Громадськість і посадовці звикли вважати вітчизняний агросектор дотаційним, втім за останні 10 років із отримувача пільг і дотацій сільське господарство перетворилось на донора державного та місцевих бюджетів. Щороку податківцями та нардепами робляться нові спроби обкласти податками галузь іще більше, попри те, що це цілком реально може «вибити» агро з колії і призведе до неконкурентоспроможності його на міжнародній арені.

Від міфів до реальності

Голова Комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев, переконаний, що сільське господарство платить 1% податків і менше, якщо порівнювати до виручки. І це, начебто, вдвічі менше, ніж сплачують інші галузі економіки України. Тож у державі існує думка щодо необхідності «вирівнювання» податкового навантаження у чому має «допомогти» законопроєкт No5600, та законопроєкт No5636, основна мета яких єдина це підвищення в два рази ставки єдиного податку 4 групи.

NB: Чи дійсно сільське господарство є настільки дотаційним? Якщо вірити даним річного звіту Державної податкової служби, то лише за 2019 рік до державного бюджету сільське, рибне та лісове господарство разом сплатили 26 млрд грн, при чому левова частка припала саме на аграрну галузь. Єдиний податок 4 групи сплачується безпосередньо до місцевих громад, і за 2019 рік він склав 5,4 млрд грн. Таким чином, сумарно сплачено щонайменше 31 млрд податків до держбюджету.

Ми спробували розібратись у тому, яка ефективна ставка податку на прибуток для сільського господарства та для інших секторів економіки. Приміром, ті господарства, що працюють на загальній системі оподаткування, сплатили за 2019 рік трохи більше мільярда гривень, єдиний податок 4-тої групи сплачено 5,2 млрд грн. Обсяг реалізації у розрізі КВЕД 10,7 трлн грн, левова частка припадає на гуртову та роздрібну торгівлю, переробну промисловість, далі йдуть енергетика, транспорт і складське господарство. І сільське господарство займає 5% виручки по всій економіці. Решта має суттєво менший обсяг виручки.

Подвившись на співвідношення сплати податку на прибуток до виручки від реалізації продукції за 2019 рік, видно, що в цілому, по всій економіці України це 1,4%, гуртова та роздрібна торгівля мають відповідно 0,7% та 0,9%, енергетика 1,1%, а сільське господарство 1,2%. Більше сплатила тільки добувна промисловість(6,4%), оскільки левова частка це нафта та газ. Іще один промовистий факт, ПДФО з оренди земельних паїв за 2019 рік склало 9,1 млрд грн, а це 2% додаткових до виручки. Якби не було мораторію на землю, то аграрії могли б придбати землі, і непотрібно було б платити ПДФО.

Можна також подивитись на податки у розрізі сплати на гектар. Так, згідно з даними «Українського клубу аграрного бізнесу» за 2019 рік у середньому великі компанії сплатили 2970 грн/га основних податків. Податки, які враховуються при визначенні мінімального податкового зобов’язання це у середньому 1653 грн/га, або 5,2% від нормативно-грошової оцінки. Але 1653 грн, це середнє, і тим у кого НГО завищена, а врожаї не такі високі як в середньому по Україні доведеться доплачувати 300-500 грн/га.

Втім, як розповідає генеральний директор асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Роман Сластьон, не менш цікаво виглядає, як поступово, з  роками зникали інструменти держпідтримки. Фіксований сільгоспподаток був введений ще у 2000 році і потім був фактично замінений на єдиний податок 4-тої групи, але при його зміні відбулось його збільшення у 10 разів, нормативно-грошова оцінка не індексувалась, а бралась за основу та, яка була визначена на 1995 рік. До 2010 року ця ставка складала у середньому по країні 6-7 гривень, а у 2010 році була збільшена до 70 грн.

Іншим, більш болючим було питання спецрежиму ПДВ, який був введений у 2008 році і завдяки якому агросектор і міг набрати потужності, яку демонструє і зараз.  Ці гроші можна було залишати у господарстві для реінвестиції у основні засоби, матеріали для виробництва. Спецрежим забрали у 2016 році, із обіцянкою виділяти не менше 1% ВВП країни на держпідтримку аграріїв, що на разі мало б складати 8 млрд грн і більше. Це ті гроші, які мали б надходити до аграріїв. Але все одно у бюджеті на наступний рік ми бачимо 4,4 млрд грн держпідтримки агросектору, коментує Сластьон.

Досить ефективним інструментом можна назвати також акумуляцію ПДВ на молоко та м’ясо. Але після того, як його забрали, з 2009 року можемо спостерігати постійний занепад цієї галузі, особливо, що стосується господарств населення. У цьому контексті не можна не згадати і знижену ставку пенсійного внеску 13,28% при загальній 33,2%. Але ця пільга проіснувала не довго і була скасована  у 2010.

Цікава історія сталась із невідшкодуванням ПДВ при експорті зерна яка тривала з 2013 по 2015 роки, і при тому, коли було скасовано спецрежим вдалось відвоювати хоча б цю позицію, але не надовго. Ну і майже свіжа історія із соєво-ріпаковими правками. Як результат, по сої бачимо чи не найменші посівні площі за чотири останні роки, розповів експерт.

NB: Ну і останній момент, який певне не враховує Державна податкова служба, це соціальні угоди. Більшість сільгоспвиробників надають соціальну допомогу, як місцевим громадам, так і адресну допомогу мешканцям сіл. Ці виплати коливаються у межах 100-150 грн/га. Не важко підрахувати, що це ще додатково 1,5-2 млрд грн, які сплачуються аграріями на потреби громад.

 Реалії світової держпідтримки

Водночас, у інших країнах світу криза останніх років стимулює не відбирати, а навпаки, посилювати держдопомогу.

NB:  Для того, аби оцінити допомогу від держави виробникам варто подивитись на загальноприйнятий міжнародний Producer Support Estimate(PSE) показник щорічної грошової вартості валових трансфертів від споживачів та платників податків на підтримку сільгоспвиробників.Що включає як прямі бюджетні платежі с/г виробникам, так і бюджетні преференції та пільги у тому числі податкові, і ті заходи, що призводять до недоотримання доходів бюджету порівняно з загальними засадами (приміром, коли ціни штучно занижують), підтримку ринкових цін тощо. PSE щорічно визначається Організацією економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Для порівняння показників країн прийнято використовувати показник % PSE частка PSE у загальній сумі доходів с/г виробника.

Заступник голови ГС «Всеукраїнська Аграрна Рада» Михайло Соколов розповідає, що згідно із наведеним графіком, за останні 10 років існує лише одна країна світу, яка має нижчий за Україну рівень PSE, і це Аргентина. Бразилія або перебуває на трохи вищому, або приблизно на такому ж рівні, як Україна.

Якщо подивитись на графік, який демонструє зміну сукупного доходу від реалізації агропродукції за останні 10 років, то чемпіоном тут можна назвати Бразилію. Україна, Бразилія і Аргентина це країни, сільське господарство у яких розвивається. Якщо Україна буде намагатись по рівню податкового навантаження на агросектор опуститися у рейтингу країну ще нижче, то нас чекає або стагнація, або провал ще гірше, за Аргентину. Нас неминуче чекає спад в обсягах виробництва у наступні роки, коментує ситуацію Михайло Соколов.

За його словами, наведені дані наочно демонструють, що українське сільське господарство не тільки не є донором, а й знаходиться у диспаритеті із своїми іноземними конкурентами.

NB: «Цікаво подивитись на порівняння держпідтримки АПК України та ЄС, йдеться лише про дані централізованої підтримки, бо в окремих країнах є своя держпідтримка, яка додається до основної. Приміром, у Франції рівень держпідтримки на гектар складає не 350, а 700 євро на гектар. Якби Україна хотіла зрівняти середньорічний рівень держпідтримки аграріїв із аналогічним у ЄС, то потрібно було б витратити 405 млрд грн. Таким чином, країні потрібно у 54 рази збільшити обсяг дотацій, аби досягти рівня ЄС. І навіть держпідтримка агросектору у країніагресорі суттєво більша складає приблизно 200 млрд грн. Тому продовження дискусії про те, що наш аграрний сектор знаходиться у суперпільгових умовах є контрпродуктивним», переконаний заступник голови ГС «Всеукраїнська Аграрна Рада».

Рецепт для оподаткування

За словами координатора експертних груп Економічної експертної платформи Олега Гетмана, згідно із низкою світових економічних досліджень, ключовими недоліками податкової системи України можна назвати, по-перше високий рівень податкового навантаження, зокрема на фонд оплати праці, пов’язаний із надмірним та неоптимальним рівнем розвитку держави і перерозподілом внутрішнього валового продукту через публічні фінанси. Тобто 45% від ВВП припадає на видатки, тоді як оптимальний рівень має бути 33-35%. Таким чином майже 10% ВВП України перерозподіляється неоптимально, і це навантаження «тисне» на вітчизняний бізнес.

І по-друге, сама структура податків абсолютно не відповідає національним особливостям та цілям економічного розвитку. Зокрема, занадто велику роль для країни, у якій існує системна корупція, відіграють прямі податки та квазіподатки (оподаткування праці) водночас невагомими є податки на нерухомість та землю (зокрема податки на капітал).

Якщо подивитись на графік Worldwide Governance Indicators (WGI), тобто якості державного управління можна побачити, що в Україні багато коштів розподіляють, а послуги надають на рівні країн Африки, або відсталих країн Латинської Америки. Майже по всім показникам ми настільки відстаємо від Румунії, як Румунія від Великобританії, Німеччини чи Канади. Рекомендації міжнародних фахівців це передусім через скорочення (перерозподіл) через публічні фінанси, надати більше ресурсів та можливостей бізнесу і поступово підвищувати якість держпослуг.  Відповідно до економічної теорії, підтвердженої дослідженнями OECD cаме регулярні податки на майно є найменш шкідливими для економічного зростання. Тому одним із способів прискорення зростання для України є так званий «фіскальний маневр», який полягає у заміщенні прямих податків (з доходів фізичних осіб і прибутків підприємців), як найбільш шкідливих для зростання прямими (ПДВ та акцизами) і особливо податками на майно. Таким чином, реформа податків на майно має полягати у суттєвому удосконаленні механізмів і принципів оподаткування майна, на основні якого можна збільшити надходження від нього (до середньоєвропейських 2-2,5% від ВВП) і замістити ними більш шкідливі прямі податки.  Така задача є особливо актуальною для України, зважаючи на другий вагомий недолік прямих податків: вони з одного боку, є мало ефективними у країнах схильних до корупції, а з іншого постійно провокують її, говорить Гетман.

Що стосується конкретних кроків і напрямків реформування, експерт вважає, що потрібно модифікувати  наявний податок на майно з метою зменшення його дискредитаційної і зробити його більш справедливим. Зокрема потрібно збирати податок %, з оціночної вартості на основі ринкової, а не з МПЗ чи іншого. Також варто продувати автоматичну систему для визначення оціночної вартості, а також окремий механізм оскарження, якщо це не задовольняє платника. Плюс ліквідувати виключення для комерційної, промислової нерухомості. Залишивши пільги дійсно лише тим, хто цього потребує.

NB: «Потрібноприділитиособливуувагуподаткамнадоходифізичнихосібпідприємців, ЄСВта ПДФО, зметоюзниженняподатковогонавантаженнянафондоплатипраці. СумарноЄСВ+ПДФОмаєдорівнювати 25%. Нащастя, податковийкомітетВРУпочувцірекомендаціїіуженапрацьованозаконопроєкт, якийпротягом 4-5 роківдозволитьзнизитиподатковенавантаженнядо 25%. Пропонуєтьсяоподаткуваннядомогосподарств, ліквідаціяЄСВ. Компенсаторамицьогомаютьвиступитискороченнянеефективнихвидатківдержбюджетуімодифікаціяподаткунамайно, утомучислівдосконаленняЄП 4 групитарозширенняйогозастосування», заявивкоординаторекспертнихгрупЕкономічноїекспертноїплатформи.

Що стосується оподаткування агросектору, то експерти OECD  оцінюють ЄП 4 групи є вдалою заміною податку на прибуток. Фактично, це податок на виведений капітал суміщений із податком на землю. Його можна назвати успішним досвідом замінити прямих податків до вартості нерухомого майна. До того ж він не викликає суперечок між бізнесом і перевіряючими органами відносно розміру податку до сплати, і мінімізовано дискрецію у адмініструванні цього податку.

Втім, методика розрахунку НГО має бути модифікована через недоліки визначення її розміру у засушливих регіонах. За оцінками бізнесу це найкращий із наявних показників бізнес навіть використовує цей показник для визначення розміру орендної плати, стверджує Олег Гетман.

«Поцілити» у птаха

Слід наголосити, що окремі галузі від податкових нововведень законопроєкту No5600 ризикують постраждати чи не найбільше. Так, на думку виконавчого директора асоціації «Союз птахівників України» Сергія Карпенка, у владі чомусь вирішили що птахівництво не є сільським господарством і має бути на загальній системі оподаткування. Зокрема, це стосується вирощування та розведення перепелів та страусів.  При цьому, у пояснювальній записці до законопроєкту жодного обґрунтування цьому немає.

Це стосується всіх галузей птахівництва не тільки курки, а й качок, гусей, перепелів та страусів.  Виробництвом качок та гусей займаються поодинокі господарства, і ці підгалузі у великому занепаді.  Найімовірніше, це рішення може бути продиктоване певними політичними мотивами. Але потрібно дивитись не на окремі підприємства, а й всю галузь  повністю. У ній працює зараз близько 450 підприємств, які мають основний КВЕД «розведення свійської птиці» і для більшості із них виключення із платників єдиного податку може мати фатальні наслідки, стверджує він.

Звичайно, можна апелювати про те, що птахівники багато років отримували дотації, але саме завдяки держпідтримці і приватним інвестиціям галузь досягла тих результатів, які ми маємо. Збільшено виробництво, країна увійшла до міжнародних рейтингів як великий виробник та експортер м’яса птиці та яєць. І навіть попри втрату виробництв на окупованій території, вдалось за короткий строк відновити обсяги виробництва.

NB:  «Але це вже історія, і останні два роки птахівництво демонструє негативну динаміку і виробництва і збитковість. За даними Держкомстату, виробництво м’яса птиці і яєць є збитковим. За останні кілька сезонів в Україні закрилось більше 30 підприємств по виробництву яєць, і 9  з виробництва м’яса птиці. Приміром, закрив свої потужності агрокомплекс «Авангард», на його потужностях вироблялось 100 тис. тонн м’яса, і було 13 фабрик з виробництва яєць. Іще промовисті цифри за два роки поголів’я птиці в Україні скоротилось на 11 млн голів, і м’яса на 40 тис. тонн, а яєць стали виробляти на 3 млрд менше, а це 25% виробництва. На 20% збільшився імпорт птиці,і вперше за часів незалежності України ми починаючи з липня-серпня 2021 року імпортуємо яйця з сусідньої Білорусі. Виходячи з наведених мною шокуючих  даних, чому приймалось рішення про виключення птахівництва із четвертої групи мені сказати важко», повідомив виконавчий директор асоціації «Союз птахівників України».

Підвищення ставки оподаткування лише може поглибити кризу. Собівартість виробництва птиці росте, а можливості по збільшенню цін на внутрішньому та зовнішньому ринках обмежені. До того ж, зниження ціни на корми, навіть попри високі врожаї цього року очікувати не варто, адже вартість  газу та електроенергії зростає. У разі прийняття законопроєкту, однозначно, зростатиме частка тіньового виробництва, використання готівки в розрахунках для заниження бази оподаткування. По-друге, буде ускладнено адміністрування податків. Оскільки частина птахофабрик має у своєму обробітку земельні угіддя, тож діяльність на них залишатиметься на єдиному податку. Та й росту податкових надходжень від збиткового птахівництва під знаком питання, а от зменшення надходжень у місцеві бюджети і бюджети громад від єдиного податку відбудеться неодмінно. І при чому сплата єдиного податку є бюджетоутворенню, і не залежить від того, чи збиткове підприємство чи ні всі сплачують однаково. Зі збільшенням оподаткування можна буде також забути про допомогу птахівників соціальній сфері та інфраструктурі, вона буде зведена до мінімуму. У бізнесу зі збільшенням податків стане менше можливостей інвестувати у модернізацію підприємств, та розширення.

Ірина ГЛОТОВА

Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram