Не так давно Європейський парламент проголосував за визнання в ЄС еквівалентності системи сертифікації та насіння, виробленого в Україні. І хоча цієї події ринок чекав давно, суттєвого впливу на розвиток вітчизняного насіннцива це не справило. Які зміни відбуваються у вітчизняній селекції, чи з’являються на насіннєвій галузі нові гравці та якому насінню надають перевагу фермери розповідає виконавчий директор Насіннєвої асоціації України Сюзана Григоренко.
Сюзанна Григоренко, виконавчий директор Насіннєвої асоціації України

— Які відмінності поточного насіннєвого сезону від минулого, що говорять виробники, члени Насіннєвої асоціації?

Сезон 2020 року розпочався за впровадження жорсткого локдану, коли було не зрозуміло, як що функціонуватиме. Насіннєвою асоціацією України тоді було докладено максимум зусиль для забезпечення життєдіяльності насіннєвої галузі. Зокрема, ми відстояли можливість роботи для насіннєвих компаній у березні-квітні найважливіших місяцях для закладання основи майбутніх врожаїв, продажу насіння тощо. Наші компанії-члени відмічають, що ними були зроблені всі договірні поставки насіння своїм контрагентам. Зараз у 2021 році попри продовження карантинних обмежень, робота триває в звичайному режимі

Минулий рік також характеризувався відсутністю снігового покриву на початку року та посухою в південних регіонах на початку літа. Зараз же прогнози показують, що в нас вже є, і будуть більш прийнятні погодні умови. Тож, сподіваємося на кращі врожаї, при чому, що і 2020 у підсумку був непоганим.

— Не так давно Європейський Союз нарешті завершив визнання еквівалентності українського насіння таких культур: овес, ячмінь, пшениця, пшениця тверда, жито, тритикале, рис, а також сорго зернового та кукурудзи. Розкажіть, як реально це вплинуло на вітчизняний ринок? Які зміни відбуваються?

Рішення про визнання еквівалентності в ЄС вказаних культур було, дійсно, довгоочікуваним. Це питання було чи не найголовнішим на порядку денному Насіннєвої асоціації України за останні роки, і ми робили все можливе для його просування (починаючи від листів до органів влади України, та формування підтримки від національних насіннєвих асоціацій країн-членів ЄС). І врешті, від початку листопада 2020 року механізм еквівалентності ЄС для насіння з України офіційно запрацював.

Який вплив це мало? Вже у лютому 2021 року, відповідно до даних державної митної статистики, за 2020 Україна відвантажила до ЄС понад 795,4 т насіння, загалом на 3,1 млн дол. Обсяг експорту в кількісному виразі зріс за рік майже у 2,7 рази порівняно з 2019-им (289,5 т українського насіння, на 1,68 млн дол). А практичне подвоєння валютних надходжень свідчить, що ставка на вихід насіннєвого експорту до ринків країн ЄС була вірною. Звичайно, про більш повні цифри зможемо говорити вже за підсумками 2021 року, коли матимемо результати цілого року із відкритими можливостями для експорту насіння до ЄС.

Серед інших змін які, можливо, не одразу будуть помітні загалу, відзначу внутрішній перерозподіл в виробництві насіння європейськими компаніями, що володіють потужностями в ЄС і в Україні. Маючи доступ до насіння зернових з України, як рівноцінного насінню Європи, компанії матимуть ліпші можливості для реагування на погодні виклики шляхом виробництва в різних кліматичних зонах, що поступово оптимізує постачання та наявність насіння для фермерів.

— Коли, на Вашу думку, слід чекати визнання еквівалентності по соняшнику та ріпаку?  Еквівалентність — це, передусім,  справа статусу для України, чи дає інші переваги? Чи розширилась географія експорту насіння за останній час?

Це питання прямо в точку. Звісно, що після отримання еквівалентності для зернових, кукурудзи та сорго, українські компанії в мене почали запитувати, а що з олійними. «Чи можемо ми вже експортувати в ЄС насіння соняшнику та ріпаку? Чи поширюється на них еквівалентність? Коли це стане можливим?». І от з таким ж питанням про українське насіння олійних культур до Європейської насіннєвої асоціації Euroseeds зверталися європейські компанії. Тобто в ЄС вже є запит на насіння цих культур з  України.

Нещодавно в Насіннєвій асоціації України було проведено он-лайн конференцію із керівництвом Euroseeds  щодо майбутнього розширення переліку культур з України, чиє насіння в ЄС визнається еквівалентним, на олійні, а також цукровий буряк.

Euroseeds, до якої ми належимо як єдиний представник від України, є «голосом» всього європейського насіннєвого сектору в ЄС. І НАУ вже заручилося їх підтримкою щодо розгляду заявки на нові культури. Вони від нашого імені підійматимуть це питання в органах ЄС. Слід сказати, що Euroseeds був надійним партнером асоціації при визнанні еквівалентності для насіння зернових, і продовжить ним бути надалі. Вже навіть зараз, на початковому етапі, вони надали кілька дієвих порад щодо формування заявки від України.

Тому, еквівалентність це не просто статусна річ. Це комплекс заходів, що підтверджують стан та місце насіннєвого сектору країни в контексті торгівлі з ЄС. Більше того, це і незалежний аудит для системи сертифікації насіння, коли представники з Європи наглядно, на місці перевіряють, як все функціонує. Адже завжди гарно мати ще один погляд зі сторони.

Стосовно ж безпосередньо часу, коли ми можемо чекати на визнання еквівалентності по соняшнику та ріпаку, я сподіваюся, що процес не буде так затягнуто, як вийшло із заявкою для зернових. Тож визнання еквівалентності системи сертифікації та насіння соняшнику та ріпаку знадобиться не більше кількох років. Це час від моменту подання заявки, і до остаточної публікації рішення в офіційному бюлетені ЄС.

Наразі ж у нас першочерговим є подання заявки від країни та надання інформації, яка буде потрібна ЄС. Цим буде запущено процедуру, із подальшим візитом і аудитом від ЄС, формуванням їх звіту, і його розглядом в європейських інституціях.

— Про які країни йдеться? І які країни є потенційно зацікавленими та поки що не охопленими ринками для експорту нашого насіння?

Розглядається, звісно, увесь ЄС. Але враховуючи немалі відстані, наявність потужних власних виробництв у Франції, Німеччині, швидше за все, імпорт спрямовуватиметься до найближчих до України країн Європейського Союзу (Польща, Румунія, Угорщина, Словаччина тощо).

Які компанії на сьогодні є найбільшими експортерами насіння з України? Чи змінився їх перелік?

За моєю інформацією, експорт здійснюють такі компанії-члени асоціації, як:  ТОВ «Сингента», ЛІДЕА  (ТОВ «Євраліс Семенс Україна» і ТОВ «Черлис»), ТОВ «КВС-Україна», ТОВ «РАЖТ Семенс-Україна», ТОВ «МАС Сідс», ТОВ «Сесвандерхаве Україна».

— Чи вийшли на «арену» нові насіннєві компанії? Якщо так, то які саме?

Якщо говорити про наш ринок, то тут, швидше за все, йдеться не про абстрактні «нові компанії», які тільки-но відкривають для себе Україну, а про нових гравців. Що ми бачимо на світовому ринку насіння в останні роки? Це процеси переформатування, оновлення самих гравців, приміром, злиття і поглинання найбільших насіннєвих компаній, які пролунали декілька років тому.

І цей тренд продовжується. Лише за останній рік на прикладі компаній-членів асоціації ми бачимо утворення нових сильніших гравців із потужною виробничо-технічною базою. Так, восени 2020 року французькі EURALIS Semences та CAUSSADE Semences Group завершили злиття в компанію Lidea і їх українські компанії ТОВ «Євраліс Семенс Україна» та ТОВ «Коссад Восток» опинилися під одним дахом. Також відбулося об’єднання в Україні бізнесів двох австрійських насіннєвих компаній SAATBAU LINZ eGen та PROBSTDORFER SAATZUCHT GmbH & Co KG, які були представлені ТОВ «Заатбау Україна» та «Дунай Агро», відповідно. Можу припустити, що це не останні зміни ми ще побачимо нові злиття та поглинання.

Крім того, низка насіннєвих компаній, які протягом останніх років вже працюють в Україні і мають зареєстровані сорти, прагнуть посилити свої позиції. Саме з цією метою в 2020-21 рр. до Насіннєвої асоціації України увійшли такі нові компанії-члени May Agro та Nordic Seed.

— У Національній академії аграрних наук України заявили, що до 2025 року в Україні планують створити п’ять-шість селекційно-насінницьких державно-приватних компаній. Як Ви ставитесь до цієї ідеї, і чи реально ця модель працюватиме в умовах України, якщо, звичайно, ідею доведуть до реалізації?

Ми виступаємо за те, щоби ринок працював, і на ньому можна було запровадити реальні практики зі збору роялті та відрахувань за використання насіння для власних потреб Farm Saved Seed (FSS). Можливо, створення таких державно-приватних компаній допоможе нам у цьому. На сьогодні ж, державні селекційні інститути, які володіють великими портфоліо чудових сортів зернових культур, не долучаються до подібних ініціатив. А це, у свою чергу, не дає зрозуміти повну «картину» ринку. Виходить, що їх селекція і обіг насіння їх сортів відокремлені один від одного.
В Насіннєвій асоціації України ми неодноразово вивчали досвід західних країн, де функціонуюча система збору роялті дозволяє компаніям повертати і направляти додаткові кошти в селекцію. І тут вигода була би для всіх.

— Нещодавно, у інтерв’ю одному із аграрних видань, ви прокоментували, що в Україні поступово скорочується кількість виробників насіння. З чим це пов’язано  з конкуренцією, або нерентабельністю бізнесу, як такою? Можливо, є інші причини?

Насінництво це той вид діяльності, який потребує витрат і ретельної уваги. Коли зростає конкуренція, посилюються вимоги, вони не кожному стають до снаги. На відміну від товарних господарств, число яких в Україні зростає, насіннєві виробники, наприклад, не покриють свої втрати пересівом, чи збільшенням площ. В них стоїть інше завдання забезпечити належну якість насіння. Зменшення насіннєвих виробників свідчить, що насінництвом лишаються займатися краще підготовані до цього, професійніші господарства. У їх розвитку і полягає майбутнє. Вже зараз вони починають вкладати кошти в такий свій професійний прогрес, насамперед, через співробітництво з іноземними партнерами.

— У  сегментах соняшнику, ріпаку, кукурудзи залишається вагома частка іноземного матеріалу попри те, що насіння цих культур виробляється в Україні. Чому виробники не купують українське насіння, а віддають перевагу іноземному? Справа тільки в якості, чи все ж престижі, що начебто сіяти іноземним краще, ніж вітчизняним? 

Питання достатньо проблемне, і конкуренція між селекційними компаніями рік від року загострюється. Але за моїми спостереженнями те, що іноземна селекція переважає не зовсім відповідає дійсності. Імпорт насіння кукурудзи минулого сезону становив 25 тис. т, решту до його орієнтовної потреби приблизно 100 тис. т забезпечувало насіння з внутрішнього ринку, плюс перехідні залишки. Вітчизняного насіння пшениці та кукурудзи на товарному ринку не менше половини.

Тут справа не так у престижі, а у супровідному сервісі та бонусах, які розробляють та надають іноземні компанії. А якщо копнути глибше, то на сьогодні низка відмих брендів мають свої заводи в Україні. Тобто, гібрид іноземний, але весь процес вирощування та його доробки здійснюється в нашій державі. У таких гібридів хороші показники врожайності, вони постійно оновлюються тому їх обирають.  До того ж, ці іноземні компанії створюють для українців робочі місця на заводах і справно платять усі податки до місцевих бюджетів. Додам, що частина селекційних програм уже перенесена в Україну, тож результати побачимо надалі. Взагалі, із часом ми перестанемо ділити селекцію на вітчизняну та зарубіжну, адже селекція переходить «у руки» брендів. Головне, аби кожна держава розуміла важливість селекції та рівнозначно підтримувала, і захищала інтереси всіх гравців, а не обраних.

— Згідно зі статистикою, зростає виробництво в Україні насіння такої культури як сорго. Розкажіть, чому на нього роблять ставку, і які шанси має у цьому контексті України?

Так, зацікавленість до сорго безперечно є, і вона поступово зростає. Про це свідчить і кількість сортів, зареєстрованих в Україні. В червні 2019-го в «Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні» було 75 сортів сорго звичайного (двокольорове). Наразі ж в Реєстрі, станом на квітень 2020, їх вже 82. Ріст виробництва насіння сорго можна побачити і з огляду на Реєстр сертифікатів, виданих на посівні якості насіння. У 2020-му році їх вже було 45, тоді як в 2018 лише 4.

Сорго як доволі непримхлива культура є і економічною, і екологічною культурою. Вона не потребує багато води, для неї не потрібно великих обсягів засобів захисту. Для її висівання та збирання не потрібні окремі, особливі технічні засоби.
Крім того, все частіше наші фермери, компанії і агрохолдинги задумуються над необхідністю запровадження дієвої сівозміни. І для багатьох сорго стає тією культурою, яка допомагає урізноманітнити набір культур, що вирощується.

Зважаючи, що в південних регіонах України часто бувають посухи і не вистачає вологи, сорго може бути заміною посівів кукурудзи, оскільки здатне перенести вищі температури.

— А що стосується виробництва насіння цукрових буряків? Чи ведеться у цьому контексті робота? Що вам відомо?

Як я вже згадувала вище, разом із олійними Україна планує подати заявку на визнання в ЄС еквівалентності і насіння цукрових буряків. Основою для цього є участь України в відповідній «Схемі сортової сертифікації насіння цукрового та кормового буряка» Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), яка визначає основні правила для міжнародного обігу насіння.

Долучення України до цієї насіннєвої схеми стало можливим завдяки позитивному рішенню Секретаріату ОЕСР № С (2017) 143 від 22 грудня 2017 року. В Україні ж відповідне рішення було ратифіковано минулого року, 30 квітня, коли в Верховній Раді України проголосували за завершення приєднання України до Насіннєвих схем Організації економічного співробітництва та розвитку, ОЕСР, по олійних культурах та буряку.

Відповідно, наразі в Україні є можливість для видачі сертифікатів ОЕСР міжнародного зразка для насіння буряків. А це означає доступ до міжнародного комерційного ринку насіння, в який входять країни-члени ОЕСР.

— Важка для України проблема — фальсифікація насіння. Хоча держава не раз потрапляла у скандали, досі ця проблема не знята. На ваш погляд, яким має бути покарання за фальсифікацію насіння, аби це реально подіяло?

Сама лише наявність покарання не вирішіть проблему фальсифікації насіння. Можна мати законодавство, в якому це все передбачено, країна може бути долучена до всіх можливих міжнародних угод і організацій, але на практиці показники будуть зовсім іншими.

Ми, в Насіннєвій асоціацій України, активно виступаємо за використання якісного сертифікованого насіння і протидію поширенню фальсифікованого насіння. Для цього ми співпрацюємо з Міжнародною насіннєвою федерацією ISF (International Seed Federation), в якій діє спеціальна робоча група. Ми бачимо, що найдієвіша протидія фальсифікату це створення умов, коли нелегальне використання насіння стане невигідним.

Для цього потрібно активно діяти одразу по трьох напрямках:

  • правозастосування а саме розробка підходів для розгляду справ щодо підробок у судах, створення правових прецедентів
  • комунікації просування питання в ЗМІ, донесення ключових меседжів, чому фальсифікат, попри можливу вигоду при його купівлі, несе в собі майбутні фінансові збитки та іншу небезпеку
  • навчання проведення семінарів щодо правових аспектів, реагування на випадки виявлення фальсифікованого насіння тощо.

— А як щодо  сортової сертифікації та польового інспектування ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції»? Чи стикаються зараз виробники із проблемою доступу до сертифікації? Як можна б було налагодити і покращити цей процес на вашу думку? Чи уже нічого не допоможе?

Також одне із важливих питань, які ми розглядаємо в контексті змін до наявного законодавства в нашій сфері. Ми виступаємо за те, що такий офіційний контроль, проведення сортової сертифікації та польового інспектування виконувалися не суто органом держави, а за уповноваження держави. Така практика вже діє для сертифікації на посівні якості, і вона доволі успішна. Вже є три окремих приватних органи, до яких можна звертатися для визначення посівних якостей нарівні із ДП. І там, де є така конкуренція, неодмінно зростатиме і якість надання послуг.

Розмовляла Ірина ГЛОТОВА

Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram