Агросектор і зміна клімату — поняття нероздільні. Дуже часто, коли говорять про зміну клімату, сприймають цю зміну суто як екологічну проблему й таку, що очікує людство в майбутньому. Однак усім нам варто розуміти, що зміна клімату стане одним із визначальних чинників упливу на агросектор. Уже сьогодні ми спостерігаємо, яких змін зазнають і світовий ландшафт, і умови ведення агробізнесу. Ключовим лишається питання: хто ж залишиться у великій грі в новому кліматі?
Оскільки я кліматолог, хочу сфокусувати увагу на його величності термометрі. Паризька кліматична угода (документ ратифіковано 4 листопада 2016 року, — Прим. Ред.) закріплює глобальну мету для більш ніж ста дев’яноста країн, яку можна сформулювати кількома словами: «Два градуси. Але краще півтора».
І йдеться не про якесь абстрактне температурне значення — це саме та межа, за якої ми ще здатні виживати в умовах стрімких змін і пов’язаних з ними ризиків. Водночас політика, котру проводять країни — світові лідери, радше призведе до перетину цієї температурної межі. Якщо подивитися на динаміку температури за останні роки, ми чітко бачимо, що найтеплішим виявився 2024 рік. Але ключовим є те, що упродовж всього року глобальна температура помісячно перевищувала півтора градуса.
Міркуючи про зміни клімату в розрізі сільського господарства, важливо спрямовувати фокус уваги не лише на щомісячні температурні показники, а й на розподіл щоденних значень (з давніх часів і до майбутнього). Так, можемо спостерігати, що абсолютно всі щоденні температури зміщуються в бік потепління. Безумовно, варто брати до уваги, що на весь клімат планети впливають коливання в Тихому океані.
Середні температури — це важливі показники як для науковців, так і для аграріїв. Одним із наслідків зміни температури для агросектору в контексті фінансових ризиків може стати екстремальна спека. Якщо, скажімо, температури сягатимуть вище ніж 35 ºС, усім зерновим культурам буде погано. Відповідно, вже сьогодні треба шукати способи й інструменти їх захисту.
Потенційні ризики також пов’язані з високими температурами взимку, оскільки морозні дні порушують періоди спокою рослин і сприяють міграції шкідників. Не варто забувати й про посуху: відсутність водних ресурсів (як і світова конкуренція за них) також суттєво впливатиме на агросектор.
Продовольча безпека: тріада системних драйверів
У найближче десятиліття на продовольчу безпеку впливатимуть три основні чинники:
- Збройні конфлікти як першопричина ризиків продовольчої безпеки у двадцяти країнах світу. Наразі близько 140 млн осіб перебувають у стані гострої небезпеки. Це вже призводить до знищення агроінфраструктури та блокування гуманітарного доступу.
- Кліматичні екстремуми — ключова причина ризиків досліджуваного сегмента у вісімнадцяти країнах. Кількість осіб, котрі перебувають у стані гострої небезпеки, наблизилася до 96 мільйонів. Як наслідок, температурні шоки, посухи й повені руйнують врожайність.
- Економічні шоки — основна причина у 15 країнах. У стані гострої небезпеки перебувають близько 59,4 млн осіб. Це запускає механізм продовольчої інфляції, боргового тягаря та волатильності цін на енергоносії.
Для держав з низьким та середнім рівнем доходу на душу населення характерна одночасна наявність двох або навіть трьох названих чинників. Це вже призводить до системної перевантаженості продовольства. Агросектор України, незважаючи на повномасштабну війну, тримається на плаву. Але йдеться не стільки про бізнес як діяльність, спрямовану на отримання прибутку, скільки про стан виживання гравців ринку.
Варто проаналізувати, як аграрна лінія фронту впливає на втрату Україною виробничих потужностей та забруднення земель. Знизилося виробництво пшениці на 23 млн тонн (це на 28% менше порівняно з 2021 роком) і кукурудзи на 30 млн тонн (на 29% менше порівняно з 2021 роком). Близько 84% домогосподарств у прифронтових зонах змушені перейти на натуральне або напівнатуральне господарство через брак фінансування та продовольчі ризики.
У 2024 році частка українського соняшнику у світовому виробництві становила 24%, ріпаку — 4,2%, пшениці — 2,8%. Україна, з одного боку, забезпечує продовольчу безпеку світу, з іншого – наші активи не ізольовані від екстремальних кліматичних зсувів. Крім того, протягом довгих років агровиробництво відчуватиме на собі наслідки забруднення земель мінами та іншими залишками бойової діяльності. Особливо це стосується Південної та Південно-Східної частин нашої країни. Ризики, про які йдеться, вже перейшли з категорії потенційних до категорії реальних. Це зафіксовано в офіційному звіті Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України (Узагальнений звіт з оцінки ризиків та вразливості сільського господарства до зміни клімату від 17.12.2025 — Прим. Ред.)
Рослинництво: температурний шок і втрата маржинальності
Нещодавно я мала честь долучитися до масштабного дослідження з оцінки вразливості сільського господарства до ризиків, зокрема в рослинництві й тваринництві. Проведений аналіз показав, що найвища вразливість рослинництва спостерігається на територіях країни з більш посушливими умовами.
Які ж ризики очікують нас у найближчій перспективі? Від чого потерпатиме сільське господарство загалом і конкретні сорти рослин зокрема? Насамперед це спека. Через потенційний температурний шок, тобто високу ймовірність виникнення екстремальної спеки, вирощування сільськогосподарських культур може втратити маржинальність у трьох аспектах:
- Погіршення якості. За температури понад 35 ºС у фазі цвітіння соняшник втрачає масу зерна (до 10%) та олійність.
- Зниження продуктивності. У сої критично зменшується кількість сформованих стручків.
- Міграція ризику. Зона високої небезпеки розширюється з Півдня на всю Центральну частину країни, охоплюючи Північ і Захід.
Окремої уваги потребує питання майбутнього сценарію щодо водних ресурсів України. Уже сьогодні спостерігаємо певний «водний парадокс». З одного боку, агровиробництво більшою мірою потерпає від посухи, з іншого — у теплішому кліматі колообіг води пришвидшуватиметься. Відповідно, збільшуватиметься кількість злив і паводків. Так, до 2050 року від злив і паводків потерпатимуть дві третини території нашої держави, а деякі місцевості страждатимуть одночасно і від посухи, і від злив.
Узагальнивши зазначене в єдиній матриці ризиків для рослинництва за регіональним розподілом, можемо констатувати таке:
- критичні ризики посухи очікуються на Півдні та Сході країни. Високий ризик — до 8 балів — спостерігають уже сьогодні. Найближчими роками може також зростати випаровування та посилюватися навантаження на іригаційні системи;
- критичні ризики злив і паводків очікують на Заході, у Центрі та на Півночі України. До 2050 року під високим ризиком — 6,5–7,5 бала — перебуватиме дві третини території нашої держави. Також високим є ризик фізичного пошкодження посівів, вимивання ґрунтів та затримки розвитку через перезволоження.
Клімат уже змінюється. А ваш бізнес?!
Клімат стрімко змінюється — пропоную сприймати цю тезу як факт. Два питання, які наразі є ключовими для агросектору, звучать так: «Що із цими змінами робити?» та «Як швидко адаптувати бізнес до нових умов?». У контексті пристосування до змін правил гри агробізнесу важливо не лише прийняти й зафіксувати фінансові втрати, а й виробити стратегію захисту маржинальності. Розглянемо кілька основних способів адаптації:
Агрономічна адаптація — збереження вологи та ґрунту
- Технології Low-till і No-till: мінімізований обробіток ґрунту залишає поживні залишки. Ефект — термоізоляція ґрунту, утримання води.
- Диверсифікація та сівозміни: покривні культури для захисту від ерозії під час екстремальних злив.
- Розумна іригація: перехід до краплинного зрошення та агромеліорації на Півдні країни.
Нова генетика полів — перспективні культури
- Сорго. Основна властивість — екстремальна посухостійкість. Перевага — культура зберігає врожайність там, де кукурудза вигорає; менша потреба у волозі.
- Тритикале. Властивість — висока адаптивність до температур. Перевага — стійкість до нових шкідників та хвороб, що мігрують на північ.
- Спеціалізовані сорти. Властивість — адаптовані фази цвітіння. Перевага — гібриди соняшнику та сої, які «оминають» піки температурного шоку під час формування зав’язі.
Цифрові рішення для управління кліматичними ризиками
- Дані у реальному часі: супутниковий моніторинг та метеостанції для локальної оцінки ризиків.
- Раннє попередження (Early Warning): алгоритми прогнозування екстремальних погодних явищ (град, локальні зливи тощо).
- Точне землеробство: диференційоване внесення добрив і засобів захисту рослин за допомогою дронів (з метою зниження стресу рослин).
- Усвідомлення, що дані — це новий найефективніший пестицид і фунгіцид. Ті гравці ринку, котрі не використовуватимуть цифрові рішення, точно програють.
І третє ключове питання: «Як гравцям агроринку досягнути фінансової стійкості?» На моє переконання, це можна зробити шляхом розподілення кліматичних ризиків:
- Індексне агрострахування. Механізм має базуватися на прив’язці виплат до об’єктивних кліматичних індексів, як-от температура, опади тощо, а не лише до факту втрати врожаю.
- Кліматично орієнтовані кредити. Пільгове фінансування — наприклад, зелені бонди, ESG-кредити — для впровадження технології Low-till та систем зрошення.
- Інтегровані державні програми. Фіксація обов’язковості кліматичного ризик-аналізу для доступу до субсидій та фінансової підтримки, зокрема відповідно до вимог міжнародних донорів.
Трансформація замість реагування
Зміна клімату — це не забаганка, не данина моді й не клішована фраза. Це наша дійсність. Не маю сумнівів, що майбутнє — за адаптивними гравцями ринку. Саме здатність адаптуватися до зміни клімату зможе зробити агровиробників конкурентними й захистити від потенційних фінансових ризиків.
Уже сьогодні ми потребуємо The New Grain Order, тобто глобального переосмислення аграрного ринку з урахуванням трьох складових:
- Клімат — новий маркер конкурентоспроможності. Ті, хто ігнорують зміну клімату, втрачатимуть маржу першими.
- Нам на п’яти наступає ера структурних змін. Монокультури уже занадто ризиковані. Диверсифікація (сорго, нішеві агрокультури) — це фінансовий хеджинг.
- Експорт рішень, а не лише сировини. Україна повинна стати полігоном для тестування кліматично-стійких агротехнологій та цифрових сервісів для всього світу.
Ті, хто вже зараз інвестує свої зусилля й фінансові ресурси в адаптивність, у довгостроковій перспективі отримають суттєву перевагу. Кажучи медичною мовою, профілактика того чи іншого захворювання обійдеться вам набагато дешевше порівняно з лікуванням.
З урахуванням ризиків — екстремальної спеки, екстремальних злив і тривалої посухи — матрицю кліматичної адаптації агробізнесу як конкурентної переваги на ринку можна зафіксувати так:
- Генетика: що сіяти? Тритикале, стійкі гібриди, сорго, посухостійку сою, сорти з міцним стеблом.
- Агротехнології: як обробляти? Вентильовані ферми, затінення; Low-till, краплинне зрошення, покривні культури, дренаж.
- Фінанси й дані: як захистити? Супутникові дані температур; індексне страхування від посухи, дрони для локалізації збитків.
До 2030 року найефективніша стратегія для агробізнесу — трансформація замість реагування. Вікно для превентивних дій зачиниться і зачиниться дуже швидко. Короткострокові витрати на проактивне втручання, фінансування перехідного періоду, відмову від антибіотиків, забезпечення безпеки торговельних шляхів або інвестування у стійкість до кліматичних змін будуть суттєво меншими порівняно з довгостроковими економічними та людськими втратами від бездіяльності.
Сільське господарство більше не може працювати в режимі «гасіння пожеж» — настав час будувати архітектуру системної стійкості. У новому зерновому порядку виживають не найбільші, а найбільш адаптивні. А інтеграція кліматичних ризиків у бізнес-стратегію — це інвестиція у ваше майбутнє. Тож мріємо і сіємо!
Записала Юлія МАНЬКО
Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram