.
• Емульгування: багато олій здатні утворювати емульсії (основний механізм у майонезах, спредах).
• Модифікація: гідрування (щоб підвищити температуру плавлення), інтерестерифікація (щоб змінити структуру жиру).

Світовий та український ринок рослинних олій: статистика й тренди

Глобальні тенденції:

• За даними ОleoScope (цитовано в звіті UkrAgroConsult), у сезоні 2025/26 світове виробництво рослинних олій може досягти 234,5 млн тонн, що є рекордним показником.
• Пальмова олія залишається лідером за обсягом: її світове виробництво оцінюють у 80,4 млн тонн.
• Очікується також, що виробництво соєвої олії зросте до 70,8 млн тонн, а ріпакової — до 34,5 млн тонн у тому ж сезоні.
• Світовий ринок рослинних олій динамічно розвивається, оскільки споживачі переходять від тваринних жирів до рослинних, менш шкідливих для здоров’я.

Ситуація в Україні:

• У 2023/24 маркетинговому році виробництво соняшникової олії в Україні зросло до 6,6 млн тонн, а експорт — до 6,2 млн тонн, що на 13,7 % і 17 % більше порівняно з довоєнним сезоном 2020/21.
• За даними наукового журналу «Вісник Університету „Україна“», у 2022/23 роках частка України у світовому виробництві насіння соняшнику становила 23,26 %, а Україна експортувала 38,70 % світового обсягу соняшникової олії.
• За даними Forbes Україна, в 2024 році експорт олійних з України приніс 9,2 млрд доларів, зокрема 5,1 млрд доларів — соняшникова олія, 1,85 млрд — ріпакова, 1,3 млрд — соєва.
• Щодо перспектив: за прогнозом, в 2025/26 МР загальне виробництво олії в Україні може становити близько 7,1 млн тонн, з яких 5,8 млн тонн — соняшникова, 680 тис тонн — ріпакова, 620 тис тонн — соєва.
• Україна залишається важливим експортером: за оцінками, частка у світовому експорті соняшникової олії традиційно висока.
  

Чому споживання олій зростає: тренди та драйвери

1. Харчові тенденції і здоров’я. У багатьох країнах споживачі віддають перевагу рослинним жирам через їхню користь для серця: ненасичені жирні кислоти асоціюються з профілактикою серцево-судинних захворювань.
2. Попит на більш екологічні рішення. Біодизель на основі рослинних олій — зокрема соняшникової, ріпакової — є частиною зеленої енергетики.
3. Економічні вигоди. Для країни-виробника, зокрема України, переробка власного насіння в олію й експорт — це великий доданий економічний ефект.
4. Розвиток індустріального виробництва. Поява нових технологій — ефективніша екстракція, рафінація, модифікація — дозволяє виробляти більш стабільні, якісні олії, які відповідають попиту.

Коріандр як нова ефіроолійна можливість України

Український коріандр — не просто ефіроолійна культура, а динамічно зростаючий тренд. За даними UNN, у 2023 році площі під коріандром в Україні досягли 8,3 тис. га, що на 25 % більше, ніж у 2020 році (6,6 тис. га). Цього ж року коріандр культивували в 12 областях України.

Лідером за посівними площами стала Миколаївська область (близько 3,1 тис. га). Інші області: Одеська — 1,8 тис. га; Полтавська — 1,8 тис. га; Харківська — 0,9 тис. га; Кіровоградська — 0,3 тис. га; Сумська — 0,2 тис. га; Запорізька — 0,1 тис. га.

За наступними даними UNN, урожайність коріандру у 2023 році становила 10,3 ц/га, а валовий збір — 86,1 тис. тонн. Водночас, за підсумками 2023 року коріандр називають однією з провідних ефіроолійних культур в Україні.

Також є підтвердження, що коріандр дає стабільні врожаї навіть у посушливих зонах півдня України: агрономи повідомляють, що у господарствах Миколаївщини витрати на культуру нижчі, ніж у зернових, а попит на коріандр зростає.

Щодо експорту: за інформацією ДП «Держзовнішінформ», Україна входила до топ-10 світових експортерів коріандру. Проте, за даними аналітиків, світовий попит на коріандр залишається обмеженим — наприклад, аналітики УКАБ повідомляють, що експорт у 2023 році становить частку лише 0,8% від загального світового експорту коріандру.

Ефірна олія коріандру містить до 70% ліналоолу, який відіграє ключову роль у формуванні її пряного, чистого аромату. Коріандрова олія за ДСТУ 4654:2006 повинна бути прозорою, легко рухливою, без кольору або блідо-жовтою, з чистим пряним ароматом і характерним смаком стиглих плодів.

Вимоги до насіння коріандру:

• вологість — до 13%,
• розколоті плоди — до 15%,
• ефіроолійна домішка — до 10%,
• сміттєва домішка — до 2%,
• домішки інших ефіроолійних рослин — не допускаються.

Коріандрова олія має стабільний світовий попит і ціну 30–45 $/кг, що перевищує вартість звичайних рослинних олій у десятки разів. Завдяки адаптивності до українських кліматичних умов, ця культура має всі шанси стати важливою частиною агропромислового експорту.

Виклики й ризики

Попри великі перспективи, існують і значні виклики:

• Окислюваність і стабільність: рослинні олії, особливо з великою часткою поліненасичених жирних кислот, можуть швидко псуватися під впливом температури, світла, кисню. Потрібні ефективні антиоксиданти та технології консервації.
• Логістика та інфраструктура: високі експор­тні можливості залежать від хорошої логістики, складів, рафінаційних потужностей.
• Конкуренція на світовому ринку: Україна конкурує із країнами, що виробляють пальмову олію, соєву, рапсову — потрібно підтримувати високу якість і справедливу ціну.
• Екологічні питання: виробництво олій, особливо екстракційне, може мати екологічний вплив; важливо впроваджувати «зелені» технології.

Рослинні олії — ключова категорія як у харчовій, так і в енергетичній, косметичній індустріях. Вони є цінним джерелом корисних жирів і мають широкий спектр застосування. Світовий ринок олій демонструє стійкий ріст, причому виробництво у сезоні 2025/26 прогнозується на рекордному рівні.

Україна, володіючи сильним олійним сектором, може не лише задовольняти внутрішній попит, але й посилювати свою роль ключового гравця на міжнародній арені. І саме тому освіта й підготовка фахівців у цій галузі — як та, яку здійснює “АгрокебетиPRO” — надзвичайно важлива. Наші студенти вивчають сучасні технології екстракції, рафінації, модифікації жирів — саме ті навички, які потрібні, щоб Україна збільшувала додану вартість у виробництві олій, нарощувала експорт і розвивала стійкі практики.

Загалом, можна сказати, що споживання рослинної олії — це не просто тренд, а глобальний тренд зі стійкою динамікою. Україна має всі ресурси, знання й потенціал, аби стати «олійною наддержавою» в XXI столітті — і наш навчальний центр залучений до цієї трансформації через підготовку кваліфікованих кадрів, впровадження наукових підходів і практичної компетенції.

Ірина РАДЗІЄВСЬКА,
кандидат технічних наук, доцент Національного університету харчових технологій

Навчальний центр «АгрокебетиPRO: зернові та олійні» створили «Український клуб аграрного бізнесу» спільно з проєктом «Агрокебети» за підтримки американського народу через Програму АГРО. Деталі та реєстрація на курси через сайт: https://agrokebety.com/navchalniy-centr

Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram