Польовий сезон майже позаду, тож настав час проаналізувати, яку урожайність озимих отримано в Україні та які фінальні результати можна буде очікувати по соняшнику, сої та кукурудзі. Спробуємо порівняти дані урожайності із країнами Євроспільноти і  зрозуміти, які перепони стоять на шляху великих урожаїв. А також, що робити  українським фермерам із сівбою озимої пшениці в зв’язку з затримкою збирання соняшнику, як її основного попередника?

Яким же був поточний агросезон — де маємо успіхи, а де — провали? Для початку, спробуємо порівняти цьогорічну урожайність сільськогосподарських культур в Україні та країнах ЄС. Так, приміром, український озимий ріпак по урожайності цього сезону  не дотягнув  трохи до 3 тонн, але країни ЄС наздогнати не вдалось.

Дуже багато проблем, які поки що не дають Україні розкрити потенціал і отримати урожай на рівні Європи.

Озима і яра пшениця дали 46,2 ц/га, у той час, як показники у ЄС близко 58,2 ц/га. За всю історію України ми ще не отримували на круг навіть 5 тонн пшениці, і це враховуючи площі у 6,5 млн га. Що стосується озимого та ярого ячменю, то в Україні було посіяно близько 1 млн га, і продемонстровано цьогорічі урожайність у 39 ц/га, а у ЄС — на 20 центнерів більше.  Що стосується прогнозів по урожайності соняшника, то це приблизно 23 ц/га, у ЄС 22,4 ц/га. Але не виключено, що за фінальною урожайністю соняшнику Україна все ж випередить ЄС і покаже десь 26 ц/га. По кукурудзі на разі говорити зарано, адже зібрано ще не всі площі. Поки що україснька кукурудза демонструє 57 ц/га, а у ЄС — більше 72 ц/га. Зрозуміло, що в Україні продовжується збиральна кампанія, будуть збиратись гібриди із більшою вологістю, і пропорційно зростати витрати на її сушку. Хочеться вірити, що у наступні роки наша країна отримає 8 тонн кукурудзи з гектара на круг, але все залежатиме від сами аграріїв. По сої ситуація наче і непогана — урожайність 25 ц/га, а от у країнах ЄС цей показние 29,8 ц/га. Але сою продовжують збирати, тож підбивати остаточні цифри зарано.

Озима та яра пшениця

Якщо порівняти цьогорічну та минулорічну урожайність озимої та ярої пшениці у розрізі областей України, то лідером по урожайності можна назвати Хмельниччину — 62 ц/га проти минулорічних 46,4 ц/га. Цікаво, що лідером урожайності на початку жнив була Волинь, — спочатку демонстрували урожайність близько 60 ц/га, а закінчили збиральну кампанію із результатом 44,8 ц/га. Таким чином 15 ц/га просто загубили.

Водночас як видно із картинки, Сумщина і Харківщина у порівнянні з минулим роком продемонстрували достатньо низький рівень урожайності — на рівні 48 ц/га. Річ у тому, що на урожайність у східному регіоні вплинула відсутність дощів та посуха — відбувся так званий запал зерна, і велика частина потенційного врожаю була втрачена. Під час жнив аграрії отримували на 2 тонни менше запланованого врожаю. Чому таку ситуацію на полях маємо?

NB: Говорячи про основні проблеми, які впливають на зменшення продуктивності пшеничних агроценозів, то насамперед, це відсутність хороших попередників або неправильна сівозміна, незбалансоване мінеральне живлення, порушення співвідношення фосфору, азоту та калію. Найчастіше у господарствах дають надмірну кількість азотних добрив, забуваючи про баланс фосфору і калію. Надмірна кількість азотних добрив у метровому шарі ґрунту без урахування вологи — і дає фермерам не найкращі результати. Мало уваги приділяється ролі міді, магнію та мангану.

Варто також сказати про менеджмент азоту. Той, хто навчився управляти азотним живленням протягом вегетації отримують гарні результати. Крім того, варто взяти до уваги, що не завжди агровиробники розуміють реакцію сорту на попередники, строки сівби, наявністю мінерального азоту, густоту посівів, тобто, все те, що належить до сортової агротехніки.  Ну і остання проблема — це різка зміна в агроценозах видового складу фітопатогенів і вірусів і поряд із тим тривалий період збирання культур (60 діб і більше). Приміром, саме на Волині затримка обмолотом цьогоріч і призвела до значних втрат зерна. Причини затримок відомі — це недостатня кількість комбайнового парку та дощі на півдні України. Поки Південь збирав полеглу пшеницю та озимий ячмінь, захід чекав комбайни.

Поки вони доїхали і на фоні хвороб, які вирували на полях, аграрії, зрештою, не дорахували врожаю. Хоча озима пшениця має високу стійкість до обсипання, але навіть короткочасне упущення термінів збирання призводить до погіршення якості. Так, затримка з обмолотом на 10-15 днів призводить до недобору 0,4-0,6 т/га, зниження клейковини та зменшення кількості білка. Таким чином, якщо ми збираємо озиму пшеницю більше 10 діб, то ми вже можемо недоотримувати 16% врожаю, а якщо 20 діб — 27% врожаю, а якщо більше 30 діб, то відповідно 30% зерна є ризик не зібрати у сховища.

Тому на наступні роки завдання максимум — маючи прекрасний потенціал врожайності не втрачати збіжжя під час збиральної кампанії. Взагалі, якщо подивитись на останні 20 років, то серед факторів які вплинули на ріст чи зниження урожайності можна назвати  негативний попередник, менеджмент азотних добрив, недостатнє внесення фосфору та калію, відсутність внесення рідких стартових добрив.  Приміром, у ЄС фермери встановлюють спеціальні аплікатори і сіють пшеницю по технології In-Furrow. Не можна забувати і про такі фактори як надмірна кислотність ґрунтів, і втрати при збиранні хвороби, віруси і бактеріози, про що йшлось вище.

Озимий ріпак

Якщо подивитись на цьогорічні посіви озимого ріпаку, то Україна отримала один із кращих результатів за останні роки, але результатів у 3 тонни з гектара так і не досягли і за у ЄС збирають ріпаку суттєво більше. Серед лідерів у збиранні ріпаку — західний регіон України — Тернопільська, Хмельницька, та Івано-Франківська області плюс Волинь. Непогані результати по Київщині, Черкащині та Сумщині.

Але свою роль відіграла падалиця ріпаку, і затримки і зі збиранням у низці регіонів. Якщо говорити про лідерів у  вирощуванні ріпаку, то не можна не згадати Канаду, яка вирощує ГМО ріпак і має суттєво вищі результати по урожаях.  По обробітку грунту та суперврожайним гібридам питань немає — в Україні дуже прогресивні технології, а  от на ущільнення ґрунтів після озимого ячменю чи озимої пшениці наші агрономи звертають увагу замало,  і це впливає на недобір врожаю.

NB: Озимий ріпак гарно реагує на диференційоване внесення добрив і це той потенціал який варто використовувати. Українці відстають за нормами внесення фосфору та калію під озимий ріпак і від США, і від Канади. І це заважає  повністю розкрити потенціал урожайності культури.

Багато холдингів та фермерів уже перейшли на внесення рідких стартових добрив, мають  комбіновані сівалки, які вносять їх відразу при сівбі. Дуже багато не добираємо від якості запилення ріпаку бджолами. Якщо у ЄС ця робота налагоджена і існує доплата за вулики, то у нас в країні цей процес тільки набирає обертів.

Соя

Якщо говорити по сої, то на цей час в Україні вона зібрана на площі 61%, серед лідерів — Західна Україна, зокрема Хмельниччина показує урожайність 34 ц/га і продовжують збирати, тоді як на Херсонщині де майже всі площі під зрошенням — фінальні результати 27,7 ц/га. Низьку урожайність сої цього року демонструють Харківщина, Дніпровщина та Київщина.

NB: Хотілося б звернути на ширину міжрядь при висіві сої — потрібно робити це з більшим міжряддям, аби можна було здійснювати міжрядний обробіток і детермінантна соя дає кращі результати при ширині міжрядь 45-56 см, ніж при суцільній сівбі.

На результати сої впливає ущільнення ґрунту, по результативності диференційованого внесення добрив, та по точному землеробству ми відстаємо і від США, і від Китаю. Приміром, Precision Planting по сої в Україні суттєво менше розвинений, ніж по кукурудзі.

Соняшник

Улюблений багатьма фермерами соняшник на разі зібрали в Україні на 73%  запланованих площ. Але показники не найкращі — 23 ц/га, це далеко не той урожай, який хотілось би отримувати. Лідери по врожайності — це Хмельниччина, непогано працюють інші  західні регіони та Чернігівщина. Хочеться зазначити той факт, що рік від року врожаї соняшнику на Півдні України стають меншими.

Грає роль і соняшниковий вовчок, і інші технологічні фактори. Майже на тону менший урожай демонструє Запорізька область, у Львівській області вирощували гнилі, тому теж урожаю було менше, ніж минулоріч.

У світі найбільше вирощується соняшнику у РФ — більше 8 млн га, у ЄС майже 5 млн га, і в Україні — 6,5 млн га. Серед факторів, які безпосередньо впливають на урожайність, — ущільнення ґрунтів, недостатнє внесення фосфору та калію, менша кількість використання рідких стартових добрив, мало використовують українські господарі запилення бджолами і цього року дуже негативно проявили себе хвороби і шкідники, особливо на заході нашої країни.

Кукурудза

Кукурудза — це стратегічно важлива для вітчизняних аграріїв культура, адже висіваємо більше 5 млн га щорічно. Поки що зібрано  тільки 20% площ, лідером по врожайності є Чернігівщина, із показником  трохи менше 100 ц/га, трохи менше декларують на Хмельниччині — 96 ц/га. Поки що низькі показники на Дніпровщині, Миколаївщині, Кіровоградщині в районі 50-60 ц/га. Але коли вступлять в активну фазу збирання Рівненщина, Волинь та Хмельниччина, Вінниччині загальний результат по урожайності в Україні буде непоганим. Скоріше за все середньо урожайність по державі за результатами сезону фіксуватимуть на рівні 75 ц/га, але щодо 80 ц/га на круг, навіть у бункерній вазі — є великі сумніви.

Річ у тому, що на заході країни кукурудза дуже волога — під 40%, а при ціні на сушіння і на газ ця проблема виглядає досить серйозно. Наші результати можна порівняти із США та КНР, які багато зробили у темі урожайності кукурудзи. Так, наші аграрії навчились використовувати передові технології по кукурудзі, але от із ущільненням грунту і адекватним викристанням рідких стартових добрив проблеми є. В’янення Стюарта, діабротика, фузаріозні гнилі стебла, гельмінтоспоріозна плямистість листя кукурудзи — це все те з чим уже доводиться стикатись фермерам, і дедалі вплив цих факторів посилюватиметься.

Осінній висів

Багато питань щодо сіву озимої пшениці та озимого  ріпаку під новий сезон. Із ріпаком проблем немає — при плані 1,28 млн га, було посіяно 1 млн цієї культури. Відсотків 80 посівів знаходиться у доброму стані і 10% — у середньому і 10% — у поганому стані. Станом на 11 жовтня було посіяно 4,2 млн га, а по плану 6,6 млн га під  озимою  пшеницею. Велику частину ще доведеться досівати. Яким же чином досіяти мільйон гектарів озимини, аби він знову не знизив урожай озимої пшениці у наступному році і чому забарились із висівом?

Річ у тому, що майже на 50% площ озимої пшениці попередником є соняшник тому для того щоб у жовтні досіяти (тільки південні регіони матимуть можливість сіяти ще пізніше) доведеться максимізувати зусилля.  Опадів у жовтні було замало, і вони мало локальний характер, тож волога міститься у 10 см шарі грунту. На таку глибину озиму пшеницю не посієш. Тому, аби гарно обробити ґрунт та отримати сходи потрібно дуже якісно зібрати попередник соняшник, зробити подрібнення після збирання. Сівбу бажано проводити агрегатом, який за один прохід здійснити і передпосівний обробіток грунту і відразу висівати. Якщо можливості використати такі агрегати немає, потрібно акцентувати увагу на передпосівній обробці грунту.

Подрібнення рослинних рештків перед сівбою пшениці є однією із запорук для того щоб отримувати дружні сходи навіть, при екстремально пізньому осінньому посіві. Особливу увагу потрібно приділити можливому використанню деструкторів та азотних добрив. Допустимі строки сівби озимини були до 15 жовтня, а зараз пізні строки сівби.  Господарям не варто зараз сіяти по залишковому принципу — те, що є у коморі, адже різні сорти по-різному реагують на пізні строки сівби.  Для пізньої сівби ідеально підійдуть пластичні, зимостійкі сорти, які мають гарну фізіологію для швидкого накопичення вуглеводів.

Інформацію взято з семінару «Розмова з агроекспертом. Про все, що у вас наболіло», організованого компанією Art FieldS за участі кандидата біологічних наук, експерта з агротехнологічних питань Олексія Сергієнка.
Підготувала Ірина ГЛОТОВА

Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram