Восени ріпак потребує підживлення, це стосується як гарно розвинених посівів, так і слабких. В обох випадках рослини добре підживити мікроелементами та, при необхідності, азотом. Зараз, можливо, останній шанс дає нам погода, щоб підживити посіви озимого ріпаку.

Азот слід вносити як листкове підживлення, використовуючи водний розчин сечовини з концентрацією до 12% (12 кг добрив на 100 л води). Добрива для листкового живлення готується безпосередньо перед застосуванням. Розчин слід доповнити сульфатом магнію та мікроелементами, однак пам’ятати:

  • порядок розчинення добрив: сечовина — сульфат магнію — мінеральне добриво,
  • зменшення концентрації сечовини до 8-9%.

Формування розетки є критичним періодом для внесення листкового підживлення. Максимальний період внесення за три тижні до входження рослин в зиму.



Застосування осінньої підгодівлі дозволяє рослинам сформувати товстішу кореневу шийку, в якій рослина накопичує поживні речовини про запас, коли активність кореневої системи все ще є відносно невеликою. Рослини, які отримали поживні речовини восени, краще відновлюються після зими і характеризується високими темпами росту на початку весняної вегетації.

NB: Мікроелементи  — бор, марганець, мідь, молібден важливі для гарної перезимівлі. Ці елементи є компонентами ферментів, що відповідають за метаболізм вуглеводів, забезпечуючи рослини енергією під час обміну речовин та механічною стійкістю клітинних стінок.

Ріпак — рослина, дуже чутлива до відсутності бору. Осінь — саме час для першої дози бору. Добре внести його двічі восени, тому що його зазвичай бракує. При першому застосуванні може використовуватися менша доза, тобто 100-250 г/га. Під час останнього внесення, яке проводять за кілька тижнів до зимового відпочинку, рекомендована осіння доза 400-600 г/га.

NB: Нестача бору восени викликає обмеження розвитку коренів та утворення порожніх просторів у паренхімі. Це особливо несприятливо під час весняної посухи, коли недостатньо розвинені корені не можуть досягати води і, отже, спостерігається зменшення надземних частин.

Щодо марганцю, то ріпак помірно чутливий до його дефіциту. Але краще не відмовлятися від внесення і цього інгредієнту, який стимулює засвоєння фосфору і, таким чином, побічно впливає на розвиток кореневої системи.



Марганець бере участь з міддю у всіх основних функціях рослини: фотосинтезі, функціонування гормональних процесів рослини, підвищеної стійкості до хвороб. Обидва мікроелементи відповідають за економію азоту, оскільки вони активують ферменти для зниження нітратів. Рекомендовані дози марганцю 100-250 г Мн/га, а міді — 10-40 гк/га.

Перша реакція на дефіцит магнію — менш розвинена коренева система, оскільки цей компонент відповідає за її формування. Він бере участь в транспортуванні асимілятів і поживних речовин від коренів до надземної частини, де він відповідає за процес фотосинтезу (30-35% мікроелементу перебуває в листі).

NB: На полях, що не потребують вапнування, слід використовувати 60-80 кг MgO/га. Магній поглинається рослинами одночасно з сіркою, тому при використанні магнієвих добрив потрібно додавати сірку.

За довгої осені, що сприяє вегетації ріпаку, підживлення мікроелементами рекомендують проводити двічі, адже чим більша вегетативна маса рослин, тим більші потреби у живленні. До речі, якщо дозволяють системи захисту, то можна поєднувати живлення із внесенням наприклад, фунгіцидів чи інсектицидів.

Під час вибору мікродобрив рекомендують дотримуватися кількості компонентів у чистому вигляді, що часто є складним завданням. Адже на етикетці одне, а рослина споживає мікроелементи в іншій формі. Добрим прикладом є сірка, яка доступна для рослин тільки у вигляді сульфату (SO4), яка в добривах представлена зазвичай у вигляді триоксиду сірки (SO3).

Перетворення сірки:

  • 1 кг S = 2,5 кг SO3 = 3 кг SO4 = 2 кг SO2
  • 1 кг SO3 = 0,4 кг S

Підготувала Валентина Кравець

Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram