Догляд за посівами озимини у ранньовесняний період повинен базуватись на врахуванні стану рослин, який значною мірою залежить від строків відновлення вегетації та погодних умов у цей період. Цього року завдяки ранній весні, відновлення вегетації озимих відбулось на два тижні раніше, аніж зазвичай. А тому це важливо враховувати під час планування агротехнічних заходів. Зокрема, під час планування живлення рослин, зокрема, азотними добривами. Адже ефективність добрив залежить від рівня забезпечення ґрунту поживними речовинами, попередника та особливостей сорту.

Відходимо від традиційного удобрення

Традиційні підходи до підживлення посівів озимої пшениці азотними добривами можуть мати низьку ефективність і навіть зумовити втрати врожаю та зниження рентабельності їх застосування.

Класична система підживлення озимої пшениці у ранньовесняний період передбачала підживлення слаборозвинутих посівів після гірших попередників по мерзлоталому ґрунту, а потім використання прикореневого підживлення у кінці фази кущіння. Добре розвинуті посіви незалежно від попередників доцільно було б підживити прикореневим способом у середині або ж наприкінці фази весняного кущіння.

NB: Ці рекомендації будуть високоефективними за умови, що на кожен гектар ріллі вносилося від 80 до 110 кг/га елементів мінерального живлення.

На сьогодні, для розробки системи мінерального живлення рослин, все більшої актуальності набувають методи рослинної та ґрунтової діагностики. Вони дозволяють визначити норму використання азотних добрив та розробити схему підживлення посівів озимої пшениці, в першу чергу, залежно від вмісту елементів мінерального живлення. Такий підхід на перше місце у системі ранньовесняних підживлень ставить не попередник, а стан розвитку рослин та наявність доступних елементів живлення у ґрунті.

Ефективність використання азотних добрив у системі ранньовесняних підживлень залежить від строків та способів їх внесення. Дія азоту у ті чи інші фази росту та розвитку рослин озимої пшениці абсолютно різна. Чим раніше проводиться ранньовесняне підживлення, тим більше воно впливає на підвищення урожайності, а чим пізніше поліпшення якісних показників зерна.

Надзвичайно важливе значення має норма використання азотних добрив. Існує декілька підходів щодо її визначення. Найбільш широко використовується норма, вказана в рекомендаціях науково-дослідних установ. При цьому вона встановлюється на основі проведених польових досліджень.

NB: Головний недолік полягає в тому, що рекомендовані норми не враховують рівень родючості ґрунту та вміст основних елементів живлення у ґрунтових відмінах і є середньозваженою величиною. В одних випадках ця норма може буде завищеною, а в інших навпаки, недостатньою.

Другий метод базується на визначенні вмісту доступного азоту в ґрунті та розрахунок його потреби на запрограмовану урожайність. Його головна перевага в тому, що розрахована норма внесення азоту буде відображенням реального стану родючості того чи іншого поля. Але при цьому абсолютно не враховується стан розвитку рослин озимої пшениці на початку ранньовесняного періоду та фітоценотичні зміни у посівах озимини продовж весняно-літнього періоду.

Вплив весняно-літніх підживлень азотом на репродукційний процес рослин озимої пшениці
Підживлення Дія
По мерзлоталому ґрунту Сприяє кущенню рослин, підвищує щільність продуктивного стеблостою, а в кінцевому результаті урожайність. Мало впливає на якість зерна
Прикореневе у фазу весняного кущіння рослин до 4 етапу органогенезу Сприяє кущінню рослин, збільшує щільність продуктивного стеблостою, а відповідно, і урожайність. Мало впливає на якість зерна, але є передумовою для його формування
Прикореневе на початку фази трубкування Сприяє синхронному розвитку колосків, підвищує урожайність. Мало впливає на якість зерна, але є передумовою для його формування
Позакореневе в період колосіння – налив зерна Сприяє поліпшенню якості зерна

 

Для ефективного використання азотних добрив у ранньовесняних підживленнях і отримання найбільшої їх окупності, ми пропонуємо інший підхід до визначення доз та строків внесення.

NB: Головна суть в тому, що норма внесення азотних добрив розраховується за показниками виносу азоту однією тонною зерна та відповідною кількістю побічної продукції із урахуванням його запасів у ґрунті і головне стану розвитку рослин озимих зернових культур у ранньовесняний період.

Результати наукових досліджень свідчать, що отримати однакову урожайність посівів зі щільністю стеблостою 1100-1300 і 350-500 стебел неможливо. Тому фізіологічні потреби таких посівів у азотному живленні різні. Внесення однієї і тієї ж норми азоту для перших посівів може бути недостатньою, а для других економічно невиправданою.

Стан рослин та ґрунту основні показники

Стан розвитку рослин та запаси азоту у ґрунті того чи іншого поля складають основу для визначення строків, способів та послідовності проведення підживлення різних полів. Ці фактори звичайно будуть залежати від строку відновлення вегетації. У першу чергу необхідно підживлювати ті посіви, які у найбільшій мірі потребують додаткового азотного живлення. Посіви, які добре або ж середньо забезпечені азотом і мають добрий стан свого розвитку, доцільно підживлюються пізніше. Тому у таких посівах потрібно стимулювати не процеси кущіння, а збільшення продуктивності колосу.

З урахуванням методологічних підходів використання підживлення, як одного з основних агротехнічних прийомів весняного догляду за посівами озимої пшениці, вибудовується наступна система застосування азотних добрив.

При ранньому відновленні вегетації зріджені, слабко та середньо розвинуті посіви необхідно підживити якомога раніше по мерзлоталому ґрунту дозою азоту 20-30 кг діючої речовини на 1 га, що буде стимулювати додаткове весняне кущіння та підвищення загальної щільності стеблостою; розвинуті та перерослі посіви підживити N35-45 прикореневим способом (сівалками) наприкінці фази весняного кущіння.

Далі за сприятливих умов вологозабезпечення ефективне додаткове прикореневе підживлення посівів. Норма внесення азоту залежить від щільності стеблостою та потенційних можливостей посівів.

За умови відновлення вегетації за середньо-багаторічними показниками (третя декада березня) стратегія підживлення посівів така:

  • нерозкущені посіви озимої пшениці зі щільністю стеблостою 350-450 шт./м2 необхідно підживлювати по мерзлоталому ґрунту використовуючи норму внесення добрив, яка диференційована залежно від запрограмованого рівня врожаю;
  • добре розвинуті посіви, у яких сформовано 1200-1500 стебел на 1 м2, необхідно підживити у кінці фази кущіння – на початку трубкування;
  • загущені посіви зі щільністю понад 2000 стебел на 1 м2, доцільно підживити на початку фази трубкування прикореневим способом.

За пізнього відновлення вегетації, яке викликане подовженням тривалості зимового періоду і є найбільш небезпечним, а тому діагностика стану посівів набуває першочергового значення. Питання підживлення за цих умов досить складне і з фізіологічної точки зору небезпека полягає в надмірному ослаблені рослин тривалим зимовим періодом, та низьким вмістом вуглеводів.

NB: Проведення підживлення таких рослин сприяє інтенсивному поглинанню азоту із мінеральних добрив, а запасів вуглеводів недостатньо для його включення у білкові молекули. В такому випадку можливе фізіологічне отруєння рослин.

Тобто якщо до підживлення посіви були зеленими, то через 7-10 діб вони втрачають інтенсивність росту, жовтіють, а у деяких випадках навіть гинуть. Цей процес особливо посилюється за умов посухи.

Підживлення надто ослаблених внаслідок тривалого зимового періоду посівів можна проводити лише тоді, коли вони утворять нові весняні вторинні корені. Це єдине свідчення того, що рослини регенерували всі пошкодження і відновили свої фізіологічні процеси та здатні повноцінно засвоювати елементи живлення.

У тих випадках, коли рослин озимої пшениці мають високу життєздатність, за пізнього відновлення вегетації необхідно:

  • слаборозвинуті посіви підживити якомога раніше. Чим пізніше буде проводитися підживлення таких посівів, тим менша його ефективність;
  • добре розвинені посіви, з вищезазначеними для даної групи показниками щільності, необхідно підживити по мерзлоталому ґрунту або ж прикореневим способом відразу після появи такої можливості;
  • надмірно розкущені посіви за пізнього відновлення вегетації потрібно підживити наприкінці фази кущіння або ж на початку трубкування.

Для проведення підживлення озимих зернових культур, незалежно від строків відновлення весняної вегетації норма використання азотних добрив визначається на основі запасів азоту в ґрунті та стану розвитку рослин на початку весняної вегетації.

Назар Умрихін, завідувач науково-технологічного відділу рослинництва й тваринництва ІСГС НААН, к. с.-г. н.;
Микола Мостіпан, завідувач кафедри загального землеробства ЦНТУ к. б. н., професор;
Олег Гайденко, вчений секретар, завідувач науково-технологічного відділу селекції, насінництва і трансферу інновацій ІСГС НААН, к. т. н., с. н. с.

Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram