Останні кілька місяців, попри морозну погоду, аграрії могли спати спокійно, адже поля озимини були вкриті товстим шаром снігу. Він захищав культури від руйнівного впливу вітру та низьких температур. Проте, створивши комфортне середовище для зимівлі рослин, сніг створює такі ж умови для деяких патогенних мікроорганізмів, зокрема, грибків, які провокують захворювання озимих.

Під час післязимового огляду посівів, коли основна маса снігу з полів вже зійшла, на злакових, зокрема, можна помітити небезпечне захворювання снігову плісняву (збудник Microdochium nivale). Захворювання ще називають снігова цвіль злакових і трав. Вона може вражати усі злакові, а у найвищій зоні ризику жито та ячмінь, адже ці культури восени нарощують багато біомаси. Снігова пліснява може також суттєво інфікувати озиме тритикале і дещо менше хвороба шкодить пшениці.

Ознаки та причини хвороби

Найчастіше зараження виникає тоді, коли сніг випадає на незамерзлий ґрунт і створює шар, який залишається на полі довгий час. Додатковим імпульсом для розвитку грибка є плюсові весняні температури при наявності снігу в полі. Хвороба може з’являтися й у безсніжну зиму, в основному на рано посіяних та сильно розгалужених посівах.

Симптоми снігової плісняви часто можна помітити ще з осені: скручені саджанці, дещо меншого розміру, аніж звичайні й вкриті білим або рожевим міцелієм сигналізують про зараження. Навесні, після сходу снігу, заражене збіжжя вкривається цвіллю та/або перикард стає чорно-коричневого кольору тобто відразу формується нездорова оболонка насіння, яка не може повноцінно виконувати свої функції.

Більшість уражених грибком Microdochium nivale рослин гине, а ті, які виживають, суттєво повільніше ростуть і погано кущаться. Найчастіше вони дають менш розвинене зморшкувате зерно, яке, відповідно, гірше проростає.

Найкраща боротьба профілактика

Збудник снігової плісняви може передаватися через заражене насіння, тому рекомендовано використовувати здоровий та належним чином оброблений посівний матеріал.

Також снігова цвіль може вижити на пожнивних залишках, відтак рослини можуть заразитися через ґрунт. У цьому разі найкращим превентивним заходом є правильна сівозміна та приорювання пожнивних решток.

Microdochium nivale найкраще розвивається на ранньо засіяних густих посівах, тому зменшення норми висіву та пізніший посів також сприяють зменшенню ризику зараження. Відмінним профілактичним заходом також є вибір сортів, стійких до ураження.

Підготувала Наталія Гірба

Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram