Здавалося б, що тут складного, сказати, як починалася війна? Густа темрява зимового світанку, крізь яку гучно прориваються звуки розривів. Люди скидаються зі сну, автоматично набирають у телефонах рідні імена — як ви, що у вас? Вибухи емоцій, у когось — сльози, розпач, хтось спокійний і врівноважений — щоб не зриватися, робить все, як належить. Хоча, хтозна, що належить робити, коли ти вперше відчуваєш холодок війни на спині… Звичні до різних періодів планування підприємці, як правило, обмежилися тільки короткостроковою перспективою. Подекуди — із горизонтом планування — один день. Черговий чи останній? На цій межі з’являються нові цінності, найбільшою з яких стає Людина.
Волонтерство допомогло не згоріти у пеклі новин
У науково-виробничій компанії «Євросем», яка виготовляє посівний матеріал соняшника, кукурудзи та нішевих культур, теж не знали напевно, за що хапатися. Трималися один за одного, стояли на тому, що треба щось робити — для рідних, для людей, які втрачали житло, для колег і знайомих, котрі вже служили чи йшли до війська, врешті-решт, для бізнесу. Бездіяльність — шлях до вигорання, до психологічної нестабільності, а цього не можна було допустити.
— В останні лютневі дні минулого року всі наші дії були хаотичні, погано сплановані, бо ми, власне, і не знали, як надовго можна передбачити своє майбутнє, — пригадує Антон Посунько, співзасновник науково-виробничої компанії «Євросем». — Попри прогнози аналітиків, війна застала нас неочікувано: перший-другий дні були шоком, ми оперативно з’ясовували, що з нашими співробітниками, хто залишився в Києві, почали їх збирати в одному місці. Так, ми були в стані афекту, але почали щось робити. Це допомагало нам трохи відволікатися від реальності, вириватися із потоку страшних новин. Залученість до однієї спільної справи допомогла пережити цей час і бути корисними: ми створили волонтерський штаб із наших співробітників, якщо чесно, то не дуже продуктивно попрацювали, як розуміємо зараз, оглядаючись у минуле, дуже неефективно витратили кошти — надавали гуманітарну допомогу, ремонтували житло для переселенців, але ми були в процесі, єдиною командою. Головним завданням було — не зневіритися, не опустити рук, а прикласти їх для пришвидшення Перемоги, котру ми, впевнені виборемо завдяки ЗСУ і кожному, хто забезпечує надій тил та підтримку нашій армії. Але армія — це в першу чергу люди, які теж потребують допомоги, особливо під час повномасштабної війни, коли потреби випереджають забезпечення. Тому в другій половині року ми вже зосередилися на підтримці (наскільки можемо) кількох підрозділів, яким і досі по-різному допомагаємо, а також на основній нашій діяльності — податки та збори повинні підтримувати країну в такий нелегкий час!
Покладайтеся на ЗСУ — не прогадаєте!
Ніхто не міг передбачити, як люди поведуться у такій ситуації. Але феномен українського народу проявився і у цьому колективі: кожен робив свою справу, що вливалася струмочком у ріку нездоланності — попри глибокі рани через втрату наших воїнів, наперекір жахливим новинам з міст та сіл, що потрапили під окупацію чи методично стиралися з лиця землі під час ворожих обстрілів. Люди стояли. Співробітники компанії мобілізувалися, були єдині як ніколи раніше.
— Не було навіть думки про те, щоб зупиняти роботу. Для нас це означало б — здатися. Наші заводи продовжували працювати. Ніхто не дивився на посади і обов’язки — як у волонтерстві, так і в бізнесі допомагали хто як міг: агрономи, науковий підрозділ, логісти — всі були всіма — вантажниками, водіями… Всі як один готували щойно дороблене на заводах насіння до відвантаження нашим клієнтам. А наші водії були просто героями! Місто Бровари знаходилося близько до зони окупації, коли ми допомагали нашим партнерам перевозити насіння — це навіть не стосувалося нашого посівного матеріалу — бізнесова гуманітарна взаємопідтримка. То були дні, коли деякі фермери відмовилися від посівної через форс-мажорні обставини, і ми їх не засуджуємо. Але десь на краю фронту хтось вперто чекав на посівний матеріал — насіння надії — байдуже, чиє — наше чи іншого виробника! І наші хлопці це зробили! Всі працювали 24/7 — це реально надихало, ми мобілізувалися, стали єдиним цілим, що і витягнуло нас з емоційної кризи, яку переживали багато українців. Якщо сказати одним реченням, як на бізнес-процеси вплинула війна, то це звучатиме так: зробила єдиним цілим наш колектив.
Компанія «Євросем» увійшла у війну із планами вирощувати насіння в тому числі і на південному напрямку, адже посівний матеріал вітчизняного виробника має бути адаптований до умов різних регіонів України. На початок року були підготовлені ділянки гібридизації, зокрема, і в Запорізькій області, в Новій Каховці, на Сумщині. Із окупацією деяких із цих регіонів довелося терміново шукати нові ділянки для вирощування насіння.
— Вже у березні в Центральній та Західній Україні ми знайшли майже удвічі більше ділянок гібридизації, ніж планували, то ж ризикнули і збільшили наші обсяги удвічі. Виглядає досить неприродно — відразу так значно масштабувати бізнес, — із розумінням справи зауважує Антон Посунько. — Це, звичайно, не було зважене рішення — під впливом емоцій ми вирішили виробити все, що тільки можемо і максимально завантажити себе, щоб не було часу на слабкість. Так, ми не знали, як розвиватимуться події, але все ж поставили на ЗСУ. Зважуючи підсумки року, бачимо, що він був дуже складним, але наша праця дала хороші результати. Тому ЗСУ — це завжди добра ставка!
NB: Значна частина бізнесу компанії пов’язана із науково-дослідною діяльністю, видатки на яку в «Євросемі» не зменшили, як каже Антон Посунько, на жодну копійку. І це теж предмет гордості колективу.
Всі спільні досліди із науковими інститутами, в тому числі і ділянки, розташовані дуже близько до фронту, було закладено, і науковці довели завдання до логічного завершення. Незважаючи на те, що, бувало, над дослідними ділянками (і над головами людей) літали ворожі літаки. «Не дуже комічні ситуації» — називає ці моменти співзасновник «Євросему».
— З середини літа горизонт планування трошки збільшився, адже насіння — справа більш ніж кількох місяців. Всі ділянки були засіяні, всі технології — вивірені, навіть темп вдосконалення технологій (вирощування, захисту, обробки) не зазнав змін — ми реалізували його повністю — на 100%. Тільки одне відхилення відбулося — за рахунок збільшення площ план виробництва виконали на 190%, — усміхається Антон. — Якщо у 2021 році компанія працювала на чотирьох з копійками сотнях гектарів ділянок гібридизації, то 2022 освоїла майже 800. То ж зробили все, що планували. Єдине, що сам рік для насіннєвиків усього світу був не найкращим — надмірна вологість не сприяла якості насіння. Урожай стояв у полі просто прекрасний, але через затяжні осінні дощі ми втратили суттєву його кількість.
Зараз склади «Євросем» майже порожні і основний попит на насіння компанія закрила ще восени. Фінансовий підсумок року такий: сплачено 24 мільйони гривень податків, збережено працівників і навіть збільшено штат, підприємство забезпечило людей не тільки роботою, а й засобами до існування, піднявши рівень оплати праці та навіть потішивши співробітників преміями. Люди виявилися сильнішими, ніж обставини!
Антон Посунько, співзасновник науково-виробничої компанії «Євросем»:
• Ми зрозуміли, що є речі, страшніші за смерть, і це дуже боляче.
• У бізнесі все можна вирішити.
• Так, це правда — все, що нас не вбиває, робить нас сильнішими. Тепер менше боїмося випробувань та експериментів — наприклад, 20% цьогорічного виробництва посіяли в Туреччині. Життя коротке.
В чому секрет успіху та попиту на вітчизняне насіння від «Євросему»?
Незважаючи на тяжкі часи та шалені ризики, за всіма показниками компанія «Євросем» виросла вдвічі: площі, кількість працівників, виробництво якісного насіння. Звичайно, найперше спадає на думку запитання: де ж взяли гроші для такого стрибка?
— Займаючись бізнесом, ми дуже добре розуміємо: щоб щось створити, треба дуже захотіти, і не завжди йдеться про великі матеріальні ресурси. Бізнес — це про енергію. У нас кожен рік складний, складніший за попередній, але водночас — і результативніший за попередній. Всі 9 років роботи компанії такі. Звичайно, кожне зростання потребує додаткових ресурсів, а тим більше — подвоєння бізнесу. Це справді дуже складно, і найперше, важливо мати дуже надійний тил із команди. А наша команда — як одне ціле! Завдяки людям нам вдалося вирулити у тій ситуації, яка складалася. По-друге — зробити такий ривок неможливо без надійних партнерів, з якими ми вже не один рік у бізнесі. Всяке бувало, і буває досі, адже насінництво — це завжди переговори, взаєморозуміння, компроміси, вміння піти назустріч… Модель нашого бізнесу налаштована на непрямі продажі, наш фактичний покупець — дистриб’ютор, який потім продає посівний матеріал та навчає фермерів, виходячи з отриманої від нас інформації та знань. Наш звичний сезон виглядає так: 50-60% продажів припадають на осінь, а до березня-квітня реалізуємо решту. Цей аграрний рік інший: до нового року насіння вже майже не було.
Загалом, 2022 рік особливий тим, що українці почали трохи більше дивитися всередину, ніж назовні, і цінувати своє. Однак у компанії зазначають, що хотілося б більшої поваги від тих, з ким тримаєш тил у державі, вимушеній воювати, та забезпечуєш підтримку армії.
— 70-80% ринку насіння України займають транснаціональні компанії, котрі, як і раніше, сплачують податки в тому числі і в рашці, і живуть собі непогано — українські аграрії купують їхнє насіння, — констатує факти Антон Посунько. — А 20-30% ринку насіння ділимо між собою ми, вітчизняні компанії. Міжнародні компанії мають ті ж самі вихідні матеріали, які беремо ми для вирощування власних гібридів. Але вартість їхнього насіння — $200, а нашого — наполовину менша. Таку різницю в ціні пояснити легко: маркетинг, зарплати, «агробонуси», інші складові… Але у підсумку «Євросем» — це конкурентне, дуже часто навіть краще, насіння, але ми трохи тихіше про це кажемо, тому що у вітчизняних компаній не вистачає грошей на маркетинг, і значно пізніше українські виробники почали про це говорити, оскільки спочатку взагалі були, як то кажуть, голі-босі.
Зараз на попит насіння компанії впливає здебільшого напрацьований роками досвід фермерів, які сіють ці гібриди і вже звикли, що насіння працює добре — ці люди зважають як на урожай, так і на економічну складову. Інші ж не поспішають купувати вітчизняне насіння, адже не так багато економлять на цінах, але в їх розумінні ризики придбати вітчизняний посівний матеріал більші, тому що не вистачає інформації про якість гібридів. А й справді, чим же українське насіння заслуговує на увагу? Найперше — цьогоріч — ціна таки не на останньому місці. Ще й тому, що логістика додає у вартості імпортного посівного матеріалу.
NB: З іншого боку, якщо розглядати якість доробки, то в «Євросемі», розповідає Антон Посунько, створено власний стандарт цього показника, вищий за стандарт ДСТУ, і фахівці компанії суворо його дотримуються. Інший фактор — потенціал насіння. І тут компанія — на коні, адже від самого початку співпрацює із Сербським Інститутом рільництва та овочівництва, який з перших днів заснування займався соняшником, має найдавнішу історію гібридизації і найбільший в світі банк диких форм соняшника. Там вперше в Європі вивели євролайтнінговий гібрид, гібриди, стійкі до фомопсису та несправжньої борошнистої роси.
— А що значить банк диких форм соняшника? Це база, фундамент для батьківських ліній, з яких створюються гібриди. В цьому інституті купуємо матеріал не тільки ми, а й ті ж самі міжнародні компанії, які потім реалізують його в тому числі і на українському ринку, — привідкриває завісу генетичної лабораторії компанії Антон Посунько. — Генетика — відкритий код, за який всі платять гроші. Тільки ми купуємо батьківські лінії і платимо роялті, тому що не можемо викупити комбінацію повністю — це дуже дорого, а іноземні компанії викупляють комбінації, називають їх — знаю багато гібридів дуже відомих компаній, які насправді просто куплені. Нічого не зробиш — так працює сучасний ринок. Раніше перемагав той, в кого був кращий маркетинг. Зараз до економічної додалася патріотична складова і чимало українських фермерів почали дивитися у бік вітчизняного виробника. Завдяки зокрема і цьому ми наразі не маємо запасів насіння, а наступного року, коли покупці побачать, що урожайність наших гібридів не гірша, ніж дорожчих імпортних, гадаю, клуб прихильників «Євросему» тільки зросте. На нашому боці — час і сімейність — ми вже досягли впізнаваності бренду, і це прекрасно! Бо наші гібриди того варті.
Якщо до 2022-го бізнесмени мріяли, щоб держава просто не заважала, то тепер треба, щоб допомагала. Надто багато проблем звалилося на голови аграріїв, і логістика, ціни, збут — це тільки найменші лиха, які скреснуть із завершенням війни. Аграрна галузь була і залишається основною експортною в Україні, хоча цьогоріч посівних площ буде менше, майданчиків для зберігання — теж, а перед багатьма фермерами стоїть питання навіть не ЩО сіяти, а ЧИ сіяти…
Та насіннєвики «Євросему» не втрачають надії, вірять, що цього року Україна святкуватиме перемогу, далі волонтерять, бо вважають це своїм обов’язком, і ведуть бізнес.
— Працювати 24/7, розвивати та збільшувати виробництво, допомагати армії та людям, які від тебе залежні, сплачувати державі податки, створювати майбутнє — це найменше, що ми можемо зробити, щоб бути відповідними нашим відважним воїнам!
Галина ШЕПЕЛЬ
Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram
