Великі недобори і втрати врожаю картоплі спричиняються багатьма грибними, бактеріальними, вірусними і непаразитарними хворобами. Внаслідок їх поширення та розвитку погіршується якість бульб. Більшість збудників хвороб зберігаються і передаються насіннєвими бульбами: хворі бульби картоплі, потрапляючи зі сховища в поле, стають головним джерелом поширення більшості збудників хвороб, а інфіковане бадилля під час вегетації є однією з причин загнивання бульб при зберіганні. Комплекс захисних заходів, що попереджає розвиток хвороб картоплі в господарстві, повинен будуватися диференційовано, залежно від зони і видів захворювань.

 

Якісні показники бульб

Врожайність картоплі в значній мірі визначається якістю насіннєвого матеріалу і залежить від низки чинників: сорту, репродукції, величини бульб, підготовки до посадки, агротехніки вирощування.

Підготовка насіннєвих бульб до посадки є частиною інтегрованого захисту культури від хвороб — невід’ємною складовою технології вирощування картоплі. Основна мета цієї підготовки спрямована на захист материнських бульб і їх паростків від пошкодження шкідниками, які перебувають у ґрунті, ураження хворобами, збудники яких знаходяться як на поверхні бульб, так і в ґрунті. Тобто, чим менше буде первинна інфекційне навантаження на проростки і сходи картоплі, тим здоровішим буде фітосанітарний стан картопляного поля в період вегетації рослин, тим вище буде врожайність бульб з високими товарними якостями.

NB: Якість насіннєвої картоплі повинна відповідати вимогам чинного Державного стандарту України ДСТУ 4013-2001. Насіння картоплі оцінюють сукупністю біологічних якостей, господарських ознак і властивостей, які характеризують його придатність до посадки (розмір бульб, пошкодженість шкідниками і хворобами, наявність зовнішніх дефектів — розрізаних, розчавлених, з наростами, з обдертою шкіркою, підмерзлими). Цей стандарт поширюється на оригінальний, елітний і репродукційний матеріал.

Згідно з цим стандартом, в оригінальному насіннєвому матеріалі і еліті картоплі наявність бульб, уражених хворобами, не повинна перевищувати 5-7% від загальної кількості бульб.

NB: Наявність бульб з ознаками таких хвороб, як мокра гниль, фітофтороз, чорна ніжка, парша звичайна і парша порошиста не допускаються. Не допускається також ураження стебловою нематодою і бульби з різними дефектами.

У партії насіннєвої картоплі першої репродукції кількість уражених бульб допускається:

  • вірусами — не більше ніж10%;
  • мокрою гниллю — не допускається;
  • чорною ніжкою — 0,3%;
  • фітофторозом — 2,0%;
  • сухими гнилями (фомоз, фузаріоз) — 1%;
  • ризоктоніозом, якщо уражено поверхню бульби від 1/8 до 1/4 — 1,5%; більше ¼ — не допускається;
  • паршею звичайною або сріблястою (якщо уражено ¼ поверхні бульби) — 3,0%;
  • наявність бульб з ознаками задухи, підмерзлими, з опіками — не допускається;
  • наявність бульб, пошкоджених шкідниками і механічно — 8%;
  • наявність бульб, що не відповідають вимогам за розміром — 7%;
  • наявність землі і сторонніх домішок, % від маси бульб — 2%;
  • розмір бульб — видовженої форми 28-55мм, округлої форми 30-60мм.

Відбір проб і визначення посівних якостей партії бульб картоплі проводять за затвердженою методикою відповідно до ДСТУ 4014-2001 «Картопля насіннєва. Відбір проб і методика визначення посівних якостей». Ретельний бульбовий аналіз всіх партій насіннєвої картоплі проводять за 2-3 тижні до посадки. Фітоекспертиза насіннєвої картоплі дозволяє макроскопічними методами, тобто за зовнішнім оглядом поверхні бульби і його розрізу, визначити за сукупністю діагностичних ознак те чи інше захворювання або кількох хвороб.

Наводимо розпізнавальні ознаки прояву найбільш поширених хвороб на бульбах картоплі.

Фітофтороз

Після зимового зберігання фітофтороз на бульбах картоплі виявляється на їх поверхні у вигляді різної величини трохи вдавлених твердих бурих або свинцево-сірих плям різної форми.

NB: На розрізі бульб у місцях ураження спостерігається забарвлення паренхіми в бурий або іржаво-коричневий колір. Ураження поширюється в серцевину бульби у вигляді розпливчастих конусоподібних штрихів та смуг.

При сильному ураженні бульби фітофторозом ознаки хвороби стають не так сильно виразними, так як в патологічному процесі активну участь беруть збудники сухої фузаріозної гнилі та мокрої бактеріальної гнилі. Більшість таких бульб до весни повністю згниває в картоплесховищах.

Рис. 1. Діагностичні ознаки проявлення фітофторозу на бульбах

 

Альтернаріоз

На бульбах захворювання проявляється у вигляді різної форми і величини твердих, темно-сірих або темно-коричневих, трохи вдавлених на 2-3 мм у глиб тканини плям, поверхня яких у вологому приміщенні покривається оксамитовим сірим або чорним оливковою нальотом конідіального спороношення збудників хвороби. При зберіганні такі бульби легко інфікуються збудниками різних гнилей та велика їх частина до весни згниває.

Рис. 2. Діагностичні ознаки проявлення альтернаріозу на бульбі, уражена тканина якої передусім починає заселятися збудником сухої ї (фузаріозої) гнилі

 

Звичайна парша

На бульбах хвороба проявляється у вигляді неглибоких виразок округлої або неправильної форми діаметром від декількох міліметрів до кількох сантиметрів. Зливаючись, виразки часто утворюють на поверхні бульби суцільну рвану кірку. Розрізняють чотири форми звичайної парші: плоску, опуклу, глибоку і сітчасту. Плоска парша трапляється переважно на молодих бульбах і уражує тільки шкірку або самий верхній шар перидерми. На бульбах утворюються іржаво-коричневі струпоподібні незначні виразки. Опукла парша має вигляд опуклих, невеликих за розміром бородавок на молодих бульбах.

Глибока парша проявляється у вигляді вдавлених у м’якуш (до 0,5 см) різної форми коричневих виразок. Краї їх часто піднімаються над поверхнею бульби і оточені рваною кіркою. Сітчаста парша характеризується суцільною тріщинуватістю поверхні бульби у вигляді неглибоких рівчачків, які взаємно перетинаються у різних напрямах і нагадують сітку. Іноді виділяють п’яту форму звичайної парші — опукло-глибоку. Це комбінований прояв опуклої та глибокої парші на одній і тій самій бульбі.

Рис. 3. Діагностичні ознаки різних форм прояву звичайної парші на бульбах

 

Чорна парша (ризоктоніоз)

На поверхні бульб виявляються різної величини і форми тверді, опуклі, блискучі чорні скоринки — склероції, за зовнішнім виглядом нагадують невеликі шматочки чорнозему, які прилипли до поверхні бульби, у зв’язку з цим хвороба отримала назву «чорна парша». Склероції нещільно з’єднані з поверхнею бульби і можуть бути легко видалені з її поверхні без пошкодження. Різоктоніоз на бульбах може також проявлятися у формі сітчастого некрозу або округлих, злегка вдавлених плям з чітко виділеними краями, розміром 0,3-1 см. При розтріскуванні епідермісу в зоні плями виявляється поглиблення діаметром 2-12 мм, які заповнені сухою темно-коричневою масою, яка складається з гіф гриба і залишків відмерлої тканини. Від здорової тканини заглиблені виразки відмежовані шаром пробкової тканини.

(Проростання склероціїв гриба при зволоженні поверхні бульб)

 

Рис. 4. Діагностичні ознаки прояву на бульбах чорної парші

 

Порошиста парша

На поверхні бульби виявляються бородавочки, діаметром до 3-4 мм, на яких шкірка і перидерма зіркоподібно розтріскується і в заглибленнях виявляється темно-бура спорова маса — спороношення гриба. Під час зберігання бульб типові ознаки порошистої парші дещо втрачаються і вона багато в чому нагадує звичайну паршу.

Рис. 5. Діагностичні ознаки прояву порошистої парші картоплі

 

Бугорчаста (горбкувата) парша (ооспороз)

Проявляється лише через 4-5 місяців після закладання бульб картоплі на зберігання і до весни сильно прогресує. На шкірці уражених бульб з’являються бурі та чорні плоскі й опуклі пустули різних розмірів, вдавлені плями неправильної та округлої форми, округлі темні бугорки діаметром 3-4 мм. Навколо кожного бугорка є невелике вдавлення. Розміщуються бугорки на бульбах поодиноко або зливаються по 3-5 штук в одну. У разі одночасного розвитку бугорчатої та сріблястої парші поверхня бульби темніє, робиться нерівною і лущиться. Загнивання тканини під плямою, характерного при фітофторозу, при бугорчатій ​​парші не відбувається. На поверхні бульби, особливо при високій вологості повітря в сховищі, може з’являтися білувато — сірий наліт конідіального спороношення гриба.

Рис. 6. Ознаки проявлення бугорчастої парші

 

Срібляста парша

Захворювання виявляється на бульбах у вигляді сірувато-бурих, злегка вдавлених плям. Пізніше при зберіганні шкірка бульб в місцях плям відшаровується, утворюються порожнини, куди проникає повітря, і місця ураження набувають сріблястого блиску. В умовах підвищеної вологості і температури поверхня плям покривається нальотом конідіального спороношення гриба, який легко стирається. Іноді в ураженій тканині під шкіркою виявляються біла грибниця і чорні крапкові склероції. Симптоми захворювання найбільш виразні, особливо після прогрівання бульб.

Рис. 7. Діагностичні ознаки проявлення сріблястої парші

 

Фомоз

На бульбах виявляються округлі, вдавлені плями, що нагадують вм’ятини від натиску пальцем або вдавлення ґудзиком. На розрізі тканина під плямою коричнева, по краях майже чорна. Уражена тканина конусоподібно загниває, утворюються порожнечі, усередині яких розвивається пухка повстяна грибниця патогена з різним забарвленням. Часто уражена тканина відділяється від здорової вузькою смугою більш інтенсивного забарвлення. Через тріщини шкірки ураженої бульби на поверхню виходить тонка сіра грибниця.

Рис. 8.  Діагностичні ознаки прояву фомозу на бульбах картоплі

 

Суха (фузаріозна) гниль

На бульбах з’являються сірувато-бурі, злегка вдавлені плями, м’якоть під ними стає пухкою і набуває буруватого забарвлення, в ній утворюються порожнини, заповнені пухнастою білою, жовтуватою або червонуватою грибницею. Хвора тканина швидко підсихає, що призводить до утворення складок шкірки навколо місця первинної плями. Уражена м’якоть бульби стає бурою, трухлявою, сухою. На поверхні складок, у вологих умовах, утворюються пухкі подушечки, переважно білого або рожевого кольору — конідіальне спороношение збудників хвороби. Поступово тканина чорніє, бульба згниває, стає легкою і твердою.

(очищена бульба)

Рис. 9. Діагностичні ознаки прояву сухої (фузаріозної) гнилі

 

 Чорна плямистість (торульоз)

На поверхні бульби захворювання виявляється, переважно в верхній частині, у вигляді округлих чорних злегка вдавлених в м’якуш плям, діаметром 0,2-3,5 см. При вологому зберіганні бульб плями розростаються і покриваються чорним оксамитовим нальотом. Тканина під плямами загниває на глибину 3-5 см. Вічка і паростки гинуть. Бульби, уражені в легкій формі, дають ослаблені ниткоподібні паростки, які покриті темною штриховатістю.

Рис. 10. Діагностичні ознаки проявлення торульозу

 

Гумоподібна гниль картоплі

На бульбах хвороба виявляються поверхневі коричневі плями неправильної форми з чорною облямівкою. Уражена тканина під плямами пружна, гумоподібна, вона поступово розм’якшується, але зберігає достатню еластичність. М’якоть уражених тканин чітко відмежована від здорової тканини. Якщо таку бульбу розрізати, то через 15-20 хвилин інфікована тканина рожевіє, а потім стає сіро-бурою, через пару годин темніє і набуває чорного кольору. При подальшому зберіганні, в залежності від умов середовища, уражені бульби можуть ослизнюватися або, навпаки, муміфікуватися. Плями з часом зливаються, при високій вологості покриваються білим або слабо-зеленим нальотом у вигляді дрібних, діаметром до 2-4 мм, подушечок – конідіальним спороношенням гриба. Часто з столонного боку ураженої бульби виділяється світло-коричнева рідина з неприємним специфічним рибним запахом. Бульби стають водянистими, вони ослизняються, шкірка на них легко відшаровується, бульба повністю розкладається і перетворюється у кашеподібну масу. В умовах підвищеної вологості через сильне розкладання уражених тканин гумоподібну гниль часто відносять до мокрих бактеріальним гнилей. У сухих умовах середовища, навпаки, ознаки захворювання набувають схожість з сухої фузаріозної гниллю або задухою бульб.

Рис. 11. Діагностичні ознаки проявлення гумоподібної гнилі

 

Чорна ніжка (мокра гниль бульб)

На бульбах виявляється в більшості випадків у вигляді почорніння столонного кінця, яке поступово поширюється в центральну частину бульби. Уражена м’якоть перетворюється в м’яку слизову масу чорного кольору з неприємним запахом, що містить масу бактерій. Закінчується розвиток патологічного процесу мокрою гниллю. Уражені бульби стають спочатку світлими, потім темно-бурими або рожевими, м’якими і мокрими. М’якоть їх перетворюється в кашеподібну або слизьку тягучу масу, що видає неприємний запах. Шкірка таких бульб часто залишається неушкодженою або частково покривається жовтувато-коричневим слизом.

Рис. 12. Діагностичні ознаки прояву чорної ніжки

 

Кільцева гниль

Зовні хворі бульби не відрізняються від здорових. Залежно від шляхів проникнення в них інфекції, симптоми хвороби можна виявити лише на розрізі бульби у вигляді ураження судинного кільця і ​​ямчатої ​​гнилі, яка проявляється у вигляді кремових або світло- жовтих дрібних (2-3 мм) плям на очищеній поверхні ураженої бульби. З часом вони розростаються вглиб і вшир, досягаючи в діаметрі 1-1,5 см. При зараженні бульб через столони судинна система розм’якшується і при натисканні на зріз бульби з уражених судин виділяється світло-жовта тягуча маса. З часом хвороба охоплює близько розташовані  к судинам тканини і серцевину бульби з наступним розвитком мокрої гнилі, за якої тканини повністю руйнуються, перетворюючись в білу густу, неприємно пахучу масу.

(ознаки ямчастої гнилі на очищеній бульбі)

(виразки ямчастої гнилі, за розвитку яких бактерії досягають

судинної системи бульби і викликають кільцеву гниль)

Рис. 13. Діагностичні ознаки проявлення різних форм кільцевої гнилі на бульбах

Після діагностики головне — інтегрований захист

Після засвоєння зовнішних симптомів прояву хвороб на бульбах картоплі можна приступати до проведення бульбового аналізу насіннєвих партій картоплі.

NB: При виявленні в партії картоплі вогнищ гумової, ранньової водянистої і кільцевої гнилей, такі партії не використовуються на насіння, так як це призводить до сильного зрідження посівів. З посадкового матеріалу слід видалити бульби ненормальні за формою (подовжені, грушоподібні, криві), з тріщинами, уражені збудниками хвороб, підморожені, пророслі, з ниткоподібними паростками. Партію бульб перебирають, іноді кілька разів, і доводять її до посівних кондицій.

Способи і прийоми підготовки бульб до посадки залежать від ґрунтово-кліматичної зони вирощування, біологічних особливостей сорту. Прийоми підготовки насіннєвих бульб включають: переборку і калібрування, пророщування бульб, обробку пестицидами, комбінованими добривами, в яких міститься збалансоване поєднання макро- і мікроелементів або окремими мікроелементами і стимуляторами росту.

NB: Згідно ДСТУ 4013-2001 насіннєві бульби картоплі повинні бути цілими, чистими, здоровими, сухими, непророслими, не зів’ялими, однорідними за формою і забарвленням, зрілими, з щільною шкіркою.

Прогрівання великих партій бульб картоплі проводять методом активної вентиляції підігрітим повітрям (для ранніх сортів — 8-12°С; для середньостиглих і середньопізніх — 12-15°С, при вологості повітря — 75-90% і освітленості приміщення 2-5 люкс) або природно прогрітим повітрям. Термін прогрівання — 12-15 днів. Прогрівання насіннєвих бульб картоплі дозволяє повніше виявити приховані форми їх ураження грибними (фітофтороз, альтернаріоз, фомоз, антракноз, ооспороз, срібляста парша, суха гниль, торульоз, гумова гниль), бактеріальними (чорна ніжка, мокра,), вірусними (бульби з ниткоподібними паростками) і нематодними (дітіленхоз, мелойдогіноз) захворюваннями.

Для ранніх сортів картоплі часто застосовують комбінований спосіб пророщування (прогрівання) бульб, їх спочатку пророщують на світлі, а після перебирання і вибракування механічно пошкоджених, зів’ялих, уражених хворобами, зовні здорові бульби переносять потім у ящики, де пересипають ряди картоплі шарами зволоженого торфу, тирси або перегною завтовшки 5 см. За 7-10 діб на бульбах утворюються корінці, що значно прискорює (на 10-15 діб) поява сходів і відсуває мінімум на два тижні прояв перших ознак фітофторозу в посадках картоплі і за цей період дає можливість рослинам сформувати додатковий врожай бульб.

Картоплю середньостиглих і середньопізніх сортів прогрівають при температурі 12-15°С упродовж трьох тижнів, а перед посадкою уражені бульби хворобами вибраковують з насіннєвої партії. Вибракування бульб слід проводити з особливою акуратністю і ретельністю, тому що у величезному потоці насіннєвої продукції найчастіше виявляють і видаляють бульби, сильно уражені фітофторозом, фомозом, ооспорозом, сухою гниллю та іншими хворобами, а джерелом первинної інфекції найчастіше є непомічені насіннєві бульби з незначним ступенем ураження (1-5%).

Всі відходи біля місць зберігання і сортування бульб збирають, обробляють 5% -ним розчином мідного купоросу або 3-5%-ним розчином хлорату магнію або закопують на глибину не менше 1 м. Буртовий майданчик, тару дезінфікують 2-3%-ним розчином мідного купоросу з вапном. Своєчасне проведення цих заходів виключає формування аерогенної інфекції багатьох збудників хвороб і її поширення від місць відходів на картопляні поля, викликаючи первинне зараження рослин.

Для посадки використовують тільки здорові бульби картоплі. Проти ризоктоніозу, сухої та мокрої гнилей, фомозу, різних видів парші та інших захворювань насіннєві бульби картоплі протруюють одним з дозволених протруйників на основі діючих речовин: азоксистробіну + металаксилу-М, се. (Юніформ 446 SE, 1,5 л /т); імазаліла сульфату, к.с. (Фунгазіл 100 SL, 0,15 л/т); іпродіона, к.с. (Ровраль Аквафло, 0,38-0,4 л/т); манкцеба, з.п. (Дітан М-45, 2,0-2,5 кг/т); флудіоксонілу, тн. (Максим 025 FS, 0,75 л/т); флуксапіроксаду, к.с. (Серкадіс, 0,2-0,25 л/т).

Проти комплексу грунтових і наземних шкідників сходів картоплі, ризоктоніозу, альтернаріозу, фомозу, сухої фузаріозної гнилі та інших хвороб насіннєві бульби перед посадкою протруюють одним з комбінованих інсектофунгіцідних препаратів: дифеноконазолу + флудіоксонілу + тіаметоксаму, тн. (Селест Топ 312,5 FS, 0,5-0,7 л/т і аналоги); пенсікурону + імідаклоприду, т.к.с. (Престиж 290 FS, 1,0 л/т і аналоги); пенфлуфену + клотіанідіну, тн. (Еместо Квантум, 273,5 FS, 0,3-0,6 л/т при обробці бульб і 1,5-1,8 л/т при внесенні в гребені під час посадки). Норма витрати робочої рідини протруйників 20-70 л/т залежно від способу протруювання.

Серед біологічних препаратів фунгіцидної дії для обробки насіннєвих бульб картоплі використовують: Фітоцид, р. (1,0 л/т); Псевдобактерін-2 (Респекта), в.р. (1,0 л/т); Триходерма Бленд Bio-Green Microzyme TR, к.с. (50 мл/т).

Для підвищення врожайності та якості продукції при обробці бульб фунгіцидами, біопрепаратами фунгіцидної дії і мікроелементами слід використовувати також один з рекомендованих регуляторів росту рослин для картоплі: Біоглобін, В.С. (0,5% розчин), Біолан, ВСР. (2,5 мл/20 л води /т), Вегестим, рк. (0,4 л/т), Вермістим, р. (8-10 мл/кг), Верміст Д, в.р. (6-8 л/т), Вермісол, р. (2 л/т), Вимпел (Агролайн) — (2-3% розчин), Вимпел-К (Агролайн-У) — (2-3% розчин), Гумісол, р. (2 л/т), Емістим С, в.с.р. (2,5 мл/т), Лідер Пульс, в.с.р. (0,025-0,05 л/т); Нано-Гро, в.р.г. (1 гр./т), Потейтін, р. (2 амп. по 100 мг/т), Стімуляте Йелд Еханцер, к.е. (0,5-2,0 л/т), Фумар, 1% р-р (1 мл/400 кг).

NB: Хімічне знезараження насіннєвого матеріалу допустимо тільки в разі, якщо картопля перебрана, бульби сухі, без ознак хвороб. Протруювання бульб з симптомами хвороб сприяє різкому посиленню розвитку гнилей після посадки в перезволожений і недостатньо прогрітий ґрунт, до зниження їх схожості майже на 20%. Рекомендовані для цих цілей протруйники не діють на інфекцію всередині бульби, а додаткове їх змочування суспензією препаратів лише сприяє прояву хвороб.

Застосування всього комплексу захисних заходів в картоплярстві навіть в роки максимального поширення і розвитку хвороб дозволяє різко знизити ураження бадилля та бульб, що дає можливість зберегти додатково до кількох тонн високоякісної продукції на гектарі.

Іван Марков,
к.б.н., професор НУБіП України