Український аграрій сьогодні — це не просто господар землі, а й енергоменеджер і стратег. Адже в сучасних реаліях виростити урожай — це лише пів справи. Нові випробування починаються, коли треба зберегти зібране. Від якості та вартості сушіння залежить усе: і кондиція зерна, і його збереження, і прибуток. А от способи сушіння змінюються не лише з технічного боку, а й через енергетичні реалії.
NB: Ще 10–15 років тому мало хто думав про сушарки на альтернативному паливі. Однак нині це питання виживання. Саме тому дедалі більше українських господарств шукають економічні, незалежні й надійні рішення і роблять ставку на нові енергоресурси — пелети, тріску, лушпиння соняшнику, навіть пару від виробничих процесів.
З якого боку підійти до нового проєкту, як обрати енергоносій і що від нього залежить? Журналісти GrowHow підготували дві статті, в яких аграрії діляться досвідом встановлення сушарок на альтернативному паливі й розповідають, як окупилося нове обладнання. Першу з них публікуємо сьогодні.
Коли енергетика диктує рішення
На ТДВ «Микулинецьке» зерно проходить повний цикл від сушіння й очищення до зберігання. Директор з виробництва компанії Віктор Троян розповідає, як оновлювали обладнання та які рішення довелося ухвалювати в умовах нестабільного ринку енергоносіїв.
— У нас є переробний завод, окремо працює агрофірма. Для зерна маємо місце із сушкою, очищенням та зберіганням. Завдання було побудувати нову зерносушарку. Стара була малопродуктивна, тож ми придбали сушарку від KMZ Industries, — ділиться досвідом Віктор Троян, директор із виробництва ТДВ «Микулинецьке» на Тернопільщині. — Ми зрозуміли: стабільність можлива лише з енергетичною незалежністю.
П’ять років тому в господарстві запустили сучасну шахтну зерносушарку Brice-Baker 12/24, здатну забезпечувати продуктивність сушіння по кукурудзі 12–16 т на годину, або близько 300 т на добу. Для порівняння: стара сушарка, що працює на тюках, за цей самий час переробляла лише 75 т зерна.
— Якщо ми маємо 4000 тонн кукурудзи, то на старій сушили б два місяці, а нова справляється за десять днів. Це дає змогу значно швидше зібрати врожай, — пояснює Віктор Троян.
NB: Зерносушарки Brice-Baker — це сучасні автоматизовані системи, які можуть працювати на будь-якому паливі.
Оскільки елеваторні потужності господарства розташовані, так би мовити, в чистому полі, далеко від газогонів, то підключення обійшлося б надто дорого. Та й блакитне пальне щороку дорожчає, що призводить до збитків. Тож вирішили, що сушарка працюватиме на скрапленому газі. І хоча це не найдешевше рішення, воно виявилось абсолютно виправданим.
— Маємо дві місткості, разом на 100 кубів. Купуємо газ влітку, коли він дешевший, а восени сушимо, — каже Віктор Троян. — Це дає змогу не залежати від зовнішніх постачальників і планувати роботу самостійно.
Щодо різновидів палива, то підприємець визнає: виробник зерносушильного обладнання запропонував й інші варіанти, наприклад пелети. Проте, зауважує Віктор Троян, вибір палива завжди залежить від наявності сировини. І якщо щодо вибору енергоносія він ще готовий дискутувати, то зерносушарка Brice-Baker — саме те, чого господарство потребувало, зазначає аграрій, і в цьому нема жодного сумніву. Окрім потужності, незаперечним плюсом є те, що обладнання повністю автоматизоване, оснащене системою контролю температури, датчиками тиску і відключення подавання пального в разі перевищення норм. Все це дає змогу працювати без значних ризиків і отримувати при цьому якісний кінцевий продукт.
— Сушимо практично тільки кукурудзу, процеси добре налагоджені, і якщо дотримуватися правил експлуатації, збоїв не буде. Ми працюємо стабільно, без аварій. За цей час (а це п’ять років) ніяких зауважень щодо якості зерна не було. Якщо зерно надходить з вологістю 25–27%, доводимо вологість до 14% — як вимагають трейдери. І головне: робимо це швидко та якісно, — додає пан Віктор Сагайдак, оператор комплексу, який працює на сушарці щодня.
Історія ТДВ «Микулинецьке» не виняток, а радше приклад широкої тенденції.
Аграрна енергетика: попит, що створює пропозицію
Схожі історії сьогодні по всій країні. Там, де газ недоступний або занадто дорогий, аграрії шукають вигідніші джерела енергії. І виробники техніки, зокрема KMZ Industries, пропонують їм оптимальні рішення.
— Запит виник не вчора. Перша наша шахтна сушарка Brice-Baker на альтернативному паливі була встановлена на підприємстві «Кобзаренко Агро», де її обладнали комплексом безперервної подачі щепи власного виробництва. На той момент вона була максимально вигідна для замовника, оскільки за відносно невеликої продуктивності — по кукурудзі 14 т/год за зняття вологи з 24% до 14% — такого джерела енергії було достатньо, — розповідає Олександр Ткаченко, керівник відділу продуктового маркетингу компанії KMZ Industries.
Відтоді, зауважує фахівець, компанія встановила 22 зерносушарки, що працюють на альтернативному паливі.
— Переважно на соняшникових пелетах, для деяких використовуємо щепу або тепло від пари. Ми маємо досвід в експертизі та виробництві зерносушильного обладнання, що працює на альтернативному паливі, й бачимо, що інтерес до таких систем постійно зростає, — зазначає він.
Якщо звернутися до статистики, то збудовані зерносушарки, що працюють на твердому паливі, зазвичай середньої та невеликої продуктивності — до 50 т на годину (якщо рахувати по кукурудзі). Це означає, що будують їх фермерські господарства середнього розміру, для яких ціна палива не останній аргумент.
Але яке ж джерело енергії найкраще і найвигідніше? — запитує себе кожен аграрій перед тим, як ухвалити рішення.
NB: Фахівці радять орієнтуватися на вид продукції, яку плануєте сушити, й на наявність доступного джерела енергії. Саме ці два чинники визначають, яке паливо буде найефективнішим і найекономнішим.
— Наприклад, якщо господарство сушить лише соняшник або ріпак, то високих температур у процесі не потрібно. У такому разі за наявності надлишку пари на підприємстві оптимальним вибором буде використання саме такого джерела тепла. Сушіння паром через теплообмінник у цьому випадку — найдешевший, безпечний і екологічно-чистий варіант.
У разі наявності відходів власного виробництва — лушпиння соняшнику, тріски чи тирси — їх також можна ефективно використовувати як паливо для теплогенератора. Це дає можливість зменшити витрати на енергію й зробити процес сушіння більш автономним і економічним.
Від палива до проєкту: технічна архітектура зерносушіння
Від енергоносія багато що залежить. Це одне з найважливіших рішень, адже саме вид палива, за словами Романа Штельмаха, директора департаменту клієнтського сервісу KMZ Industries, визначає весь дизайн устаткування.
— Доступність, якість, калорійність, розмір фракцій, вологість і зольність палива впливають на тип пальника, розміри камери згоряння, системи подачі палива та очищення від золи та шлаків, — пояснює фахівець. — Тож це перше, із чим потрібно визначитися, особливо якщо підприємство не має власних запасів біомаси. Надалі ці характеристики потрібно постійно контролювати. Практичні кейси показують, що підвищена вологість, зольність або наявність сторонніх домішок можуть значно знизити теплотворну здатність палива, а отже і загальну продуктивність сушарки. Проаналізуйте загальну собівартість з урахуванням логістики палива, вартості утилізації попелу, шлаку тощо, — радить Роман Штельмах.
NB: Інакше кажучи, вибір палива — це не просто економіка, а технічна архітектура майбутнього комплексу. Окремо проєктувальник або інтегратор сушильного комплексу повинен передбачити низку технічних рішень: організацію подавання та складування палива із зазначенням резервних запасів, місць контролю якості та заходів проти псування чи самозаймання; можливість доопрацювання біомаси до необхідних параметрів або її заміни; зручний і безпечний доступ до топки, теплообмінника та інших вузлів для проведення ремонтних робіт.
— Біопаливо — це не лише економіка, це ще й культура використання. Якщо його зберігати правильно, чистити сушарку вчасно і контролювати параметри, обладнання працюватиме стабільно багато років, — каже Роман Штельмах.
Не менш суттєво теплоносій впливає і на якість продукції — тут важливо, обробляється продукт димовими газами чи ні.
— Пряме підведення суміші повітря і димових газів простіше та дешевше, але є ризик забруднення зерна попелом, вірогідність наявності агресивних газів, вища небезпека пожеж. Теплообмінник, який використовують для нагріву сушильного агента, — це великогабаритна споруда, що тягне за собою вищу собівартість операційних витрат на зневоднення, це обладнання дорожче в закупівлі. Окупність таких проєктів залежить від початкових капітальних витрат та масштабу і терміну діяльності підприємства. Якщо продукція харчова або легкозаймиста, обирайте непрямий нагрів через теплообмінник. Врахуйте чинні екологічні й санітарні вимоги впливу на навколишнє середовище, вимоги щодо необхідності очищення димових газів.
Більшість аграріїв, які продають продукцію на зовнішній ринок або агротрейдерам, зважають на ці аспекти, адже, якщо за проєктом не передбачено теплообмінник, то експортувати продукт через можливу забрудненість доволі складно. У підсумку саме такі рішення формують нову культуру енергонезалежного аграрного виробництва в Україні, де кожен сам визначає не лише, що сіяти, а й чим сушити. Р
У наступній статті цього блоку ми розповімо неймовірну історію незламності. Йтиметься про господарство, що вирощує та сушить зерно в безпосередній близькості до зони активних бойових дій, де складно розраховувати на стабільне енерго- та газопостачання. У таких умовах технологічна гнучкість і власна енергетика стають для аграріїв особливо важливою запорукою стабільності й конкурентної переваги.
Марія БАЙОР
Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram
