Наразі ціни на сою в глибоководних портах на суперспоті сягають 465 доларів за тонну, повідомляють аналітики Barva Invest. Деякі великі заводи поновили закупівлю насіння, але загалом українські переробники рахують маржу й не поспішають підвищувати закупівельні ціни. І все ж стабільно висока ціна на сою зберігається. Чого можна очікувати надалі? Як поводитиметься внутрішній покупець і чому вітчизняним аграріям слід поглядати у бік Чикаго? Про ситуацію на внутрішньому та зовнішньому ринках сої розповідає старший аналітик компанії Barva Invest Андрій Новосьолов.
— Останнім часом соя практично розліталася: олійна дорожчала, виробники отримували добрі гроші за вирощене. Нині, бачимо, ціна на сою стабілізувалася. Пане Андрію, як Ви оцінили б нинішній стан ринку?
— Загальні діапазони на ринку лишаються широкими, але мінімальні, наближені до них індикації — переважно декларативні. Схожа ситуація і в портах України, які до того ж нерідко не витримують конкуренції із заводами через дорогу логістику. Ціна на сою в Україні перестала підвищуватися, але, порівнюючи із цінами на міжнародних ринках, не просідає, а впевнено тримається на рівні 445–465 доларів за тонну в напрямку портів.
Взагалі цей сезон дуже вдалий для сої. Культура багато додала в ціні, і хоча за останні три торгові тижні підвищення припинилося, проте українських виробників ця новина нині не стосується. Чому? Бо зазвичай, коли ціна сягає певного рівня й зупиняється, як, наприклад взяти сьогоднішній ринок, відбувається активізація з боку виробника, і ринок починає просідати.
NB: Наразі, попри те, що за останні три тижні в Бразилії та США соя втратила близько 30–35 доларів від пікових рівнів, наш ринок абсолютно чудово тримається на оцих, якщо можна так сказати, локальних максимумах. Від початку сезону й дотепер ціна на сою в Україні перебуває на пікових рівнях.
Читайте також: Ціни зростають. Як довго ще можна вигідно продати зерно
— Цього сезону маємо рекордний урожай сої, якщо порівнювати з попередніми роками, і, відповідно, рекордну загальну пропозицію. Зазвичай за таких умов товар втрачає у ціні, але нині здешевлення не відбулося. У чому секрет?
— Так, урожай знатний. Водночас вражають і наші темпи експорту.
NB: Почавши експортувати в першому місяці осені (цьогоріч зібрали ранній урожай), ще у вересні за кордон вивезли 200 тисяч тонн сої, 436 тисяч тонн — у жовтні, листопад взагалі рекордний за обсягом експорту олійної — 513 тисяч тонн, а за першу декаду грудня — не мало й не так багато — 100 тисяч тонн уже пішли до закордонних покупців. Загалом з початку сезону експортовано 1,25 мільйона тонн української олійної. Завдяки такому потужному зовнішньому збуту непогано розвантажується внутрішній баланс.
Одразу скажу, що в грудні-січні темпи експорту з України однозначно сповільняться, але це не пов’язано з відсутністю чи закінченням пропозиції, як, наприклад щодо ріпаку. Головна причина — згасання торгової активності фермера. По правді, починаючи з другої половини листопада, продажі вже відчутно зменшувалися, а великого листопадового обсягу експорту більшою мірою вдалося досягти завдяки виконанню раніше укладених форвардних продажів. Ближче до лютого-березня очікуємо другу хвилю активізації фермерів, які потребуватимуть додаткових коштів. Насправді це стосується не тільки сої.
NB: Дуже важливо для утримання ціни, що саме цього сезону маємо досить непоганий внутрішній краш щодо сої, який відбивається в експорті продуктів переробки. З початку сезону Україна вже відвантажила майже 90 тисяч тонн соєвої олії — це фактичний показник. Він означає, що всередині країни перероблено щонайменше пів мільйона тонн сої. До завершення сезону обсяг соєвих продуктів із доданою вартістю може солідно зрости. А чим більше переробимо всередині країни, тим менше пропозиції лишиться для експорту.
— Оскільки маржа на переробку сої, порівнюючи з початком сезону, поступово знизилася, інтерес переробних підприємств до олійної зі зрозумілих причин зменшиться. Натомість на перший план вийде інша культура, приміром, соняшник, на який активно перемкнуться переробники. А що ж соя?
— Так, на початку сезону краш-маржа доходила до 100 доларів на тонні, за поточних цін на сою, шрот і олію переробники частково від неї відмовлятимуться і дивитимуться в бік соняшнику. Його легше купити, ніж сою — про ріпак, якого вже майже нема на ринку, взагалі не кажу. Але 1,5 мільйона тонн внутрішньої переробки — абсолютно реалістична цифра.
— Чим зумовлена цьогорічна удача вітчизняної сої?
— Щоб зрозуміти, чому ситуація розвивається саме так, окрім власних чинників слід дивитися на світ: що відбувалося в країнах, які вирощують олійну. З другої половини жовтня і майже весь листопад у центральних та північних штатах Бразилії спостерігали дуже посушливі умови й аномально високу температуру, яка сягала 44 °C — і це за відсутності необхідної кількості опадів. Посівну кампанію там не завершено — соєю засіяно 91% запланованих площ, торік цей показник становив 95%, а п’ятирічний середній показник — 98%. Стежимо далі за станом справ у Бразилії, хоча погодні умови в країні нині вже не такі критичні. Нагадаю: до цієї посухи очікували, що Бразилія може виробити 165–168 мільйонів тонн сої. Нині прогнози знизилися до 152–158 мільйонів тонн залежно від агенцій.
Читайте також: Рентабельність виробництва цукрових буряків: аналіз сезону та прогноз на 2024 рік
— Усе у світі змінюється. Тому всіх цікавить, коли соєва карета перетвориться на гарбуз? Хотілося б сказати, що ніколи…
— Українська соя знаходить підтримку не лише від світового ринку, хоча це важливий чинник і він працює. Однак що ми спостерігали під час стрімкого зростання? Стійкий внутрішній попит, значно вищий, ніж у попередні місяці минулого сезону, плюс чудовий — фантастичний! — попит на експортних напрямках — з боку Туреччини, Єгипту, країн ЄС. Можна додати й експорт на Румунію, але то більше транзит із подальшим транспортуванням на дальні дистанції.
Внутрішній попит триматиметься на достойному рівні, тоді як виробнику нема потреби продавати товар. Якщо аграрії й продаватимуть, то частково соняшник чи кукурудзу, менше — сою.
Однак варто пам’ятати, що світова ціна на сою за останні два тижні від пікових рівнів втратила 30–35 доларів на тонні.
NB: І хоча в Україні, на відміну від зовнішнього ринку, ціна на олійну тримається на попередньому високому рівні, імпортери відмовляються від соєвого шроту, який на світовому ринку досить суттєво подешевшав. Поки що внутрішні чинники дозволяють цінам на сою зберігати стабільність, але за умови подальшого зниження цін на Чиказькій товарній біржі вітчизняна олійна поступово втрачатиме конкурентоздатність.
Звісно, сьогодні не слід панікувати, мовляв, українська соя знецінюватиметься. Однозначно — не найближчим часом. Якщо й говорити про певну низхідну корекцію, то ближче до другої половини січня — не раніше. До того часу на внутрішньому ринку відчуватимемо брак ліквідності продажів від виробника. У цей період соя якщо й дешевшатиме, то скоріше номінально, тобто індикативні рівні, тоді як реальна ліквідність на ринку буде майже відсутня, а за товар переробникам та трейдерам все одно доведеться боротись.
Розмовляла Галина ШЕПЕЛЬ
Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram
