Крім бору, важливими мікроелементами для ріпаку є марганець та молібден. Хоча дефіцит цих елементів зазвичай проявляється у різних умовах, в обох випадках сильний дефіцит призводить до серйозних фізіологічних порушень у рослини.

 

Марганець і молібден є важливими мікроелементами, які значною мірою відповідають за азотний баланс рослин. Тому обидвох елементів не повинно бракувати при інтенсивному вирощуванні ріпаку.

NB: Коли цих мікроелементів бракує, то азот, що використовується у вигляді мінеральних добрив, не буде належним чином спожитий рослинами. Марганець активує численні ферменти, відіграючи важливу роль у процесі фотосинтезу та утворенні хлорофілу. У свою чергу молібден це фермент, який є важливим фактором засвоєння азоту процес, при якому азот вбудовується в амінокислоти, які згодом утворюють білки.

Коли рослина страждає від дефіциту молібдену і в ньому є велика кількість азоту, то нітрати накопичуються в листках і не можуть бути зведені до іонів амонію. Значна кількість нітратів потребує збільшення кількості нітратредуктази, що, в свою чергу, збільшує потребу в ріпаку у молібдені. Слід також пам’ятати, що обидва мікроелементи мають великий вплив на морфологію кореневої системи. Наприклад, марганець стимулює засвоєння фосфору, сприяє росту коріння вглиб ґрунтового профілю, і це має велике значення в умовах можливої ​​посухи або зимівлі насаджень. Обидва елементи також підвищують стійкість рослин до атаки багатьох грибкових збудників.

Однак доступність цих елементів для рослин тісно пов’язана з реакцією ґрунту. Як відомо, олійний ріпак вимагає нейтральної реакції для оптимального розвитку.

NB: Це дуже важливо, оскільки в кислому середовищі через високу концентрацію катіонів алюмінію (Al3 +) його коренева система погано розвивається.

Такий корінь має проблеми із засвоєнням води та поживних речовин. При низькому рН доступність макроелементів, включаючи в основному фосфор, калій, магній або кальцій, також зменшується, і процес вилуговування багатьох поживних речовин (насамперед найбільш рухливих, тобто нітратів, сульфатів і боратів, а потім тих, які менш рухливі), тобто катіони кальцію, магнію, калію та азоту в формі амонію).

На жаль, наявність марганцю знижується в оптимальній реакції на ріпак. Тому посіви ріпаку, які ростуть на нейтральних та лужних ґрунтах, будуть першими, хто зазнає дефіциту цього елемента.

NB: При рН 6,5 вже може виникнути недостатня кількість марганцю.

Вміст обмінного марганцю піддається великим коливанням і залежить від напрямку та інтенсивності оксидоредуктивних процесів. Ці процеси, в свою чергу, залежать не тільки від рН, але й від рівня органічної речовини, активності мікроорганізмів і навіть вологи ґрунту. Тому теоретично, чим кисліший грунт, тим легше марганець стає легше доступним для рослин, аж до вмісту токсичних речовин (дуже кислого ґрунту).

Зовсім інша ситуація з молібденом. Дефіцит цього компонента може виникнути у рослин, вирощених на піщаних ґрунтах з низьким рівнем органічних речовин, з яких він легко вилуговується, а підкислений з кислотною та дуже кислою реакцією (pH <5,0). У таких умовах іони молібдену, асимільовані з рослинами, сильно зв’язані оксидами алюмінію та заліза. Дефіцит цього елемента також пов’язаний із надлишком сірки, марганцю та нестачею води та виникненням високих температур протягом вегетаційного періоду.

Згідно з поширеною думкою, здавалося б, що в цьому випадку ріпак слід в основному удобрювати молібденом в умовах низького рН ґрунту. Як виявляється, згідно з науковими дослідженнями на кислих і дуже кислих ґрунтах вплив молібденового живлення не помітний, а отже процедура підживлення цим елементом економічно не виправдана.

Це пов’язано з тим, що на ріпак занадто сильно впливають інші фактори, що порушують ріст і розвиток рослин. До них належать, наприклад, обмежена доступність P, Ca і Mg або токсичні ефекти надлишку Al і Mn. З іншого боку, на ґрунтах з більш високим рН (вище 6,0) фактори, що гальмують ріст та розвиток рослин, послідовно усуваються, через що ефект живлення молібденом стає більш помітним. Це особливо важливо в умовах вищого внесення азоту, коли використовуваний азот повинен швидко управлятися та перероблятися. Тому потрібна кількість наявного молібдену повинна бути доступною головним чином у фазах інтенсивного росту та розвитку рослин.

NB: Варто також пам’ятати, що надлишок марганцю і сірки, що може перешкоджати поглинанню молібдену. Між цими елементами існує певний антагонізм.

Удобрення ґрунту марганцем та молібденом зазвичай не дуже ефективно. Це тому, що розсмоктувані форми швидко руйнуються і змиваються. Дефіцит обох стихій може посилитися від посухи. Однозначно кращі результати отримують, беручи ці елементи до позакореневого підживлення. За допомогою такого удобрення ви зможете задовольнити весь попит ріпаку на ці мікроелементи. У нижчих добривах марганець міститься в основному у вигляді сульфатів або хелатів (остання форма легше і швидше доступна рослинам). Молібден, у свою чергу, не утворює хелатів, а найчастіше використовують позакореневе підживлення рослин розчином молібдату амонію або молібдат натрію.

У позакореневому підживленні можна використовувати комплексні добрива (містять правильно збалансований набір макро- та мікроелементів). Такі добрива застосовуються в обов’язковому порядку, коли видно перші симптоми дефіциту.

У зимових посівах олійних ріпаків позакореневе підживлення на декілька строків. Перше внесення проводять восени (фаза 4-8 листя ріпаку). Слід пам’ятати, що закінчити таке удобрення за 2-3 тижні до очікуваного зимового відпочинку. Друге застосування роблять навесні, відразу після початку вегетації. Варто повторити весняну обробку приблизно через 2 тижні, як правило, у фазі бутонів зеленого ріпаку. Це періоди інтенсивного поглинання поживних речовин, включаючи азот, і водночас час найвищої динаміки росту рослин ріпаку. Годування цими елементами найчастіше проводиться під час проведення захисних обробок (фунгіцидом або інсектицидом). Однак завжди перед цим перевіряйте, чи можна комбінувати вибрані продукти в одній програмі.

Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram