Примусове відчуження у сільгосппідприємства майна під час воєнного стану: підстави, облік, податки

У сільгосппідприємства примусово відчужують майно під час воєнного стану. Які правові підстави, облік, податки?

Правові підстави примусового відчуження

Майно відчужують згідно з нормами Закону № 4765 (Закон України від 17.05.2012 р. № 4765-VI «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану»).

Причому майно можуть примусово відчужувати, або вилучати.

Вилучення майна — позбавлення державних підприємств, державних господарських об’єднань права господарського відання або оперативного управління індивідуально визначеним державним майном з метою його передачі для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 4765).

Примусове відчуження майна — позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості (п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону № 4765).

Зосередимося виключно на примусовому відчуженні майна у сільгосппідприємств приватної форми власності.

Примусове відчуження здійснюється з повним відшкодуванням вартості відчуженого майна — попереднім чи наступним (ст. 3 Закону № 4765).

Тобто, сільгосппідприємству можуть спершу оплатити, а потім відчужити майно. Або спершу відчужити, а оплатити потім. Таким чином, примусове відчуження передбачає оплату відчуженого.

Відчуження здійснюється за рішенням військового командування, яке може погоджуватися місцевими органами влади (ст. 4 Закону № 4765).

Сам факт відчуження оформляють Актом про примусове відчуження або вилучення майна, за формою, наведеною в додатку до Постанови № 998 (Постанова КМУ від 31.10.2012 р. № 998 «Деякі питання здійснення повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану»).

Інформація, яку має містити Акт, наведена в ст. 7 Закону № 4765. І, власне, всю цю інформацію містить форма акту.

Акт підписує керівник сільгосппідприємства і уповноважена особа військового командування та органу, що погодив рішення про відчуження. Хоча Акт може складатися і без участі власника майна (сільгосппідприємства). В такому разі власник має право на ознайомлення з актом. Примірник акту та документу про вартість майна вручаються під розписку власнику чи його представнику (ч. 5 ст. 7 Закону № 4765).

Право державної власності на майно виникає з дати підписання акта (ч. 3 ст. 7 Закону № 4765).

Таким чином, на дату акту сільгосппідприємство втрачає право власності на вилучене майно.

Важливий нюанс: згідно з ст. 8 Закону № 4765 на майно, що підлягає примусовому відчуженню, потрібно зробити оцінку, відповідно до Закону України від 12.07.2001 р. № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Тобто, має бути проведена незалежна оцінка майна — суб’єктом оціночної діяльності. А якщо це неможливо, то оцінку проводять органи держвлади або місцевого самоврядування. Оплачувати роботи з оцінки має військове командування, за рахунок коштів держбюджету (див. ч. 3 ст. 10 Закону № 4765).

Причому до Акту про примусове відчуження або вилучення майна має додаватися документ, що містить висновок про вартість майна (див. ч. 4 ст. 7 Закону № 4765).

На практиці подеколи замість проведення оцінки у Акт записують балансову вартість майна. Це є помилкою і може стати причиною відмови компенсувати вартість відчуженого майна (про компенсацію нижче). Тому для уникнення можливих непорозумінь, рекомендуємо сільгосппідприємствам, у яких вилучають майно, наполягати на обов’язковій оцінці, як це передбачено Законом № 4765.

Власники майна, у яких його примусово відчужили, мають право на відшкодування вартості такого майна (ст. 9 Закону № 4765).

Якщо компенсацію виплачують перед відчуженням, вона здійснюється військовим командуванням за рахунок коштів держбюджету до підписання Акта (ч. 1 ст. 10 Закону № 4765). Щоправда, в період військового стану навряд чи застосовується такий варіант. У всякому разі, нам такі випадки не відомі.

А от наступне відшкодування згідно з ч. 2 ст. 10 Закону № 4765 здійснюється протягом п’яти наступних бюджетних періодів після скасування правового режиму воєнного стану за рахунок коштів державного бюджету.

З наведеного випливає, по-перше, що отримання наступної компенсації — це право, а не обов’язок сільгосппідприємства, майно якого відчужене. Тобто, сільгосппідприємство може за власним бажанням і не отримувати компенсації. По-друге, компенсувати будуть вже після скасування військового стану, протягом 5 наступних бюджетних періодів.

Отже, якщо військовий час буде скасовано у 2022 році, компенсацію можна отримати до закінчення 2027 року.

Для отримання компенсації сільгосппідприємство, майно якого відчужене, після скасування режиму воєнного стану звертається до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем відчуження майна із заявою, до якої додаються акт і документ, що містить висновок про вартість майна (ч. 2 ст. 11 Закону № 4765).

Але якщо після скасування правового режиму воєнного стану примусово відчужене майно збереглося, то власник може повернути у свою власність таке майно, або вимагати взамін інше майно. Щоправда, таке повернення здійснюється тільки в судовому порядку. Підставою для повернення буде рішення суду (див. ст. 12 Закону № 4765).

Податок на додану вартість

Нас в першу чергу цікавить, чи є якісь пільги в оподаткуванні операцій примусового відчуження майна?

В п. 69.5 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ зазначено, що операції з добровільної передачі або відчуження, або вилучення товарів,  у тому числі підакцизних, надання послуг на користь Збройних Сил України і т.д. без попереднього або наступного відшкодування їх вартості, не вважаються операціями з реалізації для цілей оподаткування.

Але тут не уточнили, про які податки йде мова. Хоча поняття «реалізація» в ПКУ вживається у зв’язку з реалізацією підакцизних товарів (див., приміром, пп. 14.1.212, п. 212.1, пп. 213.1.12 ПКУ і т.д.). А, наприклад, якщо мова йде про ПДВ, то вживається поняття постачання товарів, а не реалізація.

Тобто, можемо зробити висновок, що п. 69.5 стосується виключно оподаткування для цілей справляння акцизного податку і не стосується інших податків, включаючи ПДВ.

Наприклад, це підтверджується також нормою п. 216.3 ПКУ, де сказано, що податкове зобов’язання щодо втраченого підакцизного товару (продукції) не виникає, якщо підакцизний товар (продукцію) примусово відчужено або вилучено для потреб держави відповідно до Закону № 4765, за умови якщо у майбутньому його попереднім власником або уповноваженою ним особою не буде здійснено заходів щодо отримання компенсації за примусово відчужений підакцизний товар (продукцію).

Як бачимо, норма п. 216.3 ПКУ перегукується з нормою п. 69.5 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ.

Але в підрозділі 101.04 «Податок на додану вартість. Об’єкт оподаткування» розміщена відповідь податкової на питання: «Чи вважаються операції з добровільної передачі або відчуження, або вилучення товарів, у тому числі підакцизних, надання послуг на користь Збройних Сил України та підрозділів територіальної оборони, без попереднього або наступного відшкодування їх вартості операціями з реалізації?».

Податкова відповідає, що такі операції не вважаються операціями з реалізації для цілей оподаткування, за умови, що не буде попереднє або наступне відшкодування вартості переданих товарів.

З цього можемо зробити висновок, що податкова не вважає за реалізацію з метою оподаткування ПДВ такі операції відчуження майна, за якими платник не буде отримувати компенсацію. А, виходить, якщо компенсація планується до отримання, то така операція буде операцією з реалізації, тому ПДВ нараховується в загальному порядку.

На наш погляд, такі висновки неправомірні, і п. 69.5 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ не має відношення до оподаткування ПДВ.

Щодо ПДВ маємо зовсім іншу норму ПКУ.

Відповідно до п. 32-1 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ тимчасово, протягом дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, не вважаються використаними платником податку в неоподатковуваних ПДВ операціях або операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, товари, придбані в оподатковуваних ПДВ операціях та передані в державну чи комунальну власність, у тому числі на користь добровольчих формувань територіальних громад, а також надані на користь інших осіб для потреб забезпечення оборони України у період дії воєнного, надзвичайного стану.

Там же зазначено, що не є постачанням товарів та послуг операції з безоплатної (без будь-якої грошової, матеріальної або інших видів компенсації) передачі/надання товарів та послуг Збройним Силам України тощо для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Причому при здійсненні зазначених операцій норми п. 198.5 ПКУ не застосовуються.

Тобто, якщо товари протягом дії воєнного стану передані в державну власність для потреб забезпечення оборони України, вони не вважаються використаними в неоподатковуваних операціях, і компенсуючі ПЗ з ПДВ на такі операції не нараховуються.

Але чи можна вважати передачею у державну власність і на цій підставі застосовувати норми п. 32-1 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ до операцій примусового відчуження товарів, з подальшим отриманням компенсації за відчужені товари до операцій?

У разі примусового відчуження майно (товари) передаються в державну власність. Тому можемо припустити, що норми п. 32-1 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ можна застосувати.

Та тільки які наслідки застосування цієї норми?

На наш погляд, наслідки полягають тільки у ненарахуванні компенсуючого ПЗ з ПДВ за п. 198.5 ПКУ.

Але оскільки майно примусово відчужене, на нього перейшло право власності до держави, і за нього планується отримати компенсацію, то така операція вписується в поняття постачання товарів (див. пп. 14.1.191 ПКУ). А тому вона оподатковується ПДВ в загальному порядку.

Не буде операції постачання, а, відтак, і підстав для нарахування ПЗ з ПДВ на операції відчуження, якщо сільгосппідприємство не плануватиме отримання компенсації. Тобто, якщо майно буде передано безоплатно. Про це прямо сказано в п. 32-1 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ.

Ми досить довго і прискіпливо аналізували норми ПКУ у пошуках можливих пільг в оподаткуванні у разі примусового відчуження майна. І їх не знайшли!

На наш погляд, існуючі пільги не можна застосувати для таких операцій, у разі, якщо сільгосппідприємство планує отримувати компенсацію за відчужене майно. Застосувати пільгу можна, тільки якщо сільгосппідприємство відмовиться від отримання компенсації.

Це означає, що на операцію примусового відчуження майна нараховується ПДВ у загальному порядку. Причому оціночна вартість майна, зазначена у Акті і документах на оцінку — це та вартість, яку держава компенсуватиме і яку отримає сільгосппідприємство. Тобто, це загальна вартість, включаючи ПДВ.

Наприклад, якщо у Акті і документах на оцінку зазначили 150 000 грн., то ПДВ вже «сидить» у цій вартості. Отже, ПДВ — 25 000 грн. А сума без ПДВ, так звана база оподаткування – 125 000 грн.

Таким чином, на дату Акту сільгосппідприємство повинне скласти податкову накладну і нарахувати ПЗ з ПДВ в сумі 25 000 грн.

Але варто врахувати також норми абз. 2 п. 188.1 ПКУ, за яким база оподаткування не може бути нижче:

• ціни придбання товарів, якщо відчужені товари;
• звичайних цін (фактично ринкових цін), якщо відчужена продукція власного виробництва;
• балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого відбулося відчуження, якщо відчужено необоротні активи.

Якщо база оподаткування виявилася нижчою, доведеться донараховувати ПДВ, складаючи податкову накладну на різницю.

Але ми припускаємо, що податкова може мати іншу думку з розглядуваного питання. Тому сільгосппідприємство може отримати з цього питання індивідуальну податкову консультацію.

Бухгалтерський облік

Якщо за примусово відчужене майно сільгосппідприємство планує отримати компенсацію, така операція з точки зору обліку є звичайною операцією продажу. А тому в бухгалтерському обліку вона відображається як звичайний продаж.

Якщо сільгосппідприємство вирішить не отримувати компенсацію, вартість відчуженого майна списується на субрахунок 949.

Податок на прибуток

Дохід від продажу (відчуження) збільшує фінрезультат до оподаткування, а собівартість проданого (відчуженого) зменшує такий фінрезультат, який є основою для формування об’єкта оподаткування податком на прибуток (див. пп. 134.1.1 ПКУ).

Якщо сільгосппідприємство коригує фінрезультат до оподаткування на податкові різниці і відчужуються ОЗ, застосовується різниця за ст. 138 ПКУ.

Якщо сільгосппідприємство не планує отримувати компенсацію за відчужене майно, таке відчуження фактично є безоплатною передачею майна. Вартість безоплатно переданого зменшує фінрезультат до оподаткування. А якщо сільгосппідприємство коригує на податкові різниці, має застосовуватися різниця за пп. 140.5.9 ПКУ – безоплатна передача неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Щоправда, щоб скористатися такою різницею, у фактичного отримувача майна потрібно отримати виписку з Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Якщо у сільгосппідприємства буде відсутня інформація про реєстрацію отримувача у Реєстрі, воно не зможе скористатися різницею за пп. 140.5.9 ПКУ. В такому разі доведеться застосовувати різницю за пп. 140.5.10 ПКУ.

Якщо у сільгосппідприємства буде інформація з Реєстру, і воно матиме можливість застосувати різницю за пп. 140.5.9, а не пп. 140.5.10 ПКУ, є підстави взагалі не проводити коригування за пп. 140.5.9 ПКУ.

Адже згідно з п. 69.6 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ коригування, встановлені пп. 140.5.9 ПКУ, не проводяться щодо сум коштів або вартості спеціальних засобів індивідуального захисту (касок, бронежилетів, виготовлених відповідно до військових стандартів), технічних засобів спостереження, лікарських засобів та медичних виробів, засобів особистої гігієни, продуктів харчування, предметів речового забезпечення, а також інших товарів, виконаних робіт, наданих послуг за переліком, що визначається КМУ, які добровільно перераховані (передані) Збройним Силам України тощо для потреб забезпечення оборони держави та наданої гуманітарної допомоги з дотриманням вимог законодавства України про гуманітарну допомогу у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України тощо.

Щоправда, на момент написання цієї статті відсутній перелік товарів, визначений КМУ, для потреб цієї пільги.

Якщо перелік буде визначено, і відчужене у сільгосппідприємства потрапить до переліку, коригування за пп. 140.5.9 ПКУ воно не застосовує.

Єдиний податок групи 3

Дохід платника єдиного податку групи 3 визначається за датою отримання коштів (див. п. 292.6 ПКУ). Тому вартість відчуженого включатиметься в дохід вже на дату отримання компенсації.

При відчуженні ОЗ варто буде враховувати особливості визначення доходу, наведені в п. 292.2 ПКУ.

У разі безоплатної передачі оподатковуваний дохід не виникатиме.

Єдиний податок групи 4

На об’єкт оподаткування цим податком операції примусового відчуження майна не впливають.

Але дохід від відчуження майна приймає участь при розрахунку частки сільгосптоваровиробництва. У складі інших доходів відображається в рядку 2 Розрахунку частки, форма якого затверджена Мінагрополітики від 26.12.2011 р. № 772. Відтак зменшує частку сільгосптоваровиробництва.

Щоправда, якщо відчужені ОЗ, частина їх вартості може потрапити до рядку 3.4 Розрахунку частки, які коригують загальну суму доходу, якщо виконані умови, наведені в цьому рядку.  Рекомендуємо сільгосппідприємству звернути увагу на цей аспект.

Нагадаємо, що згідно з пп. 4 п. 291.4 ПКУ, для того, щоб мати змогу бути платником ЄП групи 4 в наступному звітному році, частка сільгосптоваровиробництва поточного року не повинна бути меншою за 75%.

А тому сільгосппідприємство, у якого примусово відчужили майно, має врахувати цей аспект. Чи, бува вартість відчуженого не призведе до того, що бути платником ЄП групи 4 в наступному році буде неможливо.

Якщо ж сільгосппідприємство не планує отримувати компенсацію за примусове відчуження майна, його вартість не впливатиме на розрахунок частки.

Володимир БАЖАН, консультант з оподаткування і бухгалтерського обліку

Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram