Сьогодні рослинні рештки у вигляді соломи майже не застосовують на кормові цілі для тваринництва, зокрема через тенденцію занепаду цієї галузі в нашій країні. Неправильна їх обробка під час збирання врожаю та загортання в ґрунт у майбутньому може стати великою проблемою. Тому деякі аграрії вдаються до примітивних методів — спалювання стерні та пожнивних решток.
Недоліки спалювання рослинних решток
Спалювання стерні та соломи шкодить ґрунту й навколишньому середовищу, підвищуючи ризик виникнення пожеж.
NB: Суттєвою шкодою вважають згорання гумусу у шарі до 10 см, знищення корисної біоти, втрата близько 20–40 кг/га азоту та вуглецю до 3000 кг/га, що підвищує ризики деградації ґрунту у вигляді водної та вітрової ерозії.
Відтак основним завданням є перетворення недоліку соломи на користь, яка сприятиме покращенню гумусного балансу, структури ґрунту й найголовніше — частковому поверненню поживних елементів.
З 1 т пшеничної соломи в ґрунт повертаються до 4 кг азоту, 2 — фосфору, 8 — калію, 4 — кальцію, 1 кг магнію та інших потрібних мікроелементів. Тому збереження соломи в ґрунті значно підвищує його загальну біологічну та хімічну активність, а також життєдіяльність ґрунтової мікрофлори, що сприяє здоров’ю ґрунту.
Сукупність цих показників позитивно впливає на ріст і розвиток наступних культурних рослин.
Покращення умов мінералізації рослинних решток
Для якісної мінералізації рослинних решток у ґрунті потрібно дотримуватися певних правил:
⇒ якісне подрібнення решток попередника на довжину 3–6 см і рівномірне їх розподілення по полю без утворення валків соломи, що у 2–3 рази пришвидшить розкладання соломи та зменшить проблеми в період підготовки ґрунту й сівби озимих;
⇒ внесення азотних добрив та обробіток ґрунту дисковими знаряддями із загортанням органічних решток на глибину 8–12 см — ці операції мають бути здійснені в найкоротший проміжок часу, бажано слідом за комбайном: це збереже ґрунтову вологу й нівелює втрати азоту добрив у сонячний, спекотний день.
Внесення азотних добрив на цьому етапі нормалізує азотне живлення ґрунту, бо мікрофлора, що бере участь у мінералізації рослинних решток для своєї життєдіяльності, потребує азоту.
У разі недостатнього забезпечення азоту мінералізація відбуватиметься повільно, а внесений азот під наступну вирощувану культуру може бути «вкрадений», і рослина недоотримає потрібну порцію азоту на початкових фазах розвитку.
Розрахунок унесення азоту
Кількість азоту в діючій речовині розраховують за співвідношенням вуглецю, який містять післяжнивні рештки.
NB: Науковці довели, що найкраще мінералізація рослинних решток перебігає за співвідношення C : N = 25 : 1.
А для таких культур, як зернові колосові, кукурудза, соняшник, співвідношення має становити C : N = (50–100) : 1.
Тому для покращення перебігу процесів мінералізації 1 т післяжнивних решток рекомендовано вносити 5–10 кг / д. р. азоту в амонійній формі — вона найкраще підходить для мікроорганізмів, що мінералізують рослинні рештки. Наприклад, унесення 100–150 кг/га сульфату амонію є оптимальним рішенням для покращення умов мінералізації післяжнивних решток.
Також слід пам’ятати, що для мінералізації рослинних решток потрібні:
- хороша повітропроникність ґрунту,
- відповідний температурний режим близько 18–20 °С, рH 6,5–7
- вологість ґрунту 50–70%.
За умови зазначених чинників і проведених агротехнічних операцій процес мінералізації органічних решток відбуватиметься максимально швидко — на рівні 50% соломи мінералізуються протягом 5–6 місяців, що дозволить сформувати додатковий запас поживних речовин, які працюватимуть на врожай сільськогосподарських культур уже з весни наступного року.
Тарас ЯЩУК,
агроном-експерт компанії Makosh
Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram
